112. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.

Основою глобалізації сучасної міжнародної економіки є транснаціональні корпорації (ТНК). ТНК — це підприємства або фінансово-промислові об'єднання, котрим належать або котрі контролюють комплекси виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами тієї країни, в котрій ці корпорації базуються і мають широку мережу дочірніх підприємств, філій і відділень у різних країнах та займають провідне місце у виробництві, та реалізації того чи іншого товару.

Сучасні ТНК, діяльність котрих всебічно диверсифікована, є міжнародними ТНК інтеграційного типу. Вони створюють реальну основу формування світової економіки, складниками якої є міжнародне виробництво з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародний ринок капіталів, робочої сили, науково-технічних послуг.

Однією із найбільш поширених форм існування ТНК є транснаціональні фінансово-промислові групи (ТФПГ). Вони перетворили світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; удосконалення форм управління підприємствами. Діють вони через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією та володіють величезним науково-виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку.

На сучасному етапі економіка індустріальних країн демонструє різноманітні форми організаційно-господарської взаємодії міжкорпоративних об'єднань і побудови на їх основі промислово-фінансових груп. Серед великого розмаїття форм ФПГ є як традиційні концерни на чолі з потужною промисловою корпорацією, так і універсальні міжгалузеві фінансово-промислові об'єднання, що сформувались навколо банків.

Аналіз існуючих моделей сучасних ФПГ дозволяє виділити найбільш типові з них.

Структуру промислово-фінансової групи можна представити такими інституційними блоками: кредитно-фінансовий; промисловий; сільськогосподарський (агро-) блок; торговельний; науково-дослідний.

Кредитно-фінансовий блок включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Завдяки входженню до складу ПФГ банківських структур, підприємства-учасники групи отримують необхідні кошти в значній мірі за рахунок «сучасних банків». Банки зацікавлені в участі в ПФГ, оскільки при цьому створюються реальні можливості розширення сфери діяльності, підвищення потенціалу прибутковості і фінансової стійкості.

У ході структурної переорієнтації та проведення соціальне орієнтованої політики з урахуванням локальних інтересів особливо важливого значення набувають такі напрями цієї політики:

створення ФПГ, акціонерних промислових компаній і підприємств за участю зарубіжного капіталу;

співробітництво в питаннях розмежування власності;

розробка скоординованої політики у галузі збереження виробничого і кадрового потенціалу підприємств і організацій;

опрацювання загальної політики щодо умов проведення спеціальних аукціонів, інвестиційних конкурсів і продажу цінних паперів приватизованих підприємств і організацій;

пошук форм спільного використання частини коштів, що надходять від приватизації підприємств і організацій, на реалізацію нових програм і проектів.