Державна підтримка цін в аграрному секторі

Через особливості сільськогосподарського виробництва держава контрролює ціни у цьому секторі. Основна мета – збереження паритету цін. Паритет цін полягає в тому, що кожного року певний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції має давати змогу сільському виробнику в обмін на нах одержувати відповідну кількість промислових товарів і послуг.

Політика паритету цін передбачає підтримку сільського господарства у формі субсидій, дотацій з державного бюджету.

Державна політика цін у зовнішній торгівлі

Міжнародна торгівля зазнає політичного і економічного втручання з боку держави. Це стосується і ціноутворення.

На рівень цін впливають мита, що включаються до ціни. Мита є акцизним податком на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів до державного бюджету.

До країни, яка експортує товар, можна застосовувати мито (при цьому ціна зростає) або імпортну квоту. Для того, щоб унткнути невигідних торгових бар’єрів, країна обирає той чи інший спосіб встановлення експортної ціни.

При встановленні мита держава враховує ще одну обставину. Деякі країни намагаються реалізувати надлишкову продукцію за демпінговими цінами, які нижчі за її собівартість. Для боротьби з демпінгом запроваджуються спеціальні мита, які покликані захистити національну економіку.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність ринкової ціни та її функції?

2. Які види цін існують?

3. Поясніть механізм формування оптових цін підприємств, оптових цін промисловості та роздрібних цін.

4. Які непрямі податки є обов’язковими елнментами ціни?

5. Чому в період економічної кризи державний контроль за цінами поширюється?

Література

1. Економіка: навч. посібник для 10-11 класів шкіл з поглибленим вивченням економіки / З.Г. Ватаманюк, С.М. Панчишин, П.І. Островерх та ін.- Вид. 2-ге, стереотип.- К.: Либідь, 2002, ст. 118-122.

2. Канченко Т.В., Панченко М.П. Основи економіки: Підручник / За заг. ред. О.А.Шаніна. – К.: Вища освіта, 2003, ст.104-108.

3. Мочерний С.В. Економічна теорія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Видавничий центр „Академія”, 2005, ст. 286-293.

4. Основи ринкової економіки / В. М. Петюх, А.В. Коровський, М.О. Ліфінцев та ін..; За ред. В.М. Петюха.- К.: Урожай, 1995.- ст. 194-198.

5. Основи економічних знань: Навч.посіб./ А.С.Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І.Палкін.- 2-ге вид., перероб.і допов.- К.: Вища шк., 2002.-ст.230-249.

Тема 7. Підприємництво і підприємство

План лекції

1. Сутність підприємництва та умови його існування.

2. Підприємство як визначальний суб’єкт ринкової економіки.

3. Організаційні типи підприємств.

4. Види підприємств за формою власності.

5. Фонди підприємства як економічна категорія.

1. Сутність підприємництва та умови його існування

Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб’єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є невід’ємною ознакою ринку, його обов’язковим атрибутом. Немає підприємців– немає ринку, і навпаки.

Вперше термін „підприємництво” ввів на початку ХVІІІ ст. англійський банкір – економіст Річард Кантільйон (1680-1734). Він характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність якого пов’язана з певним господарським ризиком.

Сьогодні підприємець є центральною постаттю в бізнесі.

Підприємець – це енергійна, заповзятлива ділова людина, котра постійно дбає про збільшення своїх прибутків і для цього готова йти на ризик.

Підприємницький хист – це здебільшого талант, помножений на наполегливу працю і достатні знання. Соціологічні дослідження показують, що схильними до підприємництва є всього 5-7% економічно активного населення.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, ризикована діяльність з виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі з метою отримання прибутку.

Функції підприємницької діяльності:

1. Творча – генерування та активне використання ідей і підотних проектів, гоовність до виправданого ризику та вміння ризикувати.

2. Ресурсна – формування та ефективне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів.

3. Організаційна – практична організація маркетингу, виробництва, реклами, продажу тощо.

Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається у конкретному соціально-економічному та історичному середовищі.