Антимонопольна політика

Антимонопольне законодавство – законодавство, що спрямовано проти утворення в суспільстві монопольної влади.

Причини антимонопольної політики:

• вивчення ринків, виявлення серед них конкурентних та монопольних. Використовуються показники ступені монопольної влади або концентрація ринку;

• ступінь перевершення на ринку однієї або декількох великих фірм;

• диференційний підхід до монопольних ринків. Мета політики держави – залишити в економіці тільки зону природної монополії;

• виявлення зони природної монополії яка не належить до демонополізації;

• виявлення монополії у визначенні яких держава проводить жорстоку антимонопольну політику;

• сполучення антимонопольної політики, правових норм та організаційного механізму, забезпечуючи їх реалізацію.

Питання для самоконтролю:

1. Чому монополіст не може призначити будь яку ціну та виробити ту кількість товару, яку запланує?

2. Які методи ціноутворення можна розглядати як найбільш «ефективні» з точки зору монополіста.

3. У чому виявляється антимонопольна політика держави?

4. У чому полягає суть цінової дискримінації?

5. У чому полягає монопольна влада?

Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Олігополія та її розповсюдження

2. Олігополістиче ціноутворення.

3. Ознаки і ринкова поведінка монополістичного конкурента.

4. Нецінова конкуренція.

1. Олігополія та її розповсюдження

Олігополія – це ринкова структура, при якій домінує незначна кількість виробників, а вхід в галузь нових виробників обмежень високими бар’ерами. Це ринкова структура, що складається із невеликої кількості фірм, деякі з яких мають великі розміри відносно розмірів ринку.

а)Характерні ознаки:

1. У галузі діє лише декілька фірм.

2. Товар, який виробляється на олігополістичному ринку може бути як диференційним, так і стандартизованим.

3. Високі бар’єри до вступу у галузь:

а) ефект масштабу, обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва;

б) монополія контролю над рідкими джерелами сировини;

в) високі витрати на рекламу;

г) значні перешкоди, які пов’язані з великими фінансовими витратами на нецінову конкуренцію;

д) володіння патентами дає змогу фірмам здійснювати контроль за технологією та організацією виробництва.

4. Загальна взаємозалежність (у цьому випадку фірми-олігополісти вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів), що виявляється в умовах загострення конкурентної боротьби, і в умовах, коли досягається домовленість з іншими олігополістами, і тому може виникати тенденція перетворення галузі у чисто монопольну.

б)Особливості організації олігополістичного ринку

Взаємозалежність фірм – олігополістів можлива в умовах двох основних форм поведінки фірм:

а) некооперативне;

б) кооперативне.

В умовах некооперативної поведінки кожний виробник самостійно вирішує проблему визначення ціни та обсягу випуску продукції.

Припустимо. Що кожна із фірм А і В виробляє половину продукцію, сукупна величина якої дорівнює 400 тис. од., а, середні витрати постійні і дорівнюють 25 тис. гр. од.

Припустимо також, що початкові ціни рівні і складають 50 тис. гр. од. Для цих фірм характерна цінова віна.

Рис. 11.1. Цінова війна в умовах дуополії

Цінова війна – це цикл поступового зниження існуючого рівня цін з метою витиснути конкурентів з олігополістичного ринку.

Однак зниження ціни мають свою межу. Воно буде проводжуватися до тих пір, поки не спадуть до рівня граничних витрат.

Так як середні витрати постійні, то Р=МС=АС. В точці В встановиться рівновага тому, що ні жодна фірма не в змозі знизити ціну нижче, не здобуваючи збитки.

Від цінової війни виграють споживачі, а виробники втрачають.

Руйнівні дії цінових війн примушують фірми до співробітництва та змови.