1. Коротка історія розвитку одягу й способи її виробництва

2. Загальні відомості про одяг

3. Функції одягу

План

1. Історія розвитку одягу

2. Що таке одяг

3. Як ділится одяг по призначенню (побутова, виробнича, спеціальна (форм.))

4. Що містять у собі швейні вироби

5. Функції одягу

Література

ДЕРЖСТАНДАРТ 17037-85 «Виробу швейні й трикотажні. Терміни й визначення»

Шаршов В.С. Введення в спеціальність

Ілюстрована енциклопедія моди.

ТШИ - Першина Л.Ф.

ТШИ - Савостицкий А.В.

Журнали мод

Історія одягу із древніх часів є дзеркалом у якому відбивається вся історія людства, кожна країна, кожний народ в окремі періоди накладають свій відбиток.

Одяг є найбільш індивідуальною формою матеріальної культури народу. В одязі знаходить своє відбиття і його духовну культуру, втілені подання про зручність, доцільність, красі тіла, душі й навколишнього світу.

У плині всієї історії існування людства люди створювали для себе одяг, вносячись свій внесок у цей багатовіковий процес.

Саме цей вид творчості був найбільш близький більшості людей, тому що в ньому кожний міг виявити свою майстерність, фантазію, розуміння прекрасного.

Т.е. одяг - це виріб або сукупність виробів надяга людиною, що несуть утилітарні й эстетические функції. Вона створює необхідний комфорт, що дозволяє зберегти здоров'я й працездатність людини в різних метеорологічних умовах. Прикрашає й захищає від впливу навколишнього середовища.

Залежно від кліматичних умов одяг може бути виконана з різних матеріалів і мати вигляд багатошарового пакета.

Якість одяг характеризується сукупністю споживчих і виробничих властивостей виробу, що визначають ступінь його придатності для використання його по призначенню.

Залежно від сезону одяг підрозділяється на:

1. літню

2. зимову

3. демісезонну (для весняно-осіннього періоду)

4. всесезонну (для носіння в будь-який час року)

Залежно від половозрастного ознаки одяг ділиться:

1. немовлят (до 9м)

2. ясельного віку (від 9м до 3л)

3. дошкільного віку (від 3л до 7л)

4. мл.шк. віку - дівши (від7л до 11,5л), малий (від 7л до 12,5л)

5. старш.шк. віку - дівши (від 11,5л до 14,5л), малий (від 12,5л до 15,5л)

6. підлітків - дівши (від 14,5л до 18л), малий (від 15,5л до 18л)

По призначенню одяг підрозділяється на: побутову, виробничу, формену, згідно (ДЕРЖСТАНДАРТ 17037-85) державного стандарту. «Виробу швейні й трикотажні» Терміни й визначення

I Побутовий одяг – одяг для носіння в різних побутових і суспільних умовах.

Побутовий одяг у свою чергу підрозділяється на:

1. повсякденну - побутовий одяг для повсякденного носіння.

2. урочисту - побутовий одяг для носіння в урочистих умовах.

3. домашню - побутовий одяг для роботи й відпочинку в домашніх умовах.

4. робочу - домашній одяг для роботи в побутових умовах.

5. спортивну - побутовий одяг для занять спортом.

6. національну - побутовий одяг, що відбиває специфіку національної культури й побуту народу.

II Виробничий одяг – одяг для носіння у виробничих умовах різних галузей народного господарства.

Виробничий одяг підрозділяється на:

1. спеціальну - виробничий одяг для захисту працюючого об впливи небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

2. санітарну - виробничий одяг для захисту предметів праці від працюючі й працюючі від загальних виробничих забруднень. Примітка. Різновидом санітарного одягу є технологічний одяг для захисту предметів праці.

III Формений одяг – одяг військовослужбовців, працівників спеціальних відомств і учнів, для яких установлена форма.

По способі виробництва одяг ділиться:

1. Одяг масового виробництва - одяг на типові фігури, установлена серіями в умовах потокового виробництва (фабрики).

2. Одяг по індивідуальному замовленню - одяг, виготовлений по вимірах фігури людини й пропонованої моделі (ательє).

3. Готовий одяг - одяг готова до експлуатації, із закінченим циклом технологічної обробки.

4. Одяг напівфабрикат - одяг з незакінченим циклом технологічної обробки. (характеризується неопрацьованими деякими вузлами, закінчується після припасування виробу по фігурі людини)

По матеріалі верху одягу, підрозділяється на одяг з натуральних (х/б, лляних, вовняних, шовкових) і хімічних (штучних і синтетичних) волокон.

Одяг ділиться на 2 групи:

1. плечовий одяг – одяг, що опирається на верхню опорну поверхню тіла, обмежену зверху лініями зчленування тулуба із шиєю й верхніми кінцівками, а внизу – лінією, що проходить через виступаючі крапки лопаток і груди.

2. поясний одяг – одяг, що опирається на нижню опорну поверхню тіла, обмеженою зверху лінією талії, а знизу - лінією стегон.

Швейні вироби містять у собі (виробу, виготовлений в умовах швейного виробництва із всіх видів матеріалів, призначених для одягу й білизняних виробів).

1. комплект одягу - одяг складається з 2х або більше виробів, кожне з яких є складовою частиною комплекту.

2. верхня(її) одяг (виріб) - одяг (виріб) надягають на корсетні вироби, натільну білизну й (або) виробу костюмно-платьевой групи.

3. білизняний виріб - швейний або трикотажний виріб для створення необхідних гігієнічних умов тіла й побуту (приклад: до білизняного ставляться натільна білизна, постільна й столова білизна).

4. корсетний виріб - швейний або трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло для формування й підтримування окремих частин тіла, а також для тримання панчіх.

5. головний убір - швейний або трикотажний виріб, що покриває голову.

6. панчішно-шкарпетковий виріб - трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло й покриваючу нижню частину тулуба й (або) ноги, кожний окремо, включаючи ступні.

7. перчаточное виріб - швейний або трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло й покриваюче нижню частийі руки й передпліччя.

8. платочно-шарфовое виріб - швейний або трикотажний виріб, що пориває голову й (або) шию.

Призначення виробу визначає його головну функцію, а умови експлуатації - другорядну функцію.

Під функцією одягу розуміють ту роль, що вона виконує в житті людини. Функції сучасного одягу ділять на утилітарні й социально-эстетические.

Социально-эстетические функції одягу складаються в її духовній корисності, тобто здатності одягу предметно-почуттєвим образом відбивати свою природну й суспільну доцільність, красу й досконалість, нести в собі певну інформацію.

Функції одягу
Утилітарні		Социально-эстетические
захисні	Утилітарно-практичні	соціальні	Художественно-эстетические

1. захисні - найбільш важливі в групі утилітарних і забезпечують захист людини від несприятливих впливів, хімічного, біологічного, природного середовища й механічних ушкоджень.

2. утилітарно - практичні - забезпечують ефективне виконання різних процесов, для яких вона призначена: (робота, сон, відпочинок, спорт, і т.д.) це характеризує функцію призначення. Другою рисою утилітарно- практичної функції є практична функція властивим деяким видам одягу (грація, пояси, і т.д.) і, що полягає у фіксації окремих ділянок тіла в певнім положенні або додання їм певної форми.

3. соціальні функції - характеризують їхню суспільну доцільність і значимість.

4. художественно-эстетическая функція - полягає в її здатності доставляти людині чуттєво-емоційне задоволення своєю художністю, виразність гармонією з навколишнім середовищем і зовнішнім виглядом людини.

Кожна модель одягу певного виду виконує не всі функції, а тільки трохи, з яких одна - дві головні, інші другорядні. Джерела одягу йдуть глибоко в століття. Уже 30тис. років тому люди могли користуватися різними природними матеріалами, для створення одягу й прикрас. Своєрідність одягу різних народів залежало від різних факторів - природних умов, клімату, способу життя й основних занять, доступних матеріалів і систем релігійних подань.

Тому із часу свого виникнення одяг крім чисто утилітарної , виконувала соціальну й эстетическую функцію.

У цей час костюм може дати досить багато інформації про свого власника, не дивлячись на значне ослаблення соціальної функції одягу. Але як і колись, велике значення її эстетической ролі. Завдяки одягу, людина може змінити свій зовнішній вигляд, прикрасити себе, сховати недоліки й підкреслити достоїнства зовнішності, продемонструвати свій смак.

Жінка завжди розуміла, що її оцінюють не тільки по розуму, характеру, господарським навичкам, але й по туалеті й, з огляду на це, приділяла вмінню одягатися, досить багато часу, сил, засобів, розкриваючи в цьому всі свої достоїнства. На розвиток одягу не могли відбитися релігійні погляди людей, і їхня увага дуже помітно протягом майже всієї історії. Цей вплив було різним у різні часи й у різних народів. Наприклад: орнаментація одягу й слов'янських народів строго відповідало язичеським поданням про світ і людину. Т.к. вся природа по подання слов'янина була насыщенна парфумами зла й добра. Людина була беззахисна, і йому допомагали доброзичливі символи (зображення сонця, фігури богинь, знаки води, дощу, рослин, тварин, птахів), які розташовувалися в самих уразливих місцях житла й одягу.

Особливе значення надавалося головному убору, у якому втілювалася ідея піднебіння, сонця (форма) світового древа життя, спрямованого до піднебіння, птахів. Це відбивалося навіть у назвах (кокошник - (від кокош - півень), кика (кичка - утоку) від головного убору до грудей ішли підвіски - рясны, що імітують струмені дощу, небесної вологи, на кінцях яких кріпилися колты з фігурками посередників між піднебінням і землею. Втративши згодом свій язичеський зміст, ці орнаменти й знаки залишилися своєрідної эстетической основою художнього оформлення одягу.

Зміна релігії, прийняття християнства відбилися на одязі появою нових форм, узятих з Візантії. Народний одяг у відмінності від духівництва змінювалася повільно. У російському костюмі особливо чудові були вишивки - улюблений вид обробки, доступній будь-якій майстрині, що дозволяє створити неповторні по красі шедеври. Особливості часу, у якому ми живемо, внесли в досить неквапливий колись процес створення нової моди більші зміни.

Революцією в моді стало промислове виробництво одягу. Швидке задоволення більших потреб людини в необхідному одязі її висока якість і велика розмаїтість, проте відняли в костюма одне з особливо ценимых його властивостей - унікальність, індивідуальність. Промислове виробництво звільнила нас від необхідності вміти виготовляти собі одяг, але одночасно із цим і майже розучило нас шити. У той же час не цілком удоволене прагнення бути єдин і неповторної, не здригатися, зустрічаючи на вулиці двійників, викликає в багатьох жінок бажання навчитися шити.

Ґете говорив: «Хоча мир у цілому просувається вперед, молоді доводиться щораз починати спочатку». Не тільки освоювати цінності минулого, але й вносити в них нового, співзвучне часу.