Однак ця фірма буде наймати для працівників у такому виразі:
MRP = MRC = W
|
|
У такому випадку сукупні витрати фірми на заробітну плату будуть співвідноситься з WCELCO.
Зміна зарплата обумовлює обсяг випуску попиту на працю.
|
Р
ис.
12.4. Пропозиція та попит на пропозицію
окремої фірми
|
|
Якщо заробітна плата зросте з W0 до W1, то кількість працівників буде скорочене з І0 до І1, а при її зниженні (з W0 до W2) кількість працівників зросте з І0 до І2.
|
Рис. 12.5. Пропозиція та попит на пропозицію окремої фірми
Таким чином, кількість зайнятих буде обернено пропорційно рівню середньої заробітної плати.
Пропозиція робочої сили:
|
L
Рис. 12.6. Пропозиція робочої сили |
W – зарплата за 1 год.
|
1) Зростання зарплати з W1 до W2 приводить до збільшення кількості зайнятого робочого часу з h1 до h2 . Ефект заміщення перевищує ефект доходу.
2) Зростання заробітної плати з W2 до W3 не буде відображено на тривалості робочої доби.
У цьому випадку ефект заміщення буде дорівнювати ефекту доходу.
3) Збільшення заробітної плати з W3 до W4 веде до скорочення робочого часу з h2 до h3.
З підвищенням зарплатні росте ціна відпочинку.
Пропозиція робочого сили визначається:
рівнем народжуваності;
темпами зростання чисельності працездатного населення;
податковою системою;
діяльністю профспілок.
Попит на робочу силу визначається:
станом економічної кон’юнктури;
фазою економічного циклу;
технічною оснащеністю виробництва.
Якщо на ринку праці роботодавці конкурують між собою за працівників, а працівники конкурують за робочі місця, рівноважний рівень заробітної плати буде дорівнювати граничному доходу від даного фактора.
Принцип ринку праці відзначає, що грошова винагорода кожного працівника повинна дорівнювати його внеску в процес виробництва.
б). Ринок праці з недосконалою конкуренцією
На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Ця ситуація визначається як монопсонія.
Монопсонія – це ринок праці, де монопольне становище займає покупець трудових послуг.
Основні риси монопсонії:
кількість зайнятих на даній фірмі складає основну частку від всіх зайнятих якимось характерним видом праці;
цей вид праці є відносно немобільним або в силу географічних факторів, або у тому розумінні, що, якщо працівники знайшли альтернативу застосування своєї праці, вони змушені здобувати нову кваліфікацію;
фірма “диктує заробітну плату” у тому розумінні, що ставка заробітної плати, яку фірма повинна виплачувати, знаходиться в прямій залежності від кількості найманих працівників.
Однак в умовах монополії крива граничних витрат на ресурс буде розташовуватися вище від кривої пропозиції ресурсів, бо монополіст повинен збільшувати ставки заробітної плати при наймі додаткових працівників і платити цю збільшену заробітну плату всім працівникам. Монополіст буде наймати менше працівників, ніж при умовах конкуренції, щоб добитися ставки заробітної плати меншої, ніж конкурентна ставка, і тим самим одержати більше прибутку.
|
|
Крива граничних витрат на ресурс (MRC) на монопсонічному ринку праці розміщена вище кривої пропозиції (S)
|
|
Рис. 12.7. Формування зарплати на ринку монопсонії | |
Урівноважуючи (MRC) з попитом на працю MRР в точці В монопсоніст буде наймати Lm працівників у порівнянні з Lc в умовах конкуренції і платити ставку зарплати Wm тим самим збільшуючи прибуток. Двобічна монополія- це таке становище, коли продавець і покупець праці займають монопольне положення, тобто профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті. Фактично ціна на такому ринку залежить від співвідношення сил.
Якщо на ринку праці профспілки натикаються на протидію монопсоністів має місце двобічна монополія.
Якщо монопсоніст прагне встановити ставку зарплати на рівні Wm ,
а профспілки на рівні Wu, яка перевищує рівновагу, то результат буде Wc.
|
|
|
|
Рис. 12.8. Двобічна монополія на ринку праці | |
