- •1. Предмет, методологічні основи курсу “Історія України”. Джерела історії України, її історіографія.
- •2.Первісно-общинний лад на території України. Зародження, формування, розклад
- •3. Найдавніші народи на території України: кіммерійці, скіфи, сармати
- •4. Трипільська культура та її місце в історії України.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Проблема походження східних слов’ян в історіографії. Держава антів.
- •7. Проблема утворення і розвитку Київської Русі в історіографії.
- •8. Соціально-економічний розвиток Киїської Русі.
- •9. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •10. Розвиток Руських земель в умовах децентралізації київської Русі
- •11. Місце Київської Русі у системі міжнародних відносин Середньовіччя
- •12. Боротьба к.Р. З монголо-татарською навалою та її світове значення
- •13. Галицько-волинське князівство як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький.
- •14. Литовська доба української історії. Кревська унія 1385 року.
- •15. Литовсько-руська держава. Її політично - адміністративний устрій і соціально-класова структура
- •16. Україна в часи польської експансії. Люблінська унія 1569 р.
- •17 Берестейська церковна унія 1596 р. Релігійна полеміка. Боротьба українського народу проти експансії католицизму.
- •18 Основні причини, умови, джерела та етапи формування і розвитку українського козацтва.
- •19 Запорізька Січ як центр консолідації національно - патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій
- •22 Початковий період Визвольної війни укр.. Народу під проводом б. Хмельницького (1648-1649) Зборівський договір.
- •23Воєнні дії б Хмельницького в 1650-1651 Білоцерківський договір
- •24. Події 1652-1653 рр. Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького. Кам’янецька угода.
- •25. Переяславсько-московська угода 1954р. Березневі статті. Приєднання українських земель до Російської держави та його оцінка в історичній літературі.
- •27.Україна після смерті б.Хмельницького.Боротьба за збереження незалежності. Велика Руїна.
- •28. Гетьманщина.Структура та соціально0економічний розвиток.
- •29. Участь українського народу у північній війні.Гетьман і.Мазепа.
- •30. Українська політика Катерини 2.Указ 1783 року.
- •31Економічна політика росії щодо України кінець хviii-XX
- •32. Останні гетьмани України: д.Апостол ( 1727-1734 рр.) та к.Розумовський (1750-1764 рр.).
- •33. Народні рухи на правобережній та Лівобережній Україні 17-18 ст та їх соціальна спрямованість(гайдамаччина, коліївщина)
- •34.Три поділи Польщі та їх вплив на історичну долю Правобережної та Лівобережної України
- •35. Декабристський рух та його вплив на розвиток громадсько-політичного руху в Україні
- •36. Соціально-політичні та економічні наслідки буржуазних реформ 60-80-х рр. Хіх століття. Промисловий переворот в Україні.
- •37.Стан українських земель у складі Австро-Угорщини. Початок українського визвольного руху( кінець хуііі – початок хХст.)
- •38. Суспільно-політичний рух в Україні в першій половині хіх ст. Кирило-Мефодіївське товариство
- •39. Основні тенденції хіх – на початку хх ст.. Громади. Створення політичних партій, їх програми
- •40. Аграрна реформа п. Столипіна і Україна
- •41. Україна в роки першої світової війни: світовий баланс сил та національні інтереси
- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної ради, її 1 та 2 Універсали
- •43. Універсал цр.
- •44. Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45. Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С.Петлюра.
- •47. Утворення Західно-Української Народної Республіки. Українська Галицька Армія (уга). Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір Директорії з Польським урядом (квітень 1920 р.). Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та його наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920рр.
- •50. Державна економічна політика 20-х рр. XX ст. Та її наслідки
- •53. Формування індустріалізації в україні в 30 рр хх ст.-наслідки
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30рр. Хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році
- •57. Напад фашистської Німеччини не урср. Україна в планах фашистського рейху. Обороні бої на території України в 1941-1942 рр
- •58. Розгортання радянського і національного партизанського рухів проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами
- •59. Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народу України в перемого над фашизмом
- •60. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Урср в системі міжнародних відносин
- •61. Труднощі відбудови народного господарства України в повоєний період. Голод 1946-1947рр: причини та наслідки
- •62. Перші спроби десталінізації в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий та непослідовний характер
- •63. Реформи м. Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •64. Економічні реформи другої половини 60-х років хх ст., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80-х р.Р. Хх ст.
- •66. “Перебудова” м.Горбачова й Україна: причини, суть, наслідки.
- •Причини Перебудови
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незалежної держави Україна. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. “Акт проголошення незалежності України”.
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69. Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
53. Формування індустріалізації в україні в 30 рр хх ст.-наслідки
На базі непу промисловий розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного (1913) рівня, однак країна суттєво відставала від передових капіталістичних держав: значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, добувалося вугілля і нафти. Господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку. Тому цілком закономірно, що XIV з'їзд ВКП(б) (грудень 1925 р.) проголосив курс на індустріалізацію . Будучи логічним продовженням плану ГОЕЛРО, офіційно цей курс був спрямований на забезпечення економічної самостійності й незалежності СРСР; зміцнення обороноздатності країни; створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і сільського господарства; стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих (у більшості задекларованих документів цей пункт стоїть, як правило, останнім у переліку завдань індустріалізації ).Важливе місце у здійсненні наміченого курсу на індустріалізацію відводилося Україні . На IX з'їзді КП(б)У (грудень 1925 р.) вказувалося на принципово важливу роль важкої промисловості республіки для процесу модернізації та реконструкції країни.Проголошений курс на індустріалізацію майже одразу наштовхнувся на низку об'єктивних труднощів. Величезні за масштабами перетворення мали здійснюватися на гігантській території, а це з надзвичайною гостротою ставило питання про розвинуту інфраструктуру (дороги, мости та ін.), стан якої значною мірою не відповідав потребам. Заплановану модернізацію необхідно було проводити швидкими темпами, щоб, по-перше, остаточно не відстати від капіталістичного світу, по-друге, для зміцнення обороноздатності, оскільки в середині 20-х років зовнішня загроза, на думку сталінського керівництва, лишалася ще досить реальною. Наслідки індустріалізації були неоднозначними. З одного боку, це позитивні зрушення: вихід України на якісно новий рівень промислового розвитку, прогресивні зміни в структурі господарювання на користь промисловості, досягнення промисловістю республіки за низкою головних індустріальних показників європейського та світового рівня, урбанізація, швидке формування національного робітничого класу та ін. З іншого — форсована індустріалізація стимулювала появу багатьох негативних тенденцій: домінуюче, привілейоване становище виробництва засобів виробництва, побудова і реконструкція підприємств-монополістів, заморожування значних коштів у незавершених об'єктах, диспропорційне і нерівномірне формування промислового потенціалу республіки, наростаюча централізація економічного життя, повернення до командних методів управління, посилення експлуатації трудящих, поглиблення відчуженості робітничого класу від засобів виробництва.
54.тоталітаризм в україні в 30 ті рр. хх ст..його сутність та механізм реалізації Термін "тоталітаризм" (від лат. "totaliter" — цілковито, повністю) було введено в політичний лексикон італійським філософом Д. Джентіле, який вважав, що держава, відіграючи першорядну роль в долі нації, повинна мати необмежену владу і встановити всеохоплюючий, тотальний державний контроль над суспільством. Пізніше цей термін був використаний лідером італійських фашистів Б. Муссоліні для характеристики свого руху, який мав на меті створення тоталітарної держави.Осмислення реальної практики тоталітарних держав розпочалося в 50—60-х роках XX ст. Розробка цілісної теоретичної концепції тоталітаризму була започаткована працями Ф. Хаєка "Шлях до рабства" (1944 p.), Г. Арендт "Витокитоталітаризму" (1951 p.), К. Фрідріха і 36. Бжезинського "Тоталітарна диктатура і влада" (1956 p.). Саме в цих книгах вперше було проведено порівняльний аналіз тоталітарних режимів у Німеччині та СРСР. Пізніше до цієї теми дослідження повернулись цілий ряд відомих істориків, політологів, інших фахівців.Усі вище перераховані прихильники концепції тоталітаризму вважають, що до основних ознак даного режиму можна віднести такі:1. Політична система ґрунтується на ідеології, яка пронизує всі сфери життя суспільства. Відкрита незгода з нею карається як найтяжчий злочин. Тоталітарна ідеологія ґрунтується на соціальних міфах, а закладена в ній мета слугує засобом легітимації режиму.
2. Основною ланкою в політичній структурі суспільства є єдина, добре організована, побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі з лідером, як правило, харизматичного типу. Політизуючи всі органи державної влади, партія зрощується з державою.3. Управління здійснюється через терор, який направляє партія і таємна поліція. Приводом для терору є систематичне формування "образу ворога" і на цій основі — агресивної політичної свідомості як соціально-психологічного фону для репресій.4. Засоби масової інформації перебувають під монопольним контролем держави, що дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю творити її.5. Армія контролюється партією і урядом.6. Державний контроль над економічною сферою суспільства (державна власність, командно-адміністративна система управління економікою тощо).Отже, тоталітаризм — це режим всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю окремих громадян, їх об'єднань, соціальних груп та інститутів.Реальне втілення тоталітарних моделей в практику стало можливим за наявності цілого ряду передумов (причин). До основних із них відносять:1. Особливості соціокультурної динаміки періоду індустріалізації': руйнування традиційних структур, етатизація суспільного життя, посилення соціальних функцій держави, можливість за допомогою ЗМІ маніпулювати суспільною свідомістю (франкфуртська школа, кейнсіанство).2. Виникнення тоталітаризму пов'язують з масовізацією суспільного життя, виходом на політичну арену людини-натовпу (X. Ортега-і- Гассет, Ф. Ніцше).3. Ідейні витоки тоталітаризму бачать в галузі політичної філософії таких мислителів якПлатон, Г. Бабеф, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегель, К. Маркс, В. Ленін та ін. їх моделі майбутнього, на думку російського філософа М.Бердяєва, завжди утопічні..4. Суб'єктивні умови тоталітаризму — масові соціальні фрустрації, які виникли внаслідок порушення традиційних цінностей, вимушеної самотності, соціального відчуження..Залежно від пануючої ідеології, яка впливає на зміст політичної діяльності, тоталітаризм може бути представлений як комунізм, фашизм і націонал-соціалізм. Історично першою і класичною формою тоталітаризму став комунізм. Комуністичний тоталітаризм виник після Великої Жовтневої революції 1917 р. в Росії. Другим різновидом тоталітарних політичних систем є фашизм. Виникає в Італії в 1922 р. Італійський фашизм ставив за мету діяльності не побудову "нового суспільства, а відродження величі італійської нації і Римської імперії". Третій різновид тоталітаризму — націонал-соціалізм. Як реальний політичний і суспільний устрій він виник у Німеччині в 1933 р. Націонал-соціалізм має багато спільного як з фашизмом, так і з комунізмом. Але, якщо мета діяльності комуністів — побудова комуністичного суспільства, фашистів — відродження Римської імперії, то націонал-соціалістів — світове панування арійської раси.