- •1. Предмет, методологічні основи курсу “Історія України”. Джерела історії України, її історіографія.
- •2.Первісно-общинний лад на території України. Зародження, формування, розклад
- •3. Найдавніші народи на території України: кіммерійці, скіфи, сармати
- •4. Трипільська культура та її місце в історії України.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Проблема походження східних слов’ян в історіографії. Держава антів.
- •7. Проблема утворення і розвитку Київської Русі в історіографії.
- •8. Соціально-економічний розвиток Киїської Русі.
- •9. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •10. Розвиток Руських земель в умовах децентралізації київської Русі
- •11. Місце Київської Русі у системі міжнародних відносин Середньовіччя
- •12. Боротьба к.Р. З монголо-татарською навалою та її світове значення
- •13. Галицько-волинське князівство як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький.
- •14. Литовська доба української історії. Кревська унія 1385 року.
- •15. Литовсько-руська держава. Її політично - адміністративний устрій і соціально-класова структура
- •16. Україна в часи польської експансії. Люблінська унія 1569 р.
- •17 Берестейська церковна унія 1596 р. Релігійна полеміка. Боротьба українського народу проти експансії католицизму.
- •18 Основні причини, умови, джерела та етапи формування і розвитку українського козацтва.
- •19 Запорізька Січ як центр консолідації національно - патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій
- •22 Початковий період Визвольної війни укр.. Народу під проводом б. Хмельницького (1648-1649) Зборівський договір.
- •23Воєнні дії б Хмельницького в 1650-1651 Білоцерківський договір
- •24. Події 1652-1653 рр. Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького. Кам’янецька угода.
- •25. Переяславсько-московська угода 1954р. Березневі статті. Приєднання українських земель до Російської держави та його оцінка в історичній літературі.
- •27.Україна після смерті б.Хмельницького.Боротьба за збереження незалежності. Велика Руїна.
- •28. Гетьманщина.Структура та соціально0економічний розвиток.
- •29. Участь українського народу у північній війні.Гетьман і.Мазепа.
- •30. Українська політика Катерини 2.Указ 1783 року.
- •31Економічна політика росії щодо України кінець хviii-XX
- •32. Останні гетьмани України: д.Апостол ( 1727-1734 рр.) та к.Розумовський (1750-1764 рр.).
- •33. Народні рухи на правобережній та Лівобережній Україні 17-18 ст та їх соціальна спрямованість(гайдамаччина, коліївщина)
- •34.Три поділи Польщі та їх вплив на історичну долю Правобережної та Лівобережної України
- •35. Декабристський рух та його вплив на розвиток громадсько-політичного руху в Україні
- •36. Соціально-політичні та економічні наслідки буржуазних реформ 60-80-х рр. Хіх століття. Промисловий переворот в Україні.
- •37.Стан українських земель у складі Австро-Угорщини. Початок українського визвольного руху( кінець хуііі – початок хХст.)
- •38. Суспільно-політичний рух в Україні в першій половині хіх ст. Кирило-Мефодіївське товариство
- •39. Основні тенденції хіх – на початку хх ст.. Громади. Створення політичних партій, їх програми
- •40. Аграрна реформа п. Столипіна і Україна
- •41. Україна в роки першої світової війни: світовий баланс сил та національні інтереси
- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної ради, її 1 та 2 Універсали
- •43. Універсал цр.
- •44. Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45. Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С.Петлюра.
- •47. Утворення Західно-Української Народної Республіки. Українська Галицька Армія (уга). Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір Директорії з Польським урядом (квітень 1920 р.). Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та його наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920рр.
- •50. Державна економічна політика 20-х рр. XX ст. Та її наслідки
- •53. Формування індустріалізації в україні в 30 рр хх ст.-наслідки
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30рр. Хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році
- •57. Напад фашистської Німеччини не урср. Україна в планах фашистського рейху. Обороні бої на території України в 1941-1942 рр
- •58. Розгортання радянського і національного партизанського рухів проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами
- •59. Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народу України в перемого над фашизмом
- •60. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Урср в системі міжнародних відносин
- •61. Труднощі відбудови народного господарства України в повоєний період. Голод 1946-1947рр: причини та наслідки
- •62. Перші спроби десталінізації в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий та непослідовний характер
- •63. Реформи м. Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •64. Економічні реформи другої половини 60-х років хх ст., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80-х р.Р. Хх ст.
- •66. “Перебудова” м.Горбачова й Україна: причини, суть, наслідки.
- •Причини Перебудови
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незалежної держави Україна. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. “Акт проголошення незалежності України”.
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69. Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
7. Проблема утворення і розвитку Київської Русі в історіографії.
Етапи розвитку Киїської Русі. В українській історіографії історія Київської Русі поділяється на три періоди.
Перший - з 882 р. коли на престол сів Олег - до смерті Святослава у 972 р. Протягом цього періоду (майже 100 років) відбувається значне розширення території Київської Русі, об'єднуються землі і племена Подніпров'я: поляни, древляни, сіверяни. За часів правління Олега, Ігоря і Святослава були приєднані до Русі землі уличів, тиверців, вятичів, Білу Вежу, Тмутаракань.
Другий період – розкві Київської Русі. Це роки коли при владі знаходилися князі Володимир (980-1015 рр.) і Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.). Це період найбільшої могутності Київської Русі. Розширювалися кордони держави : приєднані землі волинян, білих хорватів, окремі землі Балтії. Проводяться суттєві внутрішні реформи з метою укріплення і централізації влади. У 988 р. Володимир приймає християнство. Поступово родовий принцип управління змінюється державним. Варязьку аристократію витісняють дружинники і бояри місцевого походження. Стабілізується державна територія і кордони, удосконалюється державний апарат. Формується вотчина і феодальні відносини, які були юридично закріплені у зводі законів “Руська правда” (1015 р.)
Третій період - феодальна роздробленість Київської Русі (друга половина XI - перша третина XII ст.) - час правління Ярославовичів та їхніх нащадків. У політичному житті цей період характеризується центробіжними тенденціями. У господарській сфері - пануванням феодальної власності на землю, формуванням великого вотчинного землеволодіння, зростанням продуктивних сил у сільскому господарстві і ремеслі. В XIII ст. влада великого київського князя стала номінальною. З'являється більше півтора десятка суверенних князівств, у тому числі шість на території сучасної України - Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське, Турово-Пінське.
Утворення держави Київська Русь.
Протягом VII-VIII ст. союзи східнослов'янських племен перетворювалися на протодержавні утворення - племенні княжіння, які згодом об'єдналися у державу. До утворення Київської Русі у східних слов'ян існувало 14 великих племінних об'єднань.
Археологічні знахідкі, знайдені в південно-західних районах розселення східних слов'ян, свідчать, що їхня матеріальна культура має багато спільних рис. Тобто в VІІІ ст. на землях полян, древлян, волинян, уличів, тиверців, східних хорватів сформувалася фактично єдина археологічна культура з незначними відмінностями. Вона характеризувалася одинаковим рівнем соціально-економічного розвитку племінних об'єднань, подібними рисами в будівництві житла, виробництві, поховальних обрядах. Така подібність була важливою передумовою створення єдиної східнослов'янської держави із центром у південно-західному регіоні.
Початок створенню у південно-західному регіоні руської держави поклали союзи племен. Одним із найдавніших племінних союзів був дулібський. Політичним центром дулібів було Зимнівське городище, розташоване у верхів'ях Бугу. Однак на початку VII ст. авари розгромили дулібів. За цих умов державотворчий процес у слов'ян очолили поляни.
Велике значення для процесу формування східнослов'янської держави мало заснування Києва наприкінці V - на початку VI ст. Літописна легенда розповідає про заснування Києва братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньої сестрою Либіддю. Кий, перший князь полянського союзу племен, побувавши на службі у Візантії, заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але не зміг там закріпитися і вирушив до Подніпров'я де заклав Київ.
У “Повісті минулих літ” згадується про формування на середину IX ст. трьох державних об'єднань: Куявії (полянські землі із центром у Києві), Славії (ільменські племена із центром у Новгороді) та Артанії (ймовірно, територія північно-східної Русі або Приазов'я). Приблизно одночасне формування державності у полян із центром у Києві та в ільменських слов'ян із центром у Новгороді викликало дискусію навколо питання які саме східнослов'янські землі відіграли провідну роль у процесі утворення Київської Русі - північ (Новгород) чи південь (Київ).
Політика об'єднання земель навколо Києва активно проводилася останніми представниками місцевої иївської династії. Нащадками Кия (Києвичів) були, ймовірно, Аскольд і Дір (40-80-ті роки IX ст.), за князювання яких поляни звільнилися від сплати данини хозарам. Внутрішньої стабільності досягла держава за часів Аскольда, який воював з племенами деревлян і уличів, домігся визнання Русі найвпливовішими державами того часу - Хозарським каганатом і Візантією. В результаті вдалих походів на Візантію було укладено вигідні договори, Київська держава утвердилася на узбережжі Чорного моря, яке в деяких джерелах того часу йменувалося Руським морем.
Після походу 860 р. Аскольд здійснив особисте хрещення, а згодом - християнство прийняли представники правлячої верхівки. Саме це, як вважають історики, а також часті воєнні походи викликали невдоволення і виникнення опозиції князю, тобто склалася політична криза, яка привела до двірцевого перевороту, внаслідок якого була скинута династія Києвичів, і владу захопив представник династії Рюриковичів - Олег.
На півночі у Славії близько 860 р. на престол було запрошено норманського конунга (князя) Рюрика, для якого руські землі були головним об'єктом політичних і економічних інтересів. У 879 р. Рюрик помер, і престол через малолітство його сина Ігоря зайняв регент Олег, ймовірно, родич Рюрика.
У 882 р. Олег здійснив похід на Київ, убив Аскольда й захопив владу. Саме дата цієї події вказує на завершення утворення держави на значній частині території розселення східних слов'ян. Олег жорстоко розправився з населенням Новгорода, яке не бажало приєднуватися до Києва. Об'єднання північної і південної Русі стало основою виникнення загальноруської держави, з центром у Києві.