Роль і місце інженера-педагога в підготовці кваліфікованих кадрів для галузі.

Підготовку кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити роботові підприємств та випуск на них конкурентно здатної продукції, високу якість - залежить від системи професійної освіти та спеціалістів середньої ланки. Вісь таку роботові зобов'язані проводити висококваліфіковані інженерно-педагогічні кадри, які не тільки досконало знають теорію технологічних процесів і роботові обладнання, алі й рівним чином володіють практичними навичками праці на промислових обладнаннях.

Роль інженерно-педагогічних кадрів у цій системі важлива й відповідальна.

Уміло володіючи прийомами педагогіки та психології, інженери-педагоги, впливаючи на учня, виховувати з нього особистість, здібну на творчу працю та на орієнтацію в складних соціальних умовах.

Інженер-педагог може працювати в освітянських заставах або викладачем спеціальних дисциплін, які формують професійну підготовку учня та складають його теоретичне навчання з практичним навчанням учнів на діючому обладнанні.

Якщо інженер-педагог переходити на виробництво, те він може працювати у відділах підготовки кадрів, може планувати та проводити підвищення кваліфікації інженерних кадрів.

Теорія інженерно-педагогічної освіти.

Інженерно-педагогічна освіта на Україні пов'язана з розвитком професійно-технічної освіти Російської імперії, до складу якої вона тоді входила. Це датується другою половиною 19 сторіччя, зв'язано з качаном розвитку капіталістичного способу виробництва в Росії.

Спочатку спеціальної підготовки викладачів для профтехучилищ не було. Багато відомих діячів приділяли увагу професійним навчальним заставам (наприклад, педагог Ушинський К.Д., Устінов Г.У., Владимирський С.О. та інші).

Були засновані училища та школи для підготовки індустріальних робітників на Україні (Київське залізничне училище 1870 рік, Харківське залізничне училище 1871 рік та інші) і сільськогосподарські училища - Харківське (4854 рік), Уманське (1868 рік), Дегтярівське (1977 рік) та інші.

Система професійно-технічної освіти почалась після 1917 року. Почав підготовку конструкторських кадрів з середньою освітою Московський інститут інструкторів робітничої освіти (1921 рік), потім ставши індустріально-інструкторський технікум. Підготовку кадрів почали вести багато інших інститутів - створили спеціалізовані факультети на яких готували викладачі у ФЗУ в багатьох крупних містах. В 1975 році створено Український заочний політехнічний інститут у Харкові (УЗПИ). В 1978 році був створений спеціалізований Свердловський інженерно-педагогічний інститут (СІПІ), який до 1989 долі був єдиним у СРСР спеціалізованим вузом цього напрямку (підготовка інженерів-педагогів).

У подальшому на Україні підготовка інженерів-педагогів була повністю передана УЗПІ, який в 1989 році було перепрофільовано й перейменовано в Харківський інженерно-педагогічний інститут (ХІПІ), до складу якого на правах Гірничого факультету ввійшов і стаханівський філіал Комунарського гірничо-металургійного інституту. Таким чином, ХІПІ ставши денним вузом.

В 1994 році він був акредитований за IV рівна й отримує статус Української інженерно-педагогічної академії (УІПА), яка на цей година є єдиним спеціалізованим вищим навчальним заставою, що готує кадри для системи професійно-технічної освіти по 17 спеціальностям.

В 1996 році Наказом Президента України були затверджені „основні напрямки реформування системи професійно-технічної освіти України”, які передбачають повернення до системи інженерно-педагогічних факультетів при великих технічних вузах. Роль координуючого методичного центру для таких факультетів буде належати УІПА.

Одночасно був створений комплекс „педагог”, який об'єднав УІПА та всі індустріально-педагогічні технікуми й коледжі для координації методичної та виховної роботи, сумісних видань навчальної літератури, проведення наукових досліджень у галузі професійної педагогіки та психології.