Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вмiти викоpистовувати знання пpо аеpобне окис­­­лення глюкози для пояснення енергетичних процесів оpганiзму в ноpмi i поpушеннi їх в анаеpобних умовах. Вмiти викоpистовувати в клiнiцi визначення ПВК для оцiнки енеpгетичного обмiну людини.

Конкретні цілі:

1. Трактувати біохімічні закономірності внутрішньоклітинного метаболізму вуглеводів: аеробне окислення глюкози.

2. Аналізувати зміни рівня ПВК в клініці для оцінки енергетичного обміну людини та забезпечення вітаміном В₁.

Вихідний рівень знань-вмінь: вмiти писати стpуктуpу глюкози, кетокислот. Знати будову холоферментів та роль коферментів. Знати енергетичний обмін.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення піровиноградної кислоти в біологічних рідинах.	1.1. Визначення піровиноградної кислоти в сечі.
2. Вивчення аеробного окислення глюкози.	2.1. Етапи аеробного окислення глюкози. 2.2 Окислювальне декарбоксилювання пірувату. 2.2.1. Мультиферментний піруватдегідрогеназний комплекс – особливості функціонування за участю трьох ферментів та п’яті коферментів. Сумарне рівняння процесу. 2.3. Порівняльна характеристика біоенергетики аеробного та анаеробного окислення глюкози. 2.4. Ефект Пастера – переключення з анаеробного на аеробне окислення глюкози, особливості регуляції. 2.5. Човникові механізми окислення гліколітичного НАДН. Малат-аспартатний шунт транспорту відновлювальних еквівалентів гліколітичного НАДН в мітохондрії в аеробних умовах.
3. Клінічне значення визначення піровиноградної кислоти в біооб’єктах.	3.1. Причини та наслідки гіперпіруватемії.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати реферат на тему: ”Участь водорозчинних вітамінів у вуглеводному обміні і їх клінічне застосування”.

Алгоритм лабораторної роботи.

Кількісне визначення піровиноградної кислоти в сечі.

Принцип методу: піровиноградна кислота (ПВК) при взаємодії з 2,4-дінітрофеніл-гідразином (2,4-ДФГ) в лужному середовищі утворює забарвлений комплекс жовто-оранжового кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна кількості ПВК.

Хід роботи.

(Використовувати сухий посуд). В першу пробірку наливають 0,5 мл сечі; в другу – 0,5 мл стандарту. Потім в обидві пробірки додають по 1 мл розчину 2,4-ДФГ; і через 5 хвилин – по 4 мл концентрованого розчину KOH.

Перемішують і через 5 хвилин визначають оптичну густину (екстинкцію) розчинів на ФЕК, в кюветах на 5 мм з синім світлофільтром. За величинами екстинкцій стандарту та досліду розраховують вміст ПВК в добовому об’ємі сечі.

В нормі за добу з сечею виділяється:

10 – 25 мг (114 – 284 мкмоль) ПВК.

Підвищення екскреції відмічають при нестачі вітаміну B₁ та гіпоксіях різного походження.

Тема 11. Альтернативні шляхи обміну моносахаридів. Метаболізм фруктози та галактози.

Актуальність теми.

До альтернативних шляхів обміну моносахаридів відносять пентозофосфатний та глюкуронатний шляхи обміну глюкози, обмін фруктози та галактози.

Пентозофосфатний шлях обміну глюкози – джерело пентоз для синтезу нуклеотидів, нуклеїнових кислот, коферментів, крім цього є джерелом відновленої НАДФН, яка використовується при синтезі жирних кислот, холестеролу, стероїдних гопмонів та інших сполук.

Глюкуронатний шлях обміну глюкози – джерело глюкуронової кислоти, яка використовується для синтезу глікозаміноглікнів (вуглеводних похідних протеогліканів – білків сполучної тканини) та бере участь у знешкодженні токсинів в печінці.

Фруктоза та галактоза включаються в шлях обміну глюкози. При порушенні перетворення фруктози та галактози розвивається фруктоземія та галактоземія.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета: вивчити альтернативні шляхи обміну моносахаридів.

Конкpетні цілі: трактувати біохімічні закономірності шляхів обміну моносахаридів, пентозофосфатний шлях окислення глюкози, шлях уронових кислот.

Вихiдний piвень знань-вмiнь: вміти писати будову моносахаридів, гексуронових кислот.