Використання банківських кредитів

Формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат, утакому разі підприємство звертаєтьсядо залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Залучення коштів інших суб'єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Видавництво ж не користується векселями в своїй діяльності.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів.

Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання. Вонає допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі [11].

Тема 6. Оцінка фінансового стану підприємства та перспективи його зміцнення Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

Основною інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: балансу (форма № 1), звіту про фінансові результати (форма № 2), звіту про рух грошових коштів (форма № 3), звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної звітності та оперативні дані.

Крім фінансової звітності використовується планово-нормативна, конструкторсько-технологічна інформація, позаоблікова інформація (маркетингові дослідження, закони, інструкції, експертна інформація та ін.) тощо.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю іпідприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства[11].

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану є система бухгалтерського обліку та робочі документи підприємства.

За підсумками роботи на підприємстві можуть складатись різні форми звітності, які можна згрупувати за певними ознаками.

За економічном змістом:

• бухгалтерська – показники виробничо-фінансової діяльності;

• статистична – система кількісних та якісних показників, призначена для статистичного вивчення господарської діяльності;

• оперативно-технічна – для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або після їх завершення;

• податкова – звітність до органів ПС або фондів.

За місцем використання: зовнішня та внутрішня, яка не підлягає оприлюдненню;

За порядком регулювання та роллю в управлінні: державна; внутрішньогосподарська (управлінська).

За обсягом показників: коротка звітність – зі скороченим числом показників за місяць або квартал, повна звітність – за всіма затвердженими показниками.

За ступенем узагальнення даних: первинна - звітність окремих підприємств, зведена – зведення первинної звітності, консолідована – відображає фінансовий стан і результати діяльності єдиної економічної одиниці.

З періодом, який охоплює звітність: проміжна, річна[12].

Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану повинне включати не лише дані фінансової звітності, а й всю внутрішню бухгалтерську документацію. Також можуть залучатись нормативна, планова інформація, дані інвестиційних та фінансових програм і проектів, зведених і окремих кошторисів, калькуляцій, даніза центрами відповідальності в межах управлінського обліку [22].