- •Кафедра планування і організації виробництва
- •Методичні вказівки
- •До вивчення програмного матеріалу з дисципліни “управління проектами” для студентів економічних спеціальностей денної і заочної форм навчання
- •(7.050107 “Економіка підприємства”)
- •Затверджено на засіданні
- •Затверджено на засіданні Президії методичної ради пдаБтаА
- •Метою вивчення дисципліни „Управління проектами” є набуття знань про методи, техніку та інструментарій управління проектами.
- •Тема 1 загальна характеристика управління проектами
- •1. Поняття проектного управління.
- •2. Класифікація проектів.
- •3. Життєвий цикл проекту.
- •4. Фази проекту.
- •5. Учасники реалізації і оточення проектів.
- •Тема 2 Обгрунтування доцільності проекту
- •1. Розробка концепції проекту.
- •2. Сутність проектного аналізу.
- •3. Структура проектного аналізу.
- •4. Показники ефективності проекту.
- •Тема 3 Основні форми організаційної структури проектів
- •1. Структури управління проектами.
- •2. Вибір організаційних структур управління.
- •Тема 4 розробка і планування проекту
- •1. Планування проекту.
- •2. Розробка проектно-кошторисної документації.
- •3. Управління розробкою проектно-кошторисної документації.
- •4. Фінансування проекту.
- •5. Розробка бюджету проекту.
- •6. Матеріально-технічна підготовка проекту.
- •Тема 5 структуризація проекту
- •Тема 6 Сітьове і календарне планування проекту
- •1. Загальні поняття про моделювання.
- •2. Сітьове планування.
- •3. Календарне планування.
- •Тема 7 Контроль виконання проекту
- •1. Контроль і регулювання.
- •2. Управління змінами.
- •3. Завершення проекту.
- •Тема 8 Управління ризиками в проектах
- •1. Причини виникнення і класифікація проектних ризиків.
- •2. Методи аналізу ризику і невизначеності.
- •3. Методи зниження ризику.
- •4. Управління ризиком.
- •Тема 9 Управління якістю проектів
- •1. Концепція управління якістю.
- •2. Нормі і стандарти якості.
- •3. Забезпечення якості в управлінні проектами.
- •Тема 10 Організація проведення торгів за проектами
- •Тема 11 Формування і розвиток проектної команди
- •1. Психологічні аспекти проект-менеджменту.
- •2. Управління зацікавленими сторонами.
- •3. Створення проектної команди.
- •Тема 12 Програмне забезпечення процесу управління проектом
- •Перелік використаної та рекомендованої літератури
2. Управління зацікавленими сторонами.
Завдання управління проектом можна визначити як досягнення технічних, економічних та інших його цілей у певний строк, у певному середовищі та за допомогою людських ресурсів. Дотепер в управлінні проектами домінували технічні, часові, організаційні, економічні аспекти. Середовище проекту, включаючи й зацікавлені в ньому сторони, дуже часто розглядалося як фактор ризику, зумовлюючи затримки, додаткові роботи й витрати. У той же час досвід показує, що при відповідній взаємодії із зацікавленими сторонами вони можуть надати проектові значну допомогу.
Щоб управляти зацікавленими сторонами, насамперед їх потрібно знати. Можна почати з перерахування всіх сторін, що можуть бути залучені до проекту. Їх поділяють на внутрішні й зовнішні.
Внутрішні: власники компанії; вище керівництво; лінійні служби (маркетинг, виробництво, підтримка й ін.); служби забезпечення якості; групи внутрішнього персоналу; працівники; представники профспілок; групи консультантів; інші проекти.
Зовнішні: керівники різних спеціалізованих організацій, таких як будівельні, експортно-імпортні, страхові, з питань техніки безпеки, працевлаштування, зовнішнього середовища та ін.; фінансові джерела (банки тощо); преса; політика; профспілки; церква; конкуренти; постачальники; суміжники; сім'ї персоналу.
Наведені переліки можуть змінюватися залежно від особливостей проекту, країни його здійснення, її культури.
Визначивши можливі зацікавлені сторони, можна виключити найменш важливі з них, але слід робити це з обережністю, аби уникнути недооцінки. При цьому сторони необхідно оцінити: одні зацікавлені в наданні допомоги, інші здатні чинити опір справі.
Так само як і на переговорах, тим легше обрати правильну стратегію, чим більше буде інформації стосовно протилежної сторони. Тому наступний крок - це збирання інформації про найбільш важливі зацікавлені сторони.
Для вибору стратегії управління проводять аналіз на виявлення слабких і сильних особливостей сторін, можливостей небезпеки з їхнього боку. Це ССМН-аналіз. Він полягає у визначенні сили й слабкості найбільш важливих зацікавлених сторін, а також можливостей і небезпеки від проекту для зацікавлених сторін. Найчастіше для кожної сторони існують і можливості, і небезпеки. Визначивши ці фактори, їх необхідно оцінити з огляду на те, як вони можуть вплинути на проект, і сконцентрувати на них увагу.
У результаті проведення ССМН-аналізу отримують дані щодо сили і слабкості кожної із зацікавлених сторін, а також їхніх можливостей впливу на проект, у тому числі негативних. Варто сконцентрувати увагу на більш важливих факторах, тобто на тих можливостях, що є найвпливовішими (позитивних і негативних) і здатними суттєво змінити життєвий цикл проекту. З огляду на це розроблюють стратегію, згідно з якою вирішують, які використати можливості та як запобігти небезпеці.
Отже, управління зацікавленими сторонами - це можливість регулювання і контролювання взаємодії між проектом і зацікавленими сторонами з метою досягнення цілей проекту. Взаємодії мають бути чітко сплановані. Для цього необхідно визначити їхні можливості та потенційні небезпеки, прогнози стосовно проекту. Скоординований вплив зацікавлених сторін на проект має принести для нього скоріше користь, а не шкоду.