5. Реформування земельних відносин

В аграрному секторі економіки мають утвердитися такі економічні відносини, які б забезпечили формування дбайливого господаря на землі.

Земельний кодекс України, прийнятий в 2001 році, встановлює право власності на землю.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання та охорони земель, розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, охорони прав на землю.

У колишньому СРСР земля перебувала у власності держави. Соціально-економічні перетворення на селі розпочалися з реформування земельних відносин. Цей процес здійснювався поетапно:

• 1991-1993рр. – розпочато передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок для ведення фермерських, особистих присадибних госплдарств;

• кінець 2000р. – в розпорядження громадян передано 6,2 млн га сільськогосподарських угідь, що становить 15,5% їх загального фонду; власниками земельних ділянок стали 12,5 млн сімей; частка господарств населення у валовій продукції зросла на 32,8% у 1991 році до 64,7% у 2000 році;

• 1991р. – 14,7 тис. фермерських господарств;

• 2000р. – 38,4 тис. фермерських господарств;

• 2000р. – у результаті паювання 6,4 млн селян одержали безкоштовно у власність 26,5 млн га угідь; створено 14,7 тис. нових приватних формувань ринкового типу на базі реформованих 11,4 тис. колгоспів.

Більшість підприємств України змінили форму власності з 1991 по 2000 рік.

Запитання для самоконтролю:

1. Які економічні категорії розкривають зміст відносин власності ?

2. Які форми власності існують ?

3. В чому переваги приватної власності для економіки держави ?

4. Чому необхідне реформування земельних відносин в аграрному секторі економіки ?

Література

1. Закон України „Про власність”/ Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№20.-ст.237

2. Економіка: навч. посібник для 10-11 класів шкіл з поглибленим вивченням економіки / З.Г. Ватаманюк, С.М. Панчишин, П.І. Островерх та ін.- Вид. 2-ге, стереотип.- К.: Либідь, 2002, ст. 53-58.

3. Канченко Т.В., Панченко М.П. Основи економіки: Підручник / За заг. ред. О.А.Шаніна. – К.: Вища освіта, 2003, ст.169-173, 255-263.

4. Основи економічних знань: Навч.посіб./ А.С.Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І.Палкін.- 2-ге вид., перероб.і допов.- К.: Вища шк., 2002.-ст.95-114.

5. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник/ Відп.ред. Г.Н. Климко.-4-те вид., перероб. І доп.- К.: Знання-Прес, 2002, ст. 63-73, 391-395.

6. Економіка України та шляхи її подальшого реформуванн.-К.:”Ґенеза”, 1996.- ст.225-228.

Тема 4. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва

Лекція 1

План лекції

1. Поняття та умови формування ринку.

2. Функції ринку.

3. Структура ринку.

4. Інфраструктура ринку.

5. Шляхи переходу до ринкових відносин.

6. Становлення ринкових інституцій в Україні.

1. Поняття та умови формування ринку

Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має з’ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов існування.

Ринок не може існувати без системи підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, цінних паперів і робочої сили, тобто ринкової інфраструктури.

Упродовж тривалого часу ринок визначали як місце, де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у більшості людей слово „ринок” асоціюється насамперед з базаром – мсцем обміну вироблених благ. Проте „ринок” – поняття більш широке і містке. Це і магазини, універсами, універмаги тощо, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. На фондових біржах продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), на товарних – пропонуються товари за стандартними якісними показниками. Відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів також входять до поняття „ринок”.

Як явище господарського життя ринок з’явився у давнину, будучи наслідком історичного розвитку виробництва й обміну: розвитку суспільного поділу праці, появи економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб’єктів і переходу від натурального виробництва до безпосередньо товарного обміну.

Ринок – це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, підприємствами, фірмами та компаніями і державою з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обміну та механізм забезпечення цього ринку відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.

Суб’єкти ринкових відносин (продавці і покупці) мають протилежні інтереси.

Інтереси продавців: продати свої товари і одержати максимальний прибуток. Оскільки всі продавці мають однакові наміри, між ними починається конкуренція.

Інтереси покупців: купити потрібні товари і витратити якомога менше грошей, тобто реалізувати свої плани з максимальною корисністю.

В результаті взаємодії попиту і пропозиції формується ціна.

Ринок – економічний процес, який через попит і пропозицію приводить до формування ціни.

Ринок вирішує три основні економічні завдання:

1. Які товари і послуги виробляти, визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці.

2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між вимробниками (конкуренція спонукає виробників зменшувати витрати через запровадження нової техніки, тиехнології, організації виробництва тощо).

3. Для кого виробляти, визначає попит.

Ринок є одним із найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характеринм для будь-якого способу виробництва, де діють закони тованого господарства.

Для формування та нормального функціонування ринку потрібні умови:

• наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рвноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;

• еквівалентний обмін товарів (ринок не передбачає економічної допомоги, пільг);

• вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб’єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

• реальна інформавція про ринок і його суб’єкти.

Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.