- •1 Варіант
- •1. Клітинна теорія
- •2. Типи анемій (класифікація, причини, наслідки,якісні зміни еритроцитів)
- •1.Визначення запалення. Етіологія та основні ознаки запалення.
- •2.Порушення дифузії та перфузії альвеол
- •1.Патофізіологія росту тканин. Гіпертрофія та гіперплазія. Атрофія
- •2. Загальна характеристика порушення нервової системи
- •4 Варіант
- •1.Барєрні системи організму. Фагоцитоз
- •2.Розлади травлення в ротовій порожнині
- •5Варіант
- •1.Стадії та види гарячки. Зміна обміну речовин, функції органів і систем при гарячці
- •2. Екстрагенітальні та генітальні фактори порушень розмноження
- •6Варіант
- •1.Принципи класифікації хвороб. Шляхи розповсюдження хворобливих агентів в організмі
- •2.Ілеуси, їх класифікація та патогенез
- •7Варіант.
- •1.Судинна реакція при запаленні
- •2.Порушення вентиляції легень
- •8Варіант
- •1. Визначення запалення. Етіологія та основні ознаки запалення.
- •2. Порушення функції щитоподібної (та підшлункової) залози
- •9Варіант
- •1.Аутоантигени, аутоантитіла, аутоалергія.
- •2.Патофізіологія кишкового травлення.
- •10 Варіант.
- •1.Порушення водно-сольового обміну. Набряк та водянка.
- •2. Порушення внутрішнього дихання. Гіпоксія, її класифікація та механізми компенсації при гіпоксії
- •11 Варіант.
- •1.Періоди хвороби.Завершення хвороби. Клінічна і біологічна смерть.
- •2.Ниркова недостатність та її наслідки для організму.
- •12 Варіант.
- •1.Визначення понять здоровя та хвороби. Патологічна реакція,пат процес та пат.Стан.
- •2.Порушення дифузії та перфузії альвеол
- •13Варіант.
- •1.Пухлини. Їх біологічний вплив на організм, правила пересадки пухлини за Новінським.
- •2.Порушення дихання при патології плеври і грудної порожнини.
- •14Варіант.
- •1.Гарячка
- •2.Порушення функції гіпофіза
- •16Варіант.
- •1.Патологічний вплив механічних факторів. Травматичний шок.
- •2.Порушення жовчовидільної функції печінки. Класифікація жовтяниць.
- •17Варіант.
- •1.Алергія, її види та механізм розвитку
- •2.Порушення травлення у перешлунках жуйних.
- •18Варіант.
- •1.Місцеві порушення кровообігу
- •2.Екстрагенітальні та генітальні фактори порушень розмноження
- •19Варіант.
- •1.Альтерація при запалення
- •2.Порушення провідності збудження по нервових стовбурах і в міжнейронних синапсах
- •20Варіант.
- •1.Реактивність та резистентність організму. Класифікація та характеристика реактивності.
- •2.Порушення акту ковтання та функції стравоходу
- •21Варіант.
- •1.Патогенний вплив температурного фактору. Температурний шок. Простуда
- •2.Етіологія і патогенез порушення ендокринних залоз
- •22Варіант.
- •1.Патогенний вплив біологічних факторів
- •2.Якісні та кількісні зміни лейкоцитів
- •23Варіант.
- •1.Патогенез пухлин. Взаємозвязок пухлини і організму.(патофізіологія пухлин)
- •2.Порушення обмінної функції печінки.
- •24Варіант.
- •1.Патофізіологія клітин. Специфічні та неспецифічні прояви ушкодження клітин.
- •2.Порушення фільтрації та реабсорбції в нирках.
- •25Варіант.
- •1.Анафілаксія, її стадії та механізми розвитку.
- •2.Загальна характеристика порушення дихання.
- •27Варіант.
- •1. Визначення запалення. Етіологія та основні ознаки запалення
- •2.Екстраренальна та ренальні фактори порушення нирок
- •28Варіант.
- •1.Роль вчених (Пашутін в.В., Фохта о.Б., Підвисоцького в.В., Богомольця о.О., Мєчнікова і.І.) та інших у розвитку патофізіології
- •2.Порушення загального об’єму крові: класифікація, причини та наслідки
- •30Варіант.
- •1.Патогенний вплив променевої енергії. Сонячний удар. Поняття про фотосенсибілізацію.
- •2.Розлади травлення
11 Варіант.
1.Періоди хвороби.Завершення хвороби. Клінічна і біологічна смерть.
У розвитку хвороби видiляють чотири перiоди: латентний, продромальний,
перiод добре виражених клiнiчних ознак, перiод завершення хвороби. Тривалiсть кожного з цих періодів залежить вiд сили та характеру ушкоджувального чинника, а також вiд індивiдуальних особливостей органiзму. Латентний перiод настає з моменту дiї ушкоджувального чинника на органiзм i триває вiд кiлькох секунд до мiсяцiв. У випадку з iнфекцiйними хворобами цей перiод називають iнкубацiйним. Продромальний перiод характеризується низкою нехарактерних ознак хвороби, як, наприклад: незначне пiдвищення температури тiла, вiдставання вiд гурту тощо.(не дають можливостi поставити точний дiагноз).
Перiод яскраво виражених ознак хвороби характеризується появою Специфiчних для даної хвороби ознак, якi мають вирішальне значення під час постановки дiагнозу. Закiнчення хвороби - завершальний перiод, для якого характерні видужання або смерть. Видужання буває повним i неповним. Повного видужання не буває, оскiльки не буває повного вiдновлення структури та функцiї в мiсцi ушкодження ( цi змiни компенсуються за рахунок посилення функцiї iнших органiв i систем.) При неповному видужуванні хвороба може перейти в хронiчну форму або в патологiчний стан; крiм того, можливi рецидиви та ремiсiя. Якщо рiвень i сила адаптацiйно-компенсаторних процесiв в органiзмi виявилися недостатнiми для подолання дії ушкоджувальних чинників, виникають процеси декомпенсацiї, виснажуються резервні сили, i хвороба закiнчується смертю. Мiж життям i смертю iснує термiнальний перiод, який включає преагонiю i агонiю.
Преагонiя має рiзну тривалiсть (хвилини, днi). В цей перiод нервова система нездатна повною мiрою координувати роботу життєво важливих органiв, внаслiдок чого виникають значнi змiни в роботі серця i диханні. Агонiя ( боротьба ) змінює преагонiю i триває 3-5 хвилин, пiсля чого настає смерть. Смерть настає внаслідок втрати організмом здатності існувати як єдинасаморегулювальна система. При цьому зникають всi видимi ознаки життя: припиняється робота серця i дихання, втрачаються рефлекси. Розрiзняють клiнiчну i бiологiчну смерть. У разі клiнiчної смертi обмiн речовин у клiтинах органiзму ще вiдбувається на мiнiмальному рiвнi. Органiзм ще зберiгає потенцiйну здатнiсть саморегулювальної єдиної системи, ще можливе повернення до життя . Такий стан органiзму зберiгається 5-6 хв. Комплекс заходів, спрямованих на оживлення органiзму, називають реанiмацiєю. Бiологiчна смерть - це стан органiзму, за якого в клiтинах вiдбуваються незворотнi процеси. Нервова система повністю і безповоротно втрачає здатність регулятора функцій, i органiзм перестає бути цiлiсною саморегулювальною системою. Клiтини iнших органiв i тканин без доступу поживних речовин i кисню можуть iснувати довше, ніж нервові клітини, за рахунок глiколiтичного розщеплення запасiв вуглеводiв. Тому структура та функцiї iнших систем ще зберiгаються протягом певного часу.