Питання для самоконтролю:

1. Покажіть схему ринково-виробничої системи?

2. Що відносять до основних параметрів підприємства?

3. Як розрахувати прибуток підприємства?

4. У чому полягає суть виробничої функції?

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

1. Частинна варіація факторів виробництва.

2. Ізокванта. Віддача від масштабу.

3. Оптимум виробника.

1. Частинна варіація факторів виробництва

Економічна діяльність фірми може бути описана виробничою функцією

Q =f (F₁ ,F₂… Fn) (7.1)

де, Q максимальный обсяг виробництва при даних витратах;

F₁ - кількість використаного фактора f₁

F₂ – кількість використаного фактора f₂

Fn – кількість використаного фактора f_n

Припустимо, що F₁ є змінний фактор, тоді як останні фактори (F₂… Fn) постійні.

Q =f (F₁ , F₂… Fn) (7.2)

const

Припустимо, що всі фактори виробництва, крім одного, є незмінними. Така ситуація можлива в короткостроковому періоді, а ми маємо справу з однофакторною виробничою функцією, або частинною варіацією факторів виробництва.

Для виявлення впливу змінного фактору на виробництво розглядається поняття сукупного, середнього, та граничного продукту.

Сукупний продукт (Q) з ростом використання в виробництві змінного фактора (F₁) буде збільшуватися.

І стадія виробництва (ОА): збільшення витрат праці сприяє більш повному використанню капіталу: гранична та сукупна продуктивність праці росте. Це виявляється у рості МР і АР, при цьому МР > АР (рис. 7.1) В точці А¹ МР досягає свого максимуму.

ІІ стадія виробництва (АС): величина МР зменшується, в точці С¹ дорівнює АР (МР = АР).

Якщо на І стадії (ОА) сукупний продукт зростає повільно, то на ІІ стадії (АС) сукупний продукт зростає швидко, чим використана кількість, змінного фактора (рис. 7.1).

ІІІ стадія виробництва (СВ): МР<АР сукупний продукт росте повільніше витрат змінного фактора.

ІV стадія виробництва (після точки В): МР<0. Зростання змінного фактора приводе до зменшення випуску сукупної продукції (рис. 7.1).

У цьому і полягає закон спадної граничної продуктивності.

Він стверджує, що з ростом використання будь-якого виробничого фактора досягається така точка при якої додаткове застосування змінного фактора веде до зменшення відносного і далі абсолютного обсягів випуску продукції.

	а) б)
Рис. 7.1. Ріст змінного фактора

Закон спадної граничної продуктивності:

• несе не абсолютний, а відносний характер;

• він використовується у короткостроковому періоді;

• технічний прогрес постійно розсуває його межі.

Правило максимізації прибутку:

Фірма буде нарощувати випуск продукції до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це правило визначається - МR =MC