2. Екстрагенітальні та генітальні фактори порушень розмноження

Екстрагенітальні порушення виникають внаслідок ослаблення загал. стану організму, при захворювання локомоторного апарату, при хворобах серцево-судинної с-ми, травлення, при поруш. годівлі й утримання. Вони под. на :

1) ендогенного походж. – це спадкове порушення , тобто неплідність внаслідок ослаблення загал. стану ор-зму, зниження його пристосованих можливостей;

2) екзогенного - зумовлені станом тв., або навколиш. серед. поруш. умов годівлі та утримання. Чинниками непрямого впливу можуть бути неповноцінна годівля, недостатність освітлення, екстремальні температури;

3) екзоендогенні - чинники зовн. серед. , шляхи які ведуть до поруш. ф-ї розмнож. Наприклад порушення сперматогенезу через хвороби органів травлення. Через вплив токсичних або травматичних чинників.

Інтрагенітальні порушення запліднення зумовлені зниженням ф-ї гіпоталамо-гіпофізарної системи, що виявляються в гіпогеніталізмі ( зниж. стат. активності): інфантилізмі, поруш. росту, атрофії стат. органів, а також зникненні вторинних стат. ознак, відсутності стат клітин і тестикулярних гомонів. Наслідком будуть: ослаблення або зникнення парувальної здатності.

6Варіант

1.Принципи класифікації хвороб. Шляхи розповсюдження хворобливих агентів в організмі

Принципи класифiкацiї грунтуються на певних критерiях.

У зв’язку з цим групи хвороб класифікують:

а) за етiологiчним чинником, тобто залежно від причин, які викликають захворювання. (наприклад, заразнi й незаразнi хвороби; заразнi, в свою чергу, подiляють на iнфекцiйнi, спричинені бактерiями, та iнвазiйнi, збудниками яких є рiзнi

паразити)

б) за анатомо-топографiчним принципом - залежно від того, які органи та системи переважно ушкоджуються під час хвороби (хвороби системи дихання, травлення, видiлення тощо). Ушкодження лише одного органа чи системи виникає дуже рідко.

в) за перебiгом ( бувають блискавичнi, надгострi, гострi, підгострі й хронiчнi хвороби)

г) за вiковим принципом

д) залежно вiд виду тварин

е) за статтю тварин

є) за патогенезом(: алергiчнi хвороби, пухлини, шок.)

Будь-який ушкоджувальний чинник, що проникає в органiзм, поширюється в ньому такими шляхами:

а) вiд клiтини до клiтини ( трахеїт може перейти в бронхiт )

б) коли патологiчний процес з одного органа чи тканини переходить на iнший ( запалення з костальної плеври може перейти на легенi )

в) по кровоносних та лiмфатичних судинах поширюються переважно мiкроби та продукти їх життєдiяльностi, токсини, отрути, продукти розпаду тканин, якi спричинюють iнтоксикацiю та iнфекцiйний процес;

г) по нервових стовбурах поширюються в основному вiрус сказу і токсин правця, якi вибiрково дiють на нервову систему.

Частiше ушкоджувальний чинник поширюється в організмі кiлькома шляхами і дуже рiдко лише одним із них.

2.Ілеуси, їх класифікація та патогенез

Ілеус – непрохідність кишок. Супроводжується порушенням моторно-евакуаторної функції.

Буває механічна, динамічна і гемостатична.

Динамічна непрохідність – внаслідок порушення моторики і евакуації через зміну тонусу мязів, отруєння свинцем, гельмінтної інтоксикації, параліча кишок.

Механічна непрохідність – защемлення, інвагінації, перекручування, заворот кишок, закриття ілеоцекального клапана, звуження просвіту кишок рубцями, пухлинами, каменями.

Гемостатична (тромбоемболічна) непрохідність – порушення кровообігу у кишковій петлі внаслідок тромбозу або емболії судин. (у ділянці непрохідності – застійна гіперемія, набряк, запалення, некроз).

Механізми, що викликають ілеуси:

-Порушення нервово-рефлекторної регуляції

Вміст, що накопичується розтягує стінку кишечника, подразнює інтерорецептори, спричинює болі, які підвищують секрецію і перистальтику, а потім призводить до метеоризму, перенапруження і виснаження нервових клітин, послаблення функцій кори головного мозку – настає шок.

-Гемодинамічні розлади

Больові імпульси діють на судиноруховий центр, знижують кровяний тиск і підвищують проникність капілярів. Виникає підвищення внутрішньочеревного тиску –

кисневе голодування, порушення тканинного обміну.

Порушення водно-сольового балансу.

Біль пригнічує, а судинні розлади зменшують всмоктування в кишках. Підвищується в’язкість крові, лужний резерв, відносний вміст гемоглобіну і СО2. Виникають аутоінтоксикації – через гнильну мікрофлору кишок, мікробів бродіння.

Диспепсія – характеризується розладом моторної, секреторної, всмоктувальної та евакуаторної функції шлунка і кишок і призводить до порушення обміну речовин і інтоксикації організму.

Механізм її виникнення – зниження перетравної активності шлункового і кишкового соку та жовчі. Корм зброджується, гниє, подразнюється слизова оболонка і виникає запалення і зміни функції травного апарату. Призводить до втрати води, натрію і хлору, збільшення кальцію, порушення водно-сольового балансу, розладів секреції і всмоктування, загальна дегідратація.