36. Соціально-політичні та економічні наслідки буржуазних реформ 60-80-х рр. Хіх століття. Промисловий переворот в Україні.

В результаті цих процесів в кінці XIX ст. Україна перетворилася на один з найбільш розвинутих районів Російської імперії.У другій половині XIX ст. в Україні, як і в Росії в цілому, розгорталося будівництво залізниць, довжина яких 1890 р. становила 6800 км.Розвиток залізничного транспорту вимагав великої кількості паровозів, ваго­нів, залізничних рейок, станційного обладнання. І це дало сильний поштовх розвиткові в Україні металургійної, вугільної і машинобудівної промисловості. Значну роль у розвитку української промисловості відігравав іноземний капітал.Промисловий переворот в Україні супроводжувався формуванням нових соціальних верств: буржуазії і пролетаріату. Зростали міста, особливо старі промислові центри — Київ, Одеса, Харків. З'явилося багато нових міст. Однак формування нових верств майже не торкнулося української нації. Серед підприємців і робітників українців було небагато. Вони залишалися переважно селянською нацією. Міське ж населення переважно було російськомовним і зрусифікованим.

Становище робітників було надзвичайно важким. їхня заробітна платня скла­дала всього 22 % середньої зарплатні робітників Західної Європи. Робочі зміни тривали часто 14—15 годин. Значна частина зароблених грошей витрачалася на продукти харчування та виплату штрафів за найдрібніші порушення.

Капіталізм поширювався не тільки в промисловості, айв сільському господарстві. В цей період сталися істотні зміни в землеволодінні і землекористуванні.

Але продовжували зберігатися феодальні пережитки: поміщицьке землеволодіння, общинне землекористування, яке заважало селянам вільно розпоряджатися наділом, відробіткова система за користування поміщицькою землею. Під впливом капіталістичного виробництва в сільському господарстві зростає застосування машин, удосконалюється агротехніка, особливо в поміщицьких маєтках та господарствах заможних селян.

Поміщики у своїй більшості, незважаючи на наявні можливості, виявились неспроможними на капіталістичну перебудову своїх господарств. Посилювались господарські позиції тих винахідливих селян та інших категорій землевласників, які господарювали за ринковими законами, викорис­товуючи найману працю.

Однак основна маса селянства страждала від малоземелля і бідності. Це спричинило міграцію значної частини українських селяни у різні райони Російської імперії (Поволжя, Кубань, Середня Азія, Сибір і Далекий Схід) в по­шуках кращих умов господарювання. Так до кінця XIX ст. Україну залишило близько 2 млн переселенців у ці реґіони.

37.Стан українських земель у складі Австро-Угорщини. Початок українського визвольного руху( кінець хуііі – початок хХст.)

Після революції 1848—1849 рр. у національно-визвольному русі в західноукра­їнських землях виникли три нових течії: москвофіли, народовці і радикали.

До москвофілів належала частина інтеліґенції, селянства, сільських і міських підприємців, що зневірилися у можливості захищати національні інтереси влас­ними силами і почала шукати порятунку від полонізації та онімечування, що їх проводила імперська влада в орієнтації на Росію.

На противагу москвофілам у 1860-ті рр. в Західній Україні зародився рух народовців, учасники якого покладались на силу власного народу та визнавали українців окремим народом, прагнучи політичного об'єднання західноукраїнських та наддніпрянських земель.

Зокрема 1868 р. ними було засновано культурно-просвітницьке товариство «Просвіта».

1873 р. народовці створили Літературне товариство ім. Т. Шевченка, яке 1892 р. було перетворено на Наукове (НТШ). У середині 70-х рр. XIX ст. в українському національному русі в Галичині набирає силу радикальна течія.

Питання майбутнього України опинилося в полі зору політиків держав Європи. На тлі визрівання австро-російського конфлікту австрійський уряд погодився на поступки українцям у національно-культурних питаннях, уклавши з народовця- ас ми угоду про підтримку ними антиросійської політики. В Галичині почалася нова ера відносин українців з поляками і австрійською владою. Вона вплинула на національно-визвольний рух, стала його своєрідним каталізатором.Посилювався і національний рух на Буковині.

Ситуація суттєво змінилася на краще, коли 1875 р. був заснований Чернівецький університет, частину викладачів якого становили галицькі українці, що

були провідниками національної ідеї.

Складною була ситуація в Закарпатті. Після перетворення Австрійської імпе­рії на Австро-Угорщину тут посилилася мадяризація. В національному русі краю панувало москвофільство. Під його впливом перебували створені у 1860-ті рр. пе­рші національні товариства. Поширенню москвофільства сприяло те, що посилена мадяризація змушувала закарпатських українців шукати допомоги зовні.