Індивiдуалiзацiя навчання з теми.

1. Пеpелiк найбiльш складних питань:

а) феpменти слини, бiологiчна pоль, тип pеакцiй, якi вони каталiзують;

б) зв'язок феpментiв слини з хвоpобами слинних залоз; клiнiчне значення їх визначення.

2. Пiдготуйте pефеpативну доповiдь на тему

3. Студентам-гуpткiвцям доповiсти пpо особливостi змін пpотеїназ- та антипpотеїназ слини пpи стpесоpних впливах.

4. Розв'яжiть ситуацiйнi задачi з теми.

Алгоритм лабораторної роботи.

Кількісне визначення активності амілази.

Принцип визначення активності амілази за Вольгемутом:

Метод заснований на здібності амілази розщеплювати (гідролізувати) крохмаль. Знаходять таке розведення слини, яке розщеплює 2 мг крохмалю (в 2 мл 0,1% розчину крохмалю) за 30 хвилин при t=38 ⁰С. Потім розраховують кількість крохмалю, що розщеплюється 1 мл нерозбавленої слини.

В нормі активність амілази слини – 160-320 ум.од.

Хід роботи.

В 10 пробірок наливають по 1 мл води. В 1-у пробірку додають 1 мл слини, розведеної в 10 раз, перемішують. Набирають в піпетку 1 мл суміші і переносять її в 2-у пробірку, їз неї – таким самим способом у 3-у і т.д. до 10-ї пробірки. Із 10-ї пробірки 1 мл суміші виливають. У всі пробірки доливають по 1 мл води та по 2 мл крохмалю, перемішують і розміщують в термостат на 30 хвилин при t=38 ⁰ С. Через 30 хвилин пробірки виймають, охолоджують, додають по 1 краплі розчину Люголю, перемішують. Рідина в пробірках забарвлюється в жовтуватий, рожевий та фіолетовий кольори. Відмічають останню пробірку з жовтим кольором, де гідроліз крохмалю пройшов повністю і роблять розрахунок.

Розрахунок:

	Розведення слини
	1:20	1:40	1:80	1:160	1:320	1:640	1:1280	1:2560	1:5120	1:10240
	Пробірки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Колір розчину з йодом
Висновки

Відмічають пробірку, де гідроліз крохмалю пройшов повністю. Наприклад, жовтий колір з’явився у 4-й пробірці, де слина розведена в 160 разів; 1/160 мл слини розщеплює 2 мл 0,1% розчин крохмалю; 1 мл нерозведеної слини розщепив Х мл 0,1% розчину крохмалю:

Х= = 320 мл 0,1% розчину крохмалю.

Таким чином, амілазна активність слини дорівнює 320 ум.од.

Тема 23. Біохімія нервової тканини.

Актуальність теми.

Нервова система вiдiгpає виpiшальну pоль у регуляції процесів життєдіяльності та адаптацii оpганiзму до змiн умов зовнішнього та внутpiшнього сеpедовища.

Знання основ бiохiмiї неpвової тканини необхiднi для розкриття патогенезу, клінічних проявів, профілактики та терапії нервових, психiчних та психосоматичних захвоpювань, а також для обгpунтування показань до застосування психотpопних засобiв (психофаpмакологiя).

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати особливості хімічного складу, метаболічних процесів у нервовій тканині, механізми передачі нервових імпульсів, нейромедіаторну та пептидергічну системи головного мозку, їх роль у розвитку психічних розладів та у механізмі впливу психотропних засобів.

Конкретні цілі:

Пояснювати особливості метаболізму нервової системи, молекулярні механізми дії нейромедіаторів, біохімічну основу порушень обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру, функції нервової системи, походження нейромедіаторів (схеми синтезу катехоламінів, ГАМК), основи передачі імпульсів у збудливих тканинах), обмін речовин (білків, ліпідів,вуглеводів).

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами

навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення білку у лікворі.	1.1. Визначення вмісту білку з сульфосаліциловою кислотою у лікворі.
2. Особливості біохімічного складу та метаболізму нервової системи. Хімічний склад головного мозку.	2.1. Нейроспецифічні білки головного мозку. 2.2. Особливості амінокислотного складу мозку. 2.3. Роль системи глутамінової кислоти. 2.4. Нейроспецифічні ліпіди (гангліозиди, цереброзиди, холестерол).
3. Енергетичний обмін в головному мозку.	3.1. Значення аеробного окислення глюкози в енергозабезпеченні мозку. 3.2. Зміни енергетичного обміну в умовах фізіологічного сну та наркозу.
4. Нейромедіатори і рецептори нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.	4.1. Збуджувальні та гальмівні нейромедіатори. 4.2. Пептидергічна система головного мозку: опіоїдні пептиди, рецептори опіоїдних пептидів. 4.3. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

Практичні навики:

1. Порівняти вміст фосфатидів в нервовій та м’язовій тканинах.

2. Порівняти вміст холестеролу в нервовій та м’язовій тканинах.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати доповідь на тему: “Особливості нейромедіаторного балансу мозку при стресорних впливах”.