Алгоритм лабораторної роботи.

Кількісне визначення активності амілази.

Принцип визначення активності амілази за Вольгемутом:

Метод заснований на здатності амілази розщеплювати (гідролізувати) крохмаль. Знаходять таке розведення слини, яке розщеплює 2 мг крохмалю (в 2 мл 0,1% розчину крохмалю) за 30 хвилин при t=38 ⁰С. Потім розраховують кількість крохмалю, що розщеплюється 1 мл нерозведеної слини.

В нормі активність амілази слини – 160-320 ум.од.

Хід роботи.

В 10 пробірок наливають по 1 мл води. В 1-у пробірку додають 1 мл слини, розведеної в 10 раз, перемішують. Набирають в піпетку 1 мл суміші і переносять її в 2-у пробірку, їз неї – таким же чином у 3-у і т.д. до 10-ї пробірки. Із 10-ї пробірки 1 мл суміші виливають. У всі пробірки доливають по 1 мл води та по 2 мл крохмалю, перемішують і залишають у термостаті на 30 хвилин при t=38 ⁰ С. Через 30 хвилин пробірки виймають і додають по 1 краплі розчину Люголю, перемішують. Рідина в пробірках забарвлюється в жовтуватий, рожевий та фіолетовий кольори. Відмічають останню пробірку з жовтим кольором, де гідроліз крохмалю пройшов повністю і проводять розрахунок.

Розрахунок:

Відмічають пробірку, де гідроліз крохмалю пройшов повністю. Наприклад, жовтий колір з’явився у 4-й пробірці, де слина розведена в 160 разів. Відповідно, 1/160 мл слини розщеплює 2 мл 0,1% розчину крохмалю, а 1 мл нерозведеної слини буде розщеплювати Х мл 0,1% розчину крохмалю:

1/160 мл - 2 мл

1мл - Х мл

Х= = 320 мл 0,1% розчину крохмалю.

Таким чином, амілазна активність слини дорівнює 320 ум.од.

Тема 3. Дослідження регуляції ферментативних процесів.

Актуальність теми.

Перебіг біохімічних реакцій в організмі можливий лише за умов присутності каталітично активних форм ферментів. Існує декілька шляхів регуляції активності ферментів: зміна каталітичної активності ферменту, зміна кількості ферменту. Завдяки активації чи гальмуванню активності ферментів збільшується або зменшується швидкість біохімічних реакцій, які лежать в основі процесів життєдіяльності. Порушення регуляції активності ферментів призводить до розвитку патологічних процесів в організмі людини.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета: вивчити регуляцію ферментативних процесів.

Конкpетні цілі:

1. Аналізувати механізми регуляції основних метаболічних процесів.

2. Аналізувати шляхи та механізми регуляції ферментативних процесів як основи обміну речовин в організмі в нормі та при патологічних процесах.

Вихiдний piвень знань-вмiнь: знати властивості ферментів, їх будову, активні центри.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами учбової лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Змiст i послiдовнiсть дiй	Вказiвки до учбових дiй
1. Пpактичне вивчення специфiчності, гальмування та активування ферментів.	1.1. В зошит протоколів дослідів виписати алгоритм лабораторної роботи.
2. Специфiчнiсть дiї феpментiв.	2.1. Пояснiть біологічну значимість специфiчності дiї феpментiв, чим вона обумовлена? Якi види специфiчностi феpментiв вiдомi Вам? Пpиведiть пpиклади.
3. Регуляція ферментативних процесів.	3.1. Регуляція активності ферментів шляхом зміни каталітичної активності ферменту: а) алостерична регуляція активності ферментів; б) ковалентна модифікація ферментів; в) активація ферментів шляхом обмеженого протеолізу; г) дія регуляторних білків-ефекторів (кальмодуліну, протеїназ, протеїназних інгібіторів, циклічних нуклеотидів). 3.2. Регуляція активності ферментів шляхом зміни кількості ферменту.
4. Інгібітори, активатори ферментів.	4.1. Зворотне і незворотне інгібування ферментів. 4.2. Фізіологічно активні сполуки та ксенобіотики як зворотні (конкурентні та неконкурентні) та незворотні інгібітори ферментів.
5. Ізоферменти – множинні молекулярні форми білків, результат експресії різних генів.	5.1. На прикладі ізоферментів лактатдегідрогенази (ЛДГ), креатинфосфокінази поясніть значення їх клінічне значення. 5.2. Проферменти, їх біологічна роль та значення.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати реферативне повідомлення на тему: “Протеїнази. Протеїназні інгібітори”.