3. Завершення проекту.

У завершальну фазу проекту включено проведення експлуа­таційних іспитів, здавання проекту і закриття контракту. Завер­шення проекту відбувається:

• після виконання всіх робіт;

• у результаті прийняття рішення про припинення роботи з незавершеного проекту.

Метою проведення експлуатаційних іспитів є одержання точ­них даних про рівень результату виконання проектних робіт.

Такі іспити проводять також з метою виявлення фактичних експлуатаційних характеристик устаткування, які підтверджують або спростовують доцільність обраної технології.

Експлуатаційні іспити передбачають:

• проведення порівняння експлуатаційних характеристик проекту із запланованими показниками;

• виявлення розбіжностей між запланованими і реальними показниками;

• визначення причин розбіжностей;

• опрацювання заходів щодо усунення розбіжностей - "недоробок";

• організацію робіт з усунення недоробок.

Проведення експлуатаційних іспитів потребує ретельної їх підготовки. Це є завданням координатора робіт з експлуатаційних іспитів. Для організації експлуатаційних іспитів складають графік і створюють комісію.

Вимоги до проведення експлуатаційних іспитів визначаються гарантійними угодами між постачальниками і замовником.

Наступий етап у завершенні проекту - його здавання і закриття контракту.

Гарантійне обслуговування здійснюється після закриття кон­тракту відповідальною за це функціональною групою. Цій групі передається: технічна інформація, устаткування, інструменти, за­соби навчання, посібник з експлуатації, креслення, результати іспитів, різноманітні матеріали фірм-постачальників. Керівник проекту може залишатися головною особою і на цьому етапі. Умо­ви гарантійного обслуговування вказуються в контракті. Прийман­ня завершеного будівництвом об'єкта оформлюється актом уста­новленої форми.

Тема 8 Управління ризиками в проектах

1. Причини виникнення і класифікація проектних ризиків.

2. Методи аналізу ризику і невизначеності.

3. Методи зниження ризику.

4. Управління ризиком.

1. Причини виникнення і класифікація проектних ризиків.

Всі учасники проекту зацікавлені в тому, щоб виключити вірогідність провалу проекту або хоч би його збитковість. Одночасно жоден з учасників не може бути упевнений у вдалому завершенні проекту, оскільки ризик супроводжує будь-яка реальна справа.

При оцінці проектів передбачається, що всі початкові величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які істотно відрізняються від очікуваних.

З цієї точки зору стає ясно, що детерминистический підхід не може бути фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Прийнятнішим є стохастичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для ухвалення рішень в умовах невизначеності. Ступінь невизначеності в різних ситуаціях може бути різним, а значить, неоднаковим буде і ризик.

Існує, принаймні, два підходи до визначення ризику – в термінах втрат і збитків та в термінах невпевненості.

В термінах втрат ризик визначається як вірогідність того, що збитки перевищать певне значення.

У інвестиційному і фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру невизначеності (невпевненості) в отриманні очікуваних доходів від заданих інвестицій.

Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полі дії чинника ризику за наявності трьох умов:

• система прагне до певної мети;

• система має вибір шляху її досягнення;

• вибір здійснюється в умовах невизначеності.

Виходячи з цього можна сформулювати загальне визначення ризику.

Ризик – це міра невизначеності (невпевненості) в досягненні системою заданої мети при вибраному способі досягнення цієї мети.

Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є отримання очікуваного рівня прибутковості, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто ризик проекту – це міра невпевненості в отриманні очікуваного рівня прибутковості при реалізації даного проекту.

Охарактеризуємо поняття «невизначеність» і «ризик».

Невизначеність – неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, зокрема пов'язані з ними витрати і результати.

Невизначеність припускає наявність чинників, при яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих чинників на результати невідомий.

Ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість несприятливих ситуацій і пов'язаних з ними наслідків у вигляді втрат, збитку, збитків, наприклад – очікуваного прибутку, доходу або майна, грошових коштів у зв'язку з невизначеністю, тобто з випадковою зміною умов економічній діяльності, несприятливими, зокрема форс-мажорними, обставинами, загальним падінням цін на ринку; можливість отримання непередбачуваного результату залежно від ухваленого господарського рішення, дії.

Виходячи з причин виникнення, проектні ризики підрозділяються на такі види:

• ризик, пов'язаний з нестабільністю законодавства і економічної ситуації, умов інвестування і використання прибули;

• зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття меж і т.п.);

• ризик несприятливих політичних змін в країні або регіоні;

• ризик неповноти або неточності інформації проекту;

• ризик мінливості ринкової кон'юнктури;

• ризик природних катаклізмів;

• виробничий-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак і т.п.);

• ризик непередбаченості дій учасників проекту.

Проектні ризики бувають зовнішні і внутрішні.

Зовнішні ризики, у свою чергу, підрозділяються на передбачені і непередбачувані.

Зовнішні непередбачувані ризики обумовлені:

• зміною політичній ситуації і непередбачуваними державними заходами щодо регулювання в сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони навколишнього середовища і т.д.;

• природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами);

• злочинами і несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;

• зривами в створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачені ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:

• ринковий ризик із-за погіршення можливостей отримання сировини, підвищення на нього цін, зміни вимог споживачів продукції, посилення конкуренції і т.п.;

• операційний ризик, пов'язаний з відступом від цілей проекту і неможливістю підтримки управління проектом;

• ризик шкідливого екологічного впливу;

• ризик негативних соціальних наслідків;

• ризик зміни валютних курсів;

• ризик непрогнозованої інфляції;

• ризик податкового тягаря.

Внутрішні ризики підрозділяються на:

• планово-фінансові, пов'язані з ризиком зриву планів робіт і перевитрати засобів;

• технічні, пов'язані із зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектний-технічній документації і т.п.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли наступає певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування збитків, пов'язаних з цим ризиком.

До ризиків, які страхуються, відносяться:

• прямі майнові збитки, пов'язані з перевезеннями, роботою устаткування, постачанням матеріалів;

• непрямі збитки, заподіяні демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторною установкою устаткування, неотриманням орендної плати;

• ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від угону транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті. Для їх зниження використовуються методи управління ризиками. При цьому необхідно: виявити (ідентифікувати) ризики; визначити їх потенційну небезпеку; знайти способи зниження ризику і невизначеності в кожній фазі життєвого циклу проекту; організувати роботу по управлінню ризиком.