- •1. Предмет, методологічні основи курсу “Історія України”. Джерела історії України, її історіографія.
- •2.Первісно-общинний лад на території України. Зародження, формування, розклад
- •3. Найдавніші народи на території України: кіммерійці, скіфи, сармати
- •4. Трипільська культура та її місце в історії України.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Проблема походження східних слов’ян в історіографії. Держава антів.
- •7. Проблема утворення і розвитку Київської Русі в історіографії.
- •8. Соціально-економічний розвиток Киїської Русі.
- •9. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •10. Розвиток Руських земель в умовах децентралізації київської Русі
- •11. Місце Київської Русі у системі міжнародних відносин Середньовіччя
- •12. Боротьба к.Р. З монголо-татарською навалою та її світове значення
- •13. Галицько-волинське князівство як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький.
- •14. Литовська доба української історії. Кревська унія 1385 року.
- •15. Литовсько-руська держава. Її політично - адміністративний устрій і соціально-класова структура
- •16. Україна в часи польської експансії. Люблінська унія 1569 р.
- •17 Берестейська церковна унія 1596 р. Релігійна полеміка. Боротьба українського народу проти експансії католицизму.
- •18 Основні причини, умови, джерела та етапи формування і розвитку українського козацтва.
- •19 Запорізька Січ як центр консолідації національно - патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій
- •22 Початковий період Визвольної війни укр.. Народу під проводом б. Хмельницького (1648-1649) Зборівський договір.
- •23Воєнні дії б Хмельницького в 1650-1651 Білоцерківський договір
- •24. Події 1652-1653 рр. Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького. Кам’янецька угода.
- •25. Переяславсько-московська угода 1954р. Березневі статті. Приєднання українських земель до Російської держави та його оцінка в історичній літературі.
- •27.Україна після смерті б.Хмельницького.Боротьба за збереження незалежності. Велика Руїна.
- •28. Гетьманщина.Структура та соціально0економічний розвиток.
- •29. Участь українського народу у північній війні.Гетьман і.Мазепа.
- •30. Українська політика Катерини 2.Указ 1783 року.
- •31Економічна політика росії щодо України кінець хviii-XX
- •32. Останні гетьмани України: д.Апостол ( 1727-1734 рр.) та к.Розумовський (1750-1764 рр.).
- •33. Народні рухи на правобережній та Лівобережній Україні 17-18 ст та їх соціальна спрямованість(гайдамаччина, коліївщина)
- •34.Три поділи Польщі та їх вплив на історичну долю Правобережної та Лівобережної України
- •35. Декабристський рух та його вплив на розвиток громадсько-політичного руху в Україні
- •36. Соціально-політичні та економічні наслідки буржуазних реформ 60-80-х рр. Хіх століття. Промисловий переворот в Україні.
- •37.Стан українських земель у складі Австро-Угорщини. Початок українського визвольного руху( кінець хуііі – початок хХст.)
- •38. Суспільно-політичний рух в Україні в першій половині хіх ст. Кирило-Мефодіївське товариство
- •39. Основні тенденції хіх – на початку хх ст.. Громади. Створення політичних партій, їх програми
- •40. Аграрна реформа п. Столипіна і Україна
- •41. Україна в роки першої світової війни: світовий баланс сил та національні інтереси
- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної ради, її 1 та 2 Універсали
- •43. Універсал цр.
- •44. Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45. Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С.Петлюра.
- •47. Утворення Західно-Української Народної Республіки. Українська Галицька Армія (уга). Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір Директорії з Польським урядом (квітень 1920 р.). Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та його наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920рр.
- •50. Державна економічна політика 20-х рр. XX ст. Та її наслідки
- •53. Формування індустріалізації в україні в 30 рр хх ст.-наслідки
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30рр. Хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році
- •57. Напад фашистської Німеччини не урср. Україна в планах фашистського рейху. Обороні бої на території України в 1941-1942 рр
- •58. Розгортання радянського і національного партизанського рухів проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами
- •59. Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народу України в перемого над фашизмом
- •60. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Урср в системі міжнародних відносин
- •61. Труднощі відбудови народного господарства України в повоєний період. Голод 1946-1947рр: причини та наслідки
- •62. Перші спроби десталінізації в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий та непослідовний характер
- •63. Реформи м. Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •64. Економічні реформи другої половини 60-х років хх ст., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80-х р.Р. Хх ст.
- •66. “Перебудова” м.Горбачова й Україна: причини, суть, наслідки.
- •Причини Перебудови
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незалежної держави Україна. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. “Акт проголошення незалежності України”.
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69. Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
8. Соціально-економічний розвиток Киїської Русі.
За часів Київської Русі сформувалося феодальне суспільство в східних слов'ян. У цілому становлення феодальних відносин у Давньоруській державі відбувалося в загальноєвропейському руслі: від державних форм до сеньйоріальних (вотчинних). Цей процес був складним, тривалим і розгортався поетапно. Спочатку в IX ст. формується система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (князем та дружиною). Основним елементом цієї системи була данина, «полюддя». У X ст. стався переворот у поземельних відносинах: князі захоплюють і концентрують у своїх руках общинні землі, внаслідок чого виникає доменіальне (вотчинне) землеволодіння великого князя. Наступним кроком у процесі феодалізації стала поява в XI ст. земельної власності верхівки служилої знаті — бояр та православної церкви.
У X—XII ст. активно формувалися васальні відносини у давньоруському суспільстві: за вірну службу князь дарував своїм боярам та дружинникам міста і села. Дарувалася не територія, а право стягувати податки. Так поступово склалася помістна форма феодального землеволодіння, яка не передбачала передачі землі в спадок та її відчуження без згоди князя. З ослабленням князівської влади, посиленням відцентрових тенденцій у державі дедалі більшого поширення набирає вотчина — спадкове володіння, що могло вільно відчужуватися (продаватися, передаватися в спадок, даруватися).
Хоча процес утвердження феодальних відносин у Київській Русі в цілому збігався із загальноєвропейськими тенденціями, він мав і свої особливості. По-перше, у Давньоруській державі феодалізм зароджувався на основі первіснообщинного ладу, східнослов'янське суспільство перескочило через рабовласницький етап розвитку. По-друге, на Русі темпи феодалізації були уповільненими порівняно з Європою, де ще з античних часів прижилися традиції приватної власності; по-третє, виникнення та становлення великого землеволодіння не призвело до масового обезземелення селян, оскільки в межах державної території існувала значна кількість незаселеної, господарськи неосвоєної землі.
У X—XIII ст. з поглибленням процесів феодалізації на Русі ускладнювалася ієрархічна структура панівного класу, основними категоріями якого були князі, бояри та дружинники. Активно йшов процес диференціації серед феодально залежного населення. Основними його верствами були:
— смерди — більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними;
— закупи — люди, що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку);
— рядовичі — селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції;
— челядь — особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину;
— холопи — населення, що перебувало у повній власності феодала.
За феодалізму земля була основним засобом виробництва. Право володіння нею стало юридичним підґрунтям, економічною основою отримання феодалами земельної ренти від залежних селян. Характерними рисами формування відносин залежності були пряме насильство (позаекономічний примус) та економічне закабалення смердів. Історія Київської Русі знає три види ренти, що ніби віддзеркалювали динаміку соціально-економічного розвитку. На ранньому етапі феодалізму домінувала натуральна рента (оброк продуктами), формою якого було «полюддя». Захоплення феодальною елітою общинних земель та формування вотчини призвели до появи відробіткової ренти. Подальший розвиток товарно-грошових відносин зумовив зародження в X ст. ще однієї форми ренти — грошової, яка згодом стала найпоширенішою.
Провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство. Спираючись на давні традиції, особливо великого розвитку досягло землеробство. Це сталося за рахунок використання досконалих та різноманітних знарядь праці (плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика, серп, коса) та різних, залежно від географічних умов, систем обробітку ґрунту (вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами). У сукупності ці чинники сприяли високому рівню продуктивності зернового господарства. Зокрема, середня врожайність зернових становила сам — 6,2, тобто одна десятина (1,09 га) давала 8 ц зерна. Здобутки в землеробстві в поєднанні із значними площами пасовиськ та сінокосів були підґрунтям для розвитку приселищного скотарства. Допоміжними галузями господарства стали промисли — бджільництво, мисливство, рибальство.
Важливе місце в господарському житті давньоруського суспільства належало ремеслу. У Київській Русі найпоширенішими його видами були залізообробне, гончарне, ювелірне, ткацьке виробництва, всього ж існувало понад 60 видів ремесел. Соціальна організація ремісничого виробництва ніби віддзеркалювала процес розвитку феодальних відносин. Існувало три категорії ремісників: сільські, вотчинні та міські. На ранньофеодальному етапі переважають перша і друга категорії; за часів роздрібненості дедалі більшу роль відіграє третя. Міське ремесло відрізняється від сільського складністю, різноманітністю та якістю. Найбільших успіхів давньоруське ремесло досягло в металургії та обробці заліза. За даними археологічних досліджень, асортимент виробів із заліза цього періоду налічує до 150 назв.
Прогресуюче відокремлення ремесла від землеробства, диференціація ремісничих спеціальностей, концентрація та організація ремісників зумовили піднесення торгівлі та зростання міст. Розквіту Київської Русі сприяло й те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів. Одним із найдавніших і освоєних був «грецький» шлях («із варяг в греки»), що через Дніпро зв'язував Прибалтику та Причорномор'я. «Шовковий» шлях, який пролягав через Наддніпрянщину, з'єднував Центральну Європу з Середньою Азією та Китаєм. «Соляний» та «залізний» були сполучною ланкою між Кавказом та Прикарпаттям.
Активні торговельні відносини та операції сприяли становленню в Давньоруській державі грошової системи. Перші монети на території України, головним чином, римські, з'явилися в II—III ст. З часом східні слов'яни запровадили власну специфічно місцеву грошову одиницю — «куну» (хутро куниці або білки). Зі зростанням обсягу торгівлі з'являється нова лічильна одиниця — гривня, яка в XII ст. дорівнювала 50 кунам. Згодом м'які хутряні гроші поступаються місцем твердій валюті — гривням, що являли собою зливки срібла вагою 160—196 г. Лише наприкінці XIII ст. виникає карбованець — срібний зливок, вагою 1/2 гривні. За часів Володимира Великого почали карбувати золотники і срібляники — перші вітчизняні монети. Проте, незважаючи на появу металевої валюти, хутро було загальним ціновим еквівалентом майже до XIV ст., тобто часу, коли почалося систематичне, масове карбування монет.
У добу піднесення Київської Русі інтенсивно розгортається процес урбанізації. «Гради» (городища) — своєрідні зародки майбутніх міст — виникають у східних слов'ян ще в VI ст. Тоді вони виконували роль міжплемінних центрів з обмеженими функціями — пунктів збору данини, прикордонних укріплень, місць общинних культових зібрань тощо. Поступово під впливом посилення державних структур, бурхливого розвитку ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста, що стають економічними, політичними, адміністративними та культурними центрами, своєрідними вузлами зв'язку Давньоруської держави. Літописи повідомляють, що в IX—X ст. існувало понад 20 міст (Київ, Чернігів, Білгород, Вишгород, Любеч, Смоленськ, Новгород та ін.). У XI ст. згадується ще 32 міста. Напередодні монгольської навали на Русі налічувалося понад 300 «градів», з яких майже 100 були справжніми містами. У зв'язку з цим не дивно, що варяги ще на межі IX—X ст. називали Русь «Гардаріки» — країна міст (замків).
Отже, за доби Київської Русі в соціально-економічній сфері розпочався процес становлення феодальних відносин — формується система приватного землеволодіння, ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно йде диференціація феодально залежного населення. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство, розвиток якого спирався на традицію та досвід попередніх поколінь. Дедалі енергійніше йшов пошук нових технологій обробітку землі, вдосконалювалися знаряддя праці. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у «градах», активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи.