13. Галицько-волинське князівство як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький.

Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Русі — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій. Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також Поділля і Бессарабія. Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Данило Галицький Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.

Роман Мстиславич (близько 1150-1205 pp.)- державний, політичний, військовий діяч. Син волинського князя Мстислава Ізяславовича, князь новгородський (1168-1170 pp.), волинський (1170 р.), галицький (1199 p.). У 1199 р. об'єднав Галицьке князівство з Волинським у могутнє Галицько-Волинське князівство. Роман Мстиславич невпинно дбав про зміцнення княжої влади. Він рішуче боровся із сепаратистськими настроями галицького боярства. У зовнішній політиці Роман Мстиславич підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав тісни зв'язки з Римським Папою Інокентієм III, перемагав неспокійних сусідів - половців і литовські племена, намагався впливати на німецьких князів. У 1202 р. Роман Мстиславич заволодів Києвом, посадив там залежного від себе князя, завершуючи тим самим об'єднання під своєю рукою всієї Південно-західної Русі (Київська Русь). Згодом він став великим князем київським. Роман Мстиславич загинув у бою біля польського міста Завихвоста під час походу на краківського князя Лешка Білого.

14. Литовська доба української історії. Кревська унія 1385 року.

З 1349 p., коли загинуло Українське королівство, розпочинається тривала й запекла боротьба за українські землі між Литвою, Польщею та Угорщиною.

Більшість українських земель протягом другої половини XIV ст. увійшли до складу Великого князівства Литовського (проникнення литовців розпочалося за князя Міндовга (1230 - 1263); 1362 р. князь Ольгерд утвердив литовську владу на Київщині, частині Чер- нігово-Сіверських земель і Переяславщині; на кінець XIV ст. до Литви відійшли Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля).

Польське проникнення на українські землі розпочалося 1340 р. за короля Казимира III (1310 - 1370). 1387 p. остаточно приєднана Галичина (король Владислав II - великий князь Литовський Ягайло); 1430 р. Польща затвердилася в Західному Поділлі.

Кревська унія 1385 р. - державно-політичний союз між Польщею та Литвою в м. Креві (нині територія Білорусі): Великий князь Литовський Ягайло Ольгердович одружився з польською королевою Ядвігою, прийняв католицтво (лютий 1386 р.) і став польським ко­ролем Владиславом II (об'єднання Польщі та Литви в єдину Польсько-Литовську державу). Причини укладання унії: прагнення Великого князя литовського Ягайла знайти підтрим- ку в боротьбі за владу, що точилася між синами Ольгерда та його племінником Вітовтом; необхідність об'єднання сил Польщі та Великого князівства Литовського у боротьбі проти Тевтонського ордену; прагнення Польщі мирним шляхом через унію здобути руські землі, підпорядковані литовцям; виникнення нової загрози Литві зі сходу (з боку Московського князівства). Наслідки унії: Литва втратила свою незалежність; українські землі входили до складу Литовсько-Руської держави; литовських бояр-католиків урівняно в правах із по­ляками; розпочинається боротьба литовського боярства за підтримки частини руської знаті (українців, білорусів) за збереження самостійності Литви.