Тема 5. Управління оборотним капіталом підприємства
Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного обігу. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу, товарну.
Грошова - підготовча, де гроші перетворюються у виробничі запаси.
Виробнича - безпосередній процес виробництва, результатом є випуск готової продукції.
Товарна - оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції. Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, стає і початковою стадією обороту коштів.
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою
Г-ВЗ...НВ...ГП-Г;
де Г — кошти, які авансуються підприємством;
ВЗ — виробничі запаси;
НВ — незавершене виробництво, що являє собою виробничу стадію;
ГП — готова продукція;
Г' — кошти, отримані в результаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибуток підприємства.
Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних коштів. Структура є тим прогресивнішою, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Необхідною умовою безперервності процесу відтворення є перебування цих коштів у сфері обігу.
Розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечуютьбезперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).
Оборотні кошти перебувають одночасно на всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його неперервність та безперебійну роботу підприємства[4].
Станом на 2010р. Підприемство має виробничі запаси в обсязі 480 935 тис.грн., незавершене виробництво 884597 тис.грн.,35322 тис. грн. – готова продукція, товари 7155 тис.грн. проти 6562 тис.грн. на початок року. Велика частка оборотних активів припадає на дебіторську заборгованість: 77876 тис.грн. по чистій реалізаційній вартості товарів, 79481 тис.грн. по первісній вартості, 1605 тис.грн. – резерв сумнівних боргів. Та значно більша сума дебіторської заборгованості за рахунками: з бюджетом – 56077 тис.грн. та 550160 тис.грн. за виданими авансами. При цьому, показники дебіторської заборгованості збільшились порівняно з початком року на 41729 тис.грн.- з бюджетом; за виданими авансами на суму 423188 тис.грн.
Нормування оборотних коштів
Нормування оборотних коштів- визначення економічно обгрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається.Вонополягає в розробленні та встановленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативів оборотних коштів.
Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).
Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.
Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а нормативи — щорічно.
Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їх у сфері виробництва та у сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення.
Нормуванню у Видавництві підлягають оборотні активи, серед яких найбільшу вагу має фарба та папір. Документація по нормуванню цих активів наведена в додатку.
Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.
Аналітичний метод(дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.
Коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.
Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.
Основним методом розрахунку потреби в обігових коштах у Видавництві є метод прямого розрахунку по кожному елементу обігових коштів. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.
Потребав оборотних коштахвизначається через їх нормування [4].
Величина оборотних коштів, вкладених в запаси готової продукції на складі, залежить від середньодобового випуску продукції та тривалості зберігання продукції на складі :
де В - середньодобовий випуск продукції по виробничій собівартості; Т хр - середня тривалість зберігання готової продукції на складі.
Тривалість зберігання продукції на складі, в свою чергу, розраховується як сума часу на формування партії продукції для відвантаження та оформлення документів на цю партію:
де Т ФП- час, необхідний для формування партії для відвантаження готової продукції споживачеві, дн.; Т од - час, необхідний для оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дн. [28]
Обсяг незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску продукції, обчисленого за фактичною виробничою собівартістю, тривалості технологічного циклу та коефіцієнта наростання витрат. Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою
де ННВ- норматив незавершеного виробництва; СВ - виробнича собівартість продукції, випущеної за період; tЦ - тривалість виробничого циклу, днів; DП - дні відповідного періоду;
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.
Розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році, за вирахуванням суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою
де Н ВМП- норматив витрат майбутніх тріодів, грн.; В П- залишок витрат на початок планового періоду, грн.; В ПЛ- витрати, які будуть здійснені у плановому період, грн.; В ПОГАШ.ПЛ - витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому період.
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукціївизначається добутком середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.
де НГП- норматив залишків готової продукції, грн.; ПД- середньоденний випуск продукції, грн.; ЗДН- норма запасу готової продукції на складі, днів
Сукупний норматив власних оборотних коштів підприємствана розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих їх елементів:
де НВЗ= МД*ЗДН - норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах; Мд— середньодобове споживання матеріалів, грн;НСК- сукупний норматив власних оборотних коптів, грн.; ЗДН– норматив запасу в днях[30].
При нормуванні матеріалівоборотні кошти поділяють на дві групи:
1.Основні матеріали та матеріали, які мають у вартості продукції питому вагу 70-80 %. Норматив розраховують методом прямого рахунку, по кожному виду матеріалів з урахуванням норми запасу та одноденних витрат матеріалів
2.Для другої групи норматив оборотних коштів розраховують аналітичним способом на підставі фактичних даних за звітний період
,
де З зв – середній залишок матеріалів у звітному періоді;
В – одноденні витрати.
Норматив залишків готової продукціївизначається як добуток кількості (вартості) одноденного випуску готової продукції на норму її запасу на складі у днях. Норма запасу складається із кількості днів необхідних для підготовки продукції до реалізації та її продажу.
Норма запасу в днях НДвключає такі елементи: транспортний запас (Т); підготовчий запас – (П); технологічний запас – (Г); поточний (складський) запас – (С); страховий запас – (Р).
НД=Т+П+Г+С+Р;
Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів.
Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.
Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.
Норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас. У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.
Тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями:
де І - тривалість в днях інтервалу між поставками.
Середній інтервал між поставками можна розрахувати за формулою
де П - число поставок за період.
Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин). Страховий запас визначається в межах до 50 % поточного запасу. Величина резервного запасу визначається:
а)на основі середнього відхилення фактичного інтервалу поставки від планового (передбаченого договором);
б)на основі підрахунку днів, необхідних для оформлення замовлення та доставку матеріалів від постачальника до споживача.
де 3СТ— страховий (резервний) запас;
Тст — дні резервного запасу (період зриву поставок).
Сукупний виробничий запас дорівнює сумі всіх видів запасів.
Сукупний норматив залишків виробничих запасів для підприємства визначається підсумовуванням нормативів за кожним їх найменуванням [4].