3. Структура проектного аналізу.

Для всебічної оцінки проекту проводяться такі види проектного аналізу: технічний, фінансовий, комерційний, екологічний, економічний, структурно-організаційний (інституційний), соціальний.

Технічний аналіз: вивчає альтернативи місця об'єкту, об'єм проекту, термін реалізації, наявність сировини, робочої сили і інших ресурсів, місткість ринку для продукції проекту, витрати на проект з урахуванням непередбачених чинників, графік проекту.

Фінансовий аналіз: чи є проект життєздатним у фінансовому відношенні, чи відшкодовуються витрати для учасників проекту.

Комерційний аналіз: чи є попит на продукцію проекту, місткість ринку, конкуренти, їх у відповідь дії, ціна, потребующиеся додаткові фінансові заходи і т.п.

Екологічний аналіз: який вплив робить проект на навколишнє середовище.

Економічний аналіз: чи перевищують позитивні результати витрати на його здійснення і експлуатацію з позицій суспільства в цілому (аналіз виконується за участю держави в інвестиціях).

Інституційний аналіз: чи зможуть відповідати, керувати ним і реалізувати його організації, що відповідають за проект, тобто міцність організаційної структури.

Соціальний аналіз: чи відображає проект місцеві умови, який вплив робить на різні групи населення, на скільки проект прийнятний для користувачів, що потрібний для поліпшення його просування.

4. Показники ефективності проекту.

При аналізі проектів в основу процесу ухвалення управлінських рішень покладена оцінка і порівняння об'ємів інвестиційних вкладень і очікуваних грошових надходжень. Основною проблемою цієї процедури є неузгодженість в часі витрат і надходжень.

Проект розробляється задовго до реального початку його здійснення. Реалізація проекту може тривати роками і десятиліттями. Гроші ж витрачаються сьогодні і витрачатимуться протягом тривалого часу, а очікуваний прибуток з'явиться не відразу. Але ми знаємо, що виплачена сьогодні одна гривна дорожче за обіцянку заплатити її через рік.

Різноцінність національної валюти в часі пояснюється наступними причинами:

• зниження купівельної спроможності і загальне підвищення цін (інфляція);

• отримання процентного прибутку (якщо гривну віднести в банк);

• ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов'язання).

Так або інакше, відбувається зміна цінності національної валюти, тому в проектному аналізі це необхідно враховувати. У проектному аналізі прийнятий метод дисконтування.

Дисконтування – процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коректування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Грошовий потік – різниця між кількістю одержаних і витрачених грошей.

Дисконтна ставка – ставка відсотка, за якою майбутня вартість грошей приводиться до їх поточної вартості.

Ухвалення проектних рішень, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, грунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих підходів. Ступінь їх використання визначається різними обставинами. У сучасній практиці найбільш відомими є формалізовані критерії оцінки ефективності проектів, за допомогою яких ухвалюються рішення у сфері інвестиційної діяльності. При цьому треба мати на увазі, що не існує універсального методу оцінки і порівняння проектів. Застосування конкретних підходів, показників і критеріїв залежить від пріоритетів власника проекту. Тому оцінка, як правило, виконується за допомогою комплексу формальних показників і неформальних критеріїв.

Практика оцінки грунтується на таких принципах:

• оцінка можливості інвестування базується на порівнянні грошового потоку проекту;

• приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового року, як правило, початку проекту;

• дисконтування грошових потоків проводиться по ставках, що відображають альтернативну вартість капіталу.

Формальні показники, використовувані для оцінки проектів, ділять на 2 групи:

• засновані на дисконтованих оцінках;

• засновані на облікових оцінках.

До першої групи належать:

• чиста приведена вартість (чистий дисконтований дохід);

• коефіцієнт вигід-витрат;

• внутрішня норма прибутковості (рентабельності);

• дисконтований термін окупності інвестицій;

• аннуїтет;

• індекс прибутковості (рентабельності) інвестицій.

Ці критерії застосовуються для оцінки ефективності незалежних і взаємовиключних проектів.

До другої групи відносяться:

• термін окупності;

• коефіцієнт ефективності інвестицій.

Ці показники не враховують концепцію цінності грошей в часі.

Приведена вартість (PV – Present Value) грошових потоків розраховується по наступній формулі:

,

де Pt – річні доходи, що генеруються інвестицією.

d – постійна норма дисконту, яка дорівнює прийнятній для інвестора нормі прибутку на капітал;

t – тривалість розрахункового періоду (в роках).

В основу метода розрахунку чистої приведеної вартості закладене наслідування основній цільовій установці, що визначається власниками компанії, - підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої служить її ринкова вартість.

Цей метод заснований на зіставленні величини початкової інвестиції з загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки притік грошових коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою ставки , що встановлюється аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, який він хоче або може мати на капітал, що інвестується.

Наприклад, робиться прогноз, що інвестиція (IC) генеруватиме протягом n років річні доходи у розмірі Р1, Р2 ., Рn. Чиста приведена вартість, або чистий дисконтований дохід (NPV – Net Present Value) розраховується по формулі:

,

де Rt – результати, що досягаються на t-том кроці розрахунку;

Вt – витрати на тому ж кроці;

T – горизонт розрахунку;

d – постійна норма дисконту, яка дорівнює прийнятній для інвестора нормі прибутку на капітал.

Якщо чиста приведена вартість при заданій нормі дисконту:

• позитивна (NPV>0), то проект є ефективним і можна ставити питання про його ухвалення і подальший розгляд. Чим більше за NPV, тим проект ефективніше;

• нульова (NPV=0), то у разі ухвалення проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

• негативна (NPV<0), то проект є неефективним. У разі його ухвалення цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії зазнають збитки.

Проект з NPV=0 має все ж таки додатковий аргумент в свою користь – у разі реалізації проекту об'єми виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах. Оскільки нерідко збільшення розмірів компанії розглядається як позитивна тенденція, проект все ж таки приймається.

Показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організації у разі ухвалення даного проекту, причому оцінка робиться на момент закінчення проекту, але з позиції теперішнього моменту часу, тобто почала проекту. Цей показник аддитивний в просторово-часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Ця властивість виділяє даний критерій зі всіх інших і дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційний портфель.

Для визначення NPV можна скористатися модифікованою методикою. Для цього з складу витрат (Bt) виключають капітальні вкладення і через Bt^- позначають витрати на t-том кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення. Тоді формула для визначення NPV прийме вигляд:

,

де К – сума дисконтованих капіталовкладень.

Модифікований показник NPV виражає різницю між сумою наведених ефектів і зведеною до того ж моменту часу величиною капіталовкладень.

Розрахунок індексу прибутковості, або індексу рентабельності інвестиції (PI – Profitability Index) є наслідком розрахунку чистої приведеної вартості. Індекс прибутковості є відношенням чистої приведеної вартості до розміру капітальних вкладень:

.

Індекс прибутковості тісно пов'язаний з чистою приведеною вартістю: якщо NPV позитивна, то PI>1, і навпаки.

Таким чином, якщо PI>1, то проект є ефективним, його слід прийняти;

• якщо PI<1, - проект є неефективним, проект слід відкинути;

• якщо PI=1, то проект не є ні прибутковим, ні збитковим.

На відміну від NPV індекс прибутковості є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень – чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої в проект. Завдяки цьому індекс прибутковості дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, таких, що мають приблизно однакові значення NPV (якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні об'єми необхідних інвестицій, то очевидно, що вигідніше той з них, який забезпечує велику ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.

При використанні методу чистого дисконтованого доходу проекту потрібно наперед встановлювати ставку дисконту. При цьому можливі помилки через суб'єктивні підходи експерта. Для усунення впливу суб'єктивного чинника і розроблений показник внутрішньої норми прибутковості.

Під внутрішньою нормою прибутковості, або внутрішньою нормою доходності, або внутрішньою окупністю (IRR – Internal Rate of Return) розуміють значення ставки дисконтування d, при якій NPV проекту дорівнює нулю: IRR=d, при якій NPV=f(d)=0; d – ставка дисконтування.

Сенс розрахунку внутрішньої норми прибутковості при аналізі ефективності планованих інвестицій, як правило, полягає в наступному: IRR показує очікувану прибутковість проекту і, отже, максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

Показник IRR дозволяє визначити:

• максимальну ставку платні за джерела фінансування проекту, що залучаються;

• нижній гарантований рівень прибутковості інвестицій.

Для визначення IRR застосовують метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення ставки дисконтування d₁d₂ так, щоб в інтервалі (d₁, d₂) функція NPV=f(d) змінювала своє значення з «+» на «-» або з «-» на «+». Далі застосовуємо формулу:

,

де d – ставка дисконтування;

d₁ – значення табульованої ставки дисконтування, при якій f(d₁)0 (f(d₁)0);

d₂ – значення табульованої ставки дисконтування, при якій f(d₂)0 (f(d₂) 0).

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (d₁, d₂), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто d₁ і d₂ – найближчі один до одного значення ставки дисконтування, що задовольняють умовам (у разі зміни знаку функції y=f(d) з «+» на «-»):

d₁ – значення табульованої ставки дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV;

d₂ – значення табульованої ставки дисконтування, що максимізувало негативне значення показника NPV.

Шляхом взаємної заміни ставок d₁ і d₂ аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція міняє знак з «-» на «+».

Аннуїтет – це послідовність з n грошових потоків поодинці в кожному періоді.

Поточна вартість аннуїтета визначається по формулі:

,

де B(n,d) – поточна дисконтована вартість аннуитета з першою виплатою в кінці періоду 1,

n – число періодів,

d – ставка дисконтування.

Аннуїтет, еквівалентний даному інвестиційному проекту, визначається по формулі:

А = PC/B(n, d).

Алгоритм розрахунку терміну окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується діленням одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При отриманні дробового числа воно округляється у бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника має вигляд:

РР=min n, при якому