17 Берестейська церковна унія 1596 р. Релігійна полеміка. Боротьба українського народу проти експансії католицизму.

Церковні собори в Бресті 1596 p., утворення української греко-католицької церкви. Після укладання Люблінської унії 1569 р. популярність ідей уніатства (об'єднання католицької і православної церков) у Речі Посполитій посилилася. В Україні, розуміючи складність ситу­ації, в якій опинилася рідна церква, православне вище духівництво, шляхта і магнати дедалі більше схилялися до ідеї об'єднання з римо-католицькою церквою. Через цю унію вони сподівалися досягти єдності українського народу. Остаточні рішення щодо унії мав винести церковний собор (призначено на 6 жовтня 1596 р. у м. Бересті, нині в Білорусі). До Берестейського собору готувалися не тільки прихильники унії, але й її противники. Не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, кожна із сторін 8 жовтня 1596 р. роз­почала свій окремий собор. Прихильники унії (вищі церковні ієрархи, частина магнатів і шляхти, частина міщан) зібралися в Бересті в церкві Св. Миколая, затвердили рішення про утворення уніатської (греко-католицької) церкви. Противники унїї (парафіяльні священики, селяни, церковні братства) - зібралися в Бересті у палаці князя К. Острозько­го. Засудили унію і владик-відступників. Наслідки унії для Украіни: православна церква в Україні, попри велику кількість прихильників, залишилася поза законом. Противники унії висловили твердий намір усіма силами боротися проти неї.

Вплив Берестейськоїуніїна розвиток церковного життя в Україні. Після Берестейської унії 1596 p.: 1) українське суспільство розкололося, православні виступали не тільки проти

і католиків, але й проти уніатів; 2) кількість уніатів (греко-католиків) збільшувалася, голо­вним чином, у Галичині, де був сильнішим тиск католицизму; 3) греко-католицька церква не була зрівняна в правах з католицькою; 4) греко-католики, очолювані митрополитом (після смерті першого голови цієї церкви Михайла Рогози на початку XVII ст. став митро­полит Іпатій Потій), почали силою відбирати у православних храми і монастирі та від- і давати їх до рук уніатських єпископів; духовні посади обіймали виключно греко-католики, : а православних священиків силоміць змушували зрікатися своєї віри; 5) почалося взаємне

18 Основні причини, умови, джерела та етапи формування і розвитку українського козацтва.

виникнення українського козацтва і Запорізької Січі. Уперше термін «козак» згадано в Початковій монгольській хроніці (1240 р.). У перекладі з тюркських мов - «одинокий», «схильний до завоювання». Найбільш уживане сучасне значення слова «козак» - людина, яка живе за рахунок воєнного промислу, вільна людина. Причини виникнення українсько­го козацтва: 1) зростання великого феодального землеволодіння (нестача власної орної землі у багатьох селян, які прагнули її здобути на просторах Дикого поля); 2) посилення феодальної експлуатації, зростання релігійного та національного гніту (полонізація україн­ського населення і наступ католицької церкви на права православної); 3) зростання зовніш­ньої загрози, нагальна потреба захисту від нападів турків і татар. Джерела формування козацтва: у першій половині і середині XVI ст. - головне джерело формування козацтва - у хідники (ними ставали здебільшого селяни, частина міщан, навіть деякі бояри). Також у козаки подавалися збіднілі бояри, які не змогли стати шляхтичами, але не хотіли пе­ретворитися на кріпаків, позбавлені сану священики, шукачі пригод. Перші достовірні згадки про українських козаків маємо з «Хроніки» польського автора Мартіна Бєльського: у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар; у 1492 р. татар­ський хан скаржився Великому князю литовському Олександру, що українські козаки напали на турецький корабель під Тягинею. У 40-х роках XVI ст. православний князь Д. Вишневецький об'єднав розрізнені козацькі ватаги і близько 1556 р. побудував на о. Мала Хортиця на Дніпрі укріплене земляними валами і дерев'яним частоколом по­селення - Запорізьку Січ, центральне укріплення козаків. У 1557 р. Хортицька Січ була зруйнована татарами.