3. Менеджмент як вид професійної діяльності

Директор, керівник групи, начальник, завідуючий тощо – всі ці слова позначають посади. Люди, які займають ці посади, можуть бути об’єднані загальним поняттям „менеджер”.

Менеджер – це професійний керівник, який відповідає за розробку і прийняття рішень у своїй сфері діяльності.

Сфери менеджменту:

- виробничий менеджмент,

- фінансовий менеджмент,

- управління персоналом,

- управління дослідженнями і розробками,

- облік,

- маркетинг,

- загальна адміністрація.

Рівні менеджменту:

1. Вищий – основні керівники (президент, директор, заступники; розробляють цілі та стратегію фірми).

2. Середній – керівники підрозділів (розробляють та реалізовують оперативні плани із впровадження рішень вищого рівня).

3. Нижчий – керівники груп, секторів, майстри, бригадири (координують діяльність операційних виконавців).

Чисельні дослідження стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють визначити такі:

• Технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи, виконувати роботу на своїй ділянці, володіти технічними прийомами діяльності).

• Аналітичні здібності (здатність ідентифікувати ключові фактори певної ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги).

• Діагостичні здібності (здатність діагностувати проблеми організації, тобто визначати їх симптоми і причини виникнення).

• Здатність взаємодіяти з людьми (налагоджувати контакти та будувати стосунки).

• Концептуальні здібності (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, шляхи координації окремих частин організації, досягнення цілей найбільш продуктивним способом).

4. Управлінські рішення

Свідома діяльність людини постійно пов’язана з прийняттям і реалізацією рішень.

Рішення – це вибір дії, яку треба здійснити людині, коли вона вже має певну інформацію.

Прийняття рішень – обов’язкова і найвідповідальніша частина діяльності управлінців.

Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів: ступінь ризику, відведений час, ступінь підтримки менеджера колективом, особисті якості менеджера, політика організації.

В теорії прийняття ішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень: інтуїтивну та раціональну.

1. Інтуїтивна технологія.

Реєстрація змін

↓

Селекція рішень, які містить

память суб’єкта управління

↓

Прийняття рішення

Рис.10.1. Модель інтуїтивної технології

Досвід прийняття рішень визначає свідоме рішення. Перевага у швидкості прийняття, недолік – у значній імовірності помилки.

2.Раціональна технологія.

Діагноз поблеми

↓

Накопичення інформації з проблеми

↓

Розробка альтернативних варіантів

↓

Оцінка альтернативних варіантів

↓

Прийняття рішення

Рис.10.2. Модель раціональної технології

Діагноз проблеми включає: виявлення проблемної ситуації, встановлення мети вирішення, ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде прийняте рішення).

Накопичення інформації про проблему – збирання і обробка відомостей щодо проблеми. Ця інформація повинна бути точною, повною, об’єктивною, чіткою, актуальною, своєчасною, зрозумілою.

Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис, складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемних ситуацій.

Оцінка альтернативних варіантів здійснюється за критеріями: реалістичність, відповідність ресурсам організації, прийнятність наслідків реалізації альтернативи.

Прийняття рішення – порівняння альтернатив, вибір кращої.

Прийняття рішення на різних рівнях повязане з безліччю ситуацій і утворює своєрідну логічну послідовність. Рішення завдань будь-якої категорії здійснюється за обов’язковою участю людей, зайнятих виконанням фізичної (повязаної з машинами, матеріалами, сировиною, комплектуючими, паливом, енергією) та розумовою працею (упраління).