- •2)Аналітичне оцінювання методів визначення ефект застос комун-й.
- •3) Ануїтет. Майбутня вартість унуїтету
- •4) Багатопланові аналітичні методи
- •5) .Визначення ефективних категорій рекламо носіїв
- •7) Визначення стандартних відхилень розподілів імовірностей грошових надходжень інвестиційних проектів
- •8) Визначення управлінських рішень та їх ознаки
- •9) Визначення ціни ліцензії
- •11) Використання формули Ансоффа при оцінці інтелектуальної продукції
- •12) Використання формул Кіфера для оінки окремих факторів невизначеності
- •13). Використання формули Ольсена при оцінці інтелектуальної продукції, її модифікації
- •14) Витрати на тисячу переглядів та витрати на рейтинг при визначенні ефективності витрат на комунікації
- •15). Відбір критеріїв для планування нддкр
- •16) Внутрішня ставка прибутковості та її модифікована величина при обґрунтуванні доцільності інвестиційного проекту. Її переваги та недоліки
- •17) Дисконтування його суть
- •18) Ділові ігри як метод обґрунтування рішень
- •19) Евристичні моделі обґрунтування та прийняття рішень
- •16. Економіко-математичні моделі при оцінці комунікацій
- •20) Економічна оцінка інноваційного продукту
- •21) Експериментальна перевірка використання методу регресивно-кореляційного аналізу для оцінки економічної ефективності комунікацій.
- •22) Завдання визначення ефективності застосування комунікацій.
- •23) Загальні чинники ефективності комунікацій.
- •24) Інтелектуальна продукція, її специфіка та проблеми оцінки.
- •25) Класифікація інновацій.
- •26) Класифікація ризику.Абсолютні та відносні міри ризику.
- •27) Класифікація управл.Рішень
- •28) Концепція вартості грошей у часі
- •29) Концепція формування інвестиційних рішень
- •30) Маржинальний прибуток та його сутність
- •32) Математ.Методи в ек.Аналізі
- •33) Методи індексу прибутковості. При визначенні доцільності інвестиційного проекту
- •34) Метод періоду окупності при обгрунтувані доцільності інвестування. Переваги та недоліки
- •35) Метод чистої теперешньої вартості інвестиційного проекту. Переваги та недоліки
- •36) Методи групової роботи
- •40) Обєкти інтелектуальної власності к-я.
- •42) Основні етапи підготовки управлінського рішення.
- •46) Принципи інвестиційного менеджменту.
- •47) Проблеми оцінки економ ефективності інновацій.
- •48) Прості проценти
- •50) Регресійно-кореляційний аналіз при оцінці екон-ї ефект-ті комунікацій.
- •51) Ризик, його сутність та визначення.
- •52) Середня ставка прибутковості інвестицій. Її переваги та недоліки.
- •53) Складні проценти
- •54) Сукупність переглядів при визначенні ефективності комунікацій.
- •55) Сумарні рейтинги переглядів при визначенні ефект-ті комунікацій.
- •56) Сутність економічного аналізу.
- •57) Сутність методу еквівалентної певності при оцінці ризику
- •58) Сутність методу ставки дисконту з урахуванням ризику
- •59) Сутність, визначення, характеристика інновацій.
- •61) Теперішня в-сть ануїтету. Перпетуїтет
- •62) Тестування при оцінюванні ефективності комунікацій
- •63) Традиційні методи ек аналізу
- •64) Цілі визначення ефективності застосування комунікації.
- •66) Частота переглядів при визначенні ефективності витрат на комунікації.
25) Класифікація інновацій.
Інновація - процес в ході якого наукова ідея або науковий винахід доводяться до стадії використання і починають давати ек.ефект.
Це комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу для нової або для ліпшого задоволення вже відомої сусп..потреби
Ю. Бажал [5] пропонує здійснювати класифікацію інновацій за такими ознаками:
1. За типом — продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та інфраструктурні.
2. За новизною місця впровадження — нова галузь (нове виробництво), існуюча галузь (існуюче виробництво).
3. За інноваційною функцією — базові, поліпшуючі та псе-вдоінновації.
На погляд В. Г. Мединського [77], класифікувати інновації необхідно за такими ознаками:
• ступінь впливу на зміни;
• рівень розробки та поширення;
• ступінь новизни та глибина змін;
• масштаб інноваційних процесів;
• сфера впровадження та поширення;
• роль у відтворюючому процесі;
• зміст, а також сфера застосування;
• спрямованість дії.
Серед великої кількості підходів до класифікації інновацій слід відзначити класифікацію А. Пригожина [104] та авторів «Модульної програми» [133].
А. Пригожий усі інновації поділяє на такі групи:
1. За особливостями свого здійснення: одиничні та дифуз ні, завершені й незавершені, успішні і неуспішні.
Одиничні — це разові нововведення, які не підлягають тиражуванню за своєю унікальністю та призначенням. У дифузних інноваціях головний ефект полягає в їх масовості, бо в одиничних варіантах вони невигідні.
Завершені і незавершені, успішні та неуспішні — це ті випадки на стадії розробки, коли інновація виявляється хибною внаслідок помилок або зміни середовища.
2. За типом — матеріально-технічні, науково-технічні (техніка, технологія, промислові матеріали), соціальні (економічні, організаційно-управлінські, правові, педагогічні).
3. За місцем у виробничому процесі — сировинні, забезпечуючі та продуктові, як пріоритетні інновації.
4. За спадкоємністю — заміщуючі, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення.
Заміщуючі — передбачають повне витіснення застарілих засобів (наприклад, автоматизація контролю за процесом випалювання в цементному виробництві).
Скасовуючі — виключають виконання якоїсь операції і не замінюють її новою (наприклад, відміна якої-небудь форми звітності).
Поворотні — коли після деякого використання новинки відкривається її непридатність або невідповідність новим умовам, що змушує повертатись до її попередника.
Відкриваючі — це фундаментальні відкриття, які не мають порівняльних функціональних попередників (наприклад, радіо, телебачення).
Ретровведення — коли знову стають актуальними вже пройдені етапи розвитку техніки (наприклад, використання сили вітру тощо).
5. За інноваційним потенціалом та ступенем новизни — радикальні, або базові (принципово нові технології, види продукції); комбінаторні (використання різних поєднань конструктивного з'єднання елементів, наприклад створення типових вузлів, які придатні для різних машин); модифіковані (поліпшуючі).
6. За особливостями інноваційного процесу — внутріш-ньоорганізаційні, міжорганізаційні. У першому випадку розробником інновації є підприємство чи організація, де інновація й використовується; у другому — усі ці ролі розподілені між спеціалізованими організаціями: НДІ, КБ, лабораторією, підприємством.
7. За охопленням очікуваної частки ринку — локальні, системні, стратегічні.