2.Порушення дихання при патології плеври і грудної порожнини.

Порушення функції плеври. Цілісність плеври забезпечує створення сталого транспульмонального тиску , який підтримує легені в розправленому стані. Під час вдиху, коли об’єм грудної клітки збільшується, тиск зростає доти, доки не подолає еластичний опір легень, внаслідок чого альвеоли розширюються. У випадку коли цілісність плевральної порожнини порушується і туди потрапляє атмосферне повітря, транспульмональний тиск знижується, а легені спадаються. Накопичення повітря в плевральній порожнині і підвищення в ній тиску називають п н е в м о т о р а к с о м. Повітря може потрапити в порожнину при пораненнях грудної клітки, розпаду легеневої тканини (туберкульоз, пухлина, абсцес). За цих умов плевральна порожнина може сполучатися з легенями та іншими повітроносними органами  стравоходом, шлунком, кишкою. Іноді повітря вводять у плевральну порожнину з лікувальною метою (штучний пневмоторакс). Для цього в плевральну порожнину вдувають дозовану кількість повітря, в результаті чого зменшується розтягування легеневої тканини і в ній стимулюються регенеративні процеси. Нагромадження в плевральній порожнині ексудату, набрякової рідини призводить до г і д р о т о р а к с у, крові  г е м о т о р а к с у. Пневмоторакс часто закінчується летально. П л е в р и т и спостерігаються у тварин усіх видів, інколи вони поєднуються із запаленням легень, бронхітами. Під час запалення подразнюються рецептори плеври, що зумовлює появу болю, кашлю і часто поверхового дихання. Ексудат, що нагромаджується в плевральній порожнині, стискає легені що зменшує їх вентиляцію. Внаслідок цього зменшується і присмоктувальна функція грудної клітки щодо венозної крові, настає розлад кровообігу. Порушення функції дихання зумовлене будовою грудної клітки. До них належать природжена або набута деформація ребер і хребців (лордоз, кіфоз, склероз). Аномальні форми грудної клітки астенічна, емфізематозна обмежують вентиляцію ребер, особливо під час фізичного навантаження. Порушення функції дихальних м’язів може настати під час больової реакції, що супроводжує травми в ділянці ребер. Із м’язів, що беруть участь в акті дихання, велике значення має діафрагма. Її ураження призводить до змін у диханні. Це спостерігається при паралічі діафрагмальних нервів. Випадання її функції за цих умов позначається на дихальних рухах, внаслідок чого зменшується вентиляція легень. Значне зміщення діафрагми в грудну клітку при тимпанії рубця, метеоризмі кишок, асциті, пухлинах у черевній порожнині та інших захворюваннях утруднює вдих та зменшує життєву ємність легень. Подразнення черевних органів або діафрагмальних нервів може спричинити клонічні судороги діафрагми.

14Варіант.

1.Гарячка

Гарячка протікає в три основні стадії: підвищення температури, стояння високої температури і зниження температури тіла. 1. ↑t - х-ться активізацією процесів, спрямованих на підвищення температури тіла. Активізуються процеси теплопродукції: підвищується катаболізм, збільш виділення теплоти внаслідок тремтіння. Одночасно з цим знижується тепловіддача в результаті звуження периферичних судин, здиблення волосяного покриву, зменшення потовиділення. Медіатором цих процесів норадреналін. Певну роль відіграють і гормональні чинники (тироксин, естрогени), які посилюють вплив пірогенів.

2. стояння ↓ t - починається з того моменту, коли припиняється підвищення температури тіла і цей показник утримується на певному рівні і з певними коливаннями. Залежно від ступеня підвищення температури тіла гарячка буває субфебрильною (температура тіла підвищується на 1-1,5С),помірною (на 1,5-2,5С), високою (на 2,5-4,5С) та гіперпіретичною (більш як на4,5С). При постійній гарячці добові коливання температури не перевищують 1С. Характерна для крупозної пневмонії. Послабляюча гарячка х- ться добовими коливаннями температури тіла 5-6С.,при септичному стані. Переміжна гарячка – х-ться тим, що висока температура тіла змінюється на нормальну температуру протягом двох днів, а через два-три дні знову підвищується; під час малярії. Зворотна –висока t тіла зберігається протягом одного-півтора тижнів а потім знижується до нормальної і через такий самий період знову підвищується; при септичних процесах, пов’язані з виникненням нових запальних осередків.

3. ↓ t – завершальний етап гарячкового процесу. Внаслідок припинення дії пірогенів система терморегуляції перебудовується на приведення температурного гомеостазу до нормального. Динаміка зниження може бути різною : від зниження її до нормальної протягом кількох діб (лізис) до зниження протягом кількох годин (кризиса). Швидке повернення температури тіла до норми може мати небезпечні наслідки для організму, оскільки це іноді призводить до загрозливого для життя тварини стану - колапсу.

Гарячка впливає на всі види обміну речовин. - Посилюється вуглеводний обмін: активізується мобілізація запасів вуглеводів у кров (гіперглікемія) та їх окиснення; згодом мобілізація запасів жиру та окиснення жирних кислот на фоні збідніння організму;інтенсивне розщеплення білків веде до гіперазотемії та втрат азоту. З - Зміни водно-електролітного обміну виявляються у виникненні набряків. Робота серця прискорюється тим більше, чим вища температура тіла тварини.Посилюється дихання переважно за рахунок збудження центру дихання кислими продуктами та високою температурою крові. - Посилюється рефлекторна діяльність головного та спинного мозку. - З боку травного каналу спостерігається гальмування секреторної та моторної діяльності, що спричинює метеоризми й запори.