8Варіант

1. Визначення запалення. Етіологія та основні ознаки запалення.

Запалення – це складна місцева судинно-тканинна захисно-пристосувальна реакція організму на ушкоджу вальний вплив патогенних чинників, що виявляється в порушенні мікроциркуляції та змінах тканин у вигляді альтерації, ексудації та проліферації. Має такі ознаки: почервоніння (rubor), припухання(tumor), біль(dolor), підвищення температури (calor), порушення функції (function laesa).

Запалення може виникати як відповідь тканин на появу ознак пошкодження клітин чи їх компонентів. Цей важливий та складний процес є результатом еволюції і був сформований як механізм захисту організму. Головне завдання запалення - локалізація патологічного вогнища, видалення (елімінація) патогенного агента і відновлення нормальної функції клітин, тканини, органу. Етіологія: Запалення може виникати, як результат впливу будь-якого агента, сила і тривалість впливу якого переважає адаптаційні можливості тканини чи органу. Всі чинники, які можуть викликати запалення, можна поділити на дві групи: зовнішні (екзогенні- фізичні -чужорідні тіла, сильний тиск на тканину, висока чи низька температура, іонізуюче і ультрафіолетове проміння, високий і низький барометричний тиск, електричний струм, хімічні – кислоти, луги, солі важких мет., біологічні – бактерії, віруси, гриби, черви..) і внутрішні (ендогенні- агенти, що виникають в організмі внаслідок якогось захворювання, наприклад жовчні кислоти, комплекс антиген-антитіло та) Залежно від клінічного перебігу розрізняють гостре і хронічне запалення. Сутністю гострого - є повне знешкодження та елімінація патологічного агента з осередку запалення і завершення патологічного процесу повним відновленням цілісності пошкоджених тканин. Хронічне запалення розвивається як результат постійного, тривалого впливу патологічного агента на орган, тканину, тобто організм неспроможний знищити та видалити чинник запалення.

Залежно від інтенсивності місцевих і загальних змін в організмі виділяють нормоергічне, гіпоергічне та гіперергічне запалення. Нормоергічне запалення характеризується адекватною відповіддю організму на вторгнення патологічного агента. Для гіперергічного запалення характерною є дуже сильна відповідь організму навіть на незначні впливи пошкоджуючого чинника. Особливістю гіпоергічного запалення є незначні зміни в тканинах, що відображають власне реакцію-відповідь організму навіть за умови значного пошкодження та патогеності чинника запалення.

Домінування однієї із стадій дозволяє виділити альтеративне, ексудативне та проліферативне запалення. При альтеративному запаленні переважають ознаки пошкодження тканин (дистрофія, некроз). Ексудативне запалення характеризується утворенням значної кількості запальної рідини (ексудату), а проліферативне – домінуванням процесу розмноження клітин.

2. Порушення функції щитоподібної (та підшлункової) залози

Щитоподібна залоза – парний орган, розміщений поблизу гортані по обидва боки трахеї. Специфічним компонентом щитоподібної залози є йод. Концентрація йоду в залозі становить 20-25%. Виробляє гормон тироксин. Йод надходить в організм з кормом і питною водою. Гормони щитоподібної залози впливають на обмін речовин, ріст і розвиток організму, діяльність нерв. с-ми. Тироксин збуджує симпатичну нерв. с-му. Гіперф-я щитоп.з може виникати внаслідок поруш. її нерв. регуляції, посиленого виділення переднью часткою гіпофіза тиреотропного гормону; пухнин щитоп. з. Проявляється у вигляді гіпертиреозу - поруш. енергетичного обміну, підвищ. основного обміну, посилення окисних процесів, розладом різних видів обміну речовин, кахексією, поруш. ф-ї цнс. Гіперф-ю щитоп. залози проявляється у формі базедової хвороби ( тварин, а частішк у собак) ;властиві три харак. прояви: зоб – збільш. об’єму щитоп. з. ; тахікардія – значне прискорення частоти серц. діяльн.; екзофтальм – витрішкуватість. Гіпоф-я щитоп. з. призводить до розвитку гіпотиреозу - недостатнє надходження в ор-зм йоду можливо, кобальту. Ендемічний зоб як прояв гіпофу-ї щитоп. залози недостатнє надходження йоду в ор- змі з кормами і питною водою .

Підшлункова залоза виконує дві різні ф-ї : екзокринну – виділення ферментів в 12-палу кишку для забезпечення процесів кишкового травлення та ендокринну – виділення безпосередньо в кров гормонів, що регулюють вуглеводний обмін. Виробляється основний гормон підшл.з. – інсулін – впливає на вуглеводневий обмін, ситнез глікогену в печінці і мязах, підвищ. вміст глюкози в крові(гірглікемія), нормалізація ліпідного обміну, зменш. кетоутворення. Також підшл. з. виробляє – глюкагон – розщеплення глікогену в печінці і мязах. Ліпокаїн – обмін жиру в печінці. Інсулінова недостатність проявляється у формі цукрового діабету - втрата печінкою і мязами здатності відкладати глвконен, гальмування переходу глюкози в жир, прискорення глікогенезу.