- •1. Забезпечення міжнародно-правових умов правової охорони інтелектуальної власності
- •2. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля з питань інтелектуальної власності
- •3. У сфері судового захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку:
- •4. Організація управління та розвиток інфраструктури у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності
- •Полохало в. І., голова підкомітету з питань інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти V скликання
- •Корнійчук є. В., перший заступник голови Комітету Верховної Ради V скликання з питань правової політики
- •Заступник Голови Комітету о. Буджерак
- •Прес-реліз
- •1. Урядом не були прийняті до уваги пропозиції з введення постанови у силу через 5 років після вступу України до Світової організації торгівлі.
- •З питання
- •Українська академія аграрних наук
- •1. Захист інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм
- •2.2. Створення прозорої системи витрачання коштів, що отримуються за дії, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності
- •Національна спілка архітекторів україни
- •Об’єднання громадських організацій
- •Національна всеукраїнська музична спілка
- •Національна спілка композиторів україни
- •2. Право на одержання справедливої винагороди за прокат не може бути предметом відмови з боку авторів або виконавців».
- •Офіційні документи центральних та місцевих органів виконавчої влади
- •4. Щодо внесення змін до постанови кму від 19.08.2002 року № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» (пп. 2.17 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •17. Щодо забезпечення проведення інвентаризації винаходів колишнього срср (пп. 2.11 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •Аналітичні та довідкові матеріали
- •Захист прав інтелектуальної власності в судовому порядку
- •Nb (European experience)
- •Біла книга
Nb (European experience)
Поряд із судами загальної юрисдикції, в багатьох країнах світу запроваджено підсистеми спеціалізованих судів, які можуть: становити систему лише місцевого рівня (суди у справах неповнолітніх); діяти при державних установах (фіскальні, податкові суди); діяти як самостійні установи (Федеральний патентний суд ФРН); існувати як суди при недержавних організаціях.
Спеціалізовані суди зазвичай називають квазісудами, найчастіше вони діють на засадах колегіальності. До складу такого суду, як правило, поряд із професійним юристом, входять або фахівці у певній галузі (економіки, торгівлі, митної справи, патентознавства, педагогіки тощо), або представники відповідних асоціацій (роботодавців, найманих працівників тощо).
Підсистема спеціалізованих судів може по-різному «приєднуватись» до системи судів загальної юрисдикції. Таке приєднання здійснюється через можливість перегляду рішень спеціалізованого суду у суді загальної юрисдикції, зокрема, це приєднання може бути виконане і на рівні місцевого суду, і на рівні апеляційного, і на рівні касаційної інстанції.
Класичним як для країн континентальної, так і англосаксонської правової сім’ї вважається окреме розуміння спеціалізації суддів та спеціалізації судів. Під спеціалізацією суддів розуміють спеціалізацію суддів окремого суду на розгляді певних категорій справ. Під спеціалізацією судів розуміють наявність у судовій системі, поряд із судами загальної юрисдикції, також спеціалізованих судів (тобто таких, котрі мають суттєві особливості і, відповідно, цим відрізняються від загальних).
Так, в Австрії діє Патентний суд, що складається із юристів та фахівців різних галузей знань, який розглядає спори, про визнання патентів недійсними; також, відповідно до Закону (1946 р.) діють спеціалізовані суди у трудових справах, що розглядають конфлікти між підприємцями та найманими працівниками, а крім них — третейські суди з питань соціального страхування (Закон від 1955 p.).
До судових органів спеціальної юрисдикції в Німеччині належать суди адміністративної, фінансової, трудової, соціальної юстиції, Федеральний патентний суд та система дисциплінарних судів. Федеральний патентний суд в чотирьохярусній системи судової юрисдикції Німеччини умовно можна поставити на другий ярус — апеляційну інстанцію (Landesgericht).
До функцій Федерального патентного суду Німеччини відносять: а) заслуховування апеляцій на рішення, ухвалені Німецьким відомством по патентам та торговим знакам щодо реєстрації або відмови в реєстрації патентів або товарних знаків; б) розгляд позовів, пов’язаних з функціонуванням патентів. В даному випадку має місце неординарна ситуація, коли на посади суддів часто призначають найкращих спеціалістів з резерву Федерального відомства по патентам та торговим знакам, правомірність чиїх рішень, зокрема, доведеться в майбутньому переглядати таким суддям. Даний факт свідчить про неупередженість та високу правову і громадянську свідомість осіб, що мають вплив на прийняття рішень в системі спеціалізованого судочинства в Німеччині.
Як і в апеляційній інстанції судової влади в Україні, в Федеральному патентному суді Німеччини судовий розгляд відбувається за участі колегії суддів, зокрема З або 5 суддів, що мають відповідну професійну кваліфікацію (розгляд справ щодо товарних знаків передбачає участь суддів виключно з юридичною освітою; розгляд справ, пов’язаних з патентами передбачає участь суддів з юридичною та науково-технічною освітою, відповідно до об’єкта дослідження).
Для ефективності розв’язання справ з інтелектуальної власності у Фінляндії їх вирішення планується віднести до спеціалізованого суду. Для цього уряд розробив спеціальну Урядову Програму. Наразі справи з інтелектуальної власності розглядаються Хельсинським Районним Судом, який до створення спеціалізованого суду мав ексклюзивну юрисдикцію заслуховувати більшість справ, які відносяться до промислової власності. Цей суд накопичив багато практичного досвіду в сфері вирішення справ з інтелектуальної власності, до того ж всі справи розглядаються одним і тим самим Департаментом суду. Розгляд справ із захисту авторських прав віднесено до компетенції 56 районних судів Фінляндії. Апеляційна Рада Національної Ради з патентів та реєстрації розглядає апеляції на рішення про реєстрацію прав. Централізація судочинства та створення спеціалізовано суду з вирішення справ інтелектуальної власності планується з метою підвищення ефективності та накопичення практичних знань.
Альтернативні варіанти вдосконалення захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку:
З урахуванням Європейського досвіду та ситуації, яка склалася в Україні, може бути запропоновано декілька варіантів вирішення проблеми вдосконалення захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку, кожен із яких має свої недоліки та переваги, а саме:
1-й варіант:
Здійснення Пленумом Верховного суду України узагальнення існуючої практики в сфері інтелектуальної власності із урахуванням практичного досвіду правовласників.
Для ефективного судового захисту прав у сфері інтелектуальної власності на даний час актуальним є поєднання знань у сфері інтелектуальної власності зі знаннями у сфері процесуального права. Тому пропонується ініціювати узагальнення Верховним Судом України існуючої судової практики та прийняття Пленумом Верховного Суду постанови, в якій викладалися б основні принципи розгляду певних цивільних та кримінальних справ, з огляду на те, що українські суди вже акумулювали певний обсяг рішень у справах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Прийняття подібної постанови буде сприяти однаковості підходів судів різних інстанцій до розгляду справ про порушення прав інтелектуальної власності.
На думку практикуючих юристів з компаній-членів Асоціації, інформація такого роду добре працює в сфері господарських судів. Вищий Господарський суд регулярно видає ряд рекомендацій та пояснень щодо розглянутих спорів. Практики такого роду не вистачає в гілці судів загальної юрисдикції.
2-й варіант:
Призначення в кожному суді судді або колегії суддів щодо розгляду справ у сфері інтелектуальної власності. Перевагою цього варіанту є те, що в більшості судів України буде суддя, здатний розглянути справу в сфері інтелектуальної власності. Також в рамках цієї пропозиції вважаємо за доцільне вказати на необхідність організації та проведення семінарів з метою надання суддям спеціалізованої освіти з інтелектуальної власності.
3-й варіант:
Здійснення судово-правової реформи є важливим кроком на шляху демократизації державного і суспільного життя, захисту прав і свобод людини і громадянина. Нове законодавство про судочинство відповідає Конституції України та дозволяє вдосконалити організаційне забезпечення судів, наповнити кадровий склад судів висококваліфікованими спеціалістами, що, у свою чергу, має підвищити рівень правосуддя. У той же час, виходячи з практики застосування судами законодавства у сфері інтелектуальної власності, вбачається необхідним створення спеціалізованого патентного суду, який би здійснював правосуддя у сфері інтелектуальної власності в Україні.
Створення окремої гілки спеціалізованих судів — патентних судів, які будуть розглядати всі спори в сфері інтелектуальної власності, дозволяє виключити подвійну підсудність справ, зумовлену різним суб’єктним складом (на даний момент такі справи можуть розглядатися судами загальної юрисдикції, господарськими судами та адміністративними судами).
Думка експертів:
Юлія КОЛЬЧЕНКО, юрист юридичної фірми «Бейкер і Макензі», м. Київ, голова Комітету з інтелектуальної власності Євпропейської Бізнес Асоціації в 2008 році
З наданого аналітичного огляду стану захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку в Україні вбачається два підходи до вирішення відповідних проблемних питань — так би мовити, програма «мінімум» та програма «максимум». До програми «максимум» можна віднести пропозицію щодо створення спеціалізованого патентного суду в Україні. Хоча це питання вже обговорюється певний час, практичне його втілення, принаймні у найближчі роки, вбачається досить проблематичним, з огляду і на необхідність внесення змін до діючого законодавства, і певну політичну нестабільність в країні, і дискусійність самого питання.
Тому я вважаю, що наразі більш ефективним було б звернути увагу на виконання програми «мінімум» в Україні, а саме, щодо пропозиції здійснення Верховним судом України узагальнення існуючої практики в сфері інтелектуальної власності (з мстою досягнення узгодженості такої практики у справах з інтелектуальної власності, що розглядаються судами загальної юрисдикції) та підвищення кваліфікації в галузі права інтелектуальної власності суддями, що розглядають такі справи. Комітет з інтелектуальної власності Європейської Бізнес Асоціації готовий надати відповідні аналітичні матеріали, коментарі практикуючих юристів та компаній — правовласників для сприяння здійсненню вказаних пропозицій.
МАРІЯ ШВЕРК, юрист патентної та юридичної агенції «Дубінський і Ошарова»
Важко заперечити стрімкий розвиток інтелектуальної власності як інституту права в Україні. Все більше суб’єктів господарювання замислюються про отримання правової охорони для належних їм нематеріальних активів. Офіційний бюлетень «Промислова власність» стає дедалі пухкішим, виходить вже не один, а два рази на місяць. Бажання легалізувати результати інтелектуальної та творчої діяльності свідчить про віру майбутніх правовласників в те, що ці права потім можуть бути легально захищені державою, в тому числі, в суді.
Без жодного сумніву, суд є найважливішою ланкою будь якої справи щодо захисту прав інтелектуальної власності, оскільки саме він своїм рішенням повинен ставити крапку в цивільних, господарських спорах та навіть кримінальних справах. Держава і учасники судових процесів зацікавлені в тому щоб крапка де-факто і де-юре не була комою. А для цього рішення суду повинно ґрунтуватись на всебічному, повному та об’єктивному розглядові справи по суті.
Тут виникає питання, а чи здатен кожний суддя в Україні дійсно повно, всебічно та об’єктивно розглядати, ну скажімо патентний спір щодо хімічної речовини, або спір навколо комп’ютерної програми? Впевнена, що деякі судді змогли б, але тільки завдяки своєму багатому досвіду щодо розгляду таких справ і тільки за умови залучення судового експерта. Це пояснюється не лише практикою, яка склалася на даний момент, але і необхідністю у спеціальних знаннях.
Що ж робити, коли справа потрапила до судді, який ніколи не стикався із інтелектуальною власністю? Нажаль неможливо та і не потрібно надавати всім суддям в Україні спеціалізовану освіту в сфері інтелектуальної власності. Що стосується патентних судів, на мою думку, колись ми «зростемо» і до них, проте зараз ще зарано.
Крім того, гадаю, можливо спробувати ввести виключну підсудність справ (крім кримінальних) в сфері інтелектуальної власності одній гілці судової влади. Той факт, що на даний момент такі спори можуть розглядатися судами адміністративної, господарської та загальної юрисдикції, не полегшує завдання щодо підвищення кваліфікації суддів. Проте, навряд чи на цьому етапі розвитку судової системи це можливо.
Думаю, в цій ситуації доцільним буде Верховному суду України систематизувати відповідну судову практику, якої, на щастя, вже достатньо для визначення одноманітного тлумачення та застосування тих чи інших норм «інтелектуального» права.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ
5.5
|
20.03.98 № 10/219
Голові Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти ПОЛОХАЛУ В. І.
Надсилаємо Вам підготовлений Національним інститутом проблем міжнародної безпеки інформаційно-аналітичний матеріал «Наслідки інтеграції України до СОТ для вітчизняної науково-технологічної сфери».
З повагою
Директор О. С. ВЛАСЮК
НАСЛІДКИ інтеграції України до СОТ для вітчизняної науково-технологічної сфери
Норми СОТ, що регулюють науково-технічне співробітництво, в цілому забезпечують зростання світової торгівлі наукомісткими товарами, послугами, технологіями. Тому, рішення про прийняття України до СОТ може сприяти участі країни у міжнародних науково-технічних проектах.
Водночас, лібералізація економічних відносин в рамках СОТ створює наступні загрози інноваційній безпеці України:
зниження рівня державної підтримки автомобільної, суднобудівної, авіакосмічної галузей і оборонно-промислового комплексу негативно вплине на експортний потенціал країни;
загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції через зростання імпорту більш конкурентоспроможної продукції негативно відіб’ється на фінансових результатах та інвестиційних можливостях вітчизняних високотехнологічних підприємств;
втрата вітчизняними установами наукової, проектної і конструкторсько-технологічної сфери певної частини замовлень відбудеться через розширення участі нерезидентів у конкурсах на НДДКР і закупівлю нової техніки;
може статися консервація енергоємної структури економіки і сировинної структури експорту України внаслідок створення після вступу до СОТ сприятливих умов для експорту продукції низькотехнологічних галузей, зокрема, металургії;
в разі зменшення обсягів виробництва високотехнологічної продукції погіршиться сальдо у торгівлі наукоємними послугами, що супроводжують та обслуговують виробництво цієї продукції.
Зазначені загрози посилюються наявністю розглянутих нижче системних проблем вітчизняної науково-технологічної сфери і недоліками, допущеними в процесі підготовки до вступу у СОТ.
Позиції країни на світовому ринку високотехнологічної продукції (ВТП) і об’єктів промислової власності (ОПВ) залишаються слабкими (табл. 1).
Таблиця 1
Експорт ВТП і використання ОПВ у окремих країнах у 2005 р.*
Країни |
Експорт ВТП |
Надходження і виплати за використання ОІВ |
Частка зареєстрованих патентних заявок |
|||
% в світовому експорті |
% в експорті промисловості |
% в надходженнях |
% у виплатах |
резидентами |
нерезидентами |
|
США |
17,1 |
32,0 |
47,9 |
19,9 |
21,2 |
1,42 |
Японія |
9,77 |
24,0 |
14,3 |
11,3 |
39,7 |
0,89 |
Франція |
5,11 |
19,0 |
4,62 |
2,61 |
2,34 |
1,24 |
Півден. Корея |
5,97 |
33,0 |
1,63 |
3,7 |
8,21 |
0,98 |
Фінляндія |
0,84 |
21,0 |
0,77 |
0,67 |
0,31 |
1,93 |
Росія |
0,27 |
9,0 |
0,21 |
0,91 |
2,57 |
0,75 |
Україна |
0,05 |
5,0 |
0,04 |
0,22 |
0,004 |
0,7 |
* розраховано за даними World Development Indicators 2006. The World Bank, 2006
Світова практика засвідчує посилення ролі знань у розвитку економіки.
В Україні поки що не приділяється належна увага збільшенню нематеріальних активів. Наприклад, в США частка інвестицій в нематеріальні активи сягає 10–11 % ВВП46[18], в Україні на даний час — менше 1 % (табл. 2).
Таблиця 2
Інвестиції в нематеріальні активи і основний капітал у ВВП України*, %
Інвестиції |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
9 міс. 2007 |
в нематеріальні активи |
1,87 |
0,53 |
0,62 |
0,69 |
0,85 |
0,60 |
в основний капітал |
13,8 |
19,1 |
21,9 |
21,1 |
23,3 |
20,7 |
* за даними Держкомстату України. Капітальні інвестиції у 2002–2006 pp.— К., 2007
Внаслідок лібералізації доступу на національний ринок зарубіжної ВТП і виконання вимог СОТ вже напередодні вступу до СОТ погіршилася структура зовнішньої торгівлі України. Зокрема, протягом 2003–2007 pp., з 2,41 % до 1,13 % скоротилася частка ВТП в товарному експорті (табл. 3). Імпорт ВТП за цей період у 5 разів перевищував експорт, що частково викликано зобов’язаннями за 16 секторальними угодами СОТ (з 2004 р. за нульовою ставкою мита в Україну надходили фармацевтичні препарати, з 2006 р. — наукове і медичне обладнання).
Ринок РФ залишається ключовим у збуті української машино- та приладобудівної продукції (53,0 % її експорту у 2006 p.), що вимагає укладання нового договору про економічне співробітництво між країнами на основі правил СОТ, що передбачає режим двосторонньої вільної торгівлі.
Таблиця 3
Частка ВТП в зовнішній торгівлі України товарами в 2003–2007 pp.
|
Експорт, у % |
Імпорт, у % |
||||||||
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
|
Фармацевтична продукція |
0,23 |
0,2 |
0,2 |
0,2 |
0,23 |
2,59 |
2,57 |
2,9 |
3,1 |
2,93 |
Аерокосмічна продукція |
0,76 |
0,4 |
0,4 |
0,6 |
0,52 |
0,09 |
0,15 |
0,1 |
0,1 |
0,04 |
Прилади і апарати |
1,42 |
1,81 |
0,4 |
0,4 |
0,37 |
1,58 |
1,90 |
1,4 |
1,5 |
1,39 |
Всього по групі |
2,41 |
2,41 |
1,0 |
1,2 |
1,13 |
4,26 |
4,62 |
4,40 |
4,70 |
4,35 |
* розраховано за даними «Зовнішня торгівля України товарами та послугами» (http://www.ukxstat.gov.ua); Бюлетень за січень — листопад 2007 р. (http://www.ukrstat.gov.ua)
Обсяг експорту наукоємних послуг України у 2003–2006 pp. збільшився, проте коефіцієнт покриття експорту імпортом по наукоємних послугах залишається меншим одиниці (0,69 — за підсумками 2007 p.).
Наявність значної кількості державних програм розвитку вітчизняних високотехнологічних галузей, їх декларативний характер і недоліки у фінансуванні розпорошують зусилля і не дають можливості пом’якшити конкурентні ризики, що посиляться зі вступом України до COT. Системної і завчасної адаптації наукоємних виробництв до нових умов не проведено. План заходів щодо нейтралізації негативних наслідків вступу до СОТ47[19] в частині машинобудування включає лише заходи із гармонізації стандартів, підтримки страхування і кредитування експорту. Тільки наприкінці 2007 р. прийняті постанови уряду про реалізацію державних програм «Розроблення і створення сенсорних наукоємних продуктів на 2008–2012 pp.», «Розроблення і освоєння мікроелектронних технологій, організація серійного випуску приладів і систем на їх основі на 2008–2011 pp.», «Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007–2010 pp.», Державної програми «Наука в університетах» на 2008–2012 pp.», «Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008–2012 pp.».
Українське інноваційне законодавство не орієнтоване на функціонування економіки в жорсткому конкурентному середовищі. Не реалізовані завдання Указу Президента «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» від 11.07.2006 р. № 606. У Програмі уряду «Український прорив: для людей, а не політиків» (Постанова КМУ від 16.01.2008 р. № 14) наголошується, що зі вступом до СОТ «розширення ринку збуту, посилення коопераційних зв’язків та активізація міжнародного співробітництва в промисловості … забезпечуватиметься шляхом стимулювання експорту промислової продукції, насамперед, наукоємної», проте конкретних механізмів у цьому напрямку не пропонується.
Прийняті Україною в рамках вступу до СОТ зобов’язання щодо приєднання у 2010 р. до Угоди про торгівлю цивільною авіатехнікою посилять проблеми розвитку вітчизняного авіабудування. Положення зазначеної угоди передбачають ліквідацію ПДВ і мита при ввезенні повітряних судів (крім військових), вузлів, авіадвигунів, авіаційних тренажерів; здійснення закупівлі авіатехніки на основі конкурсу за участю іноземних виробників; включення у вартість повітряного судна всіх форм державної підтримки. В свою чергу, це суттєво обмежить державну підтримку авіабудування. Водночас, в частині міжнародної кооперації у авіабудуванні суттєвих поступок за спільними програмами з боку європейських виробників не отримано. Зазначимо, що РФ більш енергійно відстоювала свої інтереси. Вона не буде підписувати угоду про зниження ввізного мита на літаки іноземного виробництва, на чому наполягало ЄС, разом із тим РФ може відмовитися від митних стягнень на ті комплектуючі, котрі вона не виробляє. Основні положення, які має відстоювати українська сторона під час переговорного процесу стосуються наступного: забезпечення прямої держзакупівлі цивільної авіатехніки; бюджетне фінансування науково-технічних розробок, підготовки виробництва і сертифікації літаків за державними цільовими програмами; бюджетне стимулювання закупівель цивільних літаків за допомогою придбання часток акціонерного капіталу лізингових компаній; передача прав на результати НДДКР, отримані за держзамовленнями.
Викликом для науково-технологічної сфери України є прийняття невигідних умов щодо адаптації національного законодавства про захист інтелектуальної власності до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Згідно Постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» від 19.09.2007 р. № 1148 з дня вступу до СОТ ставки зборів за патентування винаходів будуть підвищені в 30 разів, річний збір за підтримання чинності патентів в 20–35 разів. Таке зростання стане для України гальмом у патентно-ліцензійній діяльності та експорті технологій. Розміри зазначених зборів є суттєво вищими, ніж в пострадянських країнах — членах СОТ: в 3,7 рази — вище, ніж у Вірменії, у 2,1 рази — ніж в Киргизстані, в 1,5 рази — ніж у Молдові.48[20] Це можна вважати певним програшем уряду у переговорному процесі.
Процес гармонізації національних стандартів з міжнародними, що має завершитись до 30.12.11 p., вимагає значних витрат і значної державної підтримки. За оцінками фахівців, вартість розробки та впровадження системи якості ISO 9001:2000 на машинобудівному підприємстві складає 70–100 тис. дол. США, а термін — 8–12 місяців.49[21] У розвинених країнах, держава, як правило, фінансує розробку стандартів у найбільш важливих секторах економіки, решта стандартів розробляються за рахунок компаній. Згідно «Державної програми стандартизації на 2006–2010 роки» необхідно прийняти більш ніж 8,5 тис. стандартів.
Проведений аналіз дає можливість зробити наступні висновки. Період переговорів з країнами — членами Робочої групи щодо вступу України до СОТ не був ефективно використаний для адаптації науково-технічної сфери країни до функціонування в умовах членства в СОТ. Надмірна відкритість країни і поступки в переговорах призвели до погіршення зовнішньоторговельного балансу, зокрема — до зростання від’ємного сальдо у торгівлі високотехнологічними товарами та послугами. Інноваційна активність у промисловості країни знижувалася, політика визначення державних пріоритетів науково-технічного розвитку була непослідовною, спостерігався дефіцит фінансування НДДКР, порушувалися індикатори інноваційної безпеки.
З метою максимального використання переваг членства в СОТ та мінімізації дії негативних факторів для науково-технічної сфери у адаптаційний (2008–2013 pp.) період вважаємо за необхідне:
1. Національній академії наук України спільно з Міносвіти і науки та Мінпромполітики України розробити проект національної концепції міжнародного науково-технічного співробітництва з країнами COT, де були б визначені програмні орієнтири співробітництва України на провідних напрямках науково-технологічного розвитку, засади обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах.
2. Мінекономіки, Мінфіну, Мін’юсту, Антимонопольному комітету України в ході доопрацювання українського законодавства, зокрема Податкового кодексу України, проекту Закону «Про державну допомогу», проекту Кодексу про конкуренцію розглянути можливість застосування всього спектру дозволених СОТ механізмів державного субсидування високотехнологічного сектору економіки (субсидії регіонального розвитку; субсидії на проведення НДДКР; субсидії на програми реструктуризації і ін.).
3. Мінекономіки України опрацювати зарубіжний досвід і розглянути використання інструментів СОТ для державної підтримки експорту наукоємної продукції (гарантування і страхування експортних кредитів; державні закупівлі, заставні внески для участі в тендерах; компенсація витрат на встановлення контактів за кордоном; субсидування початкових витрат на маркетинг світових ринків; утворення торгових домів за кордоном).
4. Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінфіну України розробити заходи щодо забезпечення в умовах членства в СОТ преференційного режиму для імпорту комплектуючих, матеріалів, обладнання та технологій, що забезпечують розвиток національного високотехнологічного виробництва.
5. Мінпромполітики, Мінекономіки, МЗС, Міносвіти і науки України із залученням установ НАН України опрацювати практику країн-членів СОТ щодо застосування наступних заходів нетарифного характеру для стимулювання і підтримки розвитку високотехнологічних галузей:
державні закупівлі;
державне фінансування НДДКР (у т. ч. в компаніях приватного сектору на стадії фундаментальних і пошукових досліджень);
пряме державне фінансування програм виробництва технічно складної продукції військового призначення, у т. ч. продукції «подвійного призначення»;
непряме субсидування НДЦКР через податкові й амортизаційні пільги;
створення привабливих умов для залучення іноземних інвестицій у виробництво технічно складної продукції, у розбудову науково-технічної, інноваційної та інформаційної інфраструктури;
поширення практики офсетних угод, які дозволяють зміцнити міжнародну науково-технічну та виробничу кооперацію.
6. Держкомстату України визначити систему критеріїв високотехнологічних секторів і продуктів та кодифікувати їх за адаптованими до європейських класифікаторами; сформувати реєстри вітчизняної високотехнологічної продукції та високотехнологічних виробництв; провести суцільне обстеження підприємств з метою визначення можливостей випуску високотехнологічної продукції, конкурентоспроможної на зовнішньому ринку.
Національний інститут проблем міжнародної безпеки березень 2008 року
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАУКИ І ОСВІТИ
БІЛА КНИГА
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В ІННОВАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
(за загальною редакцією професора В. І. Полохала)
Видання підготовлене в контексті виконання рекомендацій парламентських слухань: «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування», «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації». В його основі документи Верховної Ради України, Комітету з питань науки і освіти, Кабінету Міністрів України, НАН України, Держкомстату України, інших державних інституцій, правоохоронних та судових органів, громадських організацій, інформаційно-аналітичні матеріали, підготовлені науковими співробітниками академічних інститутів.
Для законодавців, працівників виконавчої та судової гілок влади, творців, підприємців, а також науковців, аспірантів, студентів, журналістів — усіх, хто цікавиться питаннями вироблення державної політики, регулювання відносин інтелектуальної власності в інноваційній економіці.
The edition is prepared in the context of implementation of the parliamentary hearings recommendations: «Intellectual Property Rights Protection in Ukraine: problematic issues of legislative providing and enforcement», «National Innovative System of Ukraine: problematic issues of forming and realization» — a kind of Green Book. The edition is based on the documents and materials of the Verhovna Rada of Ukraine and its Committee on Science and Education, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the National Academy of Science of Ukraine, the State Committee on Statistics of Ukraine, other state institutions, law-enforcement and judicial bodies, public organizations, and also informational and analytical materials prepared by scientists of academic institutes.
For legislators, leaders of executive and judicial branches of authority, subjects of intellectual property rights, entrepreneurs, and also scientists, graduate students, students, journalists, everyone, who is interested in questions of state policy creation, regulation of intellectual property relations in innovative economy.
Науково-практичне видання