Кпд вузу.

Академії важливо не тільки «вивчить фахівців». Важливо щоб вони добре й за фахом працювали.

Для випускників вузів найбільш складним є перший етап, коли з дипломом інженера-педагога випускник починає свою роботу. Далеко не завжди збігаються посади при розподілі на роботу. Тому діапазон пропонованих дисциплін великий. У студента на момент випуску звичайно тільки бажання, але немає достатніх навичок, тому ми підсилюємо практичні заняття в лабораторіях із присвоєнням виробничих розрядів.

Пристосування до умов професійної діяльності - складний процес для молодого фахівця. Причому діяльність навчальна й діяльність професійна - цей принципово різні реальності.

Аналізуючи використання знань по спецдисциплинам, молодому фахівцеві більшим помічником є конспект і методичні матеріали, отримані по базових дисциплінах.

Інженер-педагог сьогодні.

Убога матеріальна база трудового навчання, досить низька кваліфікація вчителів праці, безправ'я учнів і батьків, монополізм відомчої педагогічної науки. Все це причина нинішнього покоління. Зміст, організація й методи шкільної (профтехучилищной, вузівської) підготовки до праці отторгли математикові, фізикові, суспільні й ін. дисципліни від трудової діяльності: діти й підлітки побачили, що можна працювати, не використовуючи знання, одержувані в школі. Таке навчання перетворює учня в консерватора. Престиж робочих професій різко впав втрачений моральне стимулювання. Праця випала із системи моральних цінностей.

Загальна середня освіта й жорстко сформульоване примітивні навички й уміння великою частиною не мають практичної цінності, не вписуються в логіку системи безперервного утворення. У результаті впав інтерес до навчання взагалі. Теперішнє економічне становище ще сильніше відриває молодь від інтересу до навчання.

Ким же стане сьогодні інженер-педагог у школі.

Співробітничаючи із профориентатором, психологом, лікарем, класним керівником, родителями, він значною мірою повинен стати проектантом педагогічних вимог і умов трудової діяльності, менеджером, що забезпечує педагогизацию позаурочної й внешнешкольной сфери трудового виховання. Найважливіше завдання інженера-педагога в цьому випадку - залучення фахівців із числа батьків і ентузіастів в інфраструктуру школи, району. Визначаючи функції інженера-педагога, ми виходимо з того, що одна з найважливіших цілей утворення - формувати раціональний спосіб мислення й дій при рішенні орієнтованих на практику завдань певного класу складності. Отже, перспективна кваліфікаційна характеристика фахівця повинна включати 4 взаємозалежних розділи, що відбивають спектр підготовленості:

1. Інтелектуальної.

2. Професійної.

3. Загальнокультурної.

4. Спеціальної.

Так, інтелектуальна підготовленість, визначає обсяг понять, якими інженер-педагог повинен вільно оперувати при повторенні відомих або при конструюванні нових образів дій для повноцінного педагогічного спілкування з учнями, колегами, родителями, фахівцями, приваблюваними до педагогічної роботи.

Інженерові-педагогові повинна бути доступна складна спеціальна література, щоб він міг одержувати інформацію, необхідну йому для безперервної професійної самоосвіти. Обсяг (масив) понять повинен бути наведений у відповідність із обсягом понять, використовуваних у трудовому утворенні, в інфраструктурі трудового виховання.

Професійну підготовленість визначати немає потреби.

А от що таке загальнокультурна підготовленість?

Це в першу чергу, культура мови, спілкування, костюма, листа, а також коло читання, інтересів, эстетических запитів.

Спеціальна підготовленість включає ґрунтовне знайомство з діловодством у навчальних закладах, економікою дитячої виробничої праці, уміння виконувати відома кількість ручних і машинних операцій надавати першу доврачебную допомогу, забезпечувати безпечну роботу учнів і ін.

Що стосується творчої підготовленості інженера-педагога (з огляду на), те вона пов'язана з дослідницьким характером педагогічної праці й включає сприйнятливість до нового, потреба передавати учням глибоко, самостійно осмислений досвід культурного розвитку людства, прагнення розвивати творчі особливості дітей і вдосконалювати процес навчання, впроваджувати сучасні технології навчання, експериментальні програми й т.д.

Кваліфікаційна характеристика обов'язково включає орієнтовний перелік основ наук, які повинні бути освоєні інженером-педагогом.

Можна виділити такі групи основ наук:

1. Суспільно політичні.

2. Психолого-педагогічні.

3. Загальінженерні.

4. Спеціально^-інженерні.

Практична спрямованість підготовки інженера-педагога відкидає мети виховання й утворення молоді, тобто сформувати самостійну й прогресивно мислячу особистість, здатну успішно розвиватися у виробничо-практичній і науково-теоретичній діяльності.

Педагогічна технологія підготовки інженерів-педагогів.

1. Змінено склад вступних іспитів (олімпіади, співбесіда, 2 іспити).

2. Великий обсяг гуманітарних і педагогічних дисциплін (є спецкурси).

3. Підготовка інженера-педагога з інженерно-педагогічною орієнтацією.

4. Розвиток творчих здатностей студентів (творча активність студентів буде підтримуватися інтересом і зацікавленістю в результатах роботи).

5. Існують спеціальні практичні курси (для ефективного засвоєння студентами культури розумової праці).

6. Обов'язковий структурно-логічний зв'язок між предметами.

7. З кожним роком збільшується частка самостійної роботи студентів.

8. Більший зв'язок з підприємствами й ПТУ (практики виробничі й педагогічні).

і т.д. словом, можливості й перспективи великі, действеннось визначає практика.