Том 2_Актуальні питання державотворення_КНУ_2016

Фінансове право

ред.А.И.Королева, Л.С.Явича.-Ленинград:Изд-во Ленинградского университета,1982.-

377 с]

Унікальність ЄС проявляється у формуванні на його території єдиного правового простору, що ґрунтується на реалізації загальних принципів права, до яких відносяться: принцип інтеграції норм ЄС у національні правові системи держав членів; принцип верховенства права ЄС по відношенню до національного права держав – членів; принцип юрисдикційного захисту права ЄС Судом Європейських Співтовариств; принцип прямої дії норм ЄС, що регулюють різноманітні суспільні відносини у державах – членах ЄС.

Призначення правових принципів полягає в тому, що вони, по-перше, здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу; по-друге, забезпечують однакове формулювання норм права і їх вплив на суспільні відносини в формі правового регулювання та інших видів правового впливу. Джерела права ЄС беруть свій початок з національних правових систем держав –членів , а також міжнародного публічного права. На думку М. Саракуци, принципи і загальні напрями є своєрідною програмою зовнішньої політики, що визначає загальний курс у міжнародних зв`язках і справах Європейського Союзу в цілому і кожної держави – члена зокрема.[М. Саракуца. Система джерел права Європейського Союзу. Право і безпека .2010.№4 (36)]

Поняття «загальні принципи права» було сформульоване ще в період створення першого інтеграційного об`єднанняЄвропейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС) та зафіксоване в тексті його установчого акту – Паризького Договору про заснування ЄСВС 1951р. Становлення власне джерел банківського права у межах об‘єднаної Європи мало місце після створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та створення внутрішнього ринку між шістьма державами - засновницями, які увійшли до цього об‘єднання.

Банківська діяльність у Європейському Союзі регулюється як міжнародним (первинним), так і наднаціональним (вторинним) правом.

На думку упорядників порівняльно–правового дослідження банківського права в ЄС та Україні, виданого Державним департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України, до джерел банківського права Європейського Союзу входять наступні правові акти:

1.Первинне законодавство ЄС: Договір про заснування Європейського Співтовариства від 25 березня 1957 року та Договір про Європейський Союз від 07 лютого 1992 року. Первинне право ЄС ще називають «acquis communautaire». Дослівно в перекладі з французької мови означає «те, що досягнуто в рамках Співтовариства». На сьогоднішній день дане поняття офіційно зафіксовано у Договорі про ЄС 1992 року, а саме визначається як мета і основа функціонування ЄС.

2.Джерелом вторинного права ЄС визнаються регламенти, директиви, рішення, що не мають обов`язковий характер, на відміну від міжнародних договорів ЄС та угод, укладених державами – членами ЄС. Правовим інструментом, що найбільш вдало був підібраний для досягнення мети наближення національних законів та практики виступає директива. Директива (англ. Directive) — тип законодавчого акта Європейського Союзу. На відміну від постанови чи рішення, інструментів прямої дії, директива запроваджується через національне законодавство. Вона зобов'язує державу-члена у певний термін вжити заходів, спрямованих на досягнення визначених у ній цілей. Отже, принципи та основні засади є відображенням напрямків зовнішньої політики міждержавного утворення – Європейського Союзу та його держав – членів. Вони мають

300

Фінансвое право

своє вираження у джерелах , зокрема, банківського права ЄС. До джерел банківського права ЄС відносять первинне та вторинне законодавство.

Науковий керівник – д.ю.н., проф. Пришва Н.Ю.

Вікторія Сергієнко

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет студентка 2 курсу

Роль податкової ставки в удосконаленні механізму правового регулювання податку

Питання реформування податкового законодавства, удосконалення механізму справляння окремих видів податків є важливою складовою забезпечення функціонування нашої держави. Кожен податок має свою структуру та складається з окремих обов'язкових елементів, які визначають його правову природу і призначення. Податкова ставка є однією із найсуттєвіших його складових, адже вона визначає величину коштів у відсотковому вигляді, які платник податку або інші уповноважені суб'єкти податкових правовідносин зобов'язані вилучити з певного доходу, прибутку тощо з метою наповнення державного чи місцевого бюджету. Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України ставка належить до основних елементів податку. Податковий кодекс визначає податкову ставку як «розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування».

Верховна Рада України відповідно до статті 92 Конституції має виключне право на встановлення системи оподаткування, а також податків і зборів. Це означає те, що ВРУ має право встановлювати податки, визначати їх обов'язкові елементи, зокрема ставки, змінювати їх, а також скасовувати у встановленому законом порядку.

В наукових юридичних та економічних джерелах протягом тривалого часу відбувалася дискусія щодо впливу податкової ставки на ріст бюджетних надходжень.

Відомий американський вчений А.Б.Лаффер досліджував залежність надходжень коштів до бюджету від встановлених податкових ставок. Відповідно до його теорії, якщо держава перевищуватиме певну об'єктивну межу під час встановлення податкових ставок, то доходи державного бюджету будуть відповідно зменшуватись. Цією межею він визначив збільшення ставок податків понад 50%, про що свідчить сформульована вищезазначеним вченим «крива Лаффера», у якій графічно можна побачити, яким чином із збільшенням податкової ставки будуть збільшуватись або ж зменшуватись надходження до бюджету.

Український законодавець переважно орієнтується на підвищення податкових ставок, вбачаючи в цьому один із шляхів збільшення надходжень як до Державного, так і до місцевого бюджетів. Наприклад, відповідно до ЗУ від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» було вдвічі підвищено ставки акцизного податку на всю групу алкогольних напоїв.

Країни ЄС, наприклад, Чехія обрали інший шлях удосконалення правового механізму оподаткування – закріпили у своєму законодавстві напрями на зниження податкових ставок [Налоговое право стран Восточной Европы. Общая часть: Беларусь, Польша, Россия, Словакия, Украина, Чехия / отв. Ред. М.В. Карасева (Сенцова), Д.М. Щекин. – М.: Волтерс Клувер, 2009. - 336 с.].

301

Фінансове право

На сьогоднішній день існує досить цікаве запитання, яке потребує наукового пояснення, а саме: якого результату слід чекати у разі підвищення державою податкових ставок? Дане питання потребує чіткої аргументації та аналізу як позитивних сторін, так і негативних наслідків даного явища.

Щодо позитивних сторін варто зазначити те, що, по-перше, із підвищенням податкових ставок відповідно збільшуватиметься дохідна частина державного та місцевих бюджетів, що дасть можливість державі зменшити ризик настання дефіциту бюджету.

По-друге, із підвищенням ставок податків держава матиме у своєму віданні більшу кількість грошових коштів, які вона зможе спрямувати на фінансування таких важливих сфер державного життя як оборону, що на сьогодні є гострою проблемою та потребує першочергових видатків, а також соціальний захист населення, охорону здоров'я, які не менш потерпають від нестачі фінансування з бюджетів.

По-третє, маючи необхідну кількість грошових ресурсів, держава матиме змогу пришвидшити процес проведення запланованих реформ, зокрема судової, які сприятимуть її ефективному розвитку, а також пришвидшити процес із повернення зовнішніх запозичень іноземним державам-кредиторам. Це дасть державі змогу у більш оперативному порядку зменшити кількість боргів та належно виконати свої зовнішні грошові зобов'язання.

Щодо негативних сторін варто звернути увагу на те, що підвищення податкових ставок також пояснюється тим, що платники будуть зобов'язані віддавати державі у вигляді податку більшу частину своїх доходів, ніж раніше, що, безперечно, викликатиме незадоволення та в певній мірі обурення. Як наслідок у суспільстві почнуть формуватися масові негативні настрої, які можуть спричинити хвилю мітингів, демонстрацій тощо у бік органів державної влади з вимогою повернути попередні ставки, які певною мірою задовольняли громадян та протягом значного часу були незмінними і сталими.

Підвищення податкових ставок негативно вплине на юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності. Безперечно, на сьогодні значна частина юридичних осібпідприємців не в повній мірі сплачують усі, податки, які встановлені податковим законодавством. Більша частина юридичних осіб з часом напрацювала певні навички із ухилення від сплати певних податків і на сьогодні продовжують порушувати податкове законодавство, приховуючи таким чином значні суми своїх прибутків, які підлягають оподаткуванню, тобто працюють «у тіні». Із ще більшим зростанням ставок вищезазначені зловживання підприємствами будуть зростати, що істотно зменшить стимулювання виробництва та поглибить проблему тінізації і приховування прибутків.

На підставі проведеного дослідження можна прийти до висновку, що для досягнення максимального взаємоузгодження інтересів держави, її громадян, а також суб'єктів господарювання повинні існувати такі ставки податків, які будуть сприяти формуванню необхідної для фінансування найважливіших сфер державного життя дохідної частини бюджетів, які будуть стимулювати фізичних осіб до вчасної сплати податків, а юридичних осіб – до ефективного виробництва та виходу із «тіньової» діяльності тощо. Держава у процесі підвищення податкових ставок не повинна перевищувати межу – 50%, аби уникнути спадної реакції надходжень до бюджетів відповідно до встановлених нових ставок.

При внесенні змін до чинного податкового законодавства, в рамках проголошеної податкової реформи, необхідно враховувати і висновки економічної науки, обґрунтовано змінювати розміри податкових ставок з метою збалансованості доходів та видатків

302

Фінансвое право

Державного і місцевих бюджетів, а також для швидшого подолання тих проблем, які на порядок денний потребують збільшення фінансування, а саме видатки на забезпечення обороноздатності держави та сферу соціального забезпечення і захисту населення.

Науковий керівник – д.ю.н., проф. Пришва Н.Ю.

Дмитро Стадник

Університет державної фіскальної служби України, навчально-науковий інститут права студент 5 курсу

Вдосконалення механізму захисту прав платників податків в Україні на основі досвіду Японії та Китаю

Хоч податки та інші загальнообов'язкові платежі і забезпечують функціонування держави, та все ж залишаються обтяженням для їх платника, що в окремих випадках спонукає до ухилення від їх сплати, а фактично - до порушення податкового законодавства. В умовах активного розвитку транскордонних відносин, коли діяльність спрямована на розширення економічних просторів є бажаною та фінансово вигідною як для виробника, так і для держави вцілому, дане питання викликає все більш жвавий інтерес [Раскалєй М.О., Лимар О.С. Міжнародні аспекти подвійного оподаткування // Бюджетно-податкова політика та регіональний розвиток України, 2015. – С. 418-422]. Тому, проблеми захисту прав та законних інтересів платників податків є вкрай актуальними, оскільки ефективне податкове регулювання неможливе без належного їх захисту, створення у платника відчуття впевненості та надання належної якості послуг, а також сприяння з боку держави.

Метою дослідження є визначення особливостей системи оподаткування Японії та Китаю, а також напрямків вдосконалення захисту прав платників податків в Україні на основі зарубіжного досвіду.

Питання щодо адміністрування податків, захисту прав та законних інтересів платників досліджувалися великою кількістю науковців, серед яких: В.Андрущенко, Д.Черник, І.Янжул, Й.Кулішер, А.Сміт, Л.Думан та інші.

Будь-яке право не застраховане від можливості його порушення. Дієвий механізм його захисту є необхідністю не лише для особи, а й в рівній мірі для держави, оскільки за його відсутності важко стверджувати про повагу до прав, свобод та законних інтересів людини як найвищої соціальної цінності. В Україні такий механізм не позбавлений від проблем, тому важливим є їх усвідомлення, оскільки кожна особа в певній мірі виступає платником податків.

Як правило, недобросовісні платники податків у Японії заохочуються з боку держави до добровільного вирішення всіх проблемних питань. Для цього проводиться інтенсивний діалог з кожним з таких платників, метою якого є переконання останнього у виконанні податкового зобов'язання. Це допомагає уникнути негативних наслідків від несплати податків як стосовно держави, так і стосовно платника. В якості інституційної основи для захисту та підтримки платників податків в штаті кожного з 12 регіональних податкових бюро передбачено відповідну посадову особу з підтримки платників. Хоча вони й не мають права втручатися в процес перевірки або скасовувати податкові коригування, однак можуть представляти інтереси платника при оскарженні дій та рішень контролюючих органів. В Японії платникам не забезпечується безкоштовна юридична допомога. Проте, структурні підрозділи податкових органів можуть надавати

303

Фінансове право

певні послуги платникам, які хоч і не передбачені законодавством, однак є необхідною складовою побудови з ними добросовісних відносин. Такими послугами є юридичні консультації, повідомлення платників щодо їх зобов'язань, надання інформації щодо проектів директив або ж допомоги у вирішенні окремих проблем. З великими корпораціями податкові органи Японії намагаються встановлювати більш тісний контакт, а також забезпечувати високу якість послуг, що надаються платникам, в результаті чого податкова система стає більш зручною для останніх.

Податкова система Китаю є однією із найстаріших у світі [Думан Л.И. Очерки истории Китая. // Китай, М.-Л., 1940. – C. 71]. Досвід адміністрування податків здобувався протягом тривалого часу, який продемонстрував необхідність проведення громадських слуханнь для інформування населення про діяльність законодавчого органу. Тому, перед прийняттям нормативно-правових актів у сфері оподаткування відбувається процедура консультацій з громадськістю. Ст.63 Конституції Китайської Республіки передбачає, що прийняття будь-якого закону відбувається шляхом голосування у Законодавчій Раді, члени якої обираються шляхом виборів [The Constitution of the People's Republic of China (Act of 1982) [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://chinalawinfo.ru/constitutional_law/ constitution]. Зокрема, у системі державних органів Китайської Республіки діє інститут Контрольної Ради, яка за функціональним призначенням еквівалентна уповноваженому з прав людини. Ця установа не залежить від податкових органів та діє на рівні Виконавчої Ради. В її компетенції - контроль над діями податкових органів та Міністерства фінансів. І хоч такий орган має менш превентивний характер ніж очікувалось платниками, та в свою чергу стоїть на захисті їх прав.

Проблемою правового регулювання захисту прав платників в Україні є відсутність у податковому законодавстві норм, якими встановлюються саме форми захисту [Шишов О.О. Форми захисту прав платників податків//«Молодий вчений». – № 2(17), 2015 – С. 221]. У ст.56 Податкового кодексу України їх визначено через використання словосполучень «у судовому порядку» та «в адміністративному порядку». Проте, форма захисту не означає його порядок. Ці поняття не є аналогічними за значенням, оскільки форма характеризує зовнішнє вираження. В свою чергу, порядок визначає суть механізму, його стадії та етапи.

Фактично, законодавством передбачено визначене коло способів захисту прав, а отже платник у цьому є обмеженим. Це не означає, що потрібно дозволити захист прав та інтересів у будь-який спосіб, оскільки наслідком можуть бути неправомірні дії з боку платника. Власне, і податкові правовідносини носять імперативний характер. Однак, впровадження альтернативних способів вирішення спорів між податковими органами та платниками дозволить вдосконалити механізм захисту їх прав та законних інтересів. Наприклад, залучення уповноваженого посередника (медіатора) дозволить врегулювати проблему і зберегти неконфліктні відносини. Він не застосовуватиме тиск до обох сторін, що сприятиме конструктивному діалогу між платником та контролюючим органом. Такий спосіб не повинен бути обов'язковим та позбавляти платника захисту прав в адміністративному чи судовому порядку, однак факт його використання повинен враховуватись при розгляді справи у суді. Це лиш розширює межі вибору платника, надає певну волю та простір.

Таким чином, однією з найважливіших сфер податкового регулювання в Україні залишається захист прав платників податків, без вдосконалення якого, досягти ефективного функціонування податкової системи є неможливим завданням. Виконати

304

Фінансвое право

його дозволить лише партнерська взаємодія платників та держави, коли кожна особа розумітиме податковий обов'язок не як примусове відчуження частини власності, а як суспільний обов'язок.

Науковий керівник – к.ю.н., доц. Раскалєй М.О.

Оксана Стадник

Університет державної фіскальної служби України, навчально-науковий інститут права студентка 5 курсу

Особливості проведення податкових перевірок в Польщі та Франції, як державах – учасницях СОТ

Наповнення дохідної частини бюджетів та ефективне використання бюджетних коштів є необхідною умовою для здійснення збалансованої бюджетної, валютної та податкової політики. Податкові платежі потребують контролю повноти і своєчасності сплати, а також правильності визначення бази оподаткування. Адже необхідною умовою ефективного функціонування податкової системи будь-якої держави виступає податковий контроль, який забезпечує зв‘язок платників податків із органами державного управління, які наділені фіскальними повноваженнями. Тому дослідження особливостей проведення податкових перевірок є актуальним, оскільки саме з врахуванням зарубіжного досвіду можливе формування такої моделі правового впливу на відносини, яка дозволила б збалансувати публічні та приватні інтереси учасників економічних відносин у найбільш ефективний спосіб.

Метою дослідження є визначення шляхів вдосконалення податкового контролю в Україні на основі досвіду Франції та Польщі.

Досвід побудови, регулювання та розвитку систем податкових перевірок досліджувалися великою кількістю науковців, серед яких: В.Л. Андрущенко, М.П. Кучерявенко, В.І. Муравйов, І.Ю. Петраш, Г.П. Толстопятенко та інші.

Головним завдання кожної держави є розробка дієвого механізму взаємодії податкових органів з платниками податків, який міг би забезпечити їм належне виконання своїх податкових зобов‘язань та мінімізувати втручання людського фактору, що має безпосередній вплив на подальший розвиток держави в цілому. Держава, щоб бути сильною має бути незалежною та самодостатньою, і тоді позитивні перспективи її розвитку значно підвищуються [Раскалєй М. О. Україна – ЄС: реалії та перспективи // Євроінтеграційні процеси в Україні: економічний та правовий аспект. – 2015. – С. 84-88]. Саме шляхом проведення податкових перевірок перевіряється, та певною мірою забезпечується, належне здійснення платниками податків своїх обов'язків.

У Польщі повноваження щодо обліку платників та надходжень податків мають податкові відділення та податкові офіси, натомість повноваження щодо податкових перевірок – лише офіси податкового аудиту, що має свої позитивні аспекти: навантаження працівників податкової служби формується так, щоб податковий інспектор мав достатньо часу для самовдосконалення та вивчення податкового законодавства; посадові особи податкової служби Польщі спеціалізуються лише у конкретному напрямі оподаткування (наприклад, тільки перевірки з питань правильності оподаткування непрямими податками), що дозволяє їм використовувати набутий досвід та знання акцентуючи свою увагу лише на певний вид службового навантаження; існує певна незалежність та об‘єктивність під час проведення податкових перевірок, адже вони

305

Фінансове право

проводяться окремими підрозділами, які не підпорядковуються податковим відділенням

– основним виконавцям податкової роботи. Водночас, вузька спеціалізація податкових кадрів та певного роду неузгодженість дій між податковими офісами та офісами податкового аудиту, оскільки останні не інформують податкові офіси про об‘єкти та суб‘єкти контрольних дій є недоліками діяльності такого роду. Податкова перевірка, як і інші податкові процедури, може провадитись за участю платника, та закінчується, зазвичай, видачею та доставкою платнику податкового звіту, який не може розглядатися в якості податкового (адміністративного) рішення та включає в себе основні висновки аудиту. Його можна оскаржити як у вищий інстанції, так і в адміністративному суді. Порушення такої норми може призвести до скасування податкового рішення [Ordynacja podatkowa (Act of 29 August 1997) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19971370926].

Податковим кодексом Франції визначено два види податкового контролю. Перший вид полягає у перевірці суми податку в поданій платником податковій декларації з подальшим врученням йому податкового повідомлення. Як правило, даний огляд проводиться щодо малого бізнесу. При наявності деяких невідповідностей в поданій інформації, платнику надсилають лист з проханням роз‘яснити або подати додаткову інформацію. Частіше за все така інформація подається у вигляді анкети, яку необхідно заповнити і повернути в податковий орган на протязі 30 днів. При порушенні термінів до платника податку будуть застосовуватись штрафні санкції.

Другий вид полягає у здійсненні контролю з виїздом на місце, проте він проводиться за наявності серйозних підстав для підозри у приховуванні великих сум доходу. За загальним правилом, платника податків мають попередити про неї за 10 днів. Слід відмітити, що у процесі збору й обробки податкової інформації широко застосовуються комп'ютеризовані технології. Податкова служба має спеціальний підрозділ, який займається питаннями спрощення документообігу та автоматизації розрахунків. Декларації обробляються у спеціальних обчислювальних центрах, які забезпечують обмін податковою інформацією. Податковий процес здійснюється за єдиною державною системою бухгалтерського обліку, обов'язковою для всіх категорій платників податків. На всіх підприємствах, що знаходяться на території Франції, у тому числі іноземних, незалежно від виду їхньої діяльності для обліку витрат на виробництво продукції, виконання робіт і послуг, визначення фінансових результатів використовується єдиний план рахунків. Це забезпечує узагальнення фінансових показників по всій країні, що є важливим для складання прогнозів розвитку економіки, формування проектів державного бюджету, ведення національної статистики; полегшує проведення аналізу фінансовогосподарської діяльності підприємств, а також здійснення податкового контролю; вносить впевненість у дії підприємців; створює умови для належної автоматизованої обробки інформації. [Livre des Procédures fiscales [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfdgi.gov.dz/images/pdf/codes_fiscaux/CPF-LFC2015Fr.pdf].

З урахуванням викладеного ми робимо висновок про те, що податковий контроль є основною формою податкового адміністрування, а його ефективність залежить від рівня мобілізації в бюджетну систему податкових доходів і інших обов‘язкових платежів. Саме тому підвищення якості та результативності податкового контролю шляхом диференціації податкових перевірок стосовно окремих видів податків та спеціалізації посадових осіб за конкретними напрямами оподаткування, а також налагодження взаємодії податкових органів з іншим органами влади є необхідним.

Науковий керівник – к.ю.н., доц. Раскалєй М.О.

306

Фінансвое право

Тетяна Стеблак

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет студентка 2 курсу

Тоннажний податок як невідворотний крок солідаризації з цивілізованим світом

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що зволікання із запровадженням тоннажного податку в Україні щороку веде до негативних та незворотних наслідків в економіко-правових процесах.

Українське правове поле дотепер не враховує реалій міжнародного фрахтового ринку, що призвело до різкого зниження тоннажу та старіння флоту, а також до «економічного витискання» українських судновласників в офшорні юрисдикції. Сьогодні судна більшості українських компаній працюють під іноземними прапорами за межами України. Український прапор не привабливий для судновласників з багатьох причин, починаючи від потенційних неприємностей з арештом суден за чужі борги, закінчуючи проблемою з фрахтуванням тоннажу. Економічної мотивації для реєстрації та будівництва флоту в Україні не буде існувати, поки не буде вирішене питання пільгового оподатковування судноплавного бізнесу на рівні, що забезпечить його конкурентоспроможність на регіональному фрахтовому ринку [Жихарєва В.В. Умови ефективної реалізації інвестицій у розвиток флоту судноплавних компаній України // Економічний аналіз. - 2010. - №7. – С. 45].

Тоннажний податок – це такий вид податку, який стосується доходів, отриманих судноплавними підприємцями, які експлуатують морські торговельні судна в міжнародному судноплавстві з перевезення вантажів, пасажирів і морської рятувальної служби.У ХХ ст. в праві ЄС і національних податкових законодавствах держав-членів ЄС тоннажний податок став стимулювальним фінансовим інструментом, котрий в межах реалізації концепції державної політики щодо підтримки морського та річкового транспорту у світовому масштабі повністю виправдав себе.

Важливо зазначити, що не тільки країни ЄС зробили крок щодо фінансово-правової та економічної лібералізації міжнародного судноплавства. Росія вже розв‘язала цю проблему шляхом створення Міжнародного реєстру суден. Згідно з умовами цього реєстру судно дедвейтом, наприклад, 10 тис. т. сплачуватиме за рік лише 2,5 тис. доларів США, заробляючи при цьому більше як мільйон доларів прибутку. А судновласники з таких країн, як Росія, Греція й Туреччина, — наші перші конкуренти на Чорноморському фрахтовому ринку балкерних перевезень. Хіба зможуть українські судновласники витримати таку конкуренцію? Звісно, що ні [Буркинський Б. В., Котлубай О.М. Україна у свiтовiй морськiй торгiвлi (Що гальмує розвиток вітчизняного судноплавства?) / // Вісн. НАН України. — 2008. — № 10. — С. 30-31].

В Україні вже не один рік обговорюється питання створення реєстру суден як інструмент повернення українського флоту під український прапор і надання другого дихання вітчизняному суднобудуванню. Зрештою, ніяких дій з цього приводу поки що не зроблено.

Однак повернемось все ж до самого тоннажного податку. У світі відомі три податкові режими, що застосовуються для оподаткування діяльності суб‘єктів торгового мореплавства:

307

Фінансове право

–тоннажний податковий режим, щовиступаєокремоюспрощеною формою оподаткування прибутку підприємств торгового мореплавства, яка базується на дедвейті судна і застосовується у більшості країн Європи;

–режим стимулювання судноплавства, при якому запроваджуються особливі податкові пільги (Росія, Туреччина);

–ефективнийподатковий режим, при якому діють низькі податкові ставки для оподаткування прибутку юридичних осіб (Естонія, державиКарибськогобасейну).

Гарантуючи сприятливіумови для оподаткування діяльності суб`єктів у цій сфері та лібералізуючи її, країни ЄС наголошують на важливості судноплавства для розвитку національних і світової економіки.

Прикладом для України в даному випадку може слугувати, зокрема, Польща, де пільговий режим для оподаткування власників морських суден уведено в 2007 році як альтернативну форму оподаткування підприємства податком з доходу юридичних осіб (19 %) або фізичної особи-підприємця – податком з доходу фізичних осіб (18 % чи 32 %). Спрощений механізм оподаткування результатів їх діяльності здійснюється на основі Закону РП від 24 серпня 2006 року «Про тоннажний податок». Платниками податку є судновласники – фізичні та юридичні особи, місцем проживання або реєстрації яких є РП, та іноземні юридичні особи, що ведуть діяльність у сфері торгового мореплавства на території РП.

В Україні аналогу тоннажному податку не існує, як і відсутні спеціальні податкові пільги чи режими стимулювання для суб‘єктів торгового мореплавства – судновласників, фрахтувальників, морських агентів [Радишевська О. Р. Тоннажний податок: європейський досвід і перспективи для України // Збірник наукових праць Науководослідного інституту фінансового права. - 2012. - С.80]. Після прийняття Податкового кодексу України ситуація не змінилася. Вітчизняні судновласники сплачують податок на прибуток підприємств у загальному порядку за ставкою 18%, нерезиденти, що отримують прибуток за угодами фрахтування, – 6%.

Отже, однією з основних причин кризового становища судноплавної галузі України є висока ставка податків, що сприяє витоку коштів з державного бюджету. Шляхами вирішення даного питання є: прийняття Закону України «Про Міжнародний реєстр суден України»; запровадження тоннажного податкового режиму для суб‘єктів торгового мореплавства; внесення до Податкового кодексу України розділу «Тоннажний податок», із вказівкою на елементи правового механізму податку та порядок його адміністрування.

Науковий керівник – д.ю.н., проф. Пришва Н.Ю.

Ярослав Тарасенко

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет студент 2 курсу ОР «Магістр»

До питання про фінансово-правове регулювання ендавменту

Актуальність теми дослідження обумовлена відносною новизною поняття ендавменту в українському законодавстві, а особливо – не надто багатим досвідом його використання

308

Фінансвое право

у практичній сфері. Уперше це поняття було використане у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року. Нині ж воно знову повернулось до нормативного обороту у п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 року, де визначене як сума коштів або вартість іншого майна, призначена для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якої використовуються вищим навчальним закладом з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповноваженою ним особою.

У вітчизняній літературі поняття ендавменту зазвичай вживається у контексті вищої освіти – зокрема, таких явищ і процесів, як фінансова автономія вузів, можливість самотужки розпоряджатись власними коштами. За такими механізмами фінансують свою статутну діяльність безліч світових вузів, але явище ендавменту дістало небувалого розмаху саме у США: капіталізація 89 найбільших ендавментів американських університетів перевищує 381 млрд. дол. США, з яких майже чверть належить чотирьом найбільшим навчальним закладам. З іншого боку, станом на 2012 рік 53% усіх приватних коледжів та університетів мали ендавмент менший, ніж 10 млн. дол. США [Рябков К. Ендавмент у вищій освіті: світова практика і українське сьогодення / К. Рябков, В. Покідіна // Проект "Популярна економіка: ціна держави". – 2015. – № 34. – С. 3].

Безумовно, це дуже ефективний механізм здійснення благодійної діяльності, оскільки він дає змогу благодійним внескам генерувати дохід, який і витрачатиметься на потреби організації.

Втім, існує обґрунтоване переконання, що цей механізм потрібно активно залучати і до інших сфер суспільного життя в Україні. Існує позитивний досвід, коли ендавмент одного з фондів громади Львівської області фактично забезпечив кредити для малого бізнесу та споживчі кредити. Банки зазвичай охоче видають кредити на суму, що складає 70-80% від депозиту (цільового капіталу), при цьому різниця між сумами нарахованих процентів на депозит і кредит є мінімальною або нульовою (за домовленістю з банком) [Створення та управління ендавментами в Україні; методичний посібник. – К.: "Програма розвитку ООН в Україні", 2014. – С. 33]. Таким чином, ендавмент став інструментом стимулювання бізнесу в регіоні – а ініціатори його формування заручились майбутньою фінансовою підтримкою.

На нашу думку, проблемою активного функціонування ендавментів в Україні є відсутність належного регулювання, яке розроблене у Німеччині, Франції, Японії та інших країнах. Вважаємо, що коли мова йтиме про створення таких інструментів благодійної діяльності у сфері, скажімо, регіонального розвитку, де основними суб‘єктами наповнення таких рахунків стануть територіальні громади, конче необхідним стають інструменти публічно-правового (зокрема, фінансово-правового) регулювання. Держава має напряму долучитись до покращення функціонування ендавментів, оскільки завдяки ним, фактично, можуть бути реалізовані функції держави за приватний кошт або кошти територіальних громад. Держава тут має виступити гарантом інтересів вкладників-благодійників, а також гарантувати збереження їхніх коштів.

Потрібно передбачити особливий порядок відшкодування державою коштів вкладників, особливо у випадку, якщо банк, який візьметься за надання фінансової послуги з управління ендавментом. Ці кошти не є такими, які передані у розпорядження банку за класичним договором депозиту, з метою отримання прибутку. Вони передаються з метою забезпечення публічного інтересу, в тім числі, а отже, мають відшкодовуватись без установленої для випадків ліквідації банку межі у 200 тис. грн.,

309