20Варіант.

1.Реактивність та резистентність організму. Класифікація та характеристика реактивності.

Реактивнiсть - одна iз складових конституції органiзму, властивість змiнювати життєдiяльнiсть у вiдповiдь на рiзнi впливи зовнiшнього середовища. Виявляється вона в багатьох бiологiчних явищах, а саме: перельоти птахiв, осiннє(весняне) линяння, зимова сплячка тварин, розмноження, обмiн речовин. Разом з тим реактивність являє собою i здатнiсть органiзму захищатися або пристосовуватися до впливу рiзних несприятливих чинників навколишнього середовища. реактивність природжена або набута, специфiчна чи неспецифiчна. основні види реактивності.

Видова; групова; вікова; за статтю; індивідуальна.

В основі видової реактивності лежить успадкована сприянітливість або несприйнятливість тварин певного виду до хвороб (коні не хворіють чумою великої рогатої худоби, і навпаки велика рогата худоба несприйнятлива до сапу), Індивідуальна реактивність визначається спадковими і набутими факторами і залежить від умов середовища існування. Види індивідуальної реактивності: фізіологічна і патологічна; специфічна і неспецифічна. Специфічна індивідуальна реактивність проявляється у здатності організму виробляти антитіла.Неспецифічна індивідуальна реактивність проявляється під дією різних факторів середовища і реалізується за участю наявних в організмі факторів природної резистентності: фагоцитозу, бар’єрних систем, білків крові, функціонування нервової, ендокринної систем. Фізіологічна реактивність - це реакція здорового організму в сприятливих умовах існування (нормергія). Патологічна реактивність - це реакція організму на дію хвороботворних факторів, яка проявляється в обмеженні пристосовчих можливостей організму. Форми патологічної реактивності: ареактивність, гіперергія, гіпоергія,

дизергія

Резистентність організму — стійкість організму до впливу різноманітних, переважно інфекційних, ушкоджвальних чинників.

Види резистентності: пасивна; активна; первинна; вторинна; неспецифічна; специфічна.

Пасивна резистентність обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями організму.

активна резистентність обумовлена:включенням захисно-пристосовчих механізмів.

2.Порушення акту ковтання та функції стравоходу

Акт жування закінчується осиненням корму та формуванням корм грудки. Розлади акту ковтання можуть виникнути при патології язика, запаленні глотки, пухлин, паралічі мязів. Інколи корм потрапляє у носові ходи, трахею , бронхи.  Просування грудки стравоходом порушується у випадках пато змін шарів стінки( травми запалення). Звуження його утруднює просування кормових мас. Маси що нагромаджуються біля місця звуження починають зброджуватись і гнити. Збільшення в обьемі стравохід тисне на судини, утруднюючи їх роботу, утворюються дивертикули. Можуть виникати спазми стравоходу, що виникають при надмірному подразненні блукаючого нерва, або при насування холодною водою. Корм не просувається у разі паралічу, який може мати центральне ( при отруєнні свинцев або уражені головного або спинного мозку) або периферичну походження. Непрохідність виникає часто через закупорку великими шматками корму, чужорідними предметами. Тривала непрохідність призводить до виснаження та навіть смерті тварини.