Алгоритм лабораторної роботи.

1. Визначення відносної густини сечі.

В нормі відносна густина сечі - 1,017-1,022.

У невеликий циліндр налити сечу і обережно занурити урометр. Виконати вимірювання за шкалою урометра (нижній меніск рідини).

2. Визначення рН сечі (за допомогою універсального індикатора).

На середину індикаторного папірця нанести 2 крап. сечі, через 1 хвилину співставити колір з контрольною смужкою на універсальному індикаторі та встановити відповідне значення рН дослідної сечі.

Тема 17. Дослідження патологічних компонентів сечі.

Актуальність теми.

Порушення сечоутворення спостерігається при ушкодженні нефрону, розладах нейрогуморальної регуляції функції нирок, больовому синдромі, серцево-судинній недостатності та ін. Найбільш глибокі порушення гомеостатичної функції нирок характерні для уремії – тяжкої форми ниркової недостатності, що призводить до значного зменшення виділення з організму продуктів азотистого обміну, екскреції іонів водню і органічних кислот, зміни вмісту електролітів крові, порушенню гомеостазу. Знання біохімічних механізмів патогенезу ниркової недостатності і змін хімічного складу сечі необхідні лікарю для глибокого розуміння основ патології нирок та інших систем, мають важливе значення для розуміння патогенезу і діагностики захворювань, для оцінки ефективності лікування.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти використовувати знання з біохімії нирок в клінічній медицині для пояснення патогенезу різних форм патології нирок і обумовлених ними порушень гомеостазу, для діагностики і контролю лікування захворювань нирок, а також серцево-судинної, ендокринної та інших систем.

Конкретні цілі:

1. Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників сечі з метою оцінки патобіохімії жовтяниць.

2. Трактувати біохімічні механізми регуляції водно-сольового обміну та роль нирок в утворенні сечі.

3. Аналізувати біохімічний склад сечі за умов розвитку патологічних процесів: оцінювати функціональне значення кінцевих продуктів азотистого обміну (сечовина, сечова кислота, креатин) та продуктів детоксикації (індикан, гіпурова кислота), зміни їх добового виділення.

4. Аналізувати стан здоров’я людини на підставі біохімічних параметрів змін проміжних та кінцевих продуктів метаболізму в сечі.

Вихідний рівень знань-вмінь.

1. Біохімічний склад сечі людини в нормі.

2. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення методів якісного та кількісного визначення патологічних компонентів сечі і оцінка їх діагностичного значення.	1.1. В зошит протоколів дослідів випишіть алгоритм лабораторної роботи.
2. Патобіохімія нирок та водно-сольового обміну	2.1. Біохімічний склад сечі людини за умов патологічних процесів. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі. 2.2. Біохімічна характеристика ниркового кліренсу та ниркового порогу, їх діагностичне значення. 2.3. Клініко-біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій нирковій недостатності. 2.4. Діагностика хронічної ниркової недостатності. 2.5. Характеристика умов утворення і нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Ниркова недостатність, біохімічні зміни крові та сечі».

2. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Якісні зміни сечоутворення при надмірному і тривалому болі».

3. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Мікроальбумінурія. Діагностичне значення для оцінки діабетогенної нефропатії».

4. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Зміни показників сечі при цукровому діабеті».