Алгоритм лабораторної роботи.

Визначення білірубіну в сироватці крові.

Принцип методу: в основі методу лежить реакція Ван-ден-Берга: білірубін при взаємодії з діазореактивом дає червоно-рожеве за­­­барвлення, інтенсивність якого прямопропорційна його концентрації. За різницею між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.

Вміст пробірки 1 колориметрують через 20 хвилин.

Вміст пробірки 2 колориметрують через 5-10 хвилин.

( λ = 540 нм, кювета – 5 мм).

Хід визначення:

Розчини	Пробірка 1 загальний білірубін	Пробірка 2 прямий білірубін	Пробірка 3 контроль
Сироватка крові ­­­Кофеїн Фіз. розчин Діазореактив	0.5 1,75 - 0,25	0.5 - 1,75 0,25	- 1,75 0,5 0,25

Е

0,5

0,4

0,3

0,2

0,1

17,1 34,2 51,3 68,4 85,5 102,6 мкмоль/л

Норма вмісту: загальний білірубін: 8,5-20,5 мкмоль/л (0,5-1,2 мг%),

непрямий білірубін: 1,7-17,1 мкмоль/л (0,1-1,0 мг%),

прямий білірубін: 2,2-5,1 мкмоль/л (0,13-0,3 мг%).

Тема 15. Дослідження процесів біотрансформіції ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Мікросомальне окислення, цитохром р450.

Актуальність теми.

Всі лікарські речовини поділяються на природні (аутобіогенні) та чужорідні (ксенобіотики). Ксенобіотики в нормі відсутні в організмі людини. Ксенобіотики проходять при своєму перетворенні 2 основні фази: модифікацію (несинтетична) і кон’югацію (синтетична). В мікросомах знаходяться ферментні ланцюги окислення речовин (мікросомальне окислення). Вони представлені двома короткими ланцюгами переносу електронів і протонів. Один з них – монооксигеназний ланцюг окислення, другий – редуктазний ланцюг окислення. Цитохром Р ₄₅₀ – остання самоокислювальна ланка монооксигеназного ланцюга мікросом. Як і всі цитохроми, він відноситься до гемпротеїнів.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати біохімічні механізми детоксикаційної функції печінки: типи реакцій мікросомального окислення та кон’югації в біотрансформації ксенобіотиків. Знати ферментні ланцюги окислення в мікросомах.

Конкретні цілі: трактувати біохімічні механізми функціонування детоксикаційної системи печінки, реакції мікросомального окислення та кон’югацію в біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Вихідний рівень знань-вмінь. Знати будову та функції печінки. Типи хімічних реакцій.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення індикану в сечі.	1.1. Визначення індикану в сечі.
2. Детоксикаційна функція печінки.	2.1. Біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів.
3. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.	3.1. Реакції мікросомального окислення. 3.2. Індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ. 3.3. Реакції кон’югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.
4. Електроннотранспортні ланцюги ендоплазматичного ретикулуму.	Генетичний поліморфізм та індуцибельність синтезу цитохрому Р 450 . Виникнення і природа розвитку толерантності до лікарських засобів.
5. Клінічна оцінка визначення індикану.	5.1. Утворення індолу та етапи його знешкодження. 5.2. Яке клінічне значення має визначення індикану в крові та сечі?

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Реферативне повідомлення «Методи визначення детоксикаційної функції печінки».