Тема 13. Дослідження механізмів метаболічної та гормональної регуляції обміну вуглеводів. Цукровий діабет.

Актуальність теми.

Регуляція обміну вуглеводів на всіх етапах їх синтезу і розпаду забезпечується нейрогуморальним шляхом. Інсулін, модифікуючи різні шляхи метаболізму вуглеводів, зменшує рівень глюкози в крові. Соматотропний, адренокортикотропний, тиреотропний, тироксин, адреналін, глюкокортикоїди та глюкагон викликають гіперглікемію.

В той же час, вуглеводний обмін регулюється різними факторами, які впливають на активність ферментів концентрацією: субстратів, метаболітів, коферментів, наявністю чи відсутністю кисню.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати інтеграцію всіх етапів обміну вуглеводів і контроль вмісту глюкози в крові, що досягається шляхом тісної взаємодії нейрогенних і гуморальних факторів, головними серед яких є гормони, що здійснюють гіпо- і гіперглікемічний вплив.

Найбільш розповсюдженим захворюванням основу якого складає абсолютна або відносна інсулінова недостатність, є цукровий діабет. Кожний майбутній лікар повинен добре засвоїти механізми гормональної регуляції обміну вуглеводів, так як дані знання обґрунтовують біохімічну та клінічну діагностику, а також підходи до лікування патологічних змін обміну вуглеводів.

Конкретні цілі:

1. Аналізувати зміни рівня глюкози крові, механізм її гормональної регуляції (інсулін, глюкагон, адреналін), патологічні прояви порушень обміну глюкози, цукровий діабет, голодування.

Вихідний рівень знань-вмінь.

Вміти писати формули моно- і дисахаридів (біоорганічна хімія). Знати ендокринні залози, які беруть участь в регуляції обміну вуглеводів (біологія, гістологія).

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення глюкозотолерантного тесту.	1.1. Принцип методу глюкозотолерантного тесту.
2. Гормони-регулятори обміну глюкози, ефекти та механізми впливу на рівень глюкози.	2.1. Механізми гіпоглікемічного ефекту інсуліну. 2.2. Механізм впливу на вуглеводний обмін глюкагону, адреналіну, глюкокортикоїдів.
3. Глюкоземія: нормальний стан та його порушення.	3.1. Нормоглікемія: механізми її підтримання. 3.2. Гіпоглікемія: причини виникнення і наслідки для організму. 3.3. Гіперглікемія – причини та ускладнення.
4. Цукровий діабет: інсулінзалежний тип І та інсуліннезалежний тип ІІ.	4.1. Клініко-біохімічна характеристика. 4.2. Діагностичні критерії цукрового діабету: а) глюкозотолерантний тест; б) подвійне цукрове навантаження. в) глікозильований Нb А1С.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати реферативну доповідь: “Метаболічні зміни та ускладнення при цукровому діабеті”.

Алгоритм лабораторної роботи.

Оральний глюкозотолерантний тест.

Принцип методу: зранку натщесерце визначають концентрацію глюкози в капілярній крові. Після цього пацієнту дають випити розчин глюкози з розрахунку 1 г глюкози на 1 кг маси тіла. А потім, впродовж 3-х годин, у нього через кожну годину беруть кров і визначають в ній концентрцію глюкози ортотолуідиновим методом (див. попередне заняття).

За найденими величинами будують цукрову криву: по горизонталі відкладають час в годинах, а по вертикалі – концентрацію глюкози в крові.

В нормі в крові здорової людини:

1) Максимальне підвищення рівня глюкози спостерігається через 1 годину після цукрового навантаження; але не перевищує “нирковий поріг”.

2) До другої години рівень глюкози в крові знижується нижче початкового рівня.

3) До третьої години концентрація глюкози в крові повертається до норми.

С, ммоль/л

12,0

­­­

10,0

8,0 2

6,0

1

4,0

2,0

1 2 3 год.

1-цукрова крива в нормі;

2-цукрова крива при прихованому цукровому діабеті.