Алгоритм лабораторної роботи.

Якісний і кількісний аналіз шлункового соку.

Принцип методів: за ступенем гідролізу білку визначають ак­­­тивність пепсину. Кислотність визначають титруванням HCl шлунково­­­го соку розчином NaOH у присутності індікаторів диметиламіноазо­­­бензолу (при рН 2,4-4,0 зміна кольору з червоного на жовтий: за жовто-оранжевим визначають вільну HCl, за світло-жовтим - зв'яза­­­ну) та фенолфталеїну (при рН > 8,0 забарвлюється у червоний колір: визначення загальної кислотності). Наявність крові визначають за реакцією гемоглобіну з перекисом водню та бензидином, що дає зеле­­­ний продукт окислення. Наявність молочної кислоти визначають за зникненням чорного кольору феноляту заліза при утворенні його жов­­­того лактату за рахунок витіснення фенолу (реакція Уффельмана).

Хід визначення.

1) Визначення кислотності: до 5,0 мл соку додають індикатори: 2 краплі димети­­­ламіноазобензолу та 2 краплі фенолфталеїну і титрують 0,1 М розчином NaOH. Відмічають кількість лугу до пе­­­реходу у жовто-оранжовий, колір семги (вільна HCl, І пункт), у світло-жовтий, лимонний (ІІ пункт, для розрахунку зв’язаной HCl), у червоний колір (ІІІ пункт, загальна кислотність).

Розрахунок кислотності в ммоль/л:

І пункт – визначають вільну НСl

, де х мл - кількість розчину NaOH;

1000 – перерахунок на 1 л;

0,1 - молярність NaOH.

ІІ пункт використовують для визначення зв’язаной HCl. Середне арифметичне між ІІ та ІІІ пунктами вважають загальною HCl. Зв’язана HCl визначається за різницією між загальною та вільною HCl.

ІІІ пункт – загальна кислотність (принцип розрахунку див. пункт І)

2) Визначення наявності крові: до 3 мл соку додають 1 мл 1% розчину бензидину та 1 мл 3% розчину Н₂О₂. При наявності гемоглобіну крові утворюється комплекс, який має синьо-зелене забарвлення.

3) Визначення наявності молочної кислоти: до 1 мл реактиву Уффельмана додають 10 крапель шлун­­­кового соку, при наявності молочної кислоти колір стає жовтим.

У нормі в шлунковому сокові загальна кислотність 40-60 ммоль/л, вільна НCl 20-40 ммоль/л, дебіт-година загальної HCl - 2-6 ммоль за годи­­­ну, вільної НCl 1-4,5 ммоль за годину, відсутні кров та молочна кислота, сік без кольору.

Тема 10. Дослідження функціональної ролі жиророзчинних вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.

Актуальність теми.

Жиророзчинні вітаміни – А, Д, Е, К, F – є компонентами харчування, екзогенними гормонами, які потрапляючи в організм стимулюють синтез специфічних білків. Вітамін Е як найбільш потужний природний біоантиоксидант, інактивує продукти перекисного окислення ліпідів і попереджає окислювальну модифікацію біомолекул (білків, нуклеїнових кислот), забезпечує нормальну функцію репродуктивних органів.

Поліненасичені жирні кислоти (вітамін F) входять до складу фосфоліпідів клітинних мембран та є попередниками синтезу фізіологічно активних сполук – ейкозаноїдів.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати процеси та молекулярні основи впливу жиророзчинних вітамінів та прояви гіповітамінозів і гіпервітамінозів.

Конкретні цілі:

1. Пояснити біорегуляторні (гормоноподібні) та антиоксидантні функції жиророзчинних вітамінів А, Е, К, F, D.

2. Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення патологічних змін при гіпо- та гіпервітамінозах.

Вихідний рівень знань-вмінь.

Знати структуру біоорганічних сполук (холестеролу, поліненасичених жирних кислот, β-каротину).