- •1. Забезпечення міжнародно-правових умов правової охорони інтелектуальної власності
- •2. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля з питань інтелектуальної власності
- •3. У сфері судового захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку:
- •4. Організація управління та розвиток інфраструктури у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності
- •Полохало в. І., голова підкомітету з питань інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти V скликання
- •Корнійчук є. В., перший заступник голови Комітету Верховної Ради V скликання з питань правової політики
- •Заступник Голови Комітету о. Буджерак
- •Прес-реліз
- •1. Урядом не були прийняті до уваги пропозиції з введення постанови у силу через 5 років після вступу України до Світової організації торгівлі.
- •З питання
- •Українська академія аграрних наук
- •1. Захист інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм
- •2.2. Створення прозорої системи витрачання коштів, що отримуються за дії, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності
- •Національна спілка архітекторів україни
- •Об’єднання громадських організацій
- •Національна всеукраїнська музична спілка
- •Національна спілка композиторів україни
- •2. Право на одержання справедливої винагороди за прокат не може бути предметом відмови з боку авторів або виконавців».
- •Офіційні документи центральних та місцевих органів виконавчої влади
- •4. Щодо внесення змін до постанови кму від 19.08.2002 року № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» (пп. 2.17 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •17. Щодо забезпечення проведення інвентаризації винаходів колишнього срср (пп. 2.11 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •Аналітичні та довідкові матеріали
- •Захист прав інтелектуальної власності в судовому порядку
- •Nb (European experience)
- •Біла книга
2. Право на одержання справедливої винагороди за прокат не може бути предметом відмови з боку авторів або виконавців».
В національному законодавстві відповідно до вимог ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, та згідно норм Закону України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» саме ця вимога європейської директиви встановлена ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Тобто особи, які використовують твори зобов’язані сплачувати винагороду автору (фізичній особі) винагороду незалежно від того передав автор свої майнові права чи не передав, або у відповідності до умов договору ст. 1113 ЦКУ, ст. 33 Закону, або згідно вимог ч. 4 ст. 47 Закону без договору.
Для розуміння цього механізму виплат надаємо функціональну схему охорони авторського права встановлену чинним законодавством України (додаток № 1).
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1107 ЦКУ). У відповідності до чинного законодавства України особи, які використовують твори і виконання зобов’язані виплачувати автору винагороду згідно умов договору (ч. 2 ст. ЗЗ ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ст. 1113 ЦКУ), якщо договору безпосередньо з автором немає такі особи зобов’язані виплачувати винагороду авторам через організації колективного управління у відповідності до вимог ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закону).
Частина 1 ст. 3 Закону встановила, що дія цього Закону поширюється на всі твори, що знаходяться в об’єктивній формі на території України. Пункт 6 Перехідних положень Закону встановив, що твори які створені чи вперше опубліковані до дня набрання чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня набрання ним чинності.
Абзац 2 ч. 2 ст. 33 Закону встановив: «Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.»
Частина 4 ст. 47 Закону встановила: «Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі».
Відповідно до вимог ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами національне законодавство України приведено також у сфері бухгалтерського обліку і фінансової звітності, тож передання майнових прав автора і виплата автору винагороди (роялті) за користування його майновими правами легко відслідковуються за документами бухгалтерської звітності.
Пунктом 3.14 Інструкції зі статистики заробітної плати (далі — Інструкція), затверджено наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713 встановлено «інші виплати що не належать до Фонду оплати праці»: «3.14. Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім зазначеної у пп. 2.1.3.»
На виконання розпорядження ДПА України від 11.11.2002 p. № 346-р «Про використання податковими органами роз’яснень з питань оподаткування фізичних осіб» з метою поліпшення масово-роз’яснювальної роботи, листом ДПА від 20.11.2002 № 18010/7/17-0517 доводить затверджений перелік роз’яснень стосовно питань, що відносяться до компетенції Головного управління оподаткування фізичних осіб, для використання його у практичній роботі: «17. Чи обкладаються прибутковим податком з громадян доходи, отримувані громадянами за нотаріально посвідченими договорами відчуження свого майнового права на авторський твір? Об’єктами права власності громадян є, зокрема, твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці (cт. 13. п. 2 Закону України від 07.02.91 p. № 697-XII (697-12) «Про власність»).
Відповідно до статті 15 Закону України від 23.12.93 p. N 3 792-ХІІ (3792-12) «Про авторське право й суміжні права», виключне право на використання твору чи виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами належить до майнових прав автора (іншої особи, яка мас авторське право), які можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього ж Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.
Стаття 31 цього Закону (3792-12) встановлює, що передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка мас авторське право) оформляється авторським договором. Доходи, отримувані громадянами внаслідок відчуження своїх майнових прав за укладеним авторським договором, підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян у загальному порядку».
Листом Державної податкової адміністрації від 21.09.2005 № 18868/ 7/17-2117 «Щодо оподаткування авторської винагороди» надано роз’яснення: «Відповідно до підпункту 9.4.2 пункту 9.4 статті 9 Закону (889-15) авторська винагорода у вигляді роялті виплачується у зв’язку з використанням авторського права, зареєстрованого відповідно до Закону. Оподаткування авторської винагороди у вигляді роялті провадиться за порядком, установленим підпунктом 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 Закону за ставкою пункту 7.1 статті 7 (з 01.01.2004 р. до 01.01.2007 р.— 13 відсотків)»
Винагорода автора-фізичної особи за використання його майнових прав (п. 3.14. Інструкції), не може бути менше встановленого % з доходу підприємства (Постанова КМУ № 72), має бути зарахована податковим агентом до складу валових витрат (лист ДПАУ від 17.03.2004 № 2000/6/15-1116: «у разі якщо об’єкт інтелектуальної власності вже знаходиться у користуванні у платника податку, то роялті відносяться до складу його валових витрат.») і згідно 4.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» цей податковий агент зобов’язаний «нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону».
Не нарахування автору (фізичній особі) винагороди, об’єкту оподаткування встановленого чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 Закону), який не може бути менше розміру встановленого Постановою КМУ № 72 є прямим доказом, що цей податковий агент прямо порушив ст. 175 КК України: «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат», приховав об’єкт оподаткування та ухилився від сплати податку з цієї винагороди і його дії попадають під норму ст. 212 Кримінального Кодексу України «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», що підтверджується пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів»: «За змістом cm. 212 КК передбачений нею злочин може бути вчинений різними способами, які безпосередньо в диспозиції статті не названі. При розгляді справи в суді спосіб вчинення злочину відповідно до cm. 64 КПК підлягає доказуванню, тому в мотивувальній частині вироку мас бути зазначено, яким саме способом було вчинено злочин [...] приховування об’єктів оподаткування»
В той же час «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, вимагає, щоб у первинних документах бухгалтерського обліку повинна відображатись відповідність господарської операції діючому законодавству України: «2.15. Первинні документи підлягають обов’язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув’язка окремих показників. 2.16. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення».
Не відображення в первинних документах особами, які використовують твори і виконання вимог ч. 4 ст. 47 Закону свідчить про ухилення від нарахування «установлених законом виплат».
Просимо врахувати, що вищезазначені правовідносини точно відображають вимоги ст. 9, ст. 10, ст. 11, ст. 14, ст. 41 Угоди TRIPS і є обов’язковими для виконання всіма державами-членами СОТ.
Д о д а т к и:
1. Функціональна економічна схема охорони авторських і суміжних прав первинних власників інтелектуальної власності встановлена нормами Конституції України, Цивільного Кодексу України Закону України «Про авторське право і суміжні права» та Міжнародними Конвенціями згоду на обов’язковість яких надана BP України.
З повагою і вірою у велике інтелектуальне майбутнє України
Президент ВПС «Гільдія Акторів Кіно» Артур ЛІ
2.26
ОПИТУВАННЯ ЕКСПЕРТІВ
(за матеріалами прес-релізу Центру соціологічних та політологічних досліджень “СОЦІОВИМІР”, УНІАН, 24 березня 2008 р.)
Експерти вважають, що першочерговими заходами, які має здійснити уряд, аби економіка України стала більш конкурентноздатною, є стимулювання інноваційної діяльності та створення умов для формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності (такий крок експерти вказали у 67,5 % відповідей), здійснення заходів по детінізації капіталу (60 %), посилення протидії корупції (50 %). Також експерти вважають, що уряд має реформувати управління центральними та місцевими органами виконавчої влади (45 %).
Відповіді експертів на запитання: «Що необхідно зробити уряду, аби економіка України стала більш конкурентноздатною? (Вкажіть, будь ласка, три кроки) (Експертам пропонувалося вказати кілька варіантів відповідей).
|
Варіант Відповіді |
% |
1 |
Стимулювання інноваційної діяльності та створення умов для формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності |
67,5 |
2 |
Здійснення заходів по детінізації капіталу |
60,0 |
3 |
Посилити протидію корупції |
50,0 |
4 |
Реформувати управління центральними та місцевими органами виконавчої влади |
45,0 |
5 |
Домогтися прозорої приватизації державного майна та ефективного управління об'єктами державної власності |
32,5 |
6 |
Навести порядок на нафтогазовому ринку |
32,5 |
7 |
Посилити діяльність у напрямку соціального захисту населення |
20,0 |
8 |
Створення вільних економічних зон |
12,5 |
|
Інше (вкажіть, що саме) |
22,5 |
|
Важко відповісти |
— |
Опитані Українські політологи та економісти, які взяли участь в експертному опитуванні 17–20 березня 2008 року
Бебик Валерій, проректор Відкритого міжнародного ун-ту «Україна». Голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук; Білецький Володимир, професор Донецького національного технічного університету; Бондаренко Кость, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна; Бураковський Ігор, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктор економічних наук, професор; Гарань Олексій, директор Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія», професор; Геєць Валерій, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, академік НАН України, доктор економічних наук; Гречаник Олександр, коментатор редакції суспільно-політичного мовлення Луганського обласного радіо; Дергачов Олександр, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України; Дудко Валерій, Голова Харківської обласної громадської організації «Асоціація політичних консультантів»; Єгулашвілі Максим, керівник Херсонського обласного відділення ВГО «Альянс молодих політологів, політтехнологів та політиків України»; Єрмолаєв Андрій, президент Центру соціальних досліджень «Софія»; Жаліло Ярослав, завідуючий відділом економічної та соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, президент Центру антикризових досліджень; Іллін Володимир, професор кафедри економічної теорії економічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка; Кваснюк Борис, завідуючий відділом Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук; Кіндзерський Юрій, завідуючий відділом конкурентної політики та прогнозування промислового потенціалу Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України; Кінько Тарас, директор Фонду «Місія Інтелектуальних Ініціатив»; Клименко Ольга, Керівник Чернігівського обласного відділення ВГО «Альянс молодих політологів, політтехнологів та політиків України»; Котигоренко Віктор, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН, доктор політичних наук; Кузнецов Костянтин, провідний експерт економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова; Лосев Ігор, доцент Національного університету Києво-Могилянська академія, постійний експерт-політолог Національного радіо України; Лупацій Володимир, виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»; Макєєв Сергій, завідуючий відділом Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук; Наливайко Анатолій, декан факультету економіки та управління Київського національного економічного університету, доктор економічних наук; Новицький Валерій, заступник директора з наукових питань Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії наук України, доктор економічних наук, професор; Одушкін Остап, викладач Львівського національного університету ім. І. Франка, кандидат політологічних наук; Палій Олександр, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України; Пахомов Юрій, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії наук України, академік ПАН України, доктор економічних наук, професор; Поручник Анатолій, завідуючий кафедрою міжнародної економіки Київського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор; Ситник Олександр, завідуючий кафедрою філософії Луцького державного технічного університету, кандидат політичних наук; Скрипниченко Марія, Заступник завідуючого відділом моделювання економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, доктор економічних наук; Старчевський Юрій, директор Південного центру політичного консультування; Толстов Сергій, директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень; Топішко Іван, завідуючий кафедрою економічної теорії Острозької академії; Точилін Віктор, завідуючий відділом секторальних прогнозів та коньюктури ринків Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор; Федулова Любов, завідуюча відділом технологічного прогнозування та інноваційної політики Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України. Доктор економічних наук, професор; Фещенко Володимир, директор Українського агентства фінансового розвитку; Ченаш Володимир, директор Хмельницького консалтингового центру «Інфолайн»; Шегда Анатолій, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки економічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор економічних наук, професор; Шморгун Олександр, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України; Юрчишин Василь, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.
Р о з д і л ІІІ Офіційні документи Рахункової палати України, Головного контрольно-ревізійного управління України та правоохоронних і судових органів
3.1 ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ 21.02.2007 № 07/1/1-30вих-07 Голові Державного Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України ПАЛАДІЮ М. В. ПРОТЕСТ на рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про видачу Державному підприємству «Українське агентство з авторських та суміжних прав» свідоцтв № 3/2003 від 22.08.03 та № 1/У від 15.09.03 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі ДДІВ) прийнято рішення про взяття Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі ДП «УААСП») на облік організацій колективного управління, у зв’язку з чим видано свідоцтво № 3/2003 від 22.08.03. Вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 47) передбачено, що суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління та відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. Статтею 1 Закону визначено, що організація колективного управління це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку. Крім того, ст. 48 Закону передбачено, що організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав. Відповідно до ст. 4 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю організація може бути взята на облік організацій колективного управління, якщо вона, зокрема, не має на меті прямо або опосередковано одержувати прибуток та займатися господарською комерційною діяльністю. Водночас, встановлено, що ДП «УААСП» є самостійним суб’єктом господарювання, створеним, відповідно до установчих документів, для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, не являється організацією, а тому позбавлено встановленого законом права набувати статусу організації колективного управління. Окрім того, ДДІВ, беручи до уваги факт неправомірного набуття ДП «УААСП» статусу організації колективного управління, порушуючи вимоги ст. З Порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, прийнято незаконне рішення про визначення ДП «УААСП» уповноваженою організацією, яка здійснюватиме збір і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав таких коштів та видано свідоцтво № 1/У від 15.09.03. Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 20, 21 Закону України «Про прокуратуру», В И М А Г А Ю: Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про взяття Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» на облік організацій колективного управління і видане свідоцтво № 3/2003 від 22.08.03 та рішення про визначення його уповноваженою організацією, яка здійснюватиме збір і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах і видане свідоцтво № 1/У від 15.09.03 скасувати. Протест зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов’язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомити Генеральну прокуратуру України.
Заступник Генерального прокурора України Т. КОРНЯКОВА 3.2 ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ 05.12.2007 № 67/1/1-1685107 Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності «Копія: Міністерство освіти і науки України
Генеральною прокуратурою України 21.02.2007 до Державного Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України принесено протест на рішення про видачу Державному підприємству «Українське агентство з авторських та суміжних прав» свідоцтв № 3/2003 від 22.08.2003 про взяття його на облік організацій колективного управління та № 1/У від 15.09.2003 стосовно визнання останнього уповноваженою організацією, яка здійснюватиме збір і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Враховуючи, що вказані рішення прийняті у порушення вимог законодавства про авторське право і суміжні права — Генеральною прокуратурою України ставилася вимога про їх скасування. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. За результатами розгляду протесту Державним департаментом інтелектуальної власності листами від 05.03.2007 та 31.08.2007 повідомлено Генеральну прокуратуру України про запроваджені заходи по його задоволенню. Водночас, станом на 05.12.2007 незаконні рішення Департаментом не скасовані, а Державне підприємство Українське агентство з авторських та суміжних прав», у порушення вимог законодавства, продовжує перебувати на обліку. організацій колективного управління та здійснювати незаконну діяльність по збору і розподілу між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Беручи до уваги викладене, прошу у строк до 20.12.2007 року поінформувати Генеральну прокуратуру про остаточні результати розгляду протесту.
Заступник начальника управління захисту прав і свобод громадян — начальник відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян С. КОРЯВИЙ
3.3 РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ Секретарю Ради Авторів ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1», Секретарю Правління Національної спілки кінематографістів України ЛЕВЧЕНКУ О. О. Про розгляд листа Рахунковою палатою розглянуто Ваш лист від 09.11.2007 № 09/11/ 07-3 про неналежне виконання керівництвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України деяких повноважень, наданих Законом України «Про авторське право і суміжні права», та ухилення від виконання регуляторних функцій у сфері авторського права і суміжних прав. Повідомляємо, що Ваші матеріали були враховані при проведенні аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України у сфері інтелектуальної власності та підготовці Звіту за його результатами, який 11.12.2007 розглянуто і затверджено Колегією Рахункової палати. За результатами розгляду Звіту вирішено направити інформацію про результати аудиту Верховній Раді України, Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти, Кабінету Міністрів України та Висновок Колегії Рахункової палати — Міністерству освіти і науки України з пропозиціями щодо узгодження норм законів у сфері інтелектуальної власності з нормами Цивільного, Бюджетного кодексів України та відповідного урегулювання діючого законодавства у сфері інтелектуальної власності; вжиття заходів для усунення виявлених порушень і недоліків й притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушеннях.
Заступник Голови Э. С. ЯРЕМЕНКО 3.4 РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ НАУКИ ТА ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ
ЗВІТ про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності
ВСТУП Україна є учасником стрімкого процесу глобалізації у світі. Місце, яке у подальшому посяде Україна у світовій системі, безпосередньо залежить від темпів розвитку її економіки. Провідні економічні експерти вважають, що одним з найперспективніших напрямів розвитку економіки України є інноваційна діяльність, який неможливо реалізувати без створення в країні надійної державної системи охорони та захисту інтелектуальної власності. На даний час триває процес створення такої системи. Україна вже приєдналася до міжнародних конвенцій та угод у сфері захисту інтелектуальної власності, набула членства у ряді міжнародних організацій. На сьогодні в Україні діють 10 спеціальних законів, що безпосередньо регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, 9 кодексів, 18 міжнародних договорів та близько 100 підзаконних актів, затверджених постановами Уряду або наказами відповідних центральних органів виконавчої влади (далі — ЦОВВ). Проте, струнка система охорони прав інтелектуальної власності не побудована, низка норм законодавства не спрацьовує, внаслідок чого не задовольняються інтереси власників інтелектуального продукту та цей напрямок діяльності не є вагомим для економіки держави (становить незначну частку доходів бюджету та, отже, ВВП). Як наслідок, найбільш незадіяним на сьогодні капіталом в Україні є її інтелектуальний потенціал, який має бути відповідним чином капіталізований та через відповідну державну політику мають бути створені умови для впровадження інновацій як реальної складової виробничого капіталу. На проведених 21.03.2007 у Верховній раді України парламентських слуханнях на тему «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» йшлося про високий рівень порушень прав промислової власності, авторського та суміжних прав, проблеми у діяльності організацій колективного управління, неефективний захист прав на результати наукових досліджень від їх несанкціонованого використання, відсутність скоординованих дій правоохоронних і контролюючих органів, неефективну діяльність судової системи у розгляді справ з порушення прав інтелектуальної власності, недостатнє інформаційне та статистичне забезпечення сфери. Всі ці складові свідчать про неефективне виконання відповідних повноважень центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності — МОН України та спеціально створеним урядовим органом у складі МОН — Державним департаментом інтелектуальної власності. В ході аудиту детально проаналізовано існуючу в Україні систему охорони інтелектуальної власності з метою оцінки ефективності її функціонування та виконання визначених законодавством завдань у цій сфері МОН України і Державним департаментом інтелектуальної власності. Рахунковою палатою вказане питання раніше не перевірялося. 1. Нормативно-правове урегулювання засад діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності Конституцією України встановлено: держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13). Право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41). Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості та захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ч. 1 ст. 54). Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом (ч. 2 ст. 54). 1.1. Аналіз нормативної бази та дотримання процедур доходів та витрат держбюджету Проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу і вступу до Світової організації торгівлі потребує забезпечення захисту прав на об’єкти авторських і суміжних прав та об’єкти промислової власності на рівні, який існує в економічно розвинених країнах. Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 22 угоди, 16 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності та 6 — у сфері авторського права і суміжних прав. Найбільш важливими є: Паризька Конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Договір про патентну кооперацію, Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародну реєстрацію, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності по авторському праву; Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності, що була заснована у 1967 році, а у 1974 році отримала статус спеціалізованої організації ООН. Членами цієї організації є 179 держав, у тому числі Україна, яка приєдналася 26 квітня 1970 року та на сьогодні ратифікувала 18 угод з 22, і є учасницею, зокрема, Міжнародного (Паризького) союзу з охорони промислової власності та Міжнародного (Бернського) союзу з охорони літературних і художніх творів. В Україні, крім Конституції України, правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються нормами Цивільного, Кримінального, Митного, Господарського кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, спеціальними законами і підзаконними нормативними актами. Зокрема, Україна прийняла ряд спеціальних законів, якими врегульовано правовідносини у сфері інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права»; «Про охорону прав на зазначення походження товарів»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»; «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»; «Про охорону прав на сорти рослин» (відповідальний ЦОВВ з питань аграрної політики); «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць»; «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»; «Про захист від недобросовісної конкуренції». У разі необхідності врегулювання спорів щодо прав на об’єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. Поняття «право інтелектуальної власності» визначено ст. 418 Цивільного3[1] Кодексу України як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 423). Майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в т. ч. забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 424). Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності (ст. 421). У статті 420 Цивільного Кодексу України визначені об’єкти права інтелектуальної власності (далі — ОПІВ), зокрема: літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних схем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці. Залежно від сфери їх застосування, ОПІВ можна умовно поділити на три групи: об’єкти авторського і суміжних прав; об’єкти промислової власності (застосовуються, головним чином, у промисловості); нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (використовуються не тільки в промисловості). Визначений Держдепартаментом розподіл (видання «Популярно про інтелектуальну власність, ДДІВ, Київ, 2004) наведено у схемі № 1. Аудитом встановлено ряд не узгодженостей норм законодавства у сфері інтелектуальної власності. Частина 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промисловий зразок» не узгоджується з част. 4 ст. 465 Цивільного кодексу України щодо строку дії патенту на промисловий зразок, оскільки в останньому не передбачено можливість продовження терміну дії патенту, що є у Законі; Схема № 1 Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності
частина 3 ст. 4 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» не узгоджується з частиною 1 ст. 16, оскільки перша встановлює відлік строку чинності виключних майнових прав від дати подачі заявки або дати першого використання топографії ІМС, а друга встановлює термін набуття прав, що випливають із реєстрації топографії ІМС, від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру. При цьому у част. 2 ст. 475 Цивільного кодексу відлік встановлюється тільки від дати подання заявки. Відповідно до Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 36), «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 26), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 23), «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 28) та «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (ст. 23) за видачу патентів на винаходи та/або реєстрацію сплачується держмито та збори, розмір та порядок оплати яких визначається Кабінетом Міністрів України. Передбачені цими Законами збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання. Надходження від передбачених цими Законами зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи мають використовуватися виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених зазначеними Законами, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності. Разом з тим, відповідно до Бюджетного кодексу України доходами бюджету є неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (ст. 2). Статтею 9 до неподаткових надходжень віднесено адміністративні збори та платежі. Враховуючи, що вищеназваними законодавчими актами регулюються правовідносини органів виконавчої влади, його посадових і службових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб та виконання ними визначених законом обов’язків (отримання ліцензії, дозволу, сертифікату, посвідчення, інших документів, проведення реєстрації тощо), ці правовідносини належать до адміністративних функцій діяльності державних органів. Тобто, визнані законодавством збори за своїм походженням належать до адміністративних зборів, які за бюджетним законодавством є доходами держбюджету за розділом класифікації — неподаткові надходження. Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету повинні зараховуватися безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення, у даному випадку — Міністерства освіти та науки України4[2]. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів (ст. 21). Отже, вимоги прийнятих до набуття чинності Бюджетного кодексу Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 36), «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 26), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 23), «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 28) та «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (ст. 23) не узгоджуються з нормами Бюджетного кодексу України в частині визнання відповідних зборів доходами бюджету (неподаткові надходження) та відповідно зарахування їх на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Бездіяльність Міністерства освіти і науки та Держдепартаменту щодо узгодження чинного законодавства мала наслідком такі дії: з одного боку — не застосування до вказаних коштів норм Бюджетного кодексу щодо часових та кількісних обмежень, визначених бюджетним законодавством для бюджетних призначень та надання права Укрпатенту самостійно, без погодження з Держдепартаментом, вносити зміни до кошторису видатків за рахунок вказаного джерела; Відповідно до Порядку використання коштів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, ухваленого рішенням колегії Департаменту від 24.05.2006 № 21 та затвердженого Першим заступником Міністра МОН А. М. Гуржієм, Укрпатенту надано право вносити без погодження з МОН та Департаментом зміни до кошторису видатків (п. 2.2) і залишати у своєю розпорядженні кошти, які не були використані протягом поточного року (п. 3.3). з іншого боку — користування ДП Укрпатент пільгами щодо сплати ПДВ з підстав, що «не є об’єктом оподаткування операції з оплати вартості послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов’язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо» (пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»). Відповідно до акту ДПА у Печерському районі м. Києва від 12.06.07 № 231/23-2/31032378 (перевірявся період з 01.01.05 по 31.12.06) пільговий обсяг з ПДВ ДП Укрпатент впродовж 2-х останніх років склав 131,5 млн грн, через застосування яких держбюджетом, розрахунково, не отримано ПДВ понад 23 млн гривень. За 2006 рік-І півріччя 2007 року надходження Укрпатенту від зборів становили 115,2 млн гривень. Вищезазначене призвело до викривлення процедури доходів та витрат держбюджету, внаслідок чого кошти держбюджету в сумі 115,2 млн грн, які ДП Укрпатент отримало від зборів, були виведені за межі дії правового поля бюджетного законодавства. Слід зауважити, що МОН України в ідентичних сферах діяльності (охороні об’єктів авторського права та суміжних прав й охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності у промисловості) запроваджено різні механізми збору коштів за дії, пов’язані з охороною інтелектуальної власності, та фінансуванням відповідних заходів. У сфері авторських та суміжних прав, де збори становлять до 0,4 млн грн на рік, вони є доходами державного бюджету, витрати підпадають під норми Бюджетного кодексу і контрольовані державою, тобто, з позиції реалізації функції держави вони є прозорими. Відповідно до част. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України. Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва до Державного бюджету України сплачується державне мито, розмір і порядок сплати якого визначаються законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756 визначено розміри та порядок сплати зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та встановлено, що стягнутий збір підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується Держдепартаментом через спеціальні реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства виключно для забезпечення діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності у сфері авторського права. Розміри зборів за державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, в т. ч. і за оформлення і видачу свідоцтва, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1995 № 5325[3]. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито», державне мито справляється, зокрема, за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов’язані з підтриманням чистоти патентів на сорти рослин. Проте, у Декреті відсутні дані щодо розмірів ставок державного мита за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір, при тому, що для інших відповідних дій такі ставки визначено. Таким чином, присутні суперечності у законодавстві, оскільки застосований у Законі України «Про авторське право і суміжні права» термін «державне мито» в інших пов’язаних законодавчих актах стосовно авторського права не застосовується. Держдепартаментом направлено (лист від 17.01.2002 № 1622) УААСП роз’яснення (застосовується впродовж 5 років), згідно з яким до внесення відповідних змін до законодавства, за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію права автора на твір сплачується не державне мито до загального фонду, а збір до спеціального фонду держбюджету. Протягом 2006 та 9 місяців 2007 року УААСП оформлено та видано 6974 свідоцтв про державну реєстрацію права автора на твір, за які до спеціального фонду Державного бюджету України перераховано 87,6 тис. гривень. Отже, через бездіяльність Міністерства освіти і науки, яке понад 6 років з часу прийняття Бюджетного кодексу України не ініціювало внесення відповідних змін до чинного законодавства, не забезпечено належне наповнення державного бюджету від здійснення охоронних заходів та прозоре використання отриманих зборів (Міністри: Кремінь В. Г.— до 02.2005, з 02.2005 — Ніколаєнко С. М.). 1.2. Аналіз правових засад функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1993 № 3792 «Про авторське право і суміжні права», державна система охорони інтелектуальної власності це Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери управління Установи. Реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав забезпечує Установа, яка відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону України є центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності6[4]. Статтею 1 Указу Президента України від 15.12.1999 № 1572 до системи центральних органів виконавчої влади України віднесені міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756 визначено, що Установою, яка згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» виконує дії, пов’язані з державною реєстрацією прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також з реєстрацією договорів, які стосуються права автора на твір, є Міністерство освіти і науки (далі — МОН України). Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України7[5], затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000 № 773, МОН України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, які в Положенні деталізовано. З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності постановою Уряду від 04.04.2000 № 601 створено урядовий орган державного управління — Державний департамент інтелектуальної власності, який діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується. Як встановлено аудитом, МОН України наказами делегувало Держдепартаменту свої повноваження у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, участь у межах своєї компетенції, у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Аналіз закріплених за Держдепартаментом повноважень, визначених у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 997, показав, що у ньому відсутні ряд повноважень у сфері охорони авторського права і суміжних прав, визначених Законом України від 23.12.1993 № 3792 «Про авторське право та суміжні права». Зокрема, не закріплені повноваження щодо: моніторингу застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; обліку організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснення нагляду за їх діяльністю і надання методичної допомоги; посередництва у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав; сприяння діяльності організацій колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов’язаної з виконанням функцій, які визначені статтею 49 цього Закону; забезпечення відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок; складання і періодичного видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права; публікації офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав; доручення закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконання окремих завдань, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у цій сфері та інші. Крім того, у Положенні не враховані повноваження, визначені спеціальними законами України у сфері промислової власності щодо забезпечення опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі; організації науково-дослідних робіт з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Таким чином виконання низки визначних законодавством функцій у сфері інтелектуальної власності у Положення про Держдепартамент не перенесено. У свою чергу Департамент, з аргументацією щодо забезпечення безперебійного функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, на виконання наказу МОН України від 06.06.2001 № 433 своїми наказами визначив уповноважені заклади у цій сфері: ДП «Український інститут промислової власності» з повноваженнями на проведення дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, в т. ч. прийняття заявок на ОІВ, проведення їх експертизи, підготовки до державної реєстрації та видачі охоронних документів, до публікації в офіційному бюлетені; ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» — на виконання дій з підготовки до державної реєстрації авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір, складання і підготовки до видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права, підготовки до публікації офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права та суміжних прав. Функції щодо реєстрації та видачі контрольних марок на аудіовізуальну продукцію доручено ДП «Інтелзахист». Базовою установою з підготовки і перепідготовки кадрів є Інститут інтелектуальної власності і права. Структуру державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, що склалася на даний час, наведено у схемі № 2. Таким чином, державна система управління у сфері інтелектуальної власності є триступеневою (МОН, ДДІВ та держпідприємства) і взаємодіє з дорадчими органами (громадськими радами) й громадськими організаціями. Проте, переважну частину функцій органу виконавчої влади у цій сфері здійснюють державні підприємства Укрпатент та УААСП. Державні підприємства, які включено до сфери управління МОН України та Держдепартаменту, створено наказами МОН України, при цьому Укрпатент та УААСП створено з посиланням на виконання вимог Указу Президента України від 15.12.99 № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 601 «Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності»: ДП «Укрпатент» — на базі Державного патентного відомства України та ДП «Інститут промислової власності», які ліквідуються; До реорганізації Державного патентного відомства України у Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності, а в-подальшому в Міністерство освіти і науки України, Державне патентне відомство України відповідно до свого Положення, затвердженого постановою Уряду від 21.07.92 № 411, здійснювало функції центрального органу виконавчої влади в сфері правової охорони власності. Схема № 2 Структура правової охорони інтелектуальної власності в Україні
ДП «УААСП» — на базі Державного агентства України з авторських та суміжних прав, що ліквідується. Державне агентство України з авторських та суміжних прав (ДААСП) створено постановою Уряду від 25.03.92 № 154 як орган державної виконавчої влади на базі Українського республіканського агентства з авторських прав (УРААП). ДАССП проводив у життя політику України у галузі авторського права і підпорядковувався Кабінету Міністрів України. Головними його завданнями були забезпечення дотримання авторських і суміжних прав правовласників, надання їм підтримки в управлінні майновими правами, удосконалення законодавства в галузі авторських і суміжних прав. ДП «Інтелзахист» — на базі відділення видачі контрольних марок ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав». Таким чином, МОН України виданням наказів про створення держпідприємств фактично делегувало функції держави суб’єктам підприємницької діяльності, оскільки базою створення ДП «Укрпатент» та ДП «УААСП» визнано, відповідно, Державне патентне відомство України та Державне агентство України з авторських та суміжних прав, які до реорганізації, згідно з положеннями, здійснювали функції центрального органу виконавчої влади у сфері правової охорони власності. Посилання в наказах на ліквідацію органів виконавчої влади та створення Міністерством (в особі Міністра В. Кременя) на їх базі зазначених державних підприємств свідчить про порушення п. 15 част. 1 ст. 106 Конституції України, оскільки повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідування міністерства та інших центральних органів виконавчої влади належали (до конституційної реформи 2004 року) виключно Президенту України. Водночас, при створенні зазначених державних підприємств МОН України в наказах допущено некоректні обґрунтування та недотримано окремі вимоги законодавства: положенням про МОН України, затвердженим Указом Президента України від 07.06.2000 № 773, до його повноважень не віднесено право на створення суб’єктів підприємницької діяльності. Зважаючи на те, що ст. ст. 6 та 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, права на видання наказів про створення державних підприємств Міністерство не мало; безпідставним є посилання в наказі на названі вище Указ Президента України та постанову Уряду, оскільки зазначені нормативні акти не передбачають утворення та ліквідацію державних підприємств; на дату видання наказу Державне патентне відомство України, яке визначено базою для утворення ДП «Укрпатент», не існувало, оскільки указами Президента України від 13.03.99 № 250 та від 15.12.99 № 1573 було реорганізовано спочатку у Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності8[6], а в-подальшому — Міністерство освіти і науки України9[7], тобто відповідне посилання в наказі є безпідставним. Створенню і реєстрації ДП Укрпатент за рішеннями МОН України та Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва не передувало одержання згоди Антимонопольного комітету України, що є порушенням вимог статті 14 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у непідприємницькій діяльності»10[8]. В-подальшому посадовими особами Укрпатенту не виконано вимоги част. 2 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо отримання до набрання чинності цього закону дозволу від Антимонопольного комітету України на узгоджені дії11[9]. Відповідно до статутів зазначених підприємств, затверджених Міністром освіти і науки: ДП «Український інститут промислової власності» є єдиним в Україні органом, що проводить експертизу заявок на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товарів тощо) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо їх реєстрації, забезпечує здійснення державної реєстрації об’єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них. Укрпатент має філію «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», що надає патентно-інформаційні послуги з питань набуття та реалізації прав на об’єкти промислової власності. ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» здійснює реєстрацію суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав та об’єктів авторських прав і (або) суміжних прав, які охороняються національним законодавством; веде облік осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які використовують об’єкти авторських прав і (або) суміжних прав; отримує (збирає), розподіляє і виплачує за належністю винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, які перебувають в його управлінні, а також іншим суб’єктам прав відповідно до чинного законодавства України; ДП «Інтелзахист» здійснює заходи, пов’язані із захистом права інтелектуальної власності; організовує та забезпечує ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок; забезпечує процес видачі контрольних марок; проводить експертизу об’єктів інтелектуальної власності на відповідність умовам надання правової охорони та інше. Згідно з Господарським кодексом України (чинний з 01.01.2004 року), за умов, коли в галузях народного господарства законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам, основним (понад 50 відс.) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава, переважаючим (понад 50 відс.) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб не може бути рентабельним, за рішенням Кабінету Міністрів України створюється казенне підприємство (ст. 76), яке здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить (ст. 77). Отже, при створенні державних підприємств порушено низку законодавчих актів, а делегуванням цим підприємствам повноважень у сфері охорони інтелектуальної власності МОН України та Держдепартамент фактично самоусунулися від виконання своїх безпосередніх функцій, що стало підґрунтям неефективності державної системи охорони інтелектуальної власності (Міністри: Кремінь В. Г., Ніколаєнко С. М., Перший заступник Міністра МОН Гуржій А. М., Голова Державного департаменту інтелектуальної власності Паладій М. В.). 2. Аудит ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності 2.1. Забезпечення державної охорони об’єктів промислової власності Державна охорона інтелектуальної власності у сфері промисловості забезпечується через механізм патентування. Щорічна статистика щодо основних показників діяльності у сфері промислової власності свідчить, що в Україні намітилась позитивна динаміка реєстрації об’єктів промислової власності, яка відображена на діаграмі № 1. Діаграма № 1 Динаміка кількості внесених охоронних документів до державних реєстрів
Отже, за час незалежності України видано 210,0 тис. охоронних документів на об’єкти промислової власності, з них 85,3 тис. патентів на винаходи, 26,6 тис. патентів на корисні моделі, 15,1 тис. патентів на промислові зразки та 83,0 тис. свідоцтв на знаки для товарів і послуг, з них з 2000 року 164,4 тис. таких документів або 78 відсотків. Зростання активності як вітчизняних, так і зарубіжних заявників в Україні, є індикатором привабливості українського ринку, а також пов’язане з надією вітчизняних науковців на захист прав щодо використання їх інтелектуальної власності державою. У 2006 році та за 9 місяців 2007 року Укрпатентом внесено до державних реєстрів 6866 патентів на винаходи (за національною процедурою та за процедурою відповідно до міжнародного договору про патентну кооперацію від 19.06.1970), 15 101 патент на корисні моделі, 3748 патентів на промислові зразки та 25 282 свідоцтва на знаки для товарів і послуг. Середній строк проведення кваліфікаційної експертизи чи експертизи запатентованого винаходу (корисні моделі) на відповідність умовам патентоздатності становить близько 14 місяців від дати надходження заяви. На кінець вересня 2007 року в Укрпатенті у процесі розгляду перебуває біля 19 тисяч заявок на знаки для товарів і послуг. Станом на 01.10.2007 для проведення формальної експертизи із цієї черги бралися заявки з датою подання грудень 2006 року, а для проведення кваліфікованої експертизи — жовтень 2006 року, тобто, рік подані заявки чекають своєї черги. Таким чином, Укрпатентом, якому делеговано повноваження у сфері промислової власності, затримується процес впровадження результатів інтелектуальної праці, за умови, як підтверджують результати аудиту, наявності фінансових ресурсів для розвитку відповідної діяльності. Постановою Уряду від 23.12.2004 № 1716 затверджено Порядок сплати та Розмір зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (далі відповідно — Порядок сплати зборів, Розмір зборів), яким передбачена залежність розміру збору для представників різних країн від її валового національного доходу (далі — ВНД) на душу населення. Розмір зборів для платників з країн, у яких ВНД на душу населення менше ніж 3 тис. доларів США, є у десятки разів меншим від аналогічних зборів для платників в країнах, де ВНД на душу населення більше ніж 3 тис. доларів США. Для України розміри зборів для суб’єктів інтелектуальної власності були визначені за нижчою шкалою. Оскільки існування в Україні різних умов для платників різних країн є однією з перешкод12[10] вступу у Світову організацію торгівлі (далі — СОТ), постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2007 № 1148 внесені зміни до Порядку сплати зборів та Розміру зборів, якою встановлено рівні умови для всіх учасників процесу, а також визначено, що зміни набирають чинності з дня вступу України до СОТ. Внесеними змінами передбачається суттєве збільшення розмірів зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності для українських винахідників. Наприклад, збір за дії, пов’язані з поданням заявки (міжнародної заявки) українськими суб’єктами інтелектуальної власності на винахід (корисну модель), збільшений з 25 до 800 грн, тобто, більше ніж у 32 рази. Підвищення Розміру зборів негативно сприйнято насамперед в науковій сфері, про що свідчать численні публікації у засобах масової інформації та звернення до Рахункової палати. З критичною оцінкою вказаної постанови до Рахункової палати звернулися Рада національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України, Національна академія наук України; до Уряду — зазначені установи та галузеві академії наук України, наукові установи, Міністерство промислової політики України тощо. Передбачений змінами Розмір зборів є вищим за аналогічні збори у таких розвинутих країнах як Іспанія, Франція та Великобританія, а також неадекватними рівню середньої заробітної плати в Україні (перевищує її більш ніж у 7 разів, тоді як у США не є більшим за 60 відс., у Німеччині, Франції, Великобританії та Іспанії складає 15–40 відсотків). На думку фахівців НАН України, збільшення Розміру зборів призведе до втрати правової охорони винаходів, що створювалися десятиріччями і права на які належать державі та вітчизняним суб’єктам інтелектуальної власності, монополізації ринку України іноземними патентовласниками, перетоку винаходів до фізичних осіб, для яких встановлені пільги і, як наслідок, до гальмування технологічного, а відповідно і економічного розвитку держави. Зазначене суперечить цілям і принципам Угоди ТРІПС, визначених у ст. 7 та ст. 813[11], а також п. 2 ст. 41 Угоди, що вартість процедур не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами. При обсягах патентування установами НАН України на рівні 2006 року (0,5 тис. заявок на винаходи та корисні моделі), розмір видатків державного бюджету на дії, пов’язані з охороною прав на нові об’єкти інтелектуальної власності (без врахування витрат на підтримання існуючих охоронних документів) розрахунково зросте з 181,5 тис. грн до 2,7 млн грн на рік (майже у 15 раз), які у 2008 році бюджетом не передбачені. Зважаючи на наближення часу вступу України до СОТ, є нагальна потреба врегулювання вказаного питання з врахуванням інтересів як України в цілому, так і виробників об’єктів інтелектуальної власності (науковців) з метою попередження відтоку з країни наукових здобутків та зменшення інноваційної складової економіки держави. Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми фахівці НАН України називають відстрочку введення в дію Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2007 № 1148 на п’ять років після вступу до СОТ. У Республіці Молдова на час вступу до СОТ у 2001 році діяли різні розміри зборів для національних та іноземних суб’єктів інтелектуальної власності. При цьому, для національних суб’єктів розмір зборів був майже в 70 разів менше розміру зборів від встановлених для представників інших країн. На єдиний розмір зборів для учасників процесу Республіка Молдова перейшла лише через 5 років після вступу до СОТ. В цьому контексті важливим є те, що відповідні збори акумулюються не у державному бюджеті, а на рахунках суб’єкта підприємницької діяльності. Аудитом доведено, що регламент управління цими коштами є недосконалим та вони використовуються безконтрольно і з порушеннями законодавства. В ході зустрічної перевірки Укрпатенту встановлено, що неналежне планування та відсутність контролю з боку Міністерства та ДДІВ спричинили використання підприємством з порушенням чинного законодавства та не на цілі, визначені спеціальними законами про охорону прав на інтелектуальну власність, коштів у сумі 47489,4 тис. грн, з них: у порушення п. 3.2 Порядку використання коштів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, ухваленого рішенням колегії Держдепартаменту 24.05.2006 № 21, Укрпатентом у 2006 році без погодження з МОН збільшено та проведено видатків на суму 7474,3 тис. грн, які Держдепартаментом узгоджені по факту використання (22.01.2007); в порушення вимог ст. 214[12] та ст. 1415[13] Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Укрпатентом у 2006 році та І півріччі 2007 року, з метою уникнення проведення відкритих торгів, здійснено поділ предмету закупівлі на частини, на загальну суму 1508,7 тис. грн, з яких сплачено — 805,1 тис. грн (2006 рік — 786,1 тис. грн, сплачено — 504,3 тис. грн та 2007 рік — 722,6 грн, сплачено — 300,8 грн); аналогічно, з порушенням вимог част. 4 ст. 2 та ст. 14 вищевказаного Закону Укрпатентом у 2006 році та І півріччі 2007 року без проведення тендерних процедур укладено договори на виконання 11 науково-технічних та науково-дослідних робіт на загальну суму 17261,9 тис. грн; протягом 2006 року та І півріччя 2007 року ДП «Укрпатент» з порушенням вимог ст. 2 та ст. 14 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та не на цілі, визначені спеціальними законами про охорону прав на інтелектуальну власність, використано кошти, що надійшли від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, на загальну суму 948,1 тис. грн в т. ч. за договорами: з АУ ТОВ «Консалтинг ЛТД» у 2006 році укладено угоду на виконання НДР «Аналіз правового регулювання щодо комп’ютерних програм» (запит цінових пропозицій) та «Аналіз правового регулювання відносин щодо окремих об’єктів інтелектуальної власності» (закупівля у одного виконавця) на загальну суму 415,9 тис. грн (сплачено 194,5 тис. грн), у 2007 році — надання консультативних послуг з передачі нерухомого майна із сфери управління Мінбуду до сфери управління МОН на суму 34,0 тис. грн; з ТОВ «Нотінгем Хаус» у 2006 році — на надання послуг зі складання звітів по виконанню фінансового плану та пояснювальної записки за 2005 рік, І кв. 2006 року, коригування фінансового плану за 2006 рік — на загальну суму 28,8 тис. грн (при штатній чисельності працівників відділення бух обліку і звітності Укрпатенту — 17 чол.); з ТОВ «Українсько-німецька юридична фірма» «Компетенц ТМ» у 2007 році — надання послуг з проведення аналізу та розробки пропозицій до проекту Податкового кодексу — на суму 46,8 тис. грн; з ТОВ «Елюар Студіо» у 2007 році — послуги щодо організації і проведення громадського обговорення проекту реконструкції гуртожитку Київського державного технікуму легкої промисловості на суму 98,8 тис. грн; з ТОВ «Компанія Джі тренд» на поставку цукерок у 2006 році на суму 22,1 тис. грн та інші. накопичення на депозитному рахунку ДП «Укрпатент» у комерційному банку коштів (на момент перевірки 21000,0 тис. грн, за яким «Укрпатент» отримав у І півріччі 2007 року відсотки у сумі 1000,0 тис. грн) для будівництва адмінбудівлі не відповідає цільовому призначенню їх використання та суперечить вимогам ст. 10, 15 Закону України «Про інвестиційну діяльність», а саме зазначені кошти не є власними фінансовими ресурсами Укрпатенту (належать Держдепартаменту) і мають цільове призначення — розвиток системи інтелектуальної власності; крім того, акумулювання цих коштів проводиться за договором, який не пройшов державну експертизу. Використання ДП Укрпатент отриманих зборів за напрямами витрат наведено у діаграмі № 2. Діаграма № 2 Структура використання Укрпатентом коштів, що надійшли від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, у 2006 році та І півріччі 2007 року млн грн
Отже, на заходи з розвитку системи охорони інтелектуальної власності Укрпатентом спрямовано лише четверту частину коштів, отриманих від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (Голова Держдепартаменту Паладій М. В., директор Укрпатенту Жарінова А. Г.). Водночас, Державна патентна бібліотека та її регіональні відділення, необхідність створення яких визначена Указом Президента України від 27.04.2001 № 285 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності» та випливає з міжнародних зобов’язань України16[14], Міністерством та Держдепартаментом не створена. Постановою від 19.08.2002 № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» Уряд зобов’язав Міністерство фінансів щороку за поданням Міністерства освіти і науки передбачати під час розроблення проекту закону про державний бюджет кошти, необхідні для забезпечення функціонування та поповнення фондів патентної документації Державної патентної бібліотеки та її філіалів у межах коштів, що надходять до державного бюджету від видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності. МОН України наказом від 04.10.2002 № 554 затвердив заходи по створення ДПБ та поклав на ДДІВ управління майном ДПБ (фінансове, матеріально-технічне забезпечення) та інформаційно-правове забезпечення затверджених заходів. Держдепартамент у бюджетному запиті на 2005 рік (додатковий, форма № 2005-3) визначив потребу у коштах загального фонду державного бюджету на заходи, пов’язані з функціонуванням Державної патентної бібліотеки, у сумах: на 2005 рік — 7395,0 тис. грн, 2006 рік — 1200,0 тис. грн, 2007 рік — 1276,0 тис. грн, 2008 рік — 1347,0 тис. грн (аналогічні розрахунки подавалися і в наступних роках). Міністерством фінансів зазначені пропозиції не були враховані. Матеріали аудиту засвідчили, що Укрпатент має фінансові ресурси для створення бібліотеки без залучення коштів загального фонду державного бюджету, зважаючи на те, що створення бібліотеки є заходом розвитку системи охорони інтелектуальної власності, на що призначені збори, які акумулюються у підприємстві. На сьогодні функції Державної патентної бібліотеки виконує Фонд патентної документації громадського користування, який з 1999 року функціонує в Українському центрі інноватики та патентно-інформаційних послуг та забезпечує доступ громадськості до патентної документації 65 зарубіжних країн та 4 міжнародних та регіональних організацій (ВОІВ, ЄПО, ЄАПО та ОАПІ), і станом на 01.07.2007 налічує 18,6 тис. прим. патентної документації, 243,8 тис. описів до патентів (корисних моделей), 3,0 тис. науково-технічних видань, 12,1 тис. оптичних дисків.17[15] Таким чином, неефективне управління МОН України та Держдепартаментом наявними державними фінансовими ресурсами, призначеними для розвитку сфери інтелектуальної власності, не дали можливості виконати урядове рішення щодо створення Державної патентної бібліотеки. 2.2. Забезпечення контролю за дотриманням авторських і суміжних прав 2.2.1. Організаційні засади системи захисту авторських і суміжних прав Авторське право та суміжні права виникають і пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Об’єктами правової охорони інтелектуальної власності є: з авторського права — літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних; із суміжних прав — виконання, фонограми та відеограми, програми організацій мовлення. У соціальному аспекті гарантована виплата авторської винагороди, належний захист прав видавців і виконавців сприяє розвитку культури суспільства й національної творчості, в економічному аспекті — має істотне значення для власників відповідних прав та вигідна державі, оскільки сприяє надходженням на розвиток державної системи охорони інтелектуальної власності та поповненню державного бюджету за рахунок податків. Законодавство України про авторське і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, законів України «Про авторське право і суміжні права» (далі по розділу — Закон), «Про власність», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» та інших законів України, що охороняють особисті (немайнові) і майнові права авторів, їх правонаступників, права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), суміжних прав — на підставі Римської конвенції (1961 р.). Складність здійснення охорони авторського права і суміжних прав полягає у тому, що відсутні критерії охороноздатності та охоронного документу (навчальний посібник «Основи інтелектуальної власності» рекомендований МОН для ВУЗів.) Функції ЦОВВ щодо реалізації державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав визначені статтею 4 Закону України «Про авторське право і суміжні права», Положенням про Міністерство освіти і науки, Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності та положеннями про його структурні підрозділи. У свою чергу Державний департамент інтелектуальної власності в особі Голови Паладія М. В. на підставі договору доручення передав відповідні повноваження підпорядкованим ДП УААСП та Інтелзахист. У сфері охорони об’єктів авторського права ДП УААСП забезпечувало виконання переважної більшості функцій державного органу управління, в т. ч. ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір. Вказані реєстри велися за відсутності порядку, розроблення якого вимагалося постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756 (п. 20 розділу V Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір). Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що об’єктом авторського права є твір, проте не конкретизовано, що є одиницею твору. Водночас в УААСП має місце практика самовільного визначення і прийняття за одиницю твору одного чи декількох (віршів чи пісень) творів, на які видається одне свідоцтво і збори стягуються в однократному розмірі. За даними УААСП, з початку запровадження обліку (1995 рік) до 30.09.2007 зареєстровано і внесено до відповідних Державних реєстрів 22176 свідоцтв і 783 договори. Динаміку реєстрацій та надходження коштів за вчинені дії наведено у діаграмах № 3 та № 4. Отже, за останні 5 років кількість реєстрацій авторського права на твір та договорів, які стосуються права автора на твір, збільшилась у 2,7 рази. За 2006 рік та 9 міс. 2007 року зареєстровано 6974 свідоцтв (31,4 відс. загальної кількості) та 304 рішення про реєстрацію договорів (38,8 відс.). За 9 міс. 2007 року надходження становили 271,6 тис. гривень. Виникнення і здійснення авторського права не вимагає реєстрації твору чи будь-якого іншого спеціального оформлення, однак засвідчення авторського права підтверджується свідоцтвом, яке видається після реєстрації у відповідних державних реєстрах. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору (ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі з особами, які використовують твори (п. 5 ст. 15 Закону). Діаграма № 3 Діаграма № 4 Кількість реєстрацій Надходження коштів за здійснену реєстрацію
Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення (ст. 37 Закону). Відповідно до ст. 1 Закону, виробник відеограми (фонограми) — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання (за перший звукозапис виконання). Відеограма (фонограма) є вихідним матеріалом для виготовлення її копій (тиражування). Кабінетом Міністрів України встановлено мінімальні ставки винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав та порядок їх застосування (постанова від 18.01.2003 № 72), розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати (постанова від 18.01.2003 № 71), розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (постанова від 27.06.2003 № 992). Отже, з 2003 року у сфері авторських і суміжних прав законодавчо врегульовано розміри і порядок застосування ставок винагороди при введенні об’єктів інтелектуальної власності у цивільний обіг. Виплата належної винагороди, дотримання майнових прав авторів, виконавців, виробників є важливим аспектом охорони авторських і суміжних прав і забезпечується через механізм управління майновими правами. Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління, що стало новим напрямом для України (до цього управління авторськими правами здійснювалося державним підприємством). Здебільшого автори в усьому світі користуються послугами агентів (повірених) або організацій колективного управління. На сьогодні в Україні відносини з повіреними, які діють на підставі договору доручення, регулюються нормами глави 68 Цивільного кодексу України. Тобто, їх діяльність знаходиться за межами державної системи охорони інтелектуальної власності. Правові засади діяльності безпосередньо організацій колективного управління Цивільним кодексом не визначені. Порядок створення та основи діяльності організацій колективного управління (далі — ОКУ) регулюється Законом України «Про авторське право та суміжні права». У ст. 1 Закону ОКУ визначена як організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку. Суб’єкти авторських і суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами ОКУ, що мають статус юридичної особи, та відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. Статтями 4, 42, 43 Закону до функцій Установи в частині реалізації нею державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав щодо ОКУ віднесено ведення обліку ОКУ після їх реєстрації, нагляд за діяльністю цих організацій, надання методичної допомоги; визначення уповноважених ОКУ; посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між ОКУ, а також між цими організаціями і суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав; сприяння діяльності ОКУ, пов’язаної з виконанням їх функцій. Уповноважені ОКУ відрізняються повноваженнями щодо сфери збору винагороди. Авторську винагороду можуть збирати всі ОКУ, а уповноважені, крім цього,— відрахування виробників та імпортерів обладнання і матеріальних носіїв (за чисті носії), винагороду за використання фонограм (відеограм) з комерційною метою та контролюють правомірність використання зборів (Порядки визначення уповноважених ОКУ затверджені наказами МОН України від 25.07.2003 № 503 та від 21.05.2003 № 309). Станом на 01.10.2007 на обліку в Держдепартаменті перебуває 12 ОКУ18[16], яким видані відповідні свідоцтва, з них уповноважених організацій — 3, в т. ч.: ДП УААСП — за збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і суміжних прав відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань (чисті носії); об’єднання підприємств «Український музичний альянс» та «Українська ліга музичних прав» — за збирання і розподіл винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм. У 2006 році відповідно до рішення ДДІВ від 27.12.2006 з Реєстру уповноважених ОКУ виключено Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг». Розпорядчим актом МОН України — Положенням про порядок визначення уповноважених організацій (наказ МОН від 21.05.2003 № 309) не передбачено необхідність їх спеціалізації за різними сегментами користувачів, також відсутні критерії до ОКУ щодо обсягів представництва ними суб’єктів інтелектуальної власності та досвіду роботи. Отже, уповноважені ОКУ діяли в одному колі суб’єктів комерційного використання фонограм і відеограм. За поясненням ДДІВ, уповноважені організації «Український музичний альянс» («УМА») та «Українська ліга музичних прав» («УЛМП») за усною домовленістю між собою розподілили сфери: «УМА» — публічне сповіщення (телерадіомовлення); «УЛМП» — публічне виконання (кафе, бари, ресторани, тощо). Всеукраїнське об’єднання «Оберіг» здійснювало збір та розподіл винагороди у двох вказаних сферах. Результати опитування, проведеного в ході аудиту, показали, що Департамент при визначенні уповноважених ОКУ не враховував пропозиції творчих спілок. Наприклад, на відповідний запит Голови національної спілки театральних діячів, народного депутата Л. С. Танюка Держдепартамент листом від 08.10.2003 № 16-07/3638 повідомив, що це не передбачено Законом України «Про авторське право та суміжні права». На Парламентських слуханнях «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» було заявлено, що при Держдепартаменті створено Консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України. Як встановлено аудитом, ця Рада відсутня. Отже, МОН України та ДДІВ створено непрозору систему прийняття рішень щодо визначення уповноважених організацій, що не враховує думку заінтересованих національних митців, для забезпечення прав яких вони створені. Аудитом встановлено, що Держдепартамент поставив на облік три ОКУ, які всупереч ст. 1 та ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права», створені не суб’єктами авторських і суміжних прав, а юридичними особами: асоціація «Дім авторів музики в Україні» та об’єднання підприємств — «Українська ліга музичних прав» і «Український музичний альянс», до того ж останні дві визначені уповноваженими організаціями. Відповідно до Статутів, засновниками зазначених ОКУ є приватні підприємства, у т. ч. з іноземним капіталом, які представляють інтереси правовласників (термін «правовласник» відсутній в українському законодавстві). Про невідповідність статутів «УМА» та «УЛМП» Закону України «Про авторське право та суміжні права» вказано Міністерством юстиції України у листі від 30.04.2003 № 30-9-3521, яке підготовлено на виконання доручення Уряду від 18.04.2003 № 24973 (надано Рахунковій палаті з опитувальниками). Згідно опублікованих даних (журнал «Інтелектуальна власність», 2006, № 12, стор. 49), засновники «УМА» та «УМЛП» представляють інтереси виробників фонограм в США — Universal та EMI, які одночасно є засновниками Міжнародної федерації фонографічної промисловості (або IFPI). Про лобіювання окремими ОКУ своїх інтересів, за підтримки іноземних організацій, йшлося на Парламентських слуханнях (Капіца Ю. М., НАН України). Тільки після Парламентських слухань (21.03.2007) ДДІВ за результатами річних звітів ОКУ (поступили до 20.01.2007), листами від 27.03.2007 розіслав «Попередження про необхідність виконання вимог законодавства», зміст яких засвідчує, що практично всі поставлені на облік ОКУ або створені, або виконують свої повноваження з порушенням чинного законодавства. Зокрема: — трьом ОКУ — «Дім авторів музики в Україні», «Українська ліга музичних прав», «Український музичний альянс» вказано на невідповідність їх статутних положень, а саме в порушення част. 1 ст. 47 Закону ОКУ неправомірно засновані не суб’єктами авторських прав, а ліцензіатами19[17]; неправомірно управляють майновими правами іноземних суб’єктів авторського права, в той час, як відповідно до част. 4 ст. 48 Закону ОКУ можуть управляти на території України майновими правами таких суб’єктів авторського права на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в т. ч. й про взаємне представництво інтересів (а не через суб’єктів підприємницької діяльності). Держдепартаментом перелічені ОКУ були зареєстровані ще у 2003 році з умовою внесення змін до їх статутів відповідно до чинного законодавства. Листами від 27.03.2007 зазначена вимога підтверджена з терміном виконання до 27.04.2007, яка станом на 09.11.2007 не виконана. До інших ОКУ пред’явлено зауваження щодо невідповідності їх статутів, наявності нерозподіленої та невиплаченої винагороди, завеликих комісійних (до 51,4 відс. зборів), про відсутність діяльності (дві ОКУ). Таким чином, ДДІВ порушував норми законодавства при взятті на облік ОКУ та не здійснював контроль за правомірністю діяльності зареєстрованих організацій, отже, фактично не забезпечував у цій частині реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав (Голова Держдепартаменту Паладій М. В.). 2.2.2. Функціонування ринку об’єктів інтелектуальної власності авторських і суміжних прав У зв’язку з врегулюванням розмірів і порядку застосування ставок винагороди при введенні об’єктів інтелектуальної власності у цивільний обіг, з 2004 року в Україні формується новий ринок грошових відносин у використанні об’єктів інтелектуальної власності в приватній і публічній сфері, який має стійку тенденцію до зростання і повинен сприяти поповненню бюджету через сплату податків з винагороди. Офіційні статистичні дані, за якими можна оцінити ринок авторських і суміжних прав, відсутні. За оцінками фахівців, за три роки з обсягу продажу 120 млн маркованих відео- аудіокасет оборот лише суміжних прав склав не менше 500 млн грн (механічний ринок). Крім того, в процесі своєї діяльності 200 тис. осіб використовують комерційні записи (публічний ринок, який вже на сьогодні є значно більшим за механічний ринок)20[18]. Відповідно до статей 42 та 43 Закону зібрані кошти розподіляються таким чином: за «чисті носії» авторам — 50 відс., виконавцям — 25 відс., виробникам фонограм (відеограм) — 25 відс.; за використання фонограм (відеограм) виконавцям — 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) — 50 відс. за договорами між уповноваженими та іншими ОКУ. Порядок визначення кола осіб, які мають право на отримання вищевказаної зібраної винагороди нормативно не врегульовано; чіткий механізм розподілу зібраних коштів між уповноваженим та іншими ОКУ відсутній, що, як встановлено аудитом, має наслідком невиплату винагороди та, відповідно, втрату доходів бюджету через несплату податків. В ході аудиту з’ясовано, що ДП УААСП та організації колективного управління не дійшли згоди щодо схеми розподілу зібраної винагороди за «чисті носії» у сфері авторського права; «УМА» та «УМЛП», за даними ЗМІ та опитування творчих спілок, діяли лише в інтересах своїх засновників — суб’єктів господарювання і здійснювали розподіл коштів лише між ними. Водночас, фахівці вважають, що українська музика обіймає 10-15 відс. ринку продажу, проте, вітчизняні виконавці та звукорежисери, як правило, не отримують належної винагороди з механічного та публічного ринків (журнал «Інтелектуальна власність», 2007 рік, № 1, стор. 48). За опитуванням контрольній групі надано ксерокопію звернення групи українських митців (О. Злотник, І. Бобул, П. Зібров, В. Павлик, О. Крюкова та інші) від 20.11.2006 до Голови ДДІВ про те, що внаслідок розподілу «УМА» та «УМЛП» зібраної винагороди з порушенням чинного законодавства (дев’яти засновникам — суб’єктам підприємницької діяльності або правовласникам), українські виконавці не отримують власну частку з публічного ринку. Учасниками опитування надіслано ксерокопії договорів між уповноваженою ОКУ та господарськими суб’єктами на перерахування винагороди за публічне виконання фонограм, зміст яких свідчить про порушення част. 4 ст. 43 Закону, а саме не передбачає надання останніми переліку виконаних творів. Водночас за Законом «Про авторське право і суміжні права» ОКУ не зобов’язано одночасно з виплатою винагороди надавати авторам звіти, які містять відомості щодо використання їх прав21[19]. Як наслідок, автори не мають законних підстав вимагати від ОКУ дані щодо використання їхніх творів. Ці складові створюють засади для непрозорого і неконтрольованого розподілу зібраної авторської винагороди. Про зазначене йшлося на Парламентських слуханнях і підтверджується матеріалами аудиту. Так, в ДП УААСП не створено систему внутрішнього контролю за його діяльністю з боку представлених в ньому суб’єктів авторського права (близько 4,4 тис. авторів) як органу колективного управління. Таке не передбачено його Статутом, як, наприклад, це відбувається у Російському авторському товаристві. Не здійснюються взаєморозрахунки і між ОКУ. Зокрема, як до ДП УААСП не надходили кошти від інших ОКУ, так і само підприємство не перераховувало їм збори за використання об’єктів, на управління якими автори не передавали підприємству відповідних повноважень. Закон України «Про авторське право і суміжні права» дозволяє ОКУ здійснювати збір авторської винагороди за використання об’єктів, на управління якими автори не передавали їм відповідних повноважень. При цьому, Закон не зобов’язує ОКУ здійснювати розподіл і виплату зібраної авторської винагороди таким авторам, а надає лише право авторам вимагати від ОКУ таку виплату (ст. 49). Таким чином, Держдепартамент не реалізує головну мету державного нагляду у сфері авторських та суміжних прав — справедливу виплату винагороди авторам і виконавцям (головним чином, вітчизняним). Незважаючи на посередництво Держдепартаменту, Координаційна рада з питань авторського права і суміжних прав (дорадчий орган, який діє при ДДІВ з 2003 року і до якої входять представники всіх організацій колективного управління) не забезпечила узгодження дій між окремими ОКУ щодо збору винагороди в інтересах різних категорій суб’єктів авторського і суміжних прав, громадського нагляду у цій сфері та порядку розподілу зібраної винагороди. Законом та постановою Уряду від 18.01.2003 № 72 (про мінімальні ставки авторської винагороди) встановлені різні бази для обрахування платежів (прибуток та доходи). За відсутності порядку обрахування зборів у залежності від бази сплати збору неможливий і контроль за повнотою таких платежів. Внаслідок цієї неврегульованості та за відсутності законодавчих підстав ДП УААСП наказом від 30.12.2004 № 97 затвердив Положення про фіксовані ставки авторської винагороди на 2005 рік, яким дозволив собі у виключних випадках, за зверненням Користувачів, зменшувати встановлену Положенням ставку до 25 відсотків (Положення застосовувалося і в наступні роки). Виданням цього наказу фактично порушено права авторів щодо виплати їм належної винагороди. В ході опитування надано підтвердження, що і ОКУ «УЛМП» зменшувало мінімальні ставки винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм. Отже, Держдепартамент не забезпечив виконання функції з посередництва у переговорах, при вирішенні конфліктів між ОКУ, а також між цими організаціями і суб’єктами авторських і суміжних прав. Пунктом 7 статті 48 Закону визначено, що ОКУ зобов’язані надавати Установі інформацію про укладені договори з іншими ОКУ та на управління майновими правами суб’єктів авторського і суміжних прав; дані про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень; річний баланс та звіт, результати аудиторських перевірок; дані про осіб, уповноважених представляти організацію. Внаслідок незапровадження державної статистичної звітності у сфері авторських та суміжних прав відповідна офіційна інформація відсутня, тобто, ринок і результати цієї діяльності є непрозорими. Держдепартаментом у 2007 році на сайті та в журналі «Інтелектуальна власність» (2007 рік, № 5) розміщено звіт «Діяльність Держдепартаменту у сфері авторського права і суміжних прав за 2000-2007 роки», де вперше названо суми зборів за 2004–2007 роки. Водночас, МОН України наказом від 21.05.2003 № 311 «Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю» (зареєстровано в Міністерстві юстиції 04.06.2003, № 436/7757) інформацію, одержану при виконанні функцій нагляду, віднесено до такої, що не може бути розголошена без згоди організації. Таким чином, Міністерство та ДДІВ власними розпорядчими актами унеможливили забезпечення прозорості діяльності ОКУ, як результату виконання своїх функцій державного нагляду. На запит контрольної групи про документальне підтвердження функцій нагляду, Держдепартамент звернувся до ОКУ за дозволом про надання інформації. Інформацію надали 6 ОКУ. Аналіз отриманих даних засвідчив, що ОКУ практично не укладають угоди між собою та з іноземними (крім ДП УААСП та ОКУ «Оберіг») про збір і розподіл справедливої винагороди за використання творів. Як наслідок — значні суми винагороди ОКУ не розподілені або розподілені, але не виплачені (від 40 до 97 відс. зібраної винагороди). З цих коштів відповідно не утримано податки до бюджету. При цьому ОКУ, як правило, утримують комісійну винагороду (переважно 20 — відс. отриманої авторської винагороди). Стаття 49 Закону дозволяє ОКУ резервувати на рахунку суми незапитаної винагороди, які після трьох років можуть бути використані для чергових виплат суб’єктам авторських прав або в рамках статутних повноважень на інші цілі в інтересах суб’єктів авторських і суміжних прав. ДП УААСП списано на результати діяльності незапитаної винагороди: 2004 рік — 181,5 тис. грн, 2005 — 304,7 тис. грн, 2006 — 227,7 тис. грн, 9 міс. 2007 року — 512,5 тис. гривень. Сума невиплаченої винагороди підприємства на 01.01.2007 становила 12,9 млн грн, на 01.10.2007 — 13,3 млн грн, за рахунок яких здійснювалася комерційна діяльність (депозитні вклади в сумі 5,5 млн гривень). Внаслідок відсутності процедури не розподілено зборів за «чисті носії», які на 01.10.2007 становили 504,5 тис. гривень. Отже, Держдепартаментом не створено такі умови діяльності ОКУ, які б забезпечили виконання покладених на них функцій. Зростання ринку домашнього і комерційного використання авторських і суміжних прав, об’єктивна економічна оцінка якого відсутня; існуюча система їх охорони, яка не забезпечує інтереси авторів і держави, створюють умови для перетворення колективних організацій у «перспективний бізнес для себе». У ряді країн такі кошти використовуються на проведення загальнодержавних та регіональних культурних заходів, програм, розвиток мистецтва, підтримку певних категорій митців тощо. Через численні скарги вітчизняних авторів та міжнародних організацій про негативні явища у сфері авторського права та суміжних прав в Україні, Уряд надав МОН України окреме доручення щодо організації комплексних перевірок всіх ОКУ, зареєстрованих у Держдепартаменті. За інформацією Міністерства (від 18.12.2006 № 1/10-2532), перевірки не проведено, оскільки представники контролюючих органів, зокрема, ДПА, не взяли участь у вивченні діяльності зазначених організацій. 2.2.3. Оцінка стану та економічних перспектив діяльності ОКУ За матеріалами Парламентських слухань, у розвинених країнах світу використання звуку та відеозапису, кіно, книговидання, комп’ютерних програм приносять 5 і більше відсотків ВВП (в Україні, за статистикою випуску товарів та послуг і ВВП, показник обсягів обігу інтелектуальної власності, в т. ч. авторських та суміжних прав, відсутній). За даними Держдепартаменту, ОКУ зібрано винагороди: у 2003 році — 4905,7 тис. грн, 2004 — 8724,3 тис. грн, 2005 — 13 534,6 тис. грн, 2006 — 22 588,9 тис. грн (або 0,004 відс. ВВП). За три роки суми зборів виросли у 4,6 рази (за 6 міс. 2007 року — 11 674,5 тис. гривень). За даними керівництва УААСП (газета «Дело», 31.10.2007), за використання авторського права збори сплачують лише 7 відс. користувачів; у цивілізованих країнах від телеканалів та кабельних операторів надходить 40–50 відс. обсягу всіх зборів за авторські права, в Україні сплачують збори тільки три центральні телеканали (М1, Мегаспорт, ОТВ). Станом на 09.11.2007 за використання авторського права ДП УААСП укладено 98 ліцензійних договорів з користувачами сегменту «Радіо» та 74 угоди — сегменту «Телебачення», головним чином, регіональними. За суміжні права збирає винагороду ОКУ «УМА», яка надала відповідь, що з більшістю мережевих радіостанцій укладено угоди, а більшість загальнонаціональних телевізійних каналів відмовляються укладати відповідні угоди та дотримуватися прав інтелектуальної власності. На запит Рахункової палати щодо кількості каналів, Нацрада з питань телерадіомовлення проінформувала (лист від 16.11.2007) про кількість ліцензованих нею теле- та радіочастот (а не каналів) в розрізі національних та регіональних, та повідомила, що контроль за дотриманням законодавства про захист авторського та суміжних прав не входить до повноважень Національної ради, і здійснюється уповноваженими органами Кабінету Міністрів України. Зважаючи, що значна питома вага користування авторськими та суміжними правами припадає на телерадіомовлення, ДДІВ розроблено Методичні рекомендації з цього питання для телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги з цього питання, проте Рішенням Нацради телерадіомовлення їх взято до відому, а не до виконання. Іншим потужним джерелом зборів є надходження за «чисті носії», але Держдепартаментом не забезпечено вирішення питання щодо повноти надходження відповідних зборів. Згідно зі статтею 42 Закону імпортери повинні перераховувати ці збори уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв. Цим Законом доручено МОН, Держпідприємництву та ДПА розробити Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, який розроблено і затверджено спільним наказом від 24.11.2003 № 780/123561. Проте у Законі України від 17.01.2002 № 2953 «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» ця норма відсутня. Митні органи не контролюють сплату вказаних зборів. Як встановлено аудитом, на практиці, за домовленістю між ДДІВ та Держмитслужбою остання до 20 числа місяця наступного за звітним надає інформацію про перетин кордону відповідною продукцією. В подальшому на підставі зазначеної інформації ДП УААСП звертається до найбільших імпортерів для укладання угод щодо перерахування належних коштів. З вітчизняними виробниками угоди укладено. Всього укладено 15 угод (в т. ч. з виробниками — 3), з них надходили кошти за 11 договорами. На запит Рахункової палати, Держмитслужба повідомила, що імпорт товарів, перелік яких визначений постановою Уряду від 27.06.2003 № 992 (апаратура для запису та відтворення, носії для записів) склав: у 2006 році — 147,3 млн дол., за 9 міс 2007 року — 27,8 млн дол. США (з них носії для запису 8,3 млн та 5,7 млн дол. відповідно). Таким чином, імпорт чистих носіїв мав надати збори (3 відс. вартості обладнання та 5 відс. вартості носіїв) у 2006 році — 22,9 млн грн, за 9 міс. 2007 року — 4,7 млн гривень. Водночас за даними УААСП за «чисті носії» отримано: у 2006 році — 244,7 тис. грн, за 9 міс. 2007 року — 126,1 тис. грн, в т. ч. від імпортерів відповідно 95,0 тис. грн та 36,9 тис. грн або 0,4 та 0,8 відс. розрахованих надходжень. Об’єкти авторського права і суміжних прав використовуються у гастрольних заходах, від яких у 2006 році УААСП зібрано 465,7 тис. гривень. Повноту зборів з цієї діяльності проконтролювати неможливо, оскільки Мінкультури не виконується постанова Уряду від 15.01.2004 № 35 «Про затвердження Порядку організації та проведення гастрольних заходів» в частині формування Єдиного банку даних гастрольних заходів. Для дотримання прав авторів, попередження піратства Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» запроваджено маркування контрольними марками22[20] аудіовізуальної продукції, що містить об’єкти інтелектуальної власності, на виконання якого постановою Уряду від 13.10.2000 № 1555 затверджено спеціальне Положення. Проте, оскільки у Положенні передбачено, що інформація про одержувачів контрольних марок є конфіденційною, унеможливлено контроль авторів за повнотою отримання винагороди за користування їх правами. В ході опитування цей факт підтверджено творчими спілками. Зазначене суперечить ст. 9 Закону України «Про інформацію», яка гарантує громадянам України право на отримання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав та забезпечення вільного доступу до інформації, що стосується їх особисто, та п. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». У 2002 році Держдепартаменту доручалося23[21] вивчити вказане питання і внести зміни до постанови Уряду від 13.10.2000 № 1555, проте до цього часу зміни не внесено. Таким чином, внаслідок незабезпечення МОН та Держдепартаментом узгодженості чинного законодавства та неналежного виконання покладених повноважень, не забезпечується охорона авторських і суміжних прав, втрачаються доходи бюджету та кошти для мистецького сегменту українського суспільства. Зважаючи на те, що об’єкти авторського та суміжних прав належать переважним чином до приватної власності, податки з винагороди можуть стати у перспективі вагомим джерелом доходів бюджету. У листі Мінфіну від 05.04.2007 № 31-21010-3-8/203924[22] визнано, що ОКУ є податковими агентами, відповідальними за нарахування та перерахування до бюджету податку, утриманого з винагороди (роялті), виплаченої суб’єктам авторського або суміжного права. За оперативними даними ДПА, у 2006 році такий податок сплачували тільки дві організації — ДП УААСП та Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1». З розрахунку зборів за 2006 рік у сумі 22,6 млн грн, податки з роялті (15 відс.) повинні становити 3,3 млн грн, а надійшло 0,9 млн грн або 28 відсотків. Проведений аналіз діяльності ОКУ, які надали дозвіл на ознайомлення із звітною документацією (в цю групу входять ДП УААСП та «Оберіг» — найбільші ОКУ за кількістю суб’єктів інтелектуальної власності, а також «Гільдія кінорежисерів «24/1»), ними зібрано винагороди у 2006 році 15,1 млн грн (з них не розподілено 3,5 млн гривень). Таким чином, у 2006 році орієнтовний обсяг зборів трьох ОКУ, заснованих суб’єктами підприємницької діяльності, становить 7,4 млн грн (32,7 відс. всіх зборів). За даними оглядів у ЗМІ, зібрана винагорода цими ОКУ розподіляється повністю — між засновниками, без виплати фізичним особам, внаслідок чого, розрахунково, втрачено бюджетом податку за 2006 рік 1,1 млн гривень. У даний час, за інформацією УААСП, триває процес відчуження юридичними особами майнових прав у суб’єктів авторського права — фізичних осіб (музичними видавництвами). За даними УААСП, орієнтовна сума авторської винагороди (за умови сплати всіма користувачами) щорічно повинна становити понад 500,0 млн гривень. За практикою, винагорода у суміжних правах збирається в таких же сумах (отже, загалом 1,0 млрд гривень). Тобто, щорічно бюджет може отримувати як податок на роялті до 150 млн гривень. У 2006 році зібрано найбільшими національними ОКУ авторської винагороди: у Німеччині — 85,1 млн євро, Франції — 74,7 млн євро, за практикою, у таких же сумах зібрано винагороду виробникам фонограм (інформація ОКУ «Оберіг», лист від 16.11.2007 № 165). У ході аудиту контрольною групою проведено опитування творчих спілок щодо оцінки ними стану захисту авторських і суміжних прав, діяльності Держдепартаменту, його співпраці з представниками творчих спілок. Отримано відповіді від 8 громадських організацій, які показали, що у цілому громадські організації вважають стан охорони державою авторських і суміжних прав незадовільним, що підтверджується результатами аудиту. В частині удосконалення системи охорони авторських та суміжних прав результати аудиту дають підстави для внесення пропозицій щодо необхідності створення колегіального органу, до складу якого поряд з представниками органів влади мають увійти представники заінтересованих організацій, що об’єднують суб’єктів інтелектуальної власності, а також законодавчого урегулювання діяльності ОКУ. Аналогічного змісту пропозиції внесено учасниками опитування. Результати опитування представлено у додатку № 1. 2.3. Забезпечення контролю за використанням об’єктів права інтелектуальної власності Відповідно до законів України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», у структурі Держдепартаменту з кінця 2002 року діє підрозділ у складі 19 державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.02 № 674, державні інспектори мають право здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності, а саме: складати акти перевірки та надавати приписи про усунення виявлених недоліків; самостійно складати та подавати до суду протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до статей 51-2, 164-9, 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вилучати виявлену «піратську» продукцію; застосовувати спеціальні заходи до виробників «піратської» продукції; у разі виявлення порушень, що містять ознаки кримінального злочину взаємодіяти з правоохоронними органами. Планами роботи держінспекторів передбачені перевірки: розповсюдження суб’єктами господарювання примірників аудіовізуальної продукції, комп’ютерних програм, баз даних шляхом їх прокату та продажу, передачі в найм; охорони прав у сфері промислової власності (знаки для товарів і послуг, винаходи, промислові зразки, інше); авторських і суміжних прав у сфері громадського харчування та культурно-масових заходів; авторських прав у сфері використання комп’ютерних програм; дотримання законодавства про авторське право та суміжні права телерадіокомпаніями. Відповідно до інформації Держдепартаменту, у 2006 році інспекторами проведено 875 перевірок, складено 384 адмінпротоколів, за поданими фактами порушень відкрито 143 карних справи, вилучено 294,5 тис. од. контрафактної продукції на суму 7673,9 тис. грн, надано приписів про недоліки 91, проведено публікацій та виступів 89. За 9 міс. 2007 року проведено 637 перевірок, складено 297 адмінпротоколів, відкрито карних справ 118, вилучено контрафакта 392,1 тис. од. на суму 7349,7 тис. грн, надано приписів про недоліки 115, проведено семінарів та нарад 245, публікацій та виступів 107. На 2006 та 2007 роки Департамент уклав з УААСП договори доручення про здійснення на безоплатній основі за планами Департаменту та за його окремими дорученнями моніторингу телерадіопростору по дотриманню користувачами авторських та суміжних прав. Контрольній групі пред’явлено журнали, в яких міститься інформація про результати моніторингу, у тому числі зафіксовано незначну кількість порушень. Про результати моніторингу інформується Департамент та заявники — суб’єкти авторських і суміжних прав. Слід вказати, що в ході аудиту доведено, що суб’єкти телерадіомовлення не здійснюють платежі за використання авторських і суміжних прав через ОКУ, отже перебувають поза межами державного контролю за охороною авторських прав, тобто моніторинг фактично носить формальний, безрезультативний характер. На виконання п. 37 Указу Президента України від 25.12.2000 № 1376 «Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки», за ініціативою Держдепартаменту у 2003 році була розроблена Програма скоординованих дій правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо- і відеопродукції, компакт-дисків та інших об’єктів інтелектуальної власності, яка 21.05.2003 затверджена спільним наказом МОН, МВС, СБУ, ДПА, Держмитслужбою, Генеральною прокуратурою, Держпідприємництвом та Мінкультури. Головою Координаційної ради призначено Голову Держдепартаменту Паладія М. В. Співпраця узгоджується на засіданнях робочих груп та Координаційної ради (у т. ч. за участю представників міжнародних організацій) з питань проведення спільних перевірок дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності, прийняття плану дій, удосконалення норм діючого законодавства тощо. На засіданні Координаційної ради від 28.09.2006 було прийнято рішення про вивчення діяльності ОКУ, проте (як зазначено у розділі 2.2.2.) відповідна перевірка не проведена. Про неналежну ефективність здійснення Держдепартаментом контрольних функцій у сфері охорони інтелектуальної власності свідчить інформація Міністерства внутрішніх справ України (далі — МВС України), наданої на запит Рахункової палати. Згідно зі зазначеною інформацією, МВС України основну увагу приділяє протидії тиражуванню та розповсюдженню на території держави контрафактної аудіовізуальної продукції, насамперед дисків для лазерних систем зчитування, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також викриттю фактів виробництва і розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомих вітчизняних та зарубіжних виробників. У результаті вжитих упродовж десяти місяців 2007 року заходів: виявлено 967 злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності; 495 — за фактами незаконного обігу дисків для лазерних систем зчитування, 382 — за фактами порушення авторських та суміжних прав, 76 — за фактами незаконного використання знаків для товарів і послуг. Кримінальні справи за 571 злочином закінчені розслідуванням та направлені до суду з обвинувальним висновком; складено 5494 адміністративних протоколів за фактами порушення прав інтелектуальної власності та незаконного розповсюдження аудіо- і відеокасет та компакт-дисків; у правопорушників вилучено 1 млн 178 тис. примірників аудіовізуальної продукції на загальну суму понад 23 млн 55 тис. грн та фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків загальною вартістю 5 млн 980 тис. гривень; припинено діяльність 124 підпільних цехів, які виробляли різноманітну контрафактну продукцію; 66 — з виробництва піратської аудіовізуальної продукції та 58 — з виробництва фальсифікованої продукції з незаконним використанням знаків для товарів і послуг. За висновками представників МВС України та за результатами аудиту численні порушення у сфері охорони прав інтелектуальної власності спричинено законодавчою неурегульованістю окремих питань. Зокрема, відсутня кримінальна відповідальність за незаконне отримання і використання контрольних марок (потребує доповнень стаття 216 Кримінального кодексу України). Не мають необхідної ефективності результати розгляду судами кримінальних справ та адміністративних протоколів з питань правопорушень у сфері інтелектуальної власності, оскільки покарання, що застосовуються до порушників у цій сфері, є неадекватними завданим матеріальним збиткам та суспільній небезпеці даних правопорушень. Середній розмір застосованих штрафів складає лише 230 грн при їх граничному розмірі 3,4 тис. гривень. У 10 відс. випадків суди не конфіскують контрафактну продукцію. Середній розмір штрафів, які застосовуються у вигляді покарання за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом компакт-дисків, складає 1800 грн, при законодавчо передбачених штрафах у розмірі від 17 грн до 85 тис. гривень. Як зазначено у розділі 2.2.3. звіту, відсутність норми законодавства щодо контролю з боку суб’єктів авторського права за обсягами видачі контрольних марок на використання їх авторських прав, унеможливлює захист інтелектуальної власності та сприяє легалізації контрафактної продукції. Отже, в цій частині потребує удосконалення Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та постанова Уряду від 13.10.2000 № 1555 «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм». Крім того, за висновком МВС України, потребує підвищення ступінь захисту контрольної марки, інформація з якої, на сьогодні, технічно легко змінюється на іншу. 2.4. Планування та використання коштів Державного бюджету України, виділених МОН України на заходи з охорони інтелектуальної власності та зборів за здійснення функцій з охорони прав інтелектуальної власності, що акумулюються на рахунках державних підприємств Статтями 11 та 8 законів України про державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів віднесено: надходження від зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір; кошти, одержані від продажу контрольних марок. Вказані збори зараховуються до спеціального фонду державного бюджету за кодом 24060200 «Інші надходження». У 2006 та 2007 роках видатки за рахунок спеціального фонду державного бюджету МОН України планувалися за бюджетною програмою 2202020 «Заходи, пов’язані з охороною інтелектуальної власності», відповідальний виконавець — Департамент інтелектуальної власності. Метою програми МОН України визначено організаційне забезпечення охорони на об’єкти інтелектуальної власності; створення умов, які забезпечать належний захист прав інтелектуальної власності на рівні, що відповідає міжнародним нормам; з 2007 року також заходи, пов’язані з функціонуванням правової системи охорони прав інтелектуальної власності (ухвалені рішенням колегії МОН від 05.12.2006 № 15/5-20). У 2006–2007 роках Департамент за бюджетною програмою 2202020 здійснював фінансування: витрат на здійснення державної реєстрації авторського права; заходів, спрямованих на забезпечення виготовлення контрольних марок; діяльності, пов’язаної з організацією охорони авторських прав; витрат на здійснення редакційно-видавничої діяльності. Бюджетні запити на 2006 та 2007 роки в частині доходів подано у сумах відповідно у сумі 10700,0 тис. грн, які обґрунтовані даними за попередній рік з урахуванням тенденцій видачі контрольних марок у розрізі їх видів та кількості реєстрацій авторських прав у попередньому році. Законами про Державний бюджет України на 2006–2007 роки Держдепартаменту затверджені бюджетні призначення за спеціальним фондом за КПКВК 2202020 «Заходи, пов’язані з охороною інтелектуальної власності» щорічно у сумі 10 700,0 тис. грн за напрямом використання — видатки розвитку. Кошториси та помісячні плани асигнувань Держдепартаменту затверджено Міністерством у відповідних сумах. Аудитом встановлено недотримання ДДІВ вимог законодавства в процесі планування та виконання бюджету. В порушення постанови Уряду від 28.02.2002 № 228, у розрахунках до кошторисів на 2006 та 2007 роки не обґрунтовано витрати на суму 1155,0 тис. грн (774,0 тис. грн та 381,0 тис. грн відповідно). У порушення п. 1.12 наказу Мінфіну від 29.12.2002 № 1098 «Про паспорти бюджетних програм»25[23] Департаментом не внесено до паспортів бюджетної програми зміни на загальну суму 354,4 тис. грн (2006 рік — 304,7 тис. грн, 2007 рік — 49,7 тис. грн), при тому, що до кошторису довідками МОН України відповідні зміни внесено у зв’язку з надходженням на вказані суми технічної допомоги (комп’ютери). Водночас, зазначену допомогу отримано з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», оскільки проект, в рамках якого надана технічна допомога, не зареєстрований в Мінекономіки. В інформаціях про виконання паспорта бюджетної програми зазначені видатки також не відображені. Крім того, як встановлено аудитом, Колегією Держдепартаменту щорічно затверджувався загальний кошторис розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (далі — кошторис розвитку системи): на 2006 рік у сумі 74 120,2 тис. грн26[24], на 2007 рік — 11 9929,5 тис. гривень. Дані про затверджені надходження та напрями їх використання у 2006-2007 роках наведені у додатку № 2. До вказаного кошторису включено видатки за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 2202010 (утримання Держдепартаменту), спеціального фонду за КПКВ 2202020 та коштів, що надійшли на рахунки державних підприємств: УААСП (комісійні відрахування від збору авторської винагороди) і Укрпатенту (надходження від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності; доходи від господарської діяльності підприємства і його філії). Дані щодо видатків кошторису розвитку системи за 2007 рік у розрізі джерел надходжень наведено у діаграмі № 5. Діаграма № 5
Як свідчить діаграма, видатки системи за рахунок зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності та комісійні відрахування від збору авторської винагороди, становлять близько 90 відсотків. Аудит засвідчив недотримання власних розпорядчих актів при плануванні витрат за кошторисом розвитку системи. Не планувалися виплати, передбачені наказами МОН від 01.06.2004 № 430 «Про затвердження Положення про щорічну премію Державного департаменту інтелектуальної власності в галузі науки», від 15.04.2004 № 311 «Про затвердження Положення про стипендію Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України студентам вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю 7(8). 000002 «Інтелектуальна власність», наказом Держдепартаменту від 14.08.2002 № 60 «Про затвердження Положення про методичну комісію». За рахунок спеціального фонду державного бюджету кошторисом розвитку системи (10 700,0 тис. грн) передбачено фінансування державних підприємств (УААСП, Інтелзахист, Укрпатент), забезпечення виготовлення контрольних марок ТОВ «Голографія» та інші витрати, пов’язані з діяльністю департаменту у сфері охорони інтелектуальної власності. Структура видатків спеціального фонду державного бюджету в розрізі напрямів використання наведена на прикладі 2006 року у діаграмі № 6. Тобто, найбільшу питому вагу (74,7 відсотки) становлять видатки з виготовлення і реалізації контрольних марок. Паспорти бюджетної програми (2202020) затверджені спільними наказами Мінфіну України та МОН України в обсягах, визначених у лімітних довідках (за функцією 0411 «Загальна економічна та торговельна діяльність»). Діаграма № 6
Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми за КПКВК 2202020 у 2006–2007 роках, наведені у додатку № 3 (складені за статичними даними підвідомчих підприємств). Показниками ефективності визначені витрати на виготовлення контрольних марок, проведення реєстрацій тощо; якості — стовідсоткове розповсюдження контрольних марок й прийняття заяв, розгляд рішень, видача свідоцтв та, з 2007 року, вилучення і знищення контрафактної продукції на ринку. До інформації про виконання паспорта програми за 2006 рік ДДІВ внесено нові напрями використання коштів за спеціальним фондом у загальній сумі 1305,3 тис. грн (виготовлення бюлетеня «Промислова власність», публікація національної патентної документації на оптичному диску — 1268,7 тис. грн; оплата комунальних послуг, експлуатаційних витрат та відряджень по департаменту — 36,6 тис. гривень). При цьому, у порушення абз. 3 п. 1.12 наказу Мінфіну від 29.12.2002 № 1098 «Про паспорти бюджетних програм», зміни показників до паспорта бюджетної програми на 2006 рік не вносилися. Зазначене свідчить про формальне затвердження паспортів бюджетної програми з боку МОН України та Мінфіну, формальну звітність і контроль за їх виконанням. Аудитом встановлено, що вищевказані видатки в сумі 1305,3 тис. грн, у порушення ст. 7 Закону України від 23.03.2000 № 1587 «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», проведені за рахунок напряму діяльності «Забезпечення виготовлення контрольних марок, їх розповсюдження; ведення Єдиного реєстру одержувачів марок»; аналогічно, за 9 місяців 2007 року таким чином проведено видатки в сумі 924,4 тис. гривень. Тобто, кошти в сумі 2229,7 тис. грн витрачено незаконно. За даними бухгалтерського обліку, за 2006 рік та 9 місяців 2007 року від продажу контрольних марок та зборів за здійснення державної реєстрації авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір, до спеціального фонду державного бюджету надійшло 13 625,6 тис. грн (відповідно 8052,5 тис. грн та 5573,1 тис. гривень). Використання коштів спеціального фонду державного бюджету у 2006-2007 роках Департамент проводив шляхом укладання і фінансування договорів доручення. Рух коштів спеціального фонду державного бюджету, призначених на виконання заходів, пов’язаних з охороною інтелектуальної власності, наведено у схемі № 3. Схема № 3 Схема руху коштів спеціального фонду Державного бюджету України, передбачених на виконання заходів, пов’язаних з охороною інтелектуальної власності
Зведені дані надходжень та витрат за даними звітності по КПКВК 2202020 за 2006 рік та 9 місяців 2007 року наведено у таблиці № 1. Таблиця № 1 (тис. грн)
Аналіз даних таблиці свідчить про невиконання плану надходжень спеціального фонду у 2006 році (71,7 відс.) та у 2007 році (48,5 відс.). За 9 місяців 2007 року фактичні видатки перебільшують касові на суму поточної кредиторської заборгованості (183,5 тис. гривень). Відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Держказначейства від 25.05.2004 № 89 та листа Держказначейства України від 11.08.2006 № 3.4-04/1437-7680,27[25] у кінці року органами Держказначейства проводиться автоматичне списання коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків з їх поверненням у наступному році. За 2006 рік списано 971,5 тис. грн, з яких впродовж 9 місяців 2007 року органами Держказначейства поновлено 801,7 тис. грн або на 169,8 тис. грн менше. Поновлені Держказначейством кошти Департаменту не розподіляються у відповідності з їх походженням, внаслідок чого втрачається їх цільове призначення, що дозволяє Департаменту витрачати кошти на власний розсуд. У межах затверджених асигнувань за спеціальним фондом за КПКВК 2202020 «Заходи, пов’язані з охороною інтелектуальної власності» Держдепартаментом у 2006 та 2007 роках укладені договори доручення на виконання функцій з охорони інтелектуальної власності з трьома державними підприємствами: УААСП, «Інтелзахист», «Укрпатент» загалом на суму 5395,0 тис. грн та договори на виготовлення контрольних марок з ТОВ «Голографія» (за процедурою закупівлі в одного виконавця) на суму 14000,0 тис. гривень. Згідно з вимогами Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 № 89, підвідомчі державні підприємства повинні включатися у мережу Держдепартаменту та фінансуватися через казначейські рахунки. Внаслідок невиконання вказаних вимог частина коштів спеціального фонду держбюджету у сумі 467,1 тис. грн державними підприємствами витрачена на сплату податку на додану вартість (2006 рік — 276,2 тис. грн, 9 міс. 2007 року- 190,9 тис. грн), які втрачено для виконання заходів з охорони інтелектуальної власності, отже витрачено неефективно. Аналіз виконання кошторису розвитку системи показав, що надійшло коштів за 2006 рік — 94364,9 тис. грн, або на 18279,7 тис. грн більше запланованих надходжень (в основному за рахунок надходжень від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності). Видатки за 2006 рік склали 81406,4 тис. гривень. За 9 місяців 2007 року виконання кошторису розвитку системи включає інформацію лише по загальному та спеціальному фондах, дані щодо надходжень від господарської діяльності державних підприємств та фактично проведених ними видатків в Департаменті відсутні, що свідчить про неналежний контроль з боку Департаменту за формуванням доходів та здійсненими протягом року державними підприємствами видатками. Виконання кошторису розвитку системи за 2006 рік та 9 місяців 2007 року наведено у додатку № 4. Як встановлено аудитом, на веб-сайті Департаменту та в бюлетені його офіційного видання «Річний звіт за 2006 рік» витрати на функціонування та розвиток державної системи правової охорони інтелектуальної власності становили 38835,8 тис. грн при фактично здійснених видатках у сумі 81406,4 тис. грн, що свідчить про оприлюднення Держдепартаментом недостовірної інформації. Крім цього, зустрічна перевірка в ДП «Укрпатент» показала, що дані «фактичного кошторису» (звіт про виконання кошторису) не відповідають даним бухгалтерського обліку за 2006 рік та І півріччя 2007 року на суму 4182,6 тис. грн (2006 рік — на 2464,7 тис. грн, 2007 рік — на 1717,9 тис. грн) які є видатками, здійсненими за рахунок доходів від господарської діяльності Укрпатенту не пов’язаної з охороною прав інтелектуальної власності. Таким чином, непрозоре планування, відсутність належного контролю за використанням коштів з боку Держдепартаменту мали наслідком подання недостовірних звітних даних (Голова Держдепартаменту Паладій М. В., нач. фінансово-адміністративного відділу ДДІВ Удовицька Н. М.). 2.5. Результати інвентаризації державних об’єктів права інтелектуальної власності та оцінки їх вартості В економічному аспекті політика держави, пов’язана з використанням, розпорядженням та захистом прав інтелектуальної власності, визначається двома факторами. По-перше, необхідністю впровадження нових знань в економіку країни (інноваційна складова політики держави) і, по-друге, можливістю отримання додаткових доходів в державний бюджет від ефективного використання об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ), що перебувають у державній власності або були створені за державні кошти. У цьому контексті особливе значення має облік, інвентаризація, нарахування амортизації і оподаткування операцій з ОПІВ, а також введення їх у цивільний оборот з метою отримання доходів. Для досягнення даної мети має бути порядок та механізми ефективного виконання зазначених заходів. У матеріалах попередніх перевірок Рахункової палати (Звіт про результати перевірки планування та використання НАН України коштів державного бюджету у 2004 і 2005 роках на прикладні розробки) зазначалося про недосконале нормативне урегулювання питання оцінки та обліку об’єктів інтелектуальної власності в бюджетних установах, зокрема: Інструкцією з обліку необоротних активів, затвердженою наказом Держказначейства від 21.02.2005 № 30, не визначені терміни зносу нематеріальних активів; форми первинного обліку ОІВ, затверджені наказом Мінфіну від 22.11.2004 № 732, не пристосовані для бюджетних установ, оскільки вимагають відображення сум амортизації; нормативні документи Держказначейства передбачають облік лише нематеріальних активів, що придбані та на які отримані охоронні документи, і не визначають порядок обліку нематеріальних активів, створених працівниками, які становлять основну частину ОІВ наукових установ. Відсутні положення щодо обліку нематеріальних активів, які не використовуються установою, проте утримуються з метою використання або щодо яких установі надано лише право користування. Внаслідок цього лише незначна кількість об’єктів права інтелектуальної власності, створених за державні кошти, може бути взята на бухгалтерський облік. До цього часу не прийнято Закон України «Про особливості введення в цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів, спеціальних державних фондів цільового призначення» (або «Закон про комерціалізацію»). Прийняття зазначеного Закону передбачалося Указом Президента України від 27.04.2001 № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», проект Закону внесено на розгляд 03.06.2004 за № 5596, у 2005 році прийнято у першому читанні та доручено Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України доопрацювати у зв’язку з підготовкою до другого читання. На запит контрольної групи щодо розробки зазначеного законопроекту, відповідальними особами ДДІВ надано пояснення, що це є недоцільним. Внаслідок зазначеного вище, доручення Президента України від 07.07.2005 № 1-1/635 щодо забезпечення до 01.12.2005 проведення вартісної оцінки, постановки на бухгалтерський облік та інвентаризації об’єктів права інтелектуальної власності, що належать державі або були створені за державні кошти, належним чином не виконано. Порядок визначення оціночної вартості об’єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік був розроблений Фондом державного майна України разом з МОН, Мінекономіки, Мінфіном, Держкомітетом з питань регуляторної політики та підприємництва і НАН України та затверджений наказом від 13.12.2005 № 3162. Кабінет Міністрів України, на виконання Указу Президента України від 24.11.2005 № 1648/200528[26] доручив (доручення від 07.11.2006 № 3917/23/1-06) керівникам міністерств, інших органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук забезпечити проведення інвентаризації об’єктів права інтелектуальної власності, що належать державі або були створені за державні кошти, у тому числі за кошти державного бюджету і державних цільових фондів, та до 01.12.2007 подати МОН України ґрунтовний звіт про результати проведеної роботи за встановленими формами. МОН України було розроблено та розіслано виконавцям форми звітності щодо проведення інвентаризації та зобов’язано Держдепартамент (наказ від 30.11.2006 № 794) організувати узагальнення вказаних матеріалів та підготувати звіт Уряду разом з пропозиціями щодо подальшого їх використання. Проте, внаслідок відсутності у законодавстві України визначення об’єктів права інтелектуальної власності, які є державною власністю і які є такими, що створені за державні кошти, перед виконавцями постала проблема визначення таких об’єктів щодо яких слід проводити інвентаризацію, що в свою чергу негативно вплинуло на виконання заходу та заздалегідь унеможливило отримання бажаного результату. Аналіз надісланих до МОН України звітів свідчить, що зазначені доручення виконані не в повному обсязі, а мета інвентаризації не досягнута. Зокрема, із 92 суб’єктів звіти надали 59 (64 відс.), з них 29 виконавців звітували лише про те, що у результаті проведеної інвентаризації не виявлено об’єктів права інтелектуальної власності, що є державною власністю, та/або які були створені за державні кошти. У 30 суб’єктів у 2006 році виявлено 19693 ОПІВ, що належать державі або створені за державні кошти, в т. ч. винаходів — 7759, з них в цивільний обіг введено лише 38,1 відс. (винаходів — 14,3 відс.). Пропозиції щодо подальшого ефективного їх використання та отримання економічної вигоди виконавці до МОН не подавали. При цьому, по бухгалтерському обліку зазначених 30 суб’єктів відображено лише 74,4 відс. ОПІВ від загальної кількості введених у цивільний обіг (винаходів — 25,4 відс.), внаслідок чого в обліку додатково планується відобразити 6886 об’єктів права інтелектуальної власності. Таким чином, МОН України та Держдепартамент, до функцій яких віднесено координацію роботи у сфері охорони прав інтелектуальної власності, фактично самостійно не забезпечують контроль за обліком і використанням об’єктів інтелектуальної власності, що належать державі або створені за рахунок бюджетних коштів в системі ЦОВВ, НАН України та галузевих академій наук, державних фондів тощо, внаслідок чого останні також не здійснюють відповідну роботу. Таким чином, відсутні дані щодо надбання держави у цій сфері, а також щодо економічного ефекту видатків держави на інвестиційну діяльність. Як наслідок, держава не володіє інформацією, фактично не управляє об’єктами права інтелектуальної власності, що, в свою чергу, створює передумови до втрати нею прав на значну частину об’єктів інтелектуальної власності та втрачаються надходження до Державного бюджету України. Висновки 1. Міністерство освіти і науки України не забезпечило належного виконання покладених на нього завдань стосовно реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності з урахуванням визначеної інноваційної моделі розвитку держави та її національної безпеки. Державний департамент інтелектуальної власності, як урядовий орган, що діє у складі Міністерства і йому підпорядковується, виконував покладені на нього функції та обов’язки неефективно. За бездіяльності Міністерства освіти і науки та Державного департаменту інтелектуальної власності понад шість років з часу прийняття Бюджетного кодексу України відсутнє наповнення бюджету від здійснення охоронних заходів та прозоре використання отриманих зборів. Як наслідок, кошти на виконання заходів, пов’язаних з охороною інтелектуальної власності, використовувалися з порушеннями та незаконно. Міністерством функції держави фактично делеговано суб’єктам підприємницької діяльності — ДП «Укрпатент» і ДП «УААСП» шляхом неправомірного їх утворення на базі ліквідованих раніше Державного патентного відомства України та Державного агентства України з авторських та суміжних прав, які до реорганізації, відповідно до своїх положень, здійснювали функції центрального органу виконавчої влади у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Держдепартаментом не забезпечено належний контроль за діяльністю уповноважених підприємств в рамках законодавства. 2. Внаслідок неприведення норм спеціальних законів у сфері промислової власності: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 36), «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 26), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 23), «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 28) та «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (ст. 23) у відповідність з Бюджетним кодексом України, збори за видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності, що за законодавством мають цільове призначення та за ознаками належать до неподаткових доходів бюджету, виведені за межі дії правового поля бюджетного законодавства, штучно набули статусу небюджетних, надходять на рахунки госпрозрахункового підприємства «Укрпатент» та використовуються ним з порушеннями законодавства. 3. Проведення видатків поза рахунками Державного казначейства України, відсутність контролю з боку Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності призвело до використання Укрпатентом коштів, передбачених на забезпечення державної охорони об’єктів промислової власності, на свій розсуд. За 2006 рік і 6 міс. 2007 року поза межами Державного казначейства України підприємством отримано зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, у сумі 115,2 млн гривень. За відсутності статусу бюджетних, до цих коштів, як до таких, що сплачені за виконання адміністративних функцій, застосовано пільги зі сплати ПДВ, внаслідок чого держбюджетом розрахунково не отримано податку на додану вартість у сумі понад 23 млн гривень. Незважаючи на цільове призначення надходжень від зборів підприємством на депозитному рахунку в комерційному банку зберігалося 21 млн гривень. За рахунок вищезазначених коштів, всупереч ст. 10, 15 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ДП «Укрпатент» за погодженням з МОН України укладено інвестиційну угоду на будівництво адмінбудівлі. З порушенням вимог част. 4 ст. 2 та ст. 14 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Укрпатентом укладено угоди на загальну суму 32,2 млн грн та використано 19,0 млн грн, з них на заходи, не пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності — 0,9 млн гривень. 4. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2007 № 1148 Порядок сплати та Розмір зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, поданий Міністерством освіти і науки в рамках забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі, не враховує національних інтересів, практики прийняття аналогічних документів пострадянськими державами та в самій Україні. Значне збільшення розмірів зборів проведено без економічного обґрунтування та аналізу наслідків для державного бюджету. У той же час, установам Національної академії наук на забезпечення охорони прав на нові об’єкти інтелектуальної власності додатково потрібно щорічно понад 2,5 млн гривень. Зазначене може спричинити втрату правового захисту створених за десятиріччя винаходів, що належать державі та суб’єктам інтелектуальної власності України, монополізації національного ринку іноземними патентовласниками, переходу винаходів до фізичних осіб, для яких встановлені пільги і, як наслідок, до гальмування технологічного та економічного розвитку держави, що суперечить інтересам національної безпеки. В цьому контексті важливим є те, що відповідні збори акумулюються не у державному бюджеті, а на рахунках суб’єкта підприємницької діяльності. Управління цими коштами є недосконалим, використання їх проводиться безконтрольно та з порушеннями законодавства. 5. Міністерством освіти і науки та Держдепартаментом не забезпечено виконання Указу Президента України від 27.04.2001 № 285 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності» та постанови Уряду від 19.08.2002 № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» і не створено Державну патентну бібліотеку та її регіональні відділення. Посилання Держдепартаменту на відсутність необхідних бюджетних призначень не є слушними, зважаючи на те, що збори, які акумулюються в Укрпатенті для розвитку системи охорони інтелектуальної власності, достатні для створення Патентної бібліотеки без залучення коштів загального фонду державного бюджету. 6. МОН України та Держдепартамент, до функцій яких віднесено координацію роботи у сфері охорони прав інтелектуальної власності, фактично не забезпечують контроль за обліком і використанням об’єктів інтелектуальної власності, що належать державі або створені за рахунок бюджетних коштів в системі ЦОВВ, НАН України та галузевих академій наук, державних фондів тощо, внаслідок чого останні також не здійснюють відповідну роботу. Відсутні дані щодо надбання держави у цій сфері, а також економічного ефекту від видатків держави на інвестиційну діяльність. Як наслідок, держава не володіє інформацією, фактично не управляє об’єктами права інтелектуальної власності, що, в свою чергу, створює передумови до втрати нею прав на значну частину об’єктів інтелектуальної власності та надходжень коштів до Державного бюджету України. 7. Державним департаментом інтелектуальної власності не створено систему дотримання і виконання нормативних актів держави у сфері авторського і суміжного права, через що втрачаються кошти для мистецького сегменту українського суспільства. Державний нагляд не забезпечує головне — справедливу і повну виплату винагороди авторам і виконавцям та, відповідно, отримання бюджетом доходів у вигляді податків. Функції з охорони авторських і суміжних прав Держдепартаментом зведено до формального підписання свідоцтв про державну реєстрацію авторського права, організації процесу виготовлення та видачі контрольних марок, ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. В результаті невиконання Держдепартаментом вимог законодавства щодо контролю за діяльністю організацій колективного управління виникла ситуація, коли охорону авторського права і суміжних прав здійснюють організації, кожна з яких або створена, або виконує свої повноваження з порушенням чинного законодавства. Нормативне неврегулювання порядку визначення кола осіб, які мають право на отримання зібраної винагороди за «чисті носії» та використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм; відсутність чіткого механізму розподілу зібраних коштів між уповноваженою на збір коштів організацією колективного управління та іншими ОКУ, має наслідком невиплату винагороди авторам та, відповідно, ненадходження податків до бюджету. З ринку обігу авторських і суміжних прав, який фахівцями оцінюється, щонайменше, на суму 1,0 млрд грн на рік, фактично збирається у вигляді винагороди лише близько 30,0 млн гривень. Як наслідок, митці не отримують належну винагороду, а держава — належні податки, які, розрахунково, становлять 150 млн грн (надійшло у 2006 році від ОКУ, як податкових агентів — 0,9 млн гривень). Однією з причин недосконалості системи охорони авторських та суміжних прав є відсутність колегіального органу з представників органів влади та заінтересованих організацій, що об’єднують суб’єктів права інтелектуальної власності, а також законодавче неурегулювання діяльності ОКУ. 8. Відсутність у Законі України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та постанові Уряду від 13.10.2000 № 1555 «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» норми щодо контролю суб’єктами авторського права видачі контрольних марок на випуск продукції з використанням їх творів унеможливлює захист інтелектуальної власності та сприяє легалізації контрафактної продукції. Недостатнім також є ступінь захисту контрольної марки, інформація з якої, на сьогодні, технічно легко змінюється на іншу. 9. Внаслідок не узгодженості норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» з нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» в частині сплати державного мита за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності, сплата мита до загального фонду державного бюджету відсутня, до спеціального фонду Державного бюджету України у 2006 році та за 9 місяців 2007 року за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір перераховано 87,6 тис. гривень. За відсутності Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, прийняття якого вимагалося постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756, УААСП запроваджено практику самовільного визначення одиниці твору, на яке видається одне свідоцтво і збори стягуються в однократному розмірі, що зменшує доходи спеціального фонду державного бюджету. 10. Через порушення законодавства щодо процедур використання коштів спеціального фонду державного бюджету, без обґрунтувань заплановано видатки в сумі 1155,0 тис. грн; допущено незаконних витрат у сумі 2229,7 тис. грн; неефективно використано 467,1 тис. гривень. За формального затвердження паспортів бюджетної програми як з боку МОН України, так і з боку Мінфіну України, у 2006 році до паспорта не внесено зміни на загальну суму 354,4 тис. грн, внаслідок чого інформація про їх виконання не відповідає дійсній, що, відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу, є бюджетним правопорушенням. Внаслідок неналежного планування, відсутності контролю з боку Міністерства та Держдепартаменту, Укрпатентом використано з порушеннями чинного законодавства державні кошти у загальній сумі 47,5 млн грн, у тому числі 0,9 млн грн на цілі, не передбачені спеціальними законами у сфері захисту інтелектуальної власності. Відповідальні за неефективну та з порушеннями чинного законодавства здійснювану діяльність і такий стан справ — Міністри освіти і науки Кремень В. Г. (до 02.2005), Ніколаєнко С. М. (з 02.2005), Перший заступник Міністра МОН Гуржій А. М., Голова державного департаменту інтелектуальної власності Паладій М. В. Пропозиції 1. Направити інформацію про результати аудиту Верховній Раді України та запропонувати розглянути результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки з охорони інтелектуальної діяльності у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти з прийняттям відповідного рішення. 2. Направити Висновок Колегії Рахункової палати до «Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності» Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти. 3. Направити інформацію Кабінету Міністрів України та запропонувати: Вжити заходів для узгодження норм законів у сфері інтелектуальної власності з нормами Цивільного та Бюджетного кодексів України. До їх узгодження, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» призупинити дію Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 36), «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 26), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 23), «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 28) та «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (ст. 23) і включити до доходів спеціального фонду державного бюджету збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової інтелектуальної власності. На виконання Указу Президента «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» розробити законопроект «Про порядок набуття прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів» і подати його на розгляд Верховній Раді України. Ініціювати приведення Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» у відповідність із Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» в частині права автора на отримання інформації про використання його інтелектуальної власності. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону з урегулювання діяльності організацій колективного управління авторськими правами. Привести Декрет Кабінету Міністрів «Про державне мито» у відповідність з нормами Закону України «Про авторське право і суміжні права». Переглянути Порядок сплати та Розміри зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2007 № 1148, з метою врахування національних інтересів і практики прийняття та застосування аналогічних документів пострадянськими державами. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки», визначивши джерелом утворення Державної патентної бібліотеки та її філіалів кошти від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Привести Положення про Міністерство освіти і науки та Державного департаменту інтелектуальної власності в частині повноважень у сфері інтелектуальної власності у відповідність із законодавством у цій сфері. Обмежити права Міністерства освіти і науки та Державного департаменту інтелектуальної власності в частині делегування своїх повноважень підпорядкованим підприємствам. Створити колегіальний орган з представників органів влади та зацікавлених організацій, що об’єднують суб’єктів права інтелектуальної власності. 4. Направити Висновок Колегії Рахункової палати Міністерству освіти і науки та запропонувати: вжити заходів для усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушеннях при плануванні та використанні бюджетних коштів і коштів, що акумулюються на рахунках ДП «Українській інститут промислової власності»; забезпечити безумовне виконання всіх повноважень у сфері інтелектуальної власності, визначених законодавством, у тому числі в частині взаємодії з організаціями колективного управління авторським правом та суміжними правами; ініціювати перед Кабінетом Міністрів України внесення змін до Положень про Міністерство та про Державний департамент інтелектуальної власності з метою приведення їх в частині повноважень у відповідність з повноваженнями, що випливають із законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також щодо приведення Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» у відповідність з нормами Закону України «Про авторське право і суміжні права»; ініціювати перед Кабінетом Міністрів України подання до Верховної Ради України пропозицій про внесення змін до законодавства у сфері інтелектуальної власності з метою приведення його норм у відповідність з Цивільним та Бюджетним кодексами України; приведення Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та постанови Уряду від 13.10.2000 № 1555 у відповідність із Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» в частині права автора на отримання інформації про використання його інтелектуальної власності; взяти участь у виконані Указу Президента «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» в частині підготовки законопроекту «Про порядок набуття прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів»; ініціювати перед Кабінетом Міністрів України урегулювання діяльності ОКУ окремим законодавчим актом, а також створення при Уряді колегіального органу у складі представників органів влади та заінтересованих організацій, що об’єднують суб’єктів права інтелектуальної власності; ініціювати перед Кабінетом Міністрів України внесення змін до постанови від 19.08.2002 № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» щодо визначення джерелом утворення Державної патентної бібліотеки та її філіалів коштів від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності; розробити та затвердити відповідно до чинного законодавства порядок ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір; вжити заходів щодо посилення ступеня захисту контрольної марки.
Головний контролер — директор департаменту з питань науки та гуманітарної сфери Я. А. ФЛІССАК
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
3.5
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 1/51 19.05.08 р. За позовом Державного підприємства «Український інститут промислової власності» До Рахункової палати України Про визнання протиправними та скасування висновку та постанови Суддя О. В. Бачун Секретар О. В. Саратова Представники: Від позивача: Дубинський М. І., Сопільняк В. Ю.— п/к (дов. від 05.03.08 р.) Від відповідача: Хабіна Л. О.— нач. від., Полякова Ю. Г.— голов. спец. (дов. від 21.03.0-8 р. № 10-646) Обставини справи: Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування висновку Колегії Рахункової палати України до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.07 р. № 76/30-2 та постанову Колегії Рахункової палати України від 11.12.07 р. № 30 в частині затвердження висновку Колегії до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.07 р. № 76/30-2. В судовому зсіданні 19.05.08 р. представником позивача уточнено позовні вимоги, а саме: позивач просить суд визнати протиправними та скасувати окремі положення оскаржуваних висновку та постанови. В судовому засіданні 19.05.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,— В С Т А Н О В И В: 11.12.07 p. Колегією Рахункової палати України прийнято висновок № 76/30-2 до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності. Також 11.12.07 р. Колегією Рахункової палати прийнято постанову № ЗО, якою затверджено оскаржуваний висновок. Позивач — Державне підприємство «Український інститут промислової власності» — вважає оскаржувані висновок та постанову такими, що прийняті не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з таких підстав. Рахункова палата мала діяти у даному випадку на підставі Закону України «Про Рахункову палату», яким визначено її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення (ст. ст. 6, 7 Закону). На думку позивача, Рахункова палата не має повноважень на здійснення аудиту ефективності діяльності, оскільки до функцій та повноважень Рахункової палати віднесено здійснення перевірок та ревізій (ст. ст. 6, 7, 26 Закону). Позивач не оскаржує право Рахункової палати на проведення перевірок, проте форма, у якій її було проведено, не узгоджується визначеними Законом України «Про Рахункову палату» формами діяльності Рахункової палати. П. 2 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» останній надане повноваження на проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених ст. 16 цього Закону, згідно якої Рахункова палата має право контролювати також підприємства у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України. Проте позивач не є особою, яка фінансується з державного бюджету, про що свідчать, зокрема, установчі документи позивача та положення законів України про Державний бюджет України щонайменше на 2006-2007 pp. Про неналежність позивача до осіб, які фінансуються з державного бюджету, свідчить також відсутність у ДП «Український інститут промислової власності» спеціальних казначейських рахунків, виключно на які може відбуватися зарахування бюджетних коштів. Таким чином, перевірка Рахунковою палатою діяльності позивача, який не є особою, що фінансується з державного бюджету та який не витрачає бюджетних коштів, не узгоджується з положеннями Закону України «Про Рахункову палату». Позивач посилається також на наявність у висновку тлумачення Відповідачем положень чинного законодавства України, що є виключною компетенцією Конституційного Суду України, і свідчить про вихід Відповідачем за межі наданих йому повноважень. В якості ще однієї підстави невідповідності оскаржуваних висновку та постанови вимогам чинного законодавства України позивач зазначає, що переважна більшість положень висновку щодо виявлених порушень бюджетного законодавства ґрунтується виключно на припущеннях та не узгоджується з приписами чинного в Україні законодавства. Відповідач — Рахункова палата України — проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав. Право відповідача проводити аудит ефективності діяльності визначене ст. 26 Бюджетного кодексу України, згідно якої зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою — в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України. Крім того, відповідні повноваження надані відповідачу Стандартом Рахункової палати «Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів», затвердженим Постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.04 року № 28-6. Відповідач послався на також на те, що має право перевіряти будь-яких осіб, оскільки чинним законодавством України йому надане право вишукувати додаткові джерела для поповнення державного бюджету. Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав. Ст. 98 Конституції України визначено, що Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Рахункову палату». Зокрема, ст. 36 вказаного закону визначено, що Рахункова палата свою діяльність здійснює як незалежний орган контролю Верховної Ради України і керується Конституцією України і законами України, виконуючи свої функції і повноваження згідно із статусом, визначеним цим Законом. До функцій та повноважень Рахункової палати ст. ст. 6, 7, 26 Закону віднесено здійснення перевірок та ревізій. Ст. 26 Бюджетного кодексу України визначено, що зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою — в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України. Пунктом 2 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» відповідачу надане повноваження на проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених статтею 16 цього Закону. Водночас згідно ст. 16 вказаного закону Рахункова палата має право контролювати також підприємства у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України. Також ст. 110 Бюджетного кодексу України до повноважень Рахункової палати відносить здійснення контролю за ефективністю використання і управління коштами Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. Згідно матеріалів справи оскаржувані висновок та постанова прийняті в межах повноважень Рахункової палати щодо проведення контролю за надходженням (наповненням) коштів державного бюджету в межах повноважень, наданих ст. 110 Бюджетного кодексу України. Складовою частиною чого є оцінка ефективності діяльності суб’єкта, що перевіряється. Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України під час прийняття оскаржуваних актів. Крім того, згідно перерахованих актів законодавства ні висновок, ні постанова колегії Рахункової палати не є рішеннями, що є обов’язковими для виконання, тоді як викладені в них пропозиції можуть бути використані органами державної влади при прийнятті відповідних рішень. Зазначений висновок суду підтверджується наступним. Згідно оскаржуваної постанови Колегії Рахункової палати України від 11.12.07 р. № 30 висновок Колегії з урахуванням зауважень і пропозицій направлено до Міністерства освіти і науки України, Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Кабінету Міністрів України та до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування. За результатами розгляду Генеральна прокуратура України ці висновки Рахункової палати України відхилила, бо постановою від 02.04.08 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи, оскільки матеріалами перевірки позивача Генеральною прокуратурою України встановлено відсутність порушень бюджетного законодавства з боку позивача, про що йдеться в оскаржуваному висновку Рахункової палати України. Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16/04/2008 р. «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в України» не міститься покликання про те, що кошти, отримані позивачем є бюджетними, та необхідності змін щодо цього в законодавстві. Не всі висновки Рахункової палати України були прийнятими на засіданні цього Комітету, хоча і містилися у проекті рішення цього Комітету, копія якого знаходяться в матеріалах справи. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти при прийнятті відповідного рішення не врахував оскаржуваний висновок в частині порушення суб’єктами, які перевірялися, положень бюджетного законодавства та необхідності зміни законодавства України в цій частині. Тобто, саме ці органи державної влади в межах своєї компетенції мали би прийняти відповідні рішення щодо висновків Рахункової палати України, тоді як Рахункова палата України, проводячи перевірки згідно чинного законодавства, викладає у своїх актах власні міркування щодо предмету перевірки, які можуть знайти або не знайти реалізацію у відповідних рішеннях компетентних органів державної влади. За таких обставин сам факт прийняття оскаржуваних висновку та постанови не можуть вважатися такими, що порушують права та інтереси позивача. Якщо позивач вважає, що у висновку та постанові міститься інформація, що не відповідає дійсності, він може звернутися за захистом своїх прав в порядку ст. 277 ЦК України з позовом про спростування недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача, у відповідний суд. На підставі вищенаведеного, ст. 160–163, 186 України, суд,— П О С Т А Н О В И В: 1. В задоволенні позовних вимог відмовити. 2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті згідно ухвали суду від 11.03.08 р. 3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя О. В. БАЧУН
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
3.6
24.12.2007 № 12837/6/234015 Всеукраїнська гільдія кінорежисерів «24/1» вул. Саксаганського, 6, м. Київ, 01033 Про розгляд листа Державна податкова адміністрація України розглянула лист Всеукраїнської гільдії кінорежисерів «24/1» від 07.12.07 № 07/12/07-1 щодо діяльності ТОВ «Классік-Відео», і повідомляє. Майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним кодексом України, у тому числі питання, пов’язані із поняттям: права інтелектуальної власності. Пунктом 4 статті 47 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» із змінами і доповненнями визначено, що особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. Постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 № 71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» та від 18 січня 2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» визначено, що юридичні і фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм, самостійно нараховують суми винагороди і перераховують її визначеними Міністерством освіти і науки України уповноваженим організаціям колективного управління майновими правами суб’єктів суміжних прав (далі — уповноважені організації), що створені суб’єктами суміжних прав і не є державними організаціями. Крім того, зазначені юридичні і фізичні особи на підставі договорів про виплату винагороди надають уповноваженим організаціям у письмовій формі в установлені договором терміни відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди. Функції організацій колективного управління визначено статтею 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об’єкти. Згідно з вимогами чинного законодавства функції по розподілу та виплаті зібраної винагороди суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав покладено на організації колективного управління. Згідно зі статтею 52 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХII «Про авторське право і суміжні права» із змінами і доповненнями за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Відповідно до статті 6 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій України» із змінами і доповненнями усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Одночасно повідомляємо, що згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України заборонено незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини суб’єктів господарювання. Відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХII «Про державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями (далі — Закон № 509-ХІІ) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Згідно зі статтею 111 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби здійснюють планові виїзні перевірки платників податків за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності не частіше одного разу на календарний рік та позапланові виїзні перевірки за підставами, визначеними цією статтею. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 619 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів)» передбачено щоквартальне формування планів-графіків проведення планових виїзних перевірок усіма контролюючими органами за місцезнаходженням суб’єктів господарювання. Статтею 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами і доповненнями визначено перелік контролюючих органів та межі їх компетенції при здійсненні перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів та обов’язкових платежів. Державна податкова адміністрація України здійснює перевірки суб’єктів господарювання з питань дотримання податкового законодавства відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні». Одночасно повідомляємо, що відповідно до Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХII «Про інформацію» державні органи зобов’язані надати інформацію на вимогу осіб, яких вона стосується. Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Поряд з цим, інформація щодо діяльності ТОВ «Класік-Відео» направлена до Державної податкової адміністрації у м. Києві для врахування в межах компетенції при здійсненні контрольно-перевірочної роботи. Заступник Голови М. Я. РОМАНІВ
3.7
РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ 06.03.2008 № 03-505 Голові Верховної Ради України ЯЦЕНЮКУ А. П. Про охорону прав на сорти рослин та сортовипробування Колегія Рахункової палати розглянула «Звіт про результати аудиту використання у 2006–2007 роках коштів державного бюджету, виділених на сортовипробування та охорону прав на сорти рослин» і зробила наступні висновки. Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України, насамперед, у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва, як основи продовольчої безпеки держави. Проте запроваджена Міністерством фінансів та Міністерством аграрної політики система фінансування бюджетних програм, направлених на виконання робіт з сортовипробування та охорони прав на сорти рослин, не забезпечує реалізацію державної політики у цій сфері. Нормативно-правове забезпечення виконання бюджетних програм, за якими використовуються кошти на зазначену мету, не відповідає вимогам Бюджетного кодексу, є застарілим або зовсім відсутнє. Мінагрополітики не забезпечує виконання повноважень, визначених йому Законом України від 21.03.1993 № 3116 «Про охорону прав на сорти рослин» в частині організації і контролю виконання цього Закону по реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин та заборони поширення в Україні сортів, не внесених в Реєстр сортів. Відсутність належного державного регулювання впровадження нових сортів рослин призводить до того, що з року в рік збільшується питома вага площ, які засіваються старими сортами. Наприклад, у 2006 році по озимій пшениці сортами, занесеними в Реєстр від 6 до 10 років, культивувалося на 17 відс. більше площ, ніж у 1991 році, по цукровому буряку — на 18 відс., ярому ячменю — 6 відс. та соняшнику — на 3 відсотки. При цьому широко застосовується практика проведення посівів гібридами, які не пройшли державне випробування. Так, в Харківській області, гібридами, які не пройшли державне випробування, засівається майже кожний п’ятий гектар кукурудзи на зерно, сьомий гектар — тритікале, десятий гектар — гороху та соняшнику. Аудитом встановлено, що в порушення частини 3 статті 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», згідно з якою забороняється поширювати в Україні сорти, не внесені до Реєстру сортів, п’ята частина посівів озимої пшениці в Луганській, Миколаївській і Сумській областях засіваються невідомими сортами. Більше половини посівів ярого ріпаку, що вирощується в Івано-Франківській, Рівненській та Хмельницькій областях, засіяні сортами, не внесеними до Реєстру сортів рослин України. У державі відсутній дієвий механізм контролю за ввезенням на митну територію України насіння і садивного матеріалу, які не отримали майнових прав інтелектуальної власності в установленому національним законодавством порядку. Залишаються законодавчо невизначеними повноваження інспекційних органів у сфері охорони прав на сорти рослин. З метою забезпечення виконання Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», Колегія Рахункової палати вважає за необхідне переглянути нормативно-правові акти, пов’язані з ліцензуванням оптової торгівлі насінням і встановити кримінальну та адміністративну відповідальність за вирощування в Україні насіння та садивного матеріалу, що належить до сортів рослин, не зареєстрованих в установленому порядку. Незважаючи на те, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 31.05.2007 № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», Кабінетом Міністрів України не забезпечується його реалізації. До цього часу не приведені у відповідність з названим Законом діючі нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, а також не переглянуто і не скасовано нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів, що суперечать цьому Закону. В Україні відсутній державний контроль за кількістю ввезення іноземними компаніями власних сортів рослин, у т. ч. ГМ-сорти, і безперешкодного заволодіння ними великим аграрним ринком України, що несе в собі загрозу поступової втрати продовольчої безпеки країни. Потребує суттєвого доопрацювання Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» в частині встановлення особливостей державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на генетично модифіковані сорти рослин. Направляємо у порядку інформування і для розгляду у відповідних Комітетах. З повагою Голова В. К. СИМОНЕНКО
3.8
РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ 24.03.2008 № 05-670 Головний контролер, директор департаменту з питань науки і гуманітарної сфери Я. А. ФЛІССАК Щодо проекту Рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти За Вашим зверненням від 17.03.2008 № 04-22/13-384 мною розглянуто проект Рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні». Проект Рішення з питань, які піддавалися контролю Рахунковою палатою, підтримую. Ще раз хочу наголосити на доцільності включення до спеціального фонду державного бюджету зборів за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, зазначення походження товарів, знаки для товарів і послуг, промислові зразки та топографії інтегральних мікросхем та залишення цільового використання цих коштів, оскільки це забезпечить прозорість і цільове їх використання.
З повагою Головний контролер, директор департаменту з питань науки і гуманітарної сфери Я. А. ФЛІССАК
3.9
ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 01.04.2008 № 06-11/420 Голові Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України ПОЛОХАЛУ В. І. Про надання інформації На Ваш лист від 15.01.2008 № 04-22/8-35 щодо проведення перевірки ефективності використання коштів Державного бюджету України, виділених Державному агентству України з інвестицій та інновацій на розвиток інноваційної діяльності Головне контрольно-ревізійне управління України повідомляє. На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 25.01.2008 № 3312/1/1-08 до листа народного депутата України Павловського A. M., та від 25.02.2008 № 9696/1/1-08 до листа Генеральної прокуратури України від 14.02.2008 № 07/2/2-23 вих-08, органами державної контрольно-ревізійної служби з 26.02.2007 розпочато ревізії фінансово-господарської діяльності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі — ДІФКУ або Установа) та Державного агентства України з інвестицій та інновацій (далі — Держінвестицій) за 2006–2007 роки. ДІФКУ є державною небанківською фінансово-кредитною установою, на яку покладено функції здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, організаційне забезпечення конкурсів з визначення переможців інноваційних та інвестиційних проектів, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку національної економіки. Установа створена у 2000 році, є правонаступником майнових прав та обов’язків Державного інноваційного фонду України та належить до сфери управління Держінвестицій. Держінвестицій, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, створено у 2006 році, а регіональні центри інноваційного розвитку у II півріччі 2007 року. Контрольними заходами охоплено діяльність центрального апарату ДІФКУ та 16 його структурних підрозділів, а також Держінвестицій і 9 підвідомчих їй бюджетних установ. Наразі, ревізії ДІФКУ та Держінвестицій з 25.03.2007 зупинено у зв’язку з необхідністю проведення значної кількості зустрічних звірок для з’ясування достовірності даних щодо обґрунтованості кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів, цільового використання позик та обладнання, отриманого у лізинг, а також реальності існуючих боргів. Проміжні результати контрольних заходів засвідчили існування у діяльності вказаних установ низки системних проблем та прорахунків при прийнятті управлінських рішень, які зумовлені наступними чинниками. По-перше, ДІФКУ не забезпечено вжиття повного комплексу заходів щодо повернення суб’єктами господарювання наданих їм інноваційних коштів у попередніх роках. Так, станом на 01.01.2008 за 624 договорами з 698, укладених в минулі роки із суб’єктами господарювання, не виконано умови щодо своєчасного та в повному обсязі повернення отриманих на умовах кредиту та позики інноваційних коштів, внаслідок чого від підприємств та організацій у визначені угодами терміни не надійшло майже 370 мли грн кредитних ресурсів. Крім того, відсутність дієвого впливу на боржників призвела до формування 171,1 млн грн дебіторської заборгованості, в тому числі 86 млн грн з високим ризиком неповернення з причини банкрутства одержувачів позикових коштів та 37,4 млн грн, які фактично втрачені через виключення позичальників з державного реєстру. За період з 01.10.2006 по 01.01.2008 окремі регіональні відділення ДІФКУ забезпечили надходження боргів лише у сумі від 10 до 63 тис. грн, а Закарпатське регіональне відділення за цей час не повернуло жодної гривні інноваційних коштів. 32 дебітори, що обліковуються в Харківському регіональному відділенні, станом на 01.01.2007 заборгували ДІФКУ 23,9 млн грн, з них лише один боржник повернув 63 тис. грн Подібна ситуація мала місце в Івано-Франківському (повернено 53 тис. грн) Кіровоградському (повернено 72 тис. грн) та Херсонському (повернено 165,5 тис. грн) регіональних відділеннях. У результаті, протягом ревізійного періоду з наявних 16 регіональних відділень ДІФКУ лише у 4 доходи перевищили витрати на їх утримання, решта відділень збиткові. При цьому, центральний апарат ДІФКУ самоусунувся від виконання одного з основних завдань, передбачених статутом, а саме — забезпечення повернення Установі інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інноваційним фондом. Зокрема, всі інноваційні та лізингові угоди, а також справи з ведення претензійно-позовної роботи, які супроводжував центральний апарат, були передані на обслуговування в регіональні відділення. Незважаючи на те, що ДІФКУ, в цілому, є прибутковою установою і чистий прибуток за 2007 рік склав майже 3 млн грн, доходи від інноваційної та інвестиційної діяльності лише на половину перекривають витрати на її утримання. Основним джерелом доходів є сплата комерційними банками відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках. Так, з загальної суми отриманого у 2007 році доходу (29,6 млн грн) більшу половину (15,4 млн грн) становлять відсотки по депозитних вкладах. Слід зазначити, що п. 23 Статуту ДІФКУ передбачено, що її статутний фонд формується за рахунок коштів, що надійшли в результаті повернення підприємствами-виконавцями інноваційних проектів дебіторської заборгованості за інноваційними позиками, наданими у 1992-2000 роках Державним інноваційним фондом та його регіональними відділеннями, і прибутку Установи. У 2007 року до статутного фонду Установи від повернення позик, що надавались протягом 1992–1999 років, спрямовано лише 13,5 млн гривень. Фактично, статутний фонд станом на 01.01.2008 зареєстрований у сумі 400 млн грн, з яких неоплачений капітал становить 122,8 млн грн При цьому, ДІФКУ не було прийнято жодного рішення щодо зменшення суми неоплаченого капіталу за рахунок спрямування до статутного фонду частини прибутку. В основному кошти статутного фонду спрямовувалися на утримання Установи та розміщення депозитів в установах банків. Станом на 01.01.2008 залишок коштів на депозитних рахунках становить 103 млн грн Натомість, завдання щодо спрямування власних коштів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів, передбачене п. 7 Статуту, не виконується. По-друге, на фінансовий стан ДІФКУ негативно вплинули господарські операції щодо розміщених державних коштів у вигляді довгострокових інвестицій (в акції комерційних структур та спільну з ними діяльність) на суму 91,5 млн гривень. Зокрема, ДІФКУ не отримано жодної гривні дивідендів від ЗАТ «Український банк реконструкції та розвитку» (далі — ЗАТ «УБРР», Банк), до статутного фонду якого спрямовано 72 млн грн, в тому числі у 2007 році — 40 млн гривень. Слід зазначити, що в результаті відволікання з обігу 91,5 млн грн на придбання цінних паперів та внесків у спільну діяльність, а не надання коштів у кредит при середньорічній відсотковій ставці, що застосовувалася ДІФКУ за депозитними угодами, у розмірі 13 %, розрахунково втрачено доходів лише за 10 місяців 2007 року на суму 9,9 мли гривень. По-третє, контрольними заходами виявлено випадки порушень чинного законодавства та прийняття необґрунтованих управлінських рішень. В основному фінансові порушення обумовлені недотриманням вимог чинного законодавства при визначенні потреби у бюджетних коштах, орендної плати, нарахуванні заробітної плати, придбанні основних засобів. Так, внаслідок недотримання Держівестицій Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, завищено потребу у бюджетних коштах на преміювання на 86,7 тис. гривень. Аналізуючи затверджені штатні розписи Держінвестицій та фактичну кількість працюючих, можна зробити висновок про постійне завищення витрат бюджетних коштів на власне утримання, або необґрунтоване визначення загальної чисельності працівників. Так, на 2006–2007 роки штатним розписом затверджено 116 штатних одиниць, але станом на 01.01.2007 кількість працюючих становила 30 чоловік, а станом на 01.01.2008 — 71. Проте, фінансування на утримання Держінвестицій у 2006–2007 роках проводилось без врахування наявних вакансій, що становили у різні періоди від 80 до 38 %. Неукомплектованість кадрами надала можливість Держінвестицій виплачувати працівникам по чотири види премій: місячну, квартальну, річну та за виконання особливо важливої роботи. Зокрема, за проведення інвентаризації і тендеру, у грудні 2007 року виплачено 96,2 тис. грн преміальних виплат. Контрольними заходами виявлено факти неефективного використання ДІФКУ власних коштів. Зокрема, при наявності на поточних рахунках щоденного залишку вільних коштів в межах 5 млн грн, ДІФКУ придбано у фінансовий лізинг терміном на 5 років 9 легкових автомобілів загальною вартістю 5,2 млн грн (3 авто марки Toyota Land Cruiser, 5 авто марки Toyota Corola, 1 авто марки Volvo S80), з яких вартість автомобілів становить 2,7 млн грн, а решта — винагорода лізингодавцю. Внаслідок необґрунтованих управлінських рішень, прийнятих керівництвом, ДІФКУ недоотримано 300 тис. грн доходу. Так, у 2007 році ДІФКУ у двох випадках без наявних на те підстав відкликав частину депозитних вкладів, через що банк знизив належні до сплати проценти з відповідним коригуванням раніше сплачених відсотків. По-четверте, недосконалість механізму відбору на конкурсних засадах інноваційних та інвестиційних проектів не сприяла прозорості відбору переможців конкурсу. Відсутність у Порядку конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на 2007 рік, затвердженого наказом Держінвестицій від 24.04.2007 № 26, чіткого порядку визначення суми відсотків, що підлягала відшкодуванню, дала можливість переважній більшості переможців конкурсу у своїх заявках вказувати не фактично сплачену суму відсотків на дату реєстрації заяви, а розрахункову. В результаті ДІФКУ компенсовано відсотки за користування кредитами, залученими для фінансування проектів, які фактично були сплачені кредитним установам після рішень Міжвідомчої ради та Конкурсної комісії. Окремими учасниками, які визначені переможцями конкурсу на отримання фінансової підтримки за рахунок бюджетних коштів, лише у 2007 році були укладені кредитні угоди з банками, і на момент реєстрації заявки та проведення засідань конкурсної комісії фактична сума сплачених ними відсотків становила 8- 12 % від заявленої суми. Питання щодо обґрунтованості наданих у 2007 році кредитів за рахунок бюджетних коштів досліджуються. Таким чином, контрольні заходи засвідчили збитковість та ризиковість вкладання державних коштів в довгострокові фінансові інвестиції, неналежне супроводження реалізації інноваційних і інвестиційних проектів та інші системні недоліки в управлінні державними ресурсами. З огляду на викладене, та з метою підвищення ефективності управління державними фінансовими ресурсами Головне контрольно-ревізійне управління України вважає за доцільне: включити фінансові ресурси Установи до доходів спеціального фонду державного бюджету; розглянути питання доцільності подальшого існування ДІФКУ з огляду на утворення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері інноваційної діяльності; розробити та затвердити порядок моніторингу діяльності одержувачів державних ресурсів та заставодавців, своєчасності та повноти виконання умов інвестиційних та інноваційних договорів, насамперед, у частині розрахунків за отриманими кредитами; вжити дієвих заходів щодо повернення позикових коштів з простроченим терміном погашення. Остаточну інформацію буде надано після завершення контрольних заходів. З повагою Голова М. І. СИВУЛЬСЬКИЙ ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 11.04.2008 № 03-11/331 Верховна Рада України Комітет з питань науки і освіти Про розгляд проекту рішення Головне контрольно-ревізійне управління України за зверненням Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від 04.04.2008 № 04-22/8-472 розглянуло в межах повноважень, визначених законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», проект рішення «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні» та пропонує. Абзац 4 п. 3.6 проекту Рішення викласти в наступній редакції: «при проведенні контрольних заходів органами державної контрольно-ревізійної служби діяльності органів та установ, що входять до системи правової охорони інтелектуальної власності, а також дотримання ними вимог законодавчих актів залучати відповідно до статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» фахівців з питань інтелектуальної власності з міністерств, галузевих академій наук та громадських організацій.» Голова М. І. СИВУЛЬСЬКИЙ
ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 06.06.2008 № 06-12/722 Кабінет Міністрів України Про виконання доручення На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 25.01.2008 № 3312/1/1-08 до листа народного депутата України Павловського А. М. та від 25.02.2008 № 9696/1/1-08 до листа Генеральної прокуратури України від 14.02.2008 № 07/2/2-23 вих-08, Головне контрольно-ревізійне управління України в доповнення до листа від 28.04.2008 № 06-12/408 повідомляє про остаточні результати ревізій фінансово-господарської діяльності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі — ДІФКУ, Установа) та Державного агентства України з інвестицій та інновацій (далі — Держінвестицій) за 2006–2007 роки. Слід зазначити, що Держінвестицій та Установа не погодилися з окремими висновками, викладеними в актах ревізій ГоловКРУ, та надали заперечення. У цілому, як зазначалося в попередній інформації, результати контрольних заходів засвідчили існування у діяльності вказаних установ низки системних проблем та прорахунків при прийнятті управлінських рішень, які зумовлені наступними чинниками. По-перше, наявність комплексу негативних тенденцій, аналогічних тим, що були виявлені попередніми контрольними заходами, в частині повноти відшкодування суб’єктами господарювання наданих їм інноваційних коштів у попередніх роках. Відсутність дієвого впливу на боржників призвела до формування станом на 01.01.2008 за 624 інноваційними та кредитними договорами, укладеними в минулі роки із суб’єктами господарювання, простроченої дебіторської заборгованості на загальну суму близько 338 млн грн, з яких 200,3 млн грн з високим ризиком неповернення, в тому числі 97,5 млн грн (147 боржників) з причини банкрутства одержувачів позикових коштів та 102,8 млн грн (217 боржників) через виключення позичальників з державного реєстру (дані кошти фактично втрачено). Крім того, наявність простроченої кредиторської заборгованості обумовлена неналежним контролем з боку Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та її регіональних відділень за збереженням заставодавцями заставного майна. Так, лише у Кіровоградській області контрольними заходами встановлено відсутність заставного майна у підприємств-боржників на загальну суму 1,3 млн грн, зокрема, в ТОВ «Славутич — Агро» на 0,3 млн грн, в ТОВ «Біс-Сервіс» та ВТФ «Надійність» на 0,7 млн грн, ЗАТ «Союз» на 0,4 млн гривень. У результаті бездіяльності посадових осіб Кіровоградського відділення ДІФКУ втрачено можливість повернення боргу за інноваційними позиками на загальну суму 0,2 млн грн Так, в порушення ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнавання його банкрутом» Кіровоградським регіональним відділенням не подано протягом 30 днів з дати опублікування оголошень про провадження у справі про банкрутство заяв до господарського суду з вимогами ДО ВАТ «Чисті метали» та заводу «Калькулятор» щодо повернення ними боргу по інноваційним позикам відповідно на суму 203,3 тис. грн та 31,9 тис. грн, що дало можливість керуючому санацією цих підприємств не включати Кіровоградське відділення ДІФКУ до реєстру кредиторів та прийняти рішення про списання наявної перед ДІФКУ заборгованості. Незважаючи на наявність у бухгалтерському обліку Дніпропетровського регіонального відділенням ДІФКУ заборгованості перед ВАТ «Завод «Південгідромаш» у сумі 0,4 мли грн, вона є нереальною до стягнення, так як судом відмовлено відділенню в задоволенні позову про стягнення боргу у зв’язку із закінченням терміну позовної давності. При цьому, центральний апарат ДІФКУ самоусунувся від виконання одного з основних завдань, передбачених статутом, а саме — забезпечення повернення Установі інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інноваційним фондом. Зокрема, всі кредитні, інноваційні та лізингові угоди, а також справи з ведення претензійно-позовної роботи, які супроводжував центральний апарат ДІФКУ, були передані на обслуговування в регіональні відділення. Проте рівень роботи регіональних відділень з повернення позик залишається досить низьким. Окремі з цих відділень за період з 01.10.2006 по 01.01.2008 забезпечили надходження боргів лише у сумі від 10 до 63 тис. грн, а Закарпатське регіональне відділення за цей час не повернуло жодної гривні інноваційних коштів. Разом з тим, на своє утримання дані відділення витратили від 111 тис. грн до 218 тис. гривень. В загальному, доходи від основної діяльності ДІФКУ (інноваційної та інвестиційної) лише на половину перекривають витрати на її утримання, але в цілому Установа є прибутковою організацією, оскільки основним джерелом доходів є сплата комерційними банками відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках. Так, із загальної суми отриманого у 2007 році доходу (29,6 млн грн) більшу половину становлять відсотки по депозитних вкладах. По-друге, на фінансовий стан ДІФКУ негативно вплинули господарські операції щодо розміщених державних коштів у вигляді довгострокових інвестицій (в акції комерційних структур та спільну з ними діяльність) на суму 91,5 млн гривень. Слід зазначити, що в результаті відволікання з обігу 91,5 млн грн на придбання цінних паперів та внесків у спільну діяльність, а не надання коштів у кредит при середньорічній відсотковій ставці, що застосовувалася ДІФКУ за депозитними угодами, у розмірі 13 %, розрахунково втрачено доходи лише за 2007 рік на суму 9,9 млн гривень. По-третє, контрольними заходами виявлено випадки порушень чинного законодавства та прийняття необґрунтованих управлінських рішень. В основному фінансові порушення обумовлені недотриманням вимог чинного законодавства при визначенні розміру орендної плати, нарахуванні заробітної плати, придбанні основних засобів. Контрольними заходами в Державному агентстві з інвестицій та інновацій та його регіональних центрах виявлено фінансових порушень на загальну суму 1,8 млн грн, у тому числі на 0,7 млн грн, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів. В результаті завищення вартості робіт зі створення та супроводження веб-сайту Держінвестицій, незаконні витрати бюджетних коштів склали 0,4 млн грн Так, у 2007 році Держінвестицій перерахувало ТОВ «ВІВА СОЛЮШНС — Україна» майже 460 тис. грн бюджетних коштів за виконані роботи зі створення і супроводження веб-сайту. Проте, зустрічною звіркою у виконавця цих робіт документально підтверджено витрати лише 20,5 тис. грн, що становить 4,4 % від отриманої суми. Внаслідок необґрунтованих управлінських рішень, прийнятих керівництвом ДІФКУ Державна інноваційна фінансово-кредитна установа недоотримала доходи на загальну суму 0,3 млн гривень. Зокрема, у 2007 році ДІФКУ у двох випадках без наявних на те підстав відкликав частину депозитних вкладів, через що банк знизив належні до сплати проценти з відповідним коригуванням раніше сплачених відсотків, в результаті чого ДІФКУ недоотримано 339 тис. грн доходу. Крім того, прикладом неефективного управлінського рішення ДІФКУ є договір укладений між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ «Хліб Переяславщини» про погашення товариством боргу за договором фінансового лізингу, укладеного у 2005 році, шляхом передачі ДІФКУ проектно-копггорисної документації вартістю 105,5 тис. гривень. Так, отримана ДІФКУ від ТОВ «Хліб Переяславщини» проектно-кошторисна документація на проведення відновлювального ремонту зернопереробного комплексу виявилася не придатною до використання, і через чотири місяці після її отримання ДІФКУ замовив нову проектну документацію, за яку заплатив виконавцю 185,3 тис. гривень. Поряд з фактами необґрунтованих управлінських рішень мають місце факти прямих фінансових порушень. Так, в порушення нормативних документів, що регламентують орендні відносини, занижено суму нарахованої орендної плати за договорами оренди укладеними з ТОВ «Українська сірникова фабрика» та ЗАТ «Ензім» на 75 тис. гривень. В порушення умов договору укладеного ДІФКУ з ТОВ «Адвокадське юридичне бюро «Егіда» (яким передбачено виплату винагороди в розмірі 6 % від суми боргу, що надійде на рахунок Установи), без фактичного надходження на рахунок Установи коштів в рахунок погашення боргу, виплачено товариству винагороду в сумі 77,5 тис. гривень. По-четверте, недосконалість механізму відбору на конкурсних засадах інноваційних та інвестиційних проектів не сприяла прозорості відбору переможців конкурсу. Відсутність у Порядку конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на 2007 рік, затвердженого наказом Держінвестицій від 24.04.2007 № 26, чіткого порядку визначення суми відсотків, що піддягала відшкодуванню, дала можливість 18 суб’єктам господарювання, з 19 визнаних переможцями, у своїх заявках вказувати не фактично сплачену суму відсотків на дату реєстрації заявки, а розрахункову. При цьому ДІФКУ не повідомляв членів конкурсної комісії, що сума вказана у заявці до відшкодування, не підтверджена платіжними дорученнями. В результаті конкурсною комісією було прийнято рішення про компенсацію відсотків в сумі, яка на момент його прийняття фактично не була сплачена. Зазначене спонукало переможців конкурсу сплачувати банкам у листопаді — грудні місяці 2007 року платежі авансом, а в окремих випадках і в рахунок майбутніх витрат. У порушення п. 2 Порядку використання бюджетних коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 329 (далі — Порядок № 329) бюджетні кошти спрямовано не на підтримку інвестиційних чи інноваційних проектів, а на відшкодування відсотків за кредитами, залученими на погашення боргів перед іншими банківськими установами та на погашення поточних витрат. Так, згідно кредитної угоди, укладеної ЗАТ «Веста-Дніпро» з ВАТ «ВТБ Банк» про консорціумне кредитування від 25.06.2007, кредит видано на рефінансування поточної заборгованості товариства. За даною кредитною угодою товариство сплатило банку відсотки у сумі 2,7 млн грн Незважаючи на відсутність у кредитній угоді інформації щодо інвестування бізнес-проекту, ДІФКУ безпідставно прийнято від товариства платіжні доручення про сплату відсотків за даним кредитом і на підставі їх та рішення конкурсної комісії перерахувано ЗАТ «Веста-Дншро» бюджетні кошти у сумі 2,7 млн гривень. Подібна ситуація мала місце при наданні фінансової підтримки у сумі 37,2 млн грн шляхом компенсації сплачених відсотків ВАТ «Енергомашспецсталь» за кредитною угодою, предметом якої було не кредитування інвестиційного проекту, а операцій з реконструкції основних фондів (обладнання, будівлі, споруд, інше), оплати послуг, погашення боргів перед іншим банком, здійснення операцій з акредитивами тощо. Незважаючи на те, що Порядком № 329 передбачено спрямування бюджетних коштів на відшкодування відсотків, залучених для фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження у виробництво передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, ЗАТ «Поліграфіст» відшкодовано відсотки у сумі 1,5 млн грн за кредитом, залученим в основному на покупку адміністративного приміщення, проведення ремонту адміністративного та інших корпусів, благоустрій території, і лише частково на придбання обладнання. Через відсутність контролю з боку ДІФКУ за відповідністю наданих суб’єктами господарювання платіжних документів на предмет відповідності їх вимогам п. 2 Порядку № 329, окремим переможцям конкурсу надавалася фінансова підтримка у розмірі, який перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла на дату їх нарахування, що спричинило зайве відшкодування з бюджету 19,5 млн гривень. Зокрема, ВАТ «Іллічівський олійножнровнй комбінат» сплачував відсотки за користування кредитними коштами за трьома кредитними угодами в розмірі 17 або 19 % від суми боргу, що більше подвійного розміру облікової ставки Нацбанку на 1-3 %, внаслідок чого, за рахунок бюджетних коштів зайво компенсовано товариству 1,9 млн гривень. На підставі наданих ВАТ «Енергомашспецсталь» платіжних доручень про сплату відсотків установі банку та рішення конкурсної комісії, за рахунок коштів державного бюджету відшкодовано товариству відсотки за користування кредитом (кредитна угода від 04.09.06 № 15-93/ 0207077/06) у сумі 37,2 мли гривень. Перевіркою правильності визначення Товариством суми відсотків, яка підлягала сплаті банку у 2007 році, встановлено завищення її розміру на 17,1 млн грн (за даними перерахунку сума відсотків складає 20,1 мли грн, а до відшкодування за рахунок коштів державного бюджету Товариством пред’явлено 37,1 млн грн). По-п’яте, продовжується практика минулих років щодо надання кредитів за рахунок бюджетних коштів без достатнього обґрунтування можливостей позичальниками використання цих коштів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів, а також їx повернення. Так, у грудні 2007 року ДІФКУ надано кредит ДП «Енергоефективність» на реалізацію інвестиційного проекту «Впровадження енергоефективної і ресурсозберігаючої технології і устаткування газифікації біомаси на об’єктах теплопостачання з метою заміщення видобувних видів палива» у сумі 30 млн грн Даний проект передбачав переведення існуючих котлів, які для обігріву використовують природний газ і вугілля, на альтернативні, більш дешеві види палива (синтетичний газ, що виробляється газифікацією біомаси), для теплопостачання 465 шкіл, лікарень, дитячих закладів у 10 областях. При цьому не було взято до уваги, що ДП «Енергоефективність» створено у 2006 році і протягом всього періоду своєї діяльності було збитковим, фактично не мало матеріально-технічної бази (вартість основних засобів становила 30,2 тис. грн) та власних обігових коштів. Крім того, в порушення п. 7 Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 № 455, підприємство не отримало дозволи або узгодження від власників котелень на їх переобладнання. Не маючи власних фінансових або матеріальних ресурсів для надання застави по кредиту, підприємство, з метою отримання банківської гарантії і передачі її в якості забезпечення ДІФКУ, передало одержані позикові кошти в заставу комерційному банку. Зазначене унеможливило подальше використання кредиту і в лютому 2008 року ДП «Енергоефективність» розірвало кредитну угоду з ДІФКУ та повернуло 30 млн гривень. За подібних обставин було надано кредит ТзОВ «Компанія «Західбудінвест» у сумі 50 млн грн на реалізацію проекту «Організація виробництва електроенергії і тепла на території ТзОВ «Компанія «Західбудінвест», с. Муроване Львівської області». Зокрема, протягом всього періоду свого існування, ТзОВ «Компанія «Західбудінвест» практично не здійснювало фінансово-господарської діяльності (за виключенням однієї операції з придбання і реалізації цементу, за результатом якої отримано прибуток у сумі 5 тис. грн). За відсутності кадрового, науково-технічного та виробничого персоналу (в штаті рахувалося лише два працівники), отримані кредитні кошти у 2007 році не використовувалися. Серед переможців конкурсу з відбору інноваційних та інвестиційних проектів для надання кредитів на їх реалізацію за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, визначено ВКП ЗАТ «Металіст», якому надано кредит у сумі 8,95 млн грн на реалізацію інвестиційного проекту «Впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій виробництва прецизійних зварних труб із вуглецевих, нержавіючих статей та сплавів кольорових металів». Проте, ВКП ЗАТ «Металіст» мало прострочену заборгованість (яка в лютому 2007 року була реструктуризована) перед ДІФКУ за договором фінансового лізингу, укладеного у 2005 році. Незважаючи, що товариство є недобросовісним позичальником — мало прострочену заборгованість перед фінансовою установою (ДІФКУ), довідка про наявність боргу в порушення п. 7 Порядку не була долучена до пакету документів, поданих на конкурс і не відображена в експертному висновку чим викривлено реальну оцінку проекту в частині фінансово-економічного стану заявника. ТОВ «КБ «Вертикаль», яке отримало в ДІФКУ кредит у сумі 30 млн грн на реалізацію проекту «Створення сучасного виробництва легких багатоцільових вертольотів КТ-112 та їх технічної експлуатації», передало в заставу технічну документацію, яка у договорі застави не ідентифікована (не визначено її конкретний перелік, кількість аркушів, місце зберігання тощо), внаслідок чого унеможливлюється звернення стягнення на предмет застави. Більш того, технічну документацію не передано як об’єкт інтелектуальної власності і в разі неповернення товариством коштів позики, ДІФКУ отримує екземпляр технічної документації, а не право власності на саму розробку. Вказане у подальшому може призвести до втрати важелів повернення коштів державного бюджету у разі неналежного виконання ТОВ «КБ «Вертикаль» умови кредитної угоди. Таким чином, контрольні заходи засвідчили збитковість та ризиковість вкладання державних коштів в довгострокові фінансові інвестиції, неналежне супроводження реалізації інноваційних і інвестиційних проектів та інші системні недоліки в управлінні державними ресурсами. З огляду на викладене, та з метою підвищення ефективності управління державними фінансовими ресурсами Головне контрольно-ревізійне управління України вважає за доцільне запропонувати наступне. 1. Включити фінансові ресурси Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до доходів спеціального фонду державного бюджету. 2. Розглянути питання щодо доцільності подальшого існування Державної інноваційної фінансово-кредитної установи з огляду на включення його фінансових ресурсів до спеціального фонду державного бюджету. 3. Враховуючи, що Міністерство освіти та науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 № 1757), діяльність Держінвестицій спрямувати через вказане міністерство. 4. Зобов’язати Державне агентство з інвестицій та інновацій України та Державну інноваційну фінансово-кредитну установу: притягнути осіб, винних у допущених фінансових порушеннях, до відповідності; врахувати виявлені недоліки при затвердженні на 2008 рік механізму відбору інвестиційних та інноваційних проектів для реалізації бюджетної програми «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів в галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій з виробництва альтернативних джерел палива»; вжити заходи щодо усунення виявлених порушень діючого законодавства, в тому числі щодо повернення суб’єктами господарювання зайво отриманих бюджетних коштів за бюджетною програмою «Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, в тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів»; розглянути доцільність існування кредитної угоди, укладеної ДІФКУ з ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»; вжити дієвих заходів щодо повернення позикових коштів з простроченим терміном погашення. Голова М. І. СИВУЛЬСЬКИЙ
3.10
ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ 27.06.2008 № 07/1/2-14927-08 Верховна Рада України Народному депутату України ПОЛОХАЛУ В. І.
За Вашим зверненням щодо зловживань з боку керівництва ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» при здійсненні діяльності, пов’язаної зі збором та розподілом авторської винагороди та з інших питань організовано перевірку, через необхідність проведення якої згідно із ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» термін розгляду звернення подовжено. Про результати розгляду та вжиті, за наявності підстав заходи реагування Вас буде поінформовано додатково.
З повагою Заступник Генерального прокурора України Т. КОРНЯКОВА
3.11
СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 09.07.2008 № 8/3/П-369/6-13248 Народному депутату України ПОЛОХАЛО В. І. Щодо розгляду депутатського запиту Службою безпеки України опрацьовано Ваш запит щодо суттєвих порушень у діяльності організацій колективного управління правами, системі збору та виплати винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм. За наявною інформацією, протягом 1997–1999 років керівництвом Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі — ДП «УААСП») Міністерства освіти і науки України укладалися угоди з АКБ «Торгово — промисловий банк» на розміщення коштів на рахунках останнього. Під час проведення у 1999–2000 роках ліквідаційної процедури банку, акцептована сума боргу ДП «УААСП» у розмірі понад 1,6 млн грн була погашена майном. Також, у ході перевірки з’ясовано, що 18.07.2007 року між ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» (далі — ВАТ «ЄБРЗ») та ДП «УААСП» укладено два договори на відкриття депозитних рахунків. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.02.2008 року № 39, Нацбанком відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ «ЄБРЗ». На момент відкликання банківської ліцензії та початку процесу ліквідації банку, згідно з вказаними договорами на рахунках ДП «УААСП» знаходилось 10 млн грн та 200 тис. доларів США, а також понад 52 тис. грн та 1 тис. доларів США у якості нарахованих банківською установою відсотків. Крім цього встановлено, що ДП «УААСП» відкрито в ВАТ «ЄБРЗ» поточний мультівалютний та транзитний рахунки, залишок коштів на яких становив понад 1,2 млн грн та 92,7 тис. доларів США. За отриманими даними, акцептована Ліквідатором ВАТ «ЄБРЗ» сума коштів на користь ДП «УААСП» становить понад 12,75 млн грн, яка планується до повернення у черговості відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». На даний час, Службою безпеки України, в межах компетенції, відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», здійснюються заходи по перевірці можливої протиправної діяльності з боку посадових осіб ДП «УААСП» та ВАТ «ЄБРЗ» під час укладання договорів на розміщення депозитних коштів, за результатами яких буде прийняте рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Крім цього, матеріали офіційного документування щодо привласнення коштів вкладників ВАТ «ЄБРЗ» шляхом зловживання службовим становищем з боку окремих службових осіб зазначеної банківської установи за підслідністю направлено до Генеральної прокуратури України у порядку ст. 97 КПК України. Разом з тим, інформуємо, що Служба безпеки України не розділяє Вашу позицію щодо нібито формально-бюрократичного та поверхового підходу з боку Служби до вищезазначених проблем.
Заступник Голови О. СКЛЯР
ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
3.12
16.07.2008 № 03-11/575 Голові Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України ПОЛОХАЛУ В. І. Про результати ревізії Головне контрольно-ревізійне управління України на Ваше звернення від 25.04.2008 № 04-22/8-561 щодо перевірки фактів перерахування керівництвом ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» коштів, зібраних в Україні для авторів і правовласників, в одну з філій Європейського банку розвитку і заощаджень, який потім став банкрутом, повідомляє. Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2008 року ГоловКРУ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі — ДП УААСП) за період з 01.01.2007 по 01.04.2008. Протягом II півріччя 2007 року з депозитних та поточних рахунків ДП УААСП в АКБ «Правекс-Банку», «Укрексімбанку», «Альфа-Банку» було перераховано 10,5 млн грн та 290 тис. дол. США на депозитні та поточні рахунки Європейського банку розвитку та заощаджень (далі — ЄБРЗ), у якого з 25.02.2008 Національним банком України було відкликано банківську ліцензію й ініційовано процедуру його ліквідації. Станом на 01.04.2008 залишки коштів ДП УААСП на рахунках в ЄБРЗ загалом склали 12,8 млн грн, які фактично втрачені. Слід зазначити, що згідно умов депозитних договорів, укладених ДП УААСП, ставка депозиту в Європейському банку розвитку та заощаджень становила 8 %, проти депозитних ставок в ВАТ «Міжнародний комерційний банк», ЗАТ «Альфа-Банк», ТОВ Комерційний банк «АРМА» 10 %, 8,94 % та 9 % річних відповідно, у зв’язку з чим значно зменшились доходи підприємства. За інформацією Національного банку України, надісланої на запит ГоловКРУ, ВАТ ЄБРЗ протягом червня — грудня 2007 року подавав недостовірну статистичну звітність. Враховуючи норми статті 96 Закону про банки, ліквідатором ВАТ ЄБРЗ було включено ДП УААСП до 7 черги кредиторів, що не дає гарантії повернення вкладів. В порушення підпункту «д» пункту 4 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 № 311 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України червня 2003 року за № 436/7757, Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України ДП УААСП було взято на облік організацій колективного управління, що призвело до появи формальних підстав для визначення ДП УААСП уповноваженою організацією, що здійснювала збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (згідно підпункту «а» пункту 3 Порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.07.2003 № 503, організація може бути визначена уповноваженою, якщо вона перебуває на обліку організацій колективного управління). Ревізією встановлено, що після виключення ДП УААСП з реєстру уповноважених організацій, згідно з Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 19.12.2007 № 2, станом на 01.04.2008 залишок нерозподіленої авторської винагороди, що надійшла до ДП УААСП від виробників або імпортерів матеріальних носіїв за 2005, 2006, 2007 роки загалом склав 528,1 тис. гривень. Крім того, ДП УААСП було незаконно витрачено державні кошти на сплату орендної плати за частину приміщення, що займало ДП «Інтелзахист» та на оплату спожитих ним комунальних послуг на загальну суму 208,6 тис. гривень. У 2007 році, згідно договору від 12.02.2007 № 8/2007 Державним департаментом інтелектуальної власності делеговано ДП УААСП окремі функції центрального органу виконавчої влади щодо державної реєстрації авторського права. Бюджетних повноважень (асигнувань) щодо проведення видатків на виконання вищевказаних функцій визначено не було. Виконання цих функцій у договорі від 12.02.2007 № 8/2007 визначено як платні послуги, за які ДП УААСП протягом 2007 року отримано 376,1 тис. гривень. За результатами контрольного заходу до ДП УААСП направлено вимоги щодо усунення порушень та поінформовано Міністерство освіти і науки України. З повагою Голова М. І. СИВУЛЬСЬКИЙ
|
Р о з д і л ІV