Шляхи розвитку та економія від масштабу

Рис. 7.4. Зростаюча економія від масштабу

Це лише показує темпи зростання співвідношення між факторами в процесі розширення виробництва.

Якщо відстань між ізоквантами зменшується, це буде свідчить про те, що існує зростаюча економія від масштабу, тобто збільшення випуску досягається при відносній економії ресурсів.

Дане є характерним для тих виробництв, де можлива широка автоматизація виробничих процесів, застосування поточних і конвеєрних ліній.

В такому випадку фірмі необхідно нарощувати обсяг виробництва. Все це приводить до відносної економії ресурсів.

Якщо відстань між ізоквантами збільшується, то це свідчить про спадаючу економію від масштабу.

	Спадаюча економія від масштабу свідчить про те, що мінімальний ефективний розмір вже досягнутий і подальше нарощування виробництва не доцільно.
Рис. 7.5. Спадаюча економія від масштабу

При від’ємному ефекті масштабу виробництва невигідно створювати крупне виробництво. Причиною низької ефективності у цьому разі, як правило, є додаткові витрати, що пов’язані з керівництвом подібним виробництвом, труднощами координації крупного виробництва.

L	У випадку, якщо збільшення виробництва потребує пропорційного збільшення ресурсів це свідчить про те, що існує постійна економія від масштабу. Збільшення витрат двічі викликає подвоєння випуску продукції.
Рис. 7.6. Постійна економія від масштабу

Таким чином ізокванта дозволяє не тільки економно використовувати ресурси для досягнення даного обсягу виробництва, та і визначити мінімально ефективний розмір підприємства в галузі.

3. Оптимум виробника

Максимізувати випуск при даних витратах дозволяє пряма однакових витрат. При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти багато різних наборів капіталу і праці.

Графічне зображення таких наборів є ізокостою.

Ізокоста – це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів при фіксованих витратах виробництва. Це множина альтернативних комбінацій витрат капіталу і праці, при яких витрати виробництва залишаються незмінними

Якщо Р₁ - ціна фактора виробництва F₁

P₂ - ціна F₂

При наявності бюджету виробник може придбати Х одиниць фактора F₁ і У одиниць фактору F₂ .

С=Р₁*Х+Р₂ *Х або, (7.4)

Для праці і капіталу:С =WL+rK, або, (7.5)

С r W/r C/W	Дане рівняння визначає комбінації ресурсів, використання яких веде до однакових витрат витрачених на виробництво. Зростання бюджету виробника або його зниження зрушує ізокосту праворуч або ліворуч.
Рис. 7.7. Ізокоста

Рівновага виробника показує такий стан, при якому він досягає максимального обсягу виробництва продукції з раціональним використанням у виробничому процесі факторів виробництва з урахуванням більш оптимального їх співвідношення.

Для цього потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант. Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку.

К К	Точка дотику ліній бюджетних обмежень до ізокванти (F) визначає положення рівноваги виробника, оскільки дозволяє досягти максимального обсягу виробництва при обмежених засобах, які можна витратити на придбання ресурсів.
Рис. 7.8. Рівновага виробника

Враховуючи те, що в точки F ізокванта і ізокоста мають однаковий кут нахилу і що нахил вимірюється граничною нормою технологічного заміщення, то можна записати умову рівноваги як рівність:

_(7.6)

_{а оскільки MRTSLK = MPL/MPk , то MPL/MPk = PL/Pk і MPL/PL = MPk /Pk}