Як готовити інженерів педагогів.

Інженерно-педагогічне утворення займає поки скромне місце у вузівській системі країни, хоча потреба у викладачах і майстрах виробничого навчання була досить гострої на всіх етапах розвитку навчальних закладів, профтехобразование - основного споживача цих кадрів.

Зараз іде тенденція набирати на цю спеціальність інженер-педагог саме студентів що мають хоча б малу орієнтацію в даній професії. Зрозуміло, потрібна більше рання профорієнтація школярів, досвід роботи показує, якщо студент мав робочу професію, йому буде легше при підготовці до занять по спецпредметам, і також при прийомі на роботу (це говорить про те, щоб на ці спеціальності надходили випускники ПТУ).

Тому що профтехучилище мріяли й продовжують мріяти про фахівців - асах.

Студенти нашої спеціальності - завтрашні викладачі й майстри виробничого навчання профтехучилищ. Тому треба зараз вам удосконалюватися в науковій, педагогічній і іншій сферах своєї діяльності, що бедует, тобто опанувати знаннями, і практикою, згідно навчального плану з усією відповідальністю. Нести в собі духовне багатство, інтелектуальна досконалість і глибокий професіоналізм.

Активний взаємозв'язок нашої кафедри із промисловими підприємствами допомагає студентам засвоювати моральні норми, цінності робітничого класу, удосконалюватися в професіоналізмі. Тому що сьогодні, а тим більше, завтра, нам потрібні не просто робітники, а робітники високої кваліфікації й досить широкого профілю підготовки. «Структура» цього поняття складна. У нього входять не тільки професійні знання, уміння й навички, але й висока культура, інтелект, духовне наповнення особистості. Тому що ті, хто сьогодні прийшов у ПТУ, повинні в недалекому майбутньому втілювати в собі не тільки професійна майстерність, але й мати навички раціоналізатора й винахідника бути висококваліфікованими й культурними, готовими жити й працювати в умовах нового соціального розвитку.

ПТУ - це не тільки економічна проблема, про що держава найчастіше печеться, але й рівень утворення підготовлюваних у них робітників, і «людський капітал», що відбиває соціально-моральні проблеми. Тому що некомпетентність, неуцтво, безкультур'я обходитися, як правило, дорожче сиюминутной вигоди.

Ціль та задачі навчальної дисципліни.

Головна ціль навчальної дисципліни «Вступ до спеціальності» полягає в тому, щоб дати першокурснику загальне уявлення про майбутню професію, спеціальність, показати йому високе призначення інженера-педагога.

Прослухавши та вивчивши цей курс, студент повинен добре зрозуміти про що в ньому йшлось, та чітко відзначити хто такий інженер-педагог, та що означає твоя спеціальність.

З перших кроків у вищому навчальному закладі, студент зустрічає слова „фах”, „спеціальність”, „спеціалізація” та „кваліфікація”. Що вони означають:

– Почнемо з поняття „фаху” (професія). Слово це дуже старе, воно пішло від латинського слова „professio”, а ті у свою чергу від слова „profiteer - оголошую своєю справою”. Воно означає вид трудової діяльності, яка потребує відповідної підготовки: і є звичайно джерелом існуванням людини. Твій фах - інженер-педагог. Він і визначає вид твоєї майбутньої трудової діяльності, якої тобі й будуть навчати у вузі всі 5 років.

– Те, чим тобі прийдеться займатися конкретно, коли ти будеш працювати інженером-педагогом, визначає поняття „спеціальність”, яке пішло від латинського слова „specialis”, що при перекладі на українську мову означає „особливий”. Це слово у свою чергу пішло від слова „species - вид”. Таким чином, спеціальність визначає особливий вид діяльності людини в межах відповідного фаху.

Спеціальність існує та формується в межах фаху, як більш широкого та стійкого виду розподілу праці. Фах може охоплювати декілька спеціальностей.

Існує затверджений Урядом України спеціальний перелік спеціальностей, які готують вузи країни.

Це означає, що ти, навчаючись у вузі, винний не тільки отримати відповідні знання, алі й навчитись передавати їх іншим і робити це професійно, уміло і якісно. Кожна спеціальність має свій номер у згаданому переліку. Перша цифра такого номера означає групу, до якої відноситься спеціальність, подальші цифри означають порядковий номер цієї спеціальності у відповідній групі. Спеціальність „професійне навчання” має номер 7.01.01.04.

У межах однієї спеціальності може бути розподіл по більш вузьким напрямкам підготовки, які називаються „спеціалізаціями”. Це показує, що навчаючись у вузі тобі треба буде засвоїти цикл усіх дисциплін, щоб потім всі ці знання треба буде передати учням профтехучилищ, або студентам коледжів, технікумів та вузів.

– „Кваліфікація” – це слово від латинського „qualis”, що означає „якої якості”. Воно визначає рівень підготовленості фахівця (його здатність) для виконання якої-небудь праці. У робітника це визначається відповідним кваліфікаційним розрядом (наприклад, швачка 4-го розряду), в інженера є відповідні категорії та посади (інженер-конструктор 2-ої категорії, старший інженер, ведучій інженер) і та ін. В інженера-педагога кваліфікація також визначається відповідними категоріями.

Праця інженера-педагога полягає в його діяльності «навчальної, виховної. Організаційно-керівної, виробничо-технічної та професійно-інженерної». Таким чином добрі видно різноокість його діяльності як педагога і як інженера. Професійно-інженерна діяльність характеризує його можливу роботові на підприємстві. Що до організаційно-керівної діяльності, те вона в однаковій мірі притаманна йому і як педагогові і як інженеру.

Навчальна та виховна діяльність пов'язані між собою. Ці обидві діяльності інженера-педагога мають склад і проектування, реалізацію цих проектів на практиці й подальший їх аналіз ефективності. Проектування передбачає розробку відповідних документів, у яких передбачається перелік відповідних заходів щодо організації навчальної роботи в аудиторії.

 Виробничо-технічна діяльність спеціаліста характеризує його самостійність та зрілість як педагога, його вміння дохідливо та наочно доносити до учнів матеріал, який викладається на заняттях, робити ці заняття цікавими та такими, які запам'ятовуються учнем надовго. Цей вид діяльності поєднує воєдино професійні вміння педагога та його риси особливості. Що до інженерної діяльності інженера-педагога, те вона пов'язана з експлуатацією обладнання та інших предметів швейної промисловості. Саме на таку діяльність і орієнтована вся інженерна підготовка студента у вузі. Накопичення життєвого та професійного досвіду спеціалістом, зростання творчих здібностей дають йому можливість займати керівні посади, як у навчальних заставах, так і на виробництві. Тоді характер його діяльності змінюється й набуває від організаційно-керівної, яка пов'язана з управлінням колективом людей та життєзабезпеченням. Вид такої діяльності потребує глибоких спеціальних знань, уміння працювати з людьми, великої нервової напруги, цілеспрямованості й та. ін. Від керівника залежить доля інших людей, їх благополуччя, ефективність роботи потоку, або установи в цілому. До такого виду діяльності спеціаліст повинен готуватись заздалегідь, ще у вузі, щоб потім стати добрим керівником і виконувати всі покладені на нього завдання.

Таким чином особистість інженера-педагога винна бути:

Професійні якості
1. Професійна майстерність	Творче відношення до праці
2. Працелюбність	Підтримка ініціативних колег
3. Особиста ініціатива	Підтримка ініціативних колег
4. Самостійність
5. Самовдосконалення	Культура спілкування а поведінки
6. Комунікабельність	Самоаналіз та самооцінка
7. Науковий та культурний кругозір	Знання мов
8. Застосування теоретичних знань на практиці	Перетворення наукових рекомендацій у діяльність
Психофізіологічні якості
1. Логічне мислення	Увага
2. Добра пам'ять	Швидкість слухо- та зоромоторних реакцій
3. Уявлення	Нестандартне мислення

Тільки в такому випадку спеціаліст може статі „особистістю”, прикладом для своїх учнів, шановною та авторитетною людиною для своїх колег. Можна сказати словами поета: „майстерність без натхнення - це не майстерність - просте ремесло”.