19 Запорізька Січ як центр консолідації національно - патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій

Потужним імпульсом консолідації українського козацтва, формування його самосвідомості та утвердження організаційної структури стала Запорозька Січ. Серед найважливіших причин виникнення Запорозької Січі, слід відзначити, насамперед, внутрішню потребу козацтва в своїй організації у зв’язку із зростанням його чисельності на середину XVI ст. З іншого боку, заснування центру козацької вольниці зумовлювалось практичною потребою захисту українських земель від зростаючої татарської агресії. Запорізька Січ- суспільно-політична військово-адміністративна організація козацтва, що склалося наприкінці 15 ст.- першій половині 16 ст.за дніпровими порогами у районі острова Хортиця.Біля порогів як і раніше на Середньому придніпровї зіткнулися дві колонізаційні хвилі: панська—в особі магнатів, переважно старост пд.-сх прикордоння Великого князівства, та народна—козаки.

Постійні напади ворогів змусили козаків будувати укріплення для оборони. Щодо релігії можна сказати, що глибока релігійність, певний захист православної

21.Причини, характер, мета, рушійні сили та завдання Визвольної війни українського народу середини ХУІІ ст. під проводом Б.Хмельницького.

. Передумови і початок Національно-визвольної війни українського народу проти польсько­го панування. Причини війни:

1. Соціально-економічні: а) посилення експлуатації селян (зростають панщина, натураль­ні та грошові податки); б) збільшення поборів із селян орендарями маєтків, що їх феодали здавали в користування; в) економічні утиски міщан, обмеження міського самоврядування (магдебурзьке право); г) незадоволення своїм становищем заможного реєстрового козацтва (на середину XVII ст. авторитет, вплив, активність та слава козацтва зростали, а права де­далі більше обмежувалися (1638 р. «Ординація Війська Запорізького реєстрового»).

2. Політичні: а) відсутність власної держави, перервана державотворча традиція; б) ма­сове ополячення української еліти; в) асиміляція українського народу відбувалася досить швидко, що загрожувало його зникненням з історичної арени. Прискорюючи цей процес, поляки посилили національно-релігійне гноблення.

Рушійні сили Національно-визвольної війни: козацтво (провідна роль), згуртувало на­вколо себе багато селян і міщан, а також вихідців із дрібної української шляхти, право­славне духовенство. Характер війни: національно-визвольний, релігійний, антифеодальний (соціальний).

Метою війни було: 1. знищення польського панування; 2. створення в етнічних межах України власної держави; 3. скасування кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю; 4. утвердження козацького типу господарювання.

22 Початковий період Визвольної війни укр.. Народу під проводом б. Хмельницького (1648-1649) Зборівський договір.

Зборівський договір (18 серпня 1649) — угода укладена між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українських козаків в межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилися у козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина. Повна назва Зборівського договору: "Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти супліки". Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.

За умовами цього договору:

Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині. Уряди усіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі. У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська коронні, євреї та єзуїти. Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.

Підписаний мирний договір не задовільняв ані козаків, ані уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.

Визвольна війна 1648-1654 pp. була підготовлена всім ходом історичного розвитку України. Козацьке і польське війська просувалися назустріч одне одному. Першою на шляху козацького війська була добре укріплена фортеця Кодак. Не маючи необхідної для штурму артилерії, Б. Хмельницький залишає її в тилу, продовжуючи похід. Водночас він направляє Івана Ганжу до реєстрових козаків, які пливли Дніпром, щоб об’єднатися з польськими військами. У результаті переговорів реєстрові козаки перейшли на бік повстанців.

Перша велика битва між польським військом під командуванням М. Калиновського і М. Потоцького, яке налічувало понад 20 тис. чол., і українськими козаками відбулася наприкінці квітня – на початку травня 1648 р. під Жовтими Водами. Після штурму польського табору, який тривав майже два тижні, Б. Хмельницький 5-6 травня дав генеральний бій, поляки змушені були відступити. Налякані звісткою про поразку і переконані підісланими козаками, що сили повстанців набагато перевищують головні сили польського війська, поляки відступили, залишивши зручні позиції під Корсунем. 26 травня поляки, провідниками яких були козаки Б. Хмельницького, за дуже несприятливих умов зустрілися з 15-тисячним загоном козаків. У цьому бою поляки знову зазнали поразки. У полон було взято близько 9 тис. вояків, у тому числі й командувачів М. Калиновського і М. Потоцького.

Перші перемоги козацьких військ сколихнули все населення України