Бар’єри для входу в галузь для підтримання монопольної влади:

• виключні права від уряду;

• патенти, ліцензії та авторські права;

• ефект масштабу чи економія від масштабу;

• власність на всю пропозицію виробничого фактору;

• перевага низьких витрат великого виробництва;

• недобросовісна конкуренція.

Монопольна влада

Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючого при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст отримує монопольну владу.

Монопольна влада має такі особливості:

• збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни;

• зміна цінової еластичності попиту, що пов’язано з кожною даною ціною, приводить до утворення нової кривої граничного доходу;

• монопольна фірма не реагує на ціну як на задану зовні, а сама її визначає.

Показники монопольної влади:

Індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії є індекс Лернера.

Спосіб виміру монопольної влади – це визначення величини на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

I_L=(P_m - MC) / P_{m =} 1 / E_d (10.1)

де І_L – лернеровський індекс монопольної влади;

МС – граничні витрати;

Р_m – монопольна ціна;

Е_d – еластичність попиту на продукцію фірми.

В умовах досконалої конкуренції МС=Р. При цьому І_L=0. Якщо І_L є позитивною величиною (І_L>0) то фірма має монопольну владу. Чим вище І_L тим більше монопольна влада.

Для характеристики монопольної влади використовується показник, визначаючий ступінь концентрації ринку.

Це індекс Герфіндаля – який вимірює концентрацію ринку оцінюючи ринкову частку продажу фірми у відсотках сумуючи ці частки, піднесені до квадрату.

І_H = S₁²+S₂²+…+Sn², (10.2)

де І_Н - індекс Герфіндаля;

S₁ – питома вага випуску великої фірми;

S₂ - питома вага наступної по величині фірми;

S_n - питома вага найменшої фірми

Для чистої монополії (в галузі діє одна фірма) S₁ =100%, то І_Н =10000.

Якщо у галузі діє 100 однакових фірм, то S₁ =1%, а І_Н = S₁² *100 =100.

Галузь вважається за галузь високої концентрації, якщо І_Н=1800 і більше.

2. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва.

Ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід).

Якщо в умовах досконалої конкуренції Р=МR, то при монополії Р >МR.

	Р1 = 110 у.од. Р2 =100 у.од. Для збільшення обсягу продажу ціна знижається від Р1 до Р2 (110-100) (Q1) (Q2). При цьому попит виріс від 4 до 6 од. (від Q1 до Q2) Збитки від зниження ціни: (Р1 - Р2 )*Q1 = (110-100)*4 =40 у.е. Звідси прибуток: (Q2-Q1)*Р2=(6-4)*100 =200 Чистий прибуток: 200-40 =160 у.е.
Рис. 10.2. Ціна та грошовий дохід в умовах «чистої» монополії

Цінова стратегія монополіста передбачає взаємозв’язок еластичності попиту по ціні, загального доходу та граничного доходу:

• коли попит еластичний (Е >1), зниження ціни призведе до збільшення доходу;

• коли попит нееластичний (Е <1), то зниження ціни призведе до зменшення загального доходу;

• коли попит з одиничною еластичністю (Е =1), загальний доход максимальний, а грошовий доход дорівнює нулю.

	Максимум доходу монополіст досягає при одиничній еластичності попиту (ТR-max). Виробник, який намагається максимізувати прибуток, буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту.
Рис. 10.3. Попит, граничний доход та загальний доход в умовах «чистої» монополії
	Збільшення обсягу виробництва можливе тільки до такого рівня, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам. Умови максимізації прибутку для монополії: МR = МС<P
Рис. 10.4. Максимізація економічного прибутку монополістом

	Рівновага для монополії настає в точці, де перетинаються криві граничного доходу і граничних витрат (МR = МС). Монополіст виробляє обсяг продукції Q1 та реалізовує його за ціною Р1.
Рис. 10.5. Збитки, яких завдає монополія

В порівнянні з конкурентною галуззю монополія, яка максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції та встановити більш високу ціну на свій товар. Збитки від монополії зазнаються як збитки для суспільства.

Монополіст перерозподіляє частину доходів споживачів на свою користь, яка дорівнює площі прямокутника Р₁АКР₂.

Чисті збитки для суспільства від монополії це площа трикутника АВF (їх називають величиною мертвого вантажу монополії, або «мертвими збитками»).

Ціни монопольного ринку вище конкурентних, разом з тим ми повинні пам’ятати, що монополіст прагне до максимізації сукупного прибутку, а не прибутку на одиницю продукції.