- •1. Забезпечення міжнародно-правових умов правової охорони інтелектуальної власності
- •2. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля з питань інтелектуальної власності
- •3. У сфері судового захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку:
- •4. Організація управління та розвиток інфраструктури у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності
- •Полохало в. І., голова підкомітету з питань інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти V скликання
- •Корнійчук є. В., перший заступник голови Комітету Верховної Ради V скликання з питань правової політики
- •Заступник Голови Комітету о. Буджерак
- •Прес-реліз
- •1. Урядом не були прийняті до уваги пропозиції з введення постанови у силу через 5 років після вступу України до Світової організації торгівлі.
- •З питання
- •Українська академія аграрних наук
- •1. Захист інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм
- •2.2. Створення прозорої системи витрачання коштів, що отримуються за дії, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності
- •Національна спілка архітекторів україни
- •Об’єднання громадських організацій
- •Національна всеукраїнська музична спілка
- •Національна спілка композиторів україни
- •2. Право на одержання справедливої винагороди за прокат не може бути предметом відмови з боку авторів або виконавців».
- •Офіційні документи центральних та місцевих органів виконавчої влади
- •4. Щодо внесення змін до постанови кму від 19.08.2002 року № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» (пп. 2.17 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •17. Щодо забезпечення проведення інвентаризації винаходів колишнього срср (пп. 2.11 п. 2 розділу 3 Рішення)
- •Аналітичні та довідкові матеріали
- •Захист прав інтелектуальної власності в судовому порядку
- •Nb (European experience)
- •Біла книга
Корнійчук є. В., перший заступник голови Комітету Верховної Ради V скликання з питань правової політики
…Питання захисту прав інтелектуальної власності в Україні з часу здобуття незалежності було менше за інші захищено законом. Наша країна вийшла з радянської системи права, де цивільне право фактично не давало захисту інтелектуальної власності. Ви знаєте, що патенти не продавалися, не реєструвалися як слід, ними вільно користувалися. І це велика відмінність від решти світу, який працював за комерційними традиціями, традиціями ринку.
…Багато проблем виникло у зв’язку з розвалом Радянського Союзу, хотів би нагадати одну з них. Під час розвалу Радянського Союзу не були враховані авторські права українських громадян, незважаючи на те, що багато винаходів здійснено саме в Україні. Наприклад, якщо говорити тільки про право на торговельну марку «Горілка «Столична», яка вироблялася в Україні, це сотні мільйонів доларів, втрачені для українського бюджету, про які ніхто й не згадував на переговорах про розподіл майна колишнього СРСР. Тому варто зазначити слабку міжнародно-правову базу. У нас були і залишаються неврегульованими багато міжнародних договорів з цього приводу.
…На жаль, доводиться констатувати, що, власне, українські автори не дуже активно борються за захист своїх прав, недостатньо серйозно порушують це питання і не притягають до відповідальності державні органи, які покликані забезпечувати дотримання законодавства. Оскільки питання авторського права, і воно досить жорстко сьогодні звучало,— це питання змагальне, я звертаюся до авторів і вважаю, що ви як власники авторських прав зобов’язані вжити всіх заходів для того, щоб ваші права були захищені.
Державні органи мають діяти в рамках правового поля, але ж ми знаємо, що корупція і свавілля саме з боку державних органів свого часу породили в Україні величезну кількість контрафактної продукції. Всі ви знаєте, що син одного з колишніх Прем’єр-міністрів був найбільшим виробником контрафактної продукції. І з цим боротися було дуже й дуже важко у приватній сфері.
СТЕФАНОВСЬКИЙ С. С., заступник голови Антимонопольного комітету України
…Протягом 2006 року органами Антимонопольного комітету України опрацьовано близько 105 заяв суб’єктів господарювання про недобросовісну конкуренцію. За статистикою, їх переважна частина (72 відсотки) стосується об’єктів промислової власності. На порушників накладено штрафи в розмірі 567 тисяч гривень.
Надано правову оцінку неправомірній діяльності суб’єктів господарювання, які здійснювали фальсифікацію торгових марок на упаковках, зокрема на ринках алкогольних напоїв, морозива, рибних консервів, пива, друкованих видань, туристичних та рекламних послуг, косметичних засобів, тютюнових виробів. Так, рішенням Антимонопольного комітету захищена інтелектуальна власність італійської корпорації «Ферреро-груп» (торгова марка KаrüеІІо), державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» (горілка «Волинська» та «Поліська»), компанії «Мартіні енд Росі» (Італія) — власника добре відомого вермуту «Мартіні», державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ», корпорації «Марс інкорпорейшн» (США) — власника торгових марок «Спікере» і «Баунті».
…Хочу звернути увагу, що, за даними міжнародних експертів, обсяг підробок і фальсифікованої продукції сягає 5–7 відсотків світової торгівлі, а щорічні прямі збитки підприємств від недобросовісних конкурентів становлять майже 200–300 мільярдів євро на рік. Проте ще більш вражаючими є наслідки такої недобросовісної поведінки для споживачів, яких вводять в оману через нечесну комерційну практику.
САВОСІН Г. А., член Комітету Верховної Ради України V скликання з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства
…Проте хочу звернути вашу увагу на те, що сьогодні актуальним є дефіцит знань з питань інтелектуальної власності, зокрема у тих, хто приймає та ухвалює управлінські рішення. Недостатня поінформованість суспільства з цих питань призводить до порушень прав, а також гальмує впровадження об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний обіг, що, своєю чергою, позначається на економічному розвитку держави та отриманні належного прибутку її громадянами.
…Можна констатувати: головним для забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян і юридичних осіб на захист прав інтелектуальної власності є створення сучасної нормативно-правової бази, що відповідатиме міжнародним нормам, а також формування дієздатної інфраструктури для забезпечення реалізації державної політики у цій сфері. Поза тим, залишаються актуальними питання подальшого вдосконалення механізмів реалізації законодавства України у сфері інтелектуальної власності. Це можна забезпечити шляхом прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів.
КАПІЦА Ю. М., директор Центру інтелектуальної власності і передачі технологій Національної академії наук України
…Дослідження законодавства України та ЄС, здійснені в 2004–2005 роках фахівцями НАН України, інших установ у рамках загальнодержавної програми адаптації, свідчать про суттєву неоднорідність відповідності законодавства для різних правових інституцій.
Так, щодо торговельних марок, комп’ютерних програм, цивільно-правових засобів захисту прав у законодавстві України відсутні лише деякі уточнення, наявні в праві ЄС. Щодо авторського права промислових зразків, митного захисту прав мають бути внесені певні зміни. Два інститути (охорона фірмових найменувань та сортів рослин) містять низку норм, які не відповідають праву ЄС, що, на нашу думку, обумовлює низьку ефективність їх застосування в Україні. Відсутня охорона змісту баз даних і загалом не відповідає нормам ЄС правовий режим об’єктів інтелектуальної власності, що створюються за рахунок бюджетних коштів. Проте зазначимо, що регулювання виробництва і продажу лазерних дисків в Україні на значно вищому рівні, ніж у Європейському Союзі, що пов’язано із суттєвим посиленням законодавства та правозастосовної діяльності у 2002–2005 роках.
…Невирішеним в Україні також залишається питання приведення галузевого законодавства у відповідність з положеннями Цивільного кодексу. Чинний Цивільний кодекс України діє з 2004 року, проте ми вже більш як три роки живемо в умовах, коли закони щодо винаходів, авторського права та інші досі не приведені у відповідність з ЦК, що негативно позначається на стані охорони та захисту інтелектуальної власності.
…Болючою невирішеною проблемою є діяльність організацій колективного управління, у цьому я хотів би підтримати попередніх промовців. У чому причина? У недоліках законодавства, неефективності державного контролю. У результаті замість захисту прав, збору та розподілу авторської винагороди ці організації займаються суперечками між собою, а також інколи, за підтримки іноземних організацій, лобіюванням своїх інтересів. Наприклад, відомий лист, де пропонується замість 12 організацій закріпити збір винагороди тільки за двома.
Нагальними є завдання, з урахуванням досвіду іноземних країн, закріплення збору винагороди за однією або певними організаціями, запровадження державної підтримки та контролю за їх діяльністю, розроблення та прийняття закону про організації колективного управління.
Не виконана низка завдань щодо захисту інтелектуальної власності в науково-технічній сфері, визначених ще 2001 року відповідним указом Президента України.
Названі та інші проблеми є наслідком, зокрема, відсутності дієвого суспільного нагляду за діяльністю у сфері інтелектуальної власності, слабкістю або відсутністю організацій, що представляють інтереси авторів, винахідників, правоволодільців, які могли б впливати на розробку законодавства та оцінювати ефективність його реалізації, що разюче відрізняє Україну від інших країн Європи.
МАРТИНЕНКО О. В., генеральний директор інформаційного агентства «Інтерфакс — Україна»
…Тим часом несанкціоноване використання, розповсюдження, а часто спотворення інформації в мережі стало звичайним явищем. Агентство, яке я представляю, не має інших джерел фінансування, крім передплати, отже, для нього це означає заподіяння прямої матеріальної і моральної шкоди. Просто справа в тому, що свого часу, коли писали закон про захист аудіо- і відеотворів, там виділили окремо аудіо-, відеотвори, комп’ютерні програми і бази даних. Про інформаційну продукцію просто забули.
Мені час від часу телефонують різні чиновники, народні депутати і просто громадяни, які висловлюють обурення з приводу того, що вони читають у мережі з використанням нашого бренду. І часто обурення І цілком слушне, тому що наша продукція, за яку ми відповідаємо, у руках І недобросовісних журналістів стає не схожою сама на себе, а інколи набуває протилежного змісту.
…Ще один аспект цієї проблеми — реєстрація товарних знаків у Держпатенті. Питання масштабне, але воно стосується й Інтернету. Можливо, не всі знають, але реєстрація в Держпатенті чи міжнародна реєстрація товарного знаку будь-якої компанії не гарантує, що інша фізична чи юридична особа не зареєструє той самий знак, але за іншим класом, наприклад, розроблення комп’ютерних програм. Після цього реєструється сайт в Інтернеті. У світі це явище відоме, називається кіберсквотерство. Воно існує, з ним триває боротьба, але фактично ніде розквіту цього явища не сприяють державні органи.
В Україні ми вже маємо прецеденти, коли на сайтах з іменами відомих, я сказав би, найбільших українських компаній існує незрозумілий Інтернет-ресурс, який, до речі, займається банальною крадіжкою інформації. Практика реєстрації товарних знаків існуючих компаній будь-ким, при тому що вони захищені міжнародною реєстрацією, на мою думку, має бути припинена. На сьогодні це виглядає як санкціоноване державою захоплення бренду, який, як ми всі розуміємо, є власністю діючої компанії.
Для вирішення проблем, про які говорилося вище, вважаю за необхідне внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачити відповідальність за незаконне використання інформації як власності. В окремих випадках має бути передбачена кримінальна відповідальність. Крадіжка залишається крадіжкою, навіть якщо мова йде не про гаманець, а про інформаційний продукт.
ПАСЕНЮК О. М., голова Вищого адміністративного суду України
…Наразі, на наш погляд, проблема виникає у правозастосуванні цих норм, а саме в неналежному виконанні своїх функцій відповідними органами державної влади, що забезпечують реалізацію державної політики і у сфері захисту прав інтелектуальної власності. І тут своє слово має сказати суд, оскільки саме суд здійснює захист прав інтелектуальної власності та оспорюваних законних інтересів. На сьогодні такий захист можливий і в загальному суді, і в господарському. Наприклад, визнання недійсними охоронних документів, рішень Державного департаменту інтелектуальної власності тощо (що, на нашу думку, створює складнощі у доступі громадян та юридичних осіб до правосуддя).
КУЗНЄЦОВА Н. С., віце-президент юридичної фірми «Салком»
…Сьогодні вже багато говорили про стан законодавчого регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною власністю. І мені видається, що всі у цій залі і далеко за її межами розуміють, що настав час завершити формування законодавчої бази для забезпечення функціонування відносин у сфері інтелектуальної власності. Прийнято Цивільний, Господарський кодекси, діють більш як десять законів про інтелектуальну власність, і знову порушується питання про підготовку ще одного кодексу — про інтелектуальну власність.
Мені видається, що насамперед слід зробити те, що зобов’язані зробити Верховна Рада та органи виконавчої влади — привести у відповідність з чинними кодексами решту законодавчих актів. Про це всі говорять, але ще жодного кроку на виконання ніхто не зробив. А правозастосування потерпає від такого стану. От виступали заступник голови Вищого господарського суду пан Москаленко, голова Вищого адміністративного суду.
Справді, сьогодні судді в цих кодексах просто вишукують норми, на які можна спертися, щоб прийняти рішення.
…Дуже цікава ідея — передати всі спори, пов’язані з інтелектуальною власністю, до компетенції господарського суду. Ну, тому що там за 10–15 років сформувався корпус суддів, які мають специфічні знання. Я як практикуючий юрист, як віце-президент однієї з великих юридичних фірм в Україні можу сказати, що на сьогодні ці справи, їх підготовка до розгляду, сам розгляд і винесення рішення є чи не найскладнішими з точки зору навіть техніки, тому що розгалужене, велике за обсягом і структуроване законодавство, яке включає імплементовані норми міжнародних актів. Все це, безумовно, потребує знань. Тут говорили про те, що є дефіцит знань. А в цих суддів є знання, ми можемо це констатувати, насамперед виходячи з рішень, які вони виносять. Сконцентрувати спори, пов’язані з промисловою власністю,— це прекрасно. А що робити з авторськими, суміжними правами?
Тут виступали Руслана Лижичко, Славко Вакарчук. їм справді ні до кого звернутися, бо на сьогодні такої спеціалізації в загальних судах немає. Сьогодні днем з вогнем не знайдеш у судовій системі загальних судів фахівця, який знає не тільки практику застосування цього законодавства, а саме законодавство. Не мають цього законодавства, не тільки його не знають.
І, зрештою, сьогодні говорили про експертизу, до цього питання справді треба привернути загальну увагу. Інколи у справі, я це кажу як адвокат, може бути шість висновків експертиз, і всі різні. То давайте наведемо лад в самій організації роботи експертних установ, збільшимо кількість фахівців-експертів, але вони мають бути такими, щоб їх не треба було перевіряти.
САВЧЕНКО Б. І., голова Національної спілки кінематографістів України
…Я повторюю це, тому що це єдина можливість висловитися перед народом і перед вами. Дійшло до того, що нашу громадську організацію через те, що ми незручні, бо найбільший масив порушень авторського права саме в аудіовізуальній сфері, Департамент інтелектуальної власності просто не запрошує на свої заходи. А якщо не запросити не можна, бо бувають іноземні гості, які запитують: «А що у вас в аудіовізуальній сфері?» — то мені телефонують і кажуть: «Слухай, отой хай не приходить». Ви розумієте, до чого дійшло? Це якась така дріб’язковість, що говорити про потенціал, який втрачає країна, і отакими методами керуватися — просто безвідповідально.
Вважаю, що Департамент інтелектуальної власності на сьогодні не справляється зі своїми обов’язками, він їх просто не визначив. Він не визначився у своєму ставленні до законів, які регулюють цю ділянку людського права, вони ніяким чином не гармонізовані із законодавством Європейської Співдружності. Ми це чули не один раз, від авторитетів ТАСІS, але ніяких висновків не було зроблено.
…Майже за 15 років існування Закону «Про авторське право» у нас в аудіовізуальній сфері виграно лише три справи.
І не Департамент інтелектуальної власності їх виграв, а автори всупроти бажанню Департаменту інтелектуальної власності.
Оці наші доблесні суди, представників яких я тут чув… І один вельможний представник, і другий, ще вищий, казали, як ми вчимося, як навчаємося, як дорослішаємо, як стаємо розумними і компетентними… Оці суди на три наших подання до суду відповіли, що оператор фільму «За двома зайцями» Михайло Іванов, який за законом є автором, який значиться в титрах, який згадується в багатьох підручниках, не є автором. І ніхто не пояснює, на яких підставах.
Наші суди не визнають автором режисера, який, мабуть, найбільше з українських режисерів одержав міжнародних призів, Віктора Греся. Він зняв лише три фільми, але ці фільми зібрали такий дощ нагород і призів! Він не визнається нашими судами автором! Де наші очільники цих судових інстанцій? Більше того, ми ледь не встряли в міжнародну халепу. Єжи Гофман — автор фільму «Огнем і мечем»… Я розумію, регламент — понад усе.
У мене є конкретна пропозиція — розділити департамент на два рукави: один має займатися патентним правом, а другий авторським правом.
Треба починати з того, що вислухати авторів, а не доповідати, як у нас все прекрасно.
ЄФИМЕНКО Л. В., заступник міністра юстиції України
…Можна стверджувати, що рівень врахування положень актів ЄС у законодавстві України є середнім. За кожним з напрямів у цій сфері є низка положень, не врахованих у законодавстві України. З огляду на характер невідповідностей, законодавство у цій сфері потребує системного перегляду.
Так, не в повному обсязі виконані вимоги Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» стосовно приведення протягом 2004–2007 років законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність із законодавством ЄС. На розгляд Верховної Ради України не внесено законопроекти із зазначених питань, не повною мірою виконані вимоги статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво, за якими Україна до 1 березня 2003 року мала забезпечити рівень захисту інтелектуальної власності, аналогічний до існуючого в ЄС.
…Закон України «Про авторське право і суміжні права» має бути уточнений щодо визначення термінів, змісту майнових прав на комп’ютерну програму, повноважень організацій колективного управління, строку охорони критичних і наукових публікацій та фонограм, використання баз даних, вільного використання об’єктів авторського права і суміжних І прав, права авторів на публічне сповіщення, права на справедливу винагороду, права спадкування тощо.
Слід привести у відповідність із законодавством ЄС закони «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу».
Національне законодавство не передбачає охорону баз даних таким правом, як захист змісту баз даних, що не охороняються авторським правом, з можливою охороною щодо інвестицій та недобросовісної конкуренції. Це вимагає внесення змін до законів «Про інвестиційну діяльність» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» має бути уточнено щодо особливостей правової охорони винаходів у сфері біотехнології. Закон «Про охорону прав на промислові зразки» не відповідає законодавству ЄС в частині умов патентоспроможності промислового зв’язку, строків охорони промислового зразка, обсягу охорони, що надається промисловим зразкам, тощо.
Закон «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» має бути доповнено положеннями щодо особливостей відтворення інтегральних мікросхем, сплати винагороди, охороноздатності друкарень інтегральних мікросхем тощо.
Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» слід уточнити стосовно підстав для відмови у наданні правової охорони торговельним маркам, прав власника свідоцтва, охоронних колективних марок тощо.
Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів» також треба уточнити щодо визначення термінів, кола осіб, які мають подавати заявку на реєстрацію, права вносити зміни до специфікації, умов співіснування зареєстрованої та незареєстрованої назви, співвідношення використання торговельних марок і географічних зазначень тощо.
ЛІ АРТУР, президент Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія акторів кіно»
Державна податкова адміністрація не перевіряє користувачів інтелектуальної власності, як того вимагає Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, на відповідність їх первинних документів бухгалтерської звітності вимогам законодавчих актів України, тобто на відповідність цих документів вимогам частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Типові форми первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затверджені наказом Мінфіну № 732, не узгоджуються з використанням об’єктів авторського права і суміжних прав, саме творів і виконань.
Державний департамент інтелектуальної власності видає контрольні марки на тиражування CD, DVD-дисків без дотримання вимог частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», хоча згідно із статтею 4 цього закону зобов’язаний здійснювати контроль за його виконанням.
Міністерство культури і туризму видає державне прокатне посвідчення на використання фільмів без дотримання вимог частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», хоча згідно з пунктом 10 статті 4 Положення про Міністерство культури і туризму зобов’язано вживати заходів щодо захисту об’єктів інтелектуальної власності при реалізації авторських і суміжних прав.
Міністерство внутрішніх справ не помічає масового, систематичного порушення телекомпаніями, кінотеатрами частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Національна рада з питань телебачення і радіомовлення надає ліценції телерадіоканалам без урахування вимог частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
За підрахунками Гільдії акторів, всі ці факти призвели до ненадходження до бюджету у 2000–2005 роках податків тільки у сфері обігу аудіовізуальних творів на суму 1 173 020 615 гривень. Це саме ті надходження, яких завжди бракує на культуру, на кіновиробництво, на виховання патріотизму в наших дітей.
Авторське право і суміжні права в кожній з держав — членів СОТ та ЄС приносить не менш як 5 відсотків ВВП. Це можуть підтвердити присутні в залі представники ВОІВ. А в Державному бюджеті України навіть не передбачені надходження від обігу цієї власності як товару.
…Всі ці факти викликають у діячів культури України недовіру до публічних заяв влади. Бо наголошується одне, а дії органів влади свідчать про протилежне. Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав на сьогодні недосконале та потребує змін. Проте всі чинні на сьогодні закони України дають можливість забезпечити охорону прав митців, потрібне тільки безумовне їх дотримання державними органами.
Доки всі органи влади не почнуть виконувати вимоги законодавства, а не імітувати їх виконання, які закони парламент не приймав би, віз і надалі залишатиметься там.
Тож головне прохання, або вимога Гільдії акторів полягає в тому, щоб державна влада просто виконала всі свої зобов’язання — почала контролювати дотримання всіма користувачами інтелектуальною власністю частини четвертої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виконала свої обов’язки, визначені статтею 54 Конституції України, захистила права авторів та виконавців, надала точне визначення суб’єктів суміжних прав, терміна «роялті», визначила акторів-виконавців як авторів художнього образу. А також за міжнародними угодами згідно з частиною другою статті 8 Міжнародної організації праці № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію легалізувала Всеукраїнську професійну спілку «Гільдія авторів кіно» з правом захищати всі правовідносини, які визначаються у трудових угодах акторів, договорах та контрактах з кіностудіями.
КРАЙНЄВ П. П., директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності
…Більше того, є всі підстави стверджувати, що захист прав інтелектуальної власності не відповідає сучасним вимогам і не забезпечує надійного та ефективного їх захисту.
Останніми роками, як ми вже чули, актуальність авторського права і суміжних прав дедалі зростає. Це зумовлено двома основними чинниками. Перший полягає в тому, що від неправомірного відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав, вартість яких інтенсивно зростає, можна одержати значні доходи. Другий чинник зумовлений стрімким розвитком нових технологій, які широко застосовуються під час незаконного використання об’єктів, що охороняються. Ця проблема ускладнюється тим, що такі неправомірні дії часто залишаються поза контролем відповідних органів.
Відомо, що в розвинених країнах світу підприємства та організації, пов’язані з усіма формами правомірного використання звуку та відеозапису, кінематографа, книговидання, комп’ютерних програм тощо, щороку приносять 5 і більше відсотків внутрішнього валового продукту.
В Україні ж бачимо, як національна авторська еліта зведена до рівня жебраків. Неприховане піратськи використовуються твори письменників, композиторів, художників, майстрів театру і кіно, дослідників у різних галузях фундаментальних та прикладних наук. Відверто цинічно грабується держава. Бюджет обминають мільйони гривень податків, що їх повинні сплачувати, гастролюючи, виконавські колективи й окремі виконавці. Нехтуються норми закону, зухвало зневажаються інтереси культури ділками тіньової індустрії — численних казино, нічних клубів, студій звуко- і відеозапису. Останні фактично перебувають поза правовим полем відносин з авторами, з інститутами влади. Це, безумовно, викликає справедливі нарікання творчої інтелігенції.
Хочу звернути вашу увагу на те, що закони у сфері інтелектуальної власності потрібні не лише для регулювання умов охорони прав, вони повною мірою застосовуються при захисті прав, ними керуються суди і правоохоронні органи.
Під час розроблення законопроектів не залучаються науковці провідних академій наук, судові експерти, представники зацікавлених громадських кіл. Як наслідок, продукуються нормативні акти, що відстоюють корпоративні інтереси Міносвіти і науки та Державного департаменту інтелектуальної власності, а не суспільства в цілому. Свідченням невисокого рівня підготовлених законів є той факт, що вони часто кардинально змінюються, а їх якість не поліпшується. Постійні зміни, уточнення і доповнення законів у сфері інтелектуальної власності зумовлюють нестабільність законодавства, що значною мірою негативно впливає на творчу активність науковців та розробників.
В Україні діє державна система правової охорони інтелектуальної власності, яка, на жаль, відповідно до чинного законодавства включає обмежене коло установ, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України. Однак захистом прав інтелектуальної власності займаються правоохоронні органи, експертним забезпеченням правосуддя — установи Мін’юсту України, припинення недобросовісної конкуренції, у тому числі в зазначеній сфері,— обов’язок Антимонопольного комітету. Тобто це не лише установи, що належать до сфери управління Міносвіти і науки. Як наслідок, стратегічні цілі, завдання та пріоритети щодо захисту прав інтелектуальної власності спрямовуються переважно на вирішення нескоординованих поодиноких аспектів.
ГРИЩЕНКО Д. І., директор юридичної та патентної фірми «Грищенко та партнери»
…Саме практика застосування — наочний критерій якості будь-якого закону, адже закон приймається для того, щоб його дотримувалися і використовували.
Дозвольте звернути увагу на такі актуальні проблеми у сфері інтелектуальної власності.
Визнання недійсним патенту на промисловий зразок. Останнім часом особливого поширення набула практика так званої «легалізації» використання чужих відомих торговельних марок шляхом патентування візуально тотожного зображення як промислового зразка. Такий спосіб легалізації недобросовісної конкуренції завдяки отриманню свого промислового зразка є легким і достатньо швидким, що пояснюється відсутністю кваліфікаційної процедури при видачі патенту на промисловий зразок. Проводиться лише формальна експертиза, тобто не перевіряється спільність конкретного промислового зразка з позначенням, яке вже охороняється як торговельна марка іншого правовласника. Отримання патенту на промисловий зразок становить основу для формально правомірної діяльності, скажімо, з виробництва тютюнової продукції, промислових та продовольчих товарів тощо.
Проблема необхідності запровадження експертизи, по суті, відома вже давно, проте конкретних законодавчих ініціатив немає. За таких обставин пропонуємо інший підхід до посилення правової захищеності власника торговельної марки. Власник раніше зареєстрованої торговельної марки вправі звернутися до суду з позовом про визнання недійсним патенту на промисловий зразок, який охороняє ідентичне зображення (про що йшлося вище) з підстав видачі такого патенту з порушенням прав власника торговельної марки. Як свідчить досвід, практика розгляду таких справ є досить успішною, вказані промислові зразки визнаються недійсними.
Іншими словами, поточний стан справ у сфері інтелектуальної власності — не на користь законних власників торговельних марок. Треті осо би можуть вільно паразитувати на іміджі торговельної марки, залишаючись безкарними. Для цього достатньо отримати патент на промисловий зразок, що відтворює зображення торговельної марки, і таким чином легалізується використання певного об’єкта. А в подальшому, коли законний власник торговельної марки подасть позов на недобросовісного підприємця про визнання патенту на промисловий зразок недійсним, треба вчасно (до набрання сили рішенням суду) відмовитися від патенту. При { цьому законодавство допускає патентування багатьох (дублюючих один одного) промислових зразків, що взагалі може ускладнити прийняття остаточного судового рішення у справі.
Зважаючи на вищевикладене, пропонуємо доповнити статтю 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» частиною п’ятою: «5. Правила цієї статті поширюються на патенти, дія яких припинилася достроково за будь-яких умов, викладених у статті 24 цього Закону». Можливість визнання недійсними патентів на промислові зразки, дія яких припинилася достроково, дає змогу остаточно вирішити спір щодо незаконного використання інтелектуальної власності та стягнути з порушників відповідну грошову компенсацію.
Проблемні питання захисту об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Ця проблема набула особливої значущості, зважаючи на сучасний рівень інформаційного та науково-технічного розвитку суспільства. Об’єкти інтелектуальної власності, зокрема знаки для товарів і послуг як важливий інструмент просування товарів і послуг на ринку, широко використовуються в електронній торгівлі, що здійснюється через Інтернет.
Найчастіше в мережі Інтернет використовується знак для товарів і послуг в доменних іменах. Для цього використовують власні фірмові найменування або знаки для товарів і послуг — торговельні марки. Отже, доменні імена також можна віднести до засобів індивідуалізації комерційних підприємств. Право на доменне ім’я виникає водночас з підключенням користувача до Інтернету та його реєстрацією в недержавній організації, при цьому експертиза не проводиться. Власники доменів отримують право на їх використання, яке багато в чому є подібним до виключного права на використання знака для товарів та послуг. Така система реєстрації доменних імен призводить до виникнення конфліктів між власниками доменів і власниками виключних прав на товарний знак. Поширеним правопорушенням прав власників інтелектуальної власності є неправомірна реєстрація доменних імен, тотожних чи подібних до зареєстрованих знаків для товарів і послуг, так званий «кіберсквотинг».
Спори, пов’язані з розміщенням і використанням інформації в мережі Інтернет, дедалі частіше стають предметом судового розгляду, їх розв’язання ускладнене тим, що при використанні доменного імені в мережі Інтернет проблемним стає питання щодо наявності в цій дії одного з основних понять законодавства про авторське право — відтворення. Досить часто суди не визнають розміщення творів в мережі Інтернет відтворенням. Відсутність посилань на автора під час подібного відтворення також ускладнює встановлення правопорушника авторських прав. Відносини щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет залишаються недостатньо врегульованими і чинним законодавством України, і відповідними договорами між окремими суб’єктами інформаційних відносин.
ДОМБРОВСЬКИЙ С. В., начальник Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави Генеральної прокуратури України
…Перевірками виявлено, що масового характеру набули порушення, пов’язані з незаконним обігом дисків для лазерних систем зчитування та комп’ютерних програм. Об’єкти інтелектуальної власності використовують для незаконного відшкодування податку на додану вартість. Виявляються непоодинокі факти порушень авторських прав у виробничій сфері. Значних збитків зазнають власники внаслідок використання зареєстрованого знака для товарів та послуг без дозволу.
Неефективна діяльність системи органів управління у сфері інтелектуальної власності. Відомством, яке координує заходи центральних органів виконавчої влади щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності, є Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Однак підрозділ державних інспекторів у складі цього департаменту нечисленний і не І же забезпечити належного виконання покладених на нього функцій.
Заслуговує на увагу пропозиція науковців щодо утворення на базі Державного департаменту інтелектуальної власності Державного комітету України з питань інтелектуальної власності, надавши йому на законодавчому рівні статус національного патентного відомства, відповідального за здійснення державної політики у сфері промислової власності, авторських і суміжних прав. Нагадаю, що такий комітет вже створювався указом Президента України від 13 березня 1999 року, але через рік був ліквідований.
…Слід розробити дієві механізми реалізації законодавчих норм щодо захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Як свідчать матеріали судової практики, кількість звернень до господарських судів України за захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності щороку зростає. Протягом останніх трьох років до місцевих господарських судів України надійшло 700 заяв у спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності та розпорядженням майновими правами на них. За цей період закінчено провадженням 350 справ (тільки половину), при цьому задоволене повністю або частково позовні вимоги у 114 справах.
…Слід вдосконалити та уніфікувати систему захисту прав інтелектуальної власності, яка не характеризується цілісністю та ефективністю, має не узгоджені й суперечливі положення. Кожен законодавчий акт, який регулює право на конкретні об’єкти інтелектуальної власності, передбачає власну систему захисту відповідного права.
ЗУБЕЦЬ М. В., голова пікомітету з питань науки Комітету Верховної Ради України V cкликання з питань науки і освіти
…Водночас треба відзначити значне не узгодження законодавчих актів у сферах інтелектуальної власності та інноваційної діяльності з іншими актами законодавства, що прямо чи опосередковано їх стосуються. Негативний аспект такого не узгодження вимог статей 7 і 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із нормами законів «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на сорти рослин» спостерігається в питаннях встановлення мінімальних ставок винагороди авторам. Оподаткування роялті фізичних осіб за надання ліцензії на використання винаходу, сорту рослин тощо становить лише 15 %, 85 % надається ліцензіатом як податковим агентом автору. У разі передачі автором права інтелектуальної власності установі, виплата розробникам дивідендів не перевищить 15–20 % роялті, одержаних установою чи організацією від ліцензіата. Не узгодженість положень зазначених законів із сумою винагороди, що виплачується авторам, провокує їх до порушення законодавства.
… Статті 6, 12, 13, 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», прийнятого 14 вересня 2006 року, виписані некваліфіковано, що стає перепоною при укладенні договорів про трансфер технологій, виплаті дивідендів ліцензіару за використання його майнового права на інтелектуальну власність, під час державної експертизи та реєстрації договорів. Для втілення вимог згаданих статей закону необхідно створити експертні науково-економічні установи, що нереально і недоцільно через високі економічні витрати. У статті 20 цього закону передбачено вилучення з установ і організацій коштів, отриманих від трансферу технологій, та зарахування їх до спеціального фонду головних розпорядників. Така централізація усуває мотивацію трансферу і технологій та їх розроблення.
3 огляду на викладене, необхідно створити центральний орган виконавчої влади з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, до якого мають увійти Український інститут промислової власності, Українське агентство авторського права і суміжних прав Міністерства освіти і науки України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин і Головна державна племінна інспекція Міністерства аграрної політики України. Такий орган здійснюватиме єдину політику в інноваційній сфері та контролюватиме використання об’єктів інтелектуальної власності на зовнішньому і внутрішньому ринках.
ПАХАРЕНКО-АНДЕРСОН А. П., директор патентно-правової фірми «Пахаренко і партнери»
…Поширення на ринку України товарів, які порушують права інтелектуальної власності (підробок і піратської продукції), завдає значних збитків власникам прав інтелектуальної власності та ставить під загрозу безпеку споживачів. Загальновизнаним фактом є те, що злочинці отримують більші прибутки від торгівлі контрафактними і піратськими товарами, аніж від торгівлі наркотиками та зброєю, при цьому такий спосіб отримання надприбутків є простішим і безпечнішим.
Постійне зростання обсягів незаконної торгівлі ставить під загрозу здоров’я споживачів та їх безпеку, а також підриває економічний розвиток держави. Загальновідомо, якої шкоди можуть завдати підробні харчові продукти, лікарські засоби, дитячі іграшки, запасні частини до транспортних засобів чи агрохімікати, зокрема, в останньому випадку під загрозу ставиться не лише життя окремої людини, а генофонд нації в цілому. Отже, підробки — це проблема національної безпеки, а в глобальному масштабі — безпеки людства.
…Слід зауважити, що на сьогодні суди загальної юрисдикції в більшості 41 випадків не сприймають порушення прав інтелектуальної власності як серйозне правопорушення, і на шкалі кваліфікації правопорушень за тяжкістю ці порушення посідають останнє місце. Така позиція частково обумовлена ставленням до цієї проблеми суспільства, недостатньою його поінформованістю, а відтак і недостатнім рівнем правосвідомості.
Іншою проблемою, пов’язаною з судовим захистом прав інтелектуальної власності, є відсутність затвердженої уніфікованої методики розрахунку збитків, завданих такими порушеннями. На сьогодні розрахунок збитків здійснюється за сумою контрольної закупівлі, а не за загальною вартістю вилученої продукції.
…Ще однією проблемою, яка може бути віднесена до сфери судового захисту, є складність з поданням доказів використання об’єктів інтелектуальної власності у мережі Інтернет, оскільки суди розглядають їх як не належним чином оформлені докази. Відтак, має місце правова колізія, оскільки законами у сфері інтелектуальної власності використання в мережі Інтернет визнається використанням об’єкта інтелектуальної власності, але за відсутності затвердженої процедури оформлення таких доказів, їх нотаріального засвідчення (як практикується в інших країнах, наприклад у Росії) суди не розглядають такі докази як належним чином оформлені.
…Авторське право і суміжні права. Однією з ключових проблем правозастосування у сфері авторського і суміжних прав є проблема з так званими контрольними марками для аудіовізуальної продукції та програмного забезпечення, що служать для голографічного захисту такої продукції. Практика свідчить, що на сьогодні через недоліки в законодавстві ми фактично зіткнулися з проблемою «мимовільної» легалізації піратської продукції. Тому треба внести зміни в законодавство, запровадивши більш жорстку систему контролю за отриманням і використанням контрольних марок.
Ще однією перепоною для ефективного застосування Закону «Про авторське право і суміжні права» є відсутність у переліку дій, що визнаються порушенням авторських прав, зберігання примірників творів. Отже, фактично на сьогодні можна вживати заходів лише до осіб, які тиражують і реалізують продукцію, але не до осіб, які її зберігають.
СТУПАК С. К., голова Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»
Усім обізнаним особам цілком зрозумілих що ситуація «Державний департамент інтелектуальної власності — організації колективного управління» дійшла краю, і попереду на нас чекають значні зміни. Але які саме?
Розглянемо можливі сценарії. Чинний закон запровадив практику довільної реєстрації організацій колективного управління (ОКУ) як юридичних осіб, на загальних засадах, і майже безперешкодного їх взяття на облік у Державному департаменті інтелектуальної власності. Сьогодні можна впевнено заявити, що така «м’яка ліцензія» в Україні себе не виправдала. Тому потрібні зміни, а можливих сценаріїв таких змін щодо впливу на виникнення і діяльність ОКУ може бути лише три:
а) посилений державний контроль;
б) зняття державного контролю;
в) запровадження державно-громадського контролю.
…Для створення дієвого національного інституту колективного управління, на наше переконання, прийнятним є лише сценарій «в».
Пропонуємо своє бачення реалізації механізму державно-громадського контролю за створенням та діяльністю ОКУ в Україні.
Нашим початковим завданням був пошук у національній практиці організаційного аналогу, який став би прототипом механізму втілення державно-громадського органу контролю щодо виникнення та функціонування ОКУ. І такий прототип знайшовся — це Аудиторська палата, передбачена Законом України «Про аудиторську діяльність». До складу цієї зареєстрованої у Міністерстві юстиції України юридичної особи входять представники 10 міністерств і така сама кількість представників із середовища аудиторів. І хоч на професійних засадах працює лише голова Аудиторської палати (решта членів палати — на громадських засадах), палата має значні повноваження щодо сертифікації аудиторів, ведення реєстру, затвердження стандартів аудиту тощо.
Після того, як було знайдено перевірений і прийнятий спосіб впровадження управлінських повноважень, стало остаточно зрозуміло, що сценарій «в» є не лише логічним, а й цілком можливим шляхом виведення з кризового стану національного інституту колективного управління майновими правами. Можливих шляхів лише два — або вносити відповідні зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права», або приймати новий, окремий закон щодо колективного управління, відповідно вилучивши з чинного закону розділ IV «Управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав».
…Крім того, закон з колективного управління має закласти правове підґрунтя для створення в Україні Палати з колективного управління, до складу якої мали б увійти на паритетних засадах представники зацікавлених міністерств та представники так само зацікавлених творчих спілок або громадських організацій, що представляють належний соціум авторів (наприклад, література, музика, кінематографія, театр, живопис, дизайн, фотографія), виконавців, виробників відеограм, фонограм.
Ми переконані, що саме в такому складі Палата зможе не лише об’єктивно і всебічно оцінити реальну ситуацію з колективного управління, що на сьогодні склалася в Україні, а й знайти ефективні можливості та поліпшити її.
ФЕДУЛОВА Л. І., завідувач відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики Інституту економіки та прогнозування НАН України
…Винахідницька активність національних заявників будь-якої держави свідчить про рівень її науково-технічного і технологічного потенціалу, є індикатором технологічної конкурентоспроможності, інноваційної перспективності та інвестиційної привабливості. Справедливо вважається, що і в розвинених країнах, і в країнах, що розвиваються, система охорони прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності може стати дієвим інструментом розвитку економіки шляхом нарощування запасів технологічних знань та обміну цими знаннями між країнами.
Правова охорона інтелектуальної власності є фінансовим стимулом, необхідним для інвестування капіталів у технологічні розробки. Відповідно країни з неадекватним рівнем охорони інтелектуальної власності не зможуть залучити значні обсяги інвестицій і технологічних потоків, оскільки власники інтелектуальної власності не мають стимулів для укладання ліцензійних угод щодо передачі прав на об’єкти промислової власності. Як наслідок, посилюється стратифікація країн за рівнем виробництва і реалізації високотехнологічної продукції. За даними ООН, ринок високотехнологічної продукції поділений таким чином: Західна Європа — 35 %, США — 25, Японія — 11, Сінгапур — 7, Корея — 4, Китай — 2, інші країни, разом узяті — 16 %. Частка Росії становить лише 0,13 %, України — близько 0,04.
За оцінками Всесвітньої організації інтелектуальної власності, хоча нові економіки, що швидко розвиваються, застосовують патентну систему дедалі активніше, використання цієї системи занадто сконцентровано, і зокрема, на 5 % відомств (відомства США, Японії, Китаю, Республіки Корея і Європейське патентне відомство) припадає 75 % усіх поданих патентних заявок і 74 % патентів, виданих в усьому світі. Питома вага України не перевищує 0, 1 %. Володіння чинними патентними правами або виданими за останні 20 років патентами показує ще більшу концентрацію, при цьому громадяни Японії і США відповідно володіють 29 і 22 % всіх чинних у 2004 році патентів.
…Стосовно ситуації з патентуванням за процедурою РСТ в окремих компаніях України слід зауважити, що жодне офіційне видання не оприлюднює відповідних даних. При цьому, за даними досліджень Інституту економіки і прогнозування НАН України, навіть успішні компанії галузі машинобудування зі значними обсягами експорту не мають належних портфелів об’єктів права промислової власності, не провадять діяльності щодо оцінки нематеріальних активів, не кажучи вже про внесення їх до статутних фондів та взяття на бухгалтерський облік.
За оцінками фахівців, патентне законодавство України не визначає права держави на інтелектуальну власність, навіть на ту, що створена за кошти державного бюджету, несправедливо врегульовує питання розподілу прав на об’єкти інтелектуальної власності між замовником, виконавцем робіт та авторами створених об’єктів. У результаті правової колізії держава не в змозі стати повноправним учасником процесу комерціалізації результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, патентів на винаходи і корисні моделі. Адже за всі роки незалежності державні органи виконавчої влади, фінансуючи створення об’єктів інтелектуальної власності за бюджетні кошти, не отримали жодного патенту. Водночас держава неспроможна забезпечити дієвий контроль і захист прав на інтелектуальну власність, щоб уникнути практично «безоплатного» переходу цих прав до іноземних суб’єктів підприємницької діяльності.
Дані щодо патентно-ліцензійної діяльності вітчизняних підприємств організацій неспівставні з даними щодо діяльності іноземних компаній і свідчать про низький рівень державного регулювання, зокрема використання стимулюючих методів та інструментів розвитку ринків об’єктів права промислової власності.
Українські успішні компанії навіть зі значними обсягами експорту не мають належних портфелів об’єктів права промислової власності, не здійснюють діяльності з оцінки нематеріальних активів, не кажучи вже про внесення їх до статутних фондів та постановку на бухгалтерський облік, що перешкоджає підвищенню капіталізації і компаній, і економіки України.
…Підприємствам корпоративного сектору національної економіки слід провести інвентаризацію об’єктів права промислової власності та врегулювати договірні правовідносини щодо розподілу винагороди між авторами і власниками прав на об’єкти промислової власності за умови комерціалізації зазначених об’єктів.
Органам державної влади треба вжити заходів щодо створення належних умов розвитку ринків об’єктів права промислової власності, у тому числі щодо запровадження принципу обов’язковості оцінювання і взяття на бухгалтерський облік нематеріальних активів підприємств України.
Важливими напрямами вдосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності є створення економіко-правового механізму інтеграції освіти, науки і виробництва, а також посилення державної підтримки інноваційних структур, які використовують результати раціоналізаторської та винахідницької діяльності. Зокрема, витрати інвестора на правовий захист результатів раціоналізаторської та винахідницької діяльності мають бути гарантовано компенсовані за умови ефективного їх використання інтересах національної економіки.
1.4
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАУКИ І ОСВІТИ
До протоколу № 14 від 16 квітня 2008 року
«Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні»
(в контексті парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.), слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (29 листопада 2006 р.), парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (20 червня 2007 р.))
Проаналізувавши інформацію Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, Фонду державного майна України, Національної академії наук (НАН) України про виконання рекомендацій парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування «(№ 8038/0/2-07 від 19.12.2007 р.), слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (29 листопада 2006 р.), парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (№ 8183/0/2-07 від 24.12.2007 р.), Звіт про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11 грудня 2007 р. № 6/30-2, «Звіт про результати аудиту використання у 2006–2007 роках коштів державного бюджету, виділених на сортовипробування та охорону прав на сорти рослин» (№ 03-505 від 06.03.2008 р.), «Звіт про результати аналізу ефективності формування і реалізації інноваційної політики в Україні» (№ 04-2123 від 25.11.2005 р.), Інформацію Головного контрольно-ревізійного управління України щодо перевірки ефективності використання коштів Державного бюджету України на розвиток інноваційної діяльності (№ 06-11/420 від 01.04.2008 р.) та заслухавши доповідь Голови Комітету з питань науки і освіти В. І. Полохала, співдоповіді Першого заступника Міністра освіти і науки України О. П. Гребельника, Першого заступника Голови Державного агентства України з інвестицій та інновацій А. П. Зайця, виступи в обговоренні народних депутатів, керівників міністерств і відомств, наукових установ, судових і правоохоронних органів, враховуючи схвалення проекту рішення Комітету з питань науки і освіти, прийнятого за основу 11 березня 2008 року, Радою національної безпеки і оборони України, комітетами Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, з питань економічної політики, з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, з питань податкової та митної політики, з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, з питань культури і духовності, з питань транспорту і зв’язку, Спеціальною контрольною комісією з питань приватизації та врахувавши пропозиції висловлені ними, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти відзначає, що центральними органами виконавчої влади здійснено певні заходи щодо виконання рішень парламентських слухань, розвитку інноваційної діяльності, підвищення рівня захисту прав інтелектуальної власності:
Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов щодо реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі; порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердження стандарту оцінки майнових прав інтелектуальної власності;
затверджено Типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого органу виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук. Такі підрозділи утворені в 19 центральних органах виконавчої влади, Національній та галузевій академіях наук, а також у всіх обласних, Київській та Севастопольській міській державних адміністраціях;
удосконалено організаційну структуру митних органів: у 27 митницях створено спеціальні підрозділи з питань інтелектуальної власності, введено в експлуатацію програмно-інформаційний комплекс «Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності»;
скорочено строки розгляду заявок на об’єкти промислової власності до 2 місяців для формальної експертизи та 16 місяців для кваліфікаційної;
зросла кількість заявок, поданих від національних заявників за національною процедурою: на корисні моделі у 2007 р. у порівнянні з 2004 р. в 1,7 рази; на знаки для товарів та послуг — у 1,7 рази.
Проте через недостатню ефективність системи державного регулювання і управління у сферах інноваційної діяльності, правової охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності, що склалась в країні, суттєвих позитивних змін у цій сфері не відбувається. Навпаки, проблеми, на які звертали увагу учасники зазначених слухань, ще більше загострилися.
Несформованість національної інноваційної системи, недостатня ефективність системи охорони та захисту прав інтелектуальної власності перешкоджає розвитку інноваційної діяльності, утворенню в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності.
Однією з головних причин неефективності управління є розпорошення і дублювання управлінських функцій, зокрема організаційних, між кількома центральними органами виконавчої влади. На сьогодні три центральних органи виконавчої влади: Міністерство освіти і науки України, Державне агентство України з інвестицій та інновацій, Міністерство промислової політики України беруть участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної інноваційної політики, не координуючи свої дії між собою. Крім того, відповідно до Указу Президента України від 23 жовтня 2000 року № 1159, завдання з розробки стратегії і механізмів реалізації державної інноваційної політики покладено на Міністерство економіки України.
Ще декілька міністерств і відомств (Міністерство аграрної політики України, Міністерство палива і енергетики України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва) мають брати участь у реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності «в межах своєї компетенції», а на практиці — виконують покладені на них функції в автономному режимі, не орієнтуючись на пріоритети інноваційного розвитку України.
Не виконують свої функції щодо формування єдиної державної інноваційної політики створені консультативно-дорадчі органи: Національна рада з інноваційного розвитку при Президенті України, Міжвідомча рада з питань інвестицій та інноваційного розвитку при Кабінеті Міністрів України, Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів (постійно діючий орган Кабінеті Міністрів України), Комісія з розроблення пропозицій щодо удосконалення системи державного управління в інноваційній сфері при Кабінеті Міністрів України.
Забезпечення реалізації політики у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні характеризується відсутністю належної координації та недостатньою ефективністю у діяльності структур, які мають опікуватися питаннями розвитку інституту інтелектуальної власності, охороною і захистом її прав. Відповідні функції сьогодні частково виконують Міністерство освіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності як його невід’ємна складова, Український інститут промислової власності. Крім того, функції щодо реалізації авторських і суміжних прав, здійснення заходів з захисту об’єктів інтелектуальної власності покладені також на Міністерство культури і туризму України. Водночас статус Департаменту інтелектуальної власності не узгоджується з вимогами Закону України «Про Кабінет Міністрів України», яким не передбачено утворення урядових органів. Все це негативно впливає на можливість своєчасного прийняття обґрунтованих рішень, адекватного реагування на виклики часу, вироблення комплексу назрілих інституційних, правових та економічних заходів щодо розвитку цивілізованого ринку інтелектуальної власності відповідно до національних цілей.
Значною мірою відповідальність за стан справ у сфері правової охорони інтелектуальної власності та розвитку інноваційної діяльності лягає на Міністерство освіти і науки (МОН) України, яке з 2000 року є головним центральним органом виконавчої влади у цих сферах, а також на Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), створене у грудні 2005 р., як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. На жаль, через постійне обмеження Урядом повноважень у сфері інноваційної діяльності МОН України опікувався переважно питаннями освіти, а питання розвитку науково-технологічної та інноваційної діяльності, інституту інтелектуальної власності не були і, як свідчить розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 336-р «Про схвалення пріоритетів діяльності міністерств на 2008 рік», не є пріоритетними в його діяльності.
Однією з причин зазначеного є також низька виконавча дисципліна міністерств і відомств, відсутність належного контролю з боку Кабінету Міністрів України, що призвело до невиконання значної частини стратегічних питань, заходів і пропозицій, визначених у Рекомендаціях комітетських та парламентських слухань.
Як наслідок не узгодженості дій міністерств і відомств, нескоординовано працюють їх підрозділи в регіонах. Так в ряді областей діють Центри науково-технічної та економічної інформації МОН України, Наукові центри НАН України і МОН України, регіональні відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, за бюджетні кошти Держінвестицій створені нові регіональні центри інноваційного розвитку.
Все це лише поглибило кризу системи державного управління інноваційною діяльністю в Україні, сприяло посиленню зарегульованості цієї галузі з боку держави та неефективному використанню коштів Державного бюджету України.
Перевірка ефективності використання коштів Державного бюджету, виділених Держінвестицій на розвиток інноваційної діяльності, здійснена Головним контрольно-ревізійним управлінням України, засвідчила збитковість вкладання Державною інноваційною кредитно-фінансовою установою у 2006 році державних коштів у довгострокові фінансові інвестиції, неналежне супроводження реалізації інноваційних і інвестиційних проектів та інші системні недоліки в управлінні державними ресурсами.
Державною інноваційною фінансово-кредитною установою не отримано жодної гривни дивідендів від Українського банку реконструкції та розвитку, до статутного фонду якого спрямовано 72 млн грн, в тому числі у 2007 році — 40 млн гривень.
За останні 4 роки показники впровадження інновацій в українській економіці залишаються незмінними, а деякі — навіть зменшуються. Таким чином ми маємо в Україні невідповідність між збільшенням витрат державних ресурсів (як організаційних так і фінансових) на інноваційну сферу та зменшенням загальних статистичних показників впровадження інновацій, що свідчить про низьку ефективність реалізації державної інноваційної політики, її декларативність, безсистемність і непослідовність. На це ще у 2005 р. звертала увагу Рахункова палата України (Звіт про результати аналізу ефективності формування і реалізації інноваційної політики в Україні).
Руйнується державна система науково-технічної інформації України. Зазнали суттєвих втрат регіональні Центри науково-технічної та економічної інформації. У ряді областей їх інформаційні фонди разом з приміщеннями центрів передано до складу бібліотек вищих навчальних закладів, що обмежує доступ до науково-технічної та економічної інформації суб’єктів інноваційної діяльності.
Повільно розгортається діяльність підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в органах виконавчої влади, бюджетних установах, організаціях та на підприємствах, діяльність яких пов’язана з використанням об’єктів промислової власності.
Через недостатню наполегливість Міністерства освіти і науки України, Державної митної служби України, відсутність підтримки з боку Міністерства фінансів України не вирішені питання щодо фінансування заходів у сфері трансферу технологій, організації управління та розвитку інфраструктури у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності: запровадження у структурі Державного департаменту інтелектуальної власності посад державних інспекторів в усіх регіонах України; розширення штатної чисельності підрозділу з питань захисту прав інтелектуальної власності Державної митної служби України; удосконалення діяльності регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації щодо надання інформаційних і консультативних послуг з питань інтелектуальної власності; функціонування Державної патентної бібліотеки та її регіональних відділень.
В Україні не створено ефективної системи збору та виплати винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм, що суттєво спотворює розвиток ринку авторського права та суміжних прав. Внаслідок недосконалого законодавства та відсутності належного контролю мають місце суттєві порушення у діяльності організацій колективного управління, які повинні відігравати визначальну роль в охороні авторського права і суміжних прав. За даними Рахункової палати України в державі щороку збирається лише близько 30 млн грн винагороди, що за оцінками експертів складає тільки 3 % потенційної суми надходжень. Тривалий час до Верховної Ради України не вносяться в цьому напрямку необхідні проекти законодавчих актів.
До бюджету не надходить значна частина податків, що мають сплачувати гастролюючі виконавські колективи й окремі виконавці. Нехтуються норми закону, зухвало зневажають інтереси вітчизняної культури і авторів ділки тіньової індустрії з численних казино, нічних клубів, студій звукозапису. Останні фактично перебувають поза правовим полем відносин з авторами, державними інституціями, що викликає справедливі нарікання з боку авторів і виконавців, творчих спілок та творчої інтелігенції.
До Верховної Ради України не внесено для ратифікації Угоду про створення Українського науково-технологічного центру, проекти законів щодо приведення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності у відповідність до Цивільного кодексу України, (що згідно Прикінцевих та перехідних положень кодексу мало бути зроблено ще до 1 квітня 2003 р.) та законодавства Європейського Союзу, запровадження відповідальності за подання заявок в іноземні держави без попереднього подання таких заявок в Україні, охорони комерційної таємниці, раціоналізаторських пропозицій, баз даних, порід тварин. МОН України не здійснюється в необхідній мірі аналіз ефективності законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності та його правозастосування з внесенням відповідних змін до законодавства.
Не розроблено систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності з метою формування ринку цих об’єктів. Зокрема, не визначені мінімальні ставки винагороди винахідникам, авторам за використання об’єктів прав промислової власності, технологій; не запроваджені механізми державної підтримки патентування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності в іноземних державах, створених за рахунок бюджетних коштів; відсутня методика визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності; незважаючи на неодноразові доручення Кабінету Міністрів України, Фонд державного майна України не затвердив методику вартісної оцінки прав інтелектуальної власності.
Як наслідок, неухильно зменшується чисельність творців об’єктів права промислової власності (винахідників і раціоналізаторів) як в цілому по економіці, так і у промисловості та більшості її галузей. Загальна чисельність творців у 2001–2006 рр. скоротилася на 13,8 %, у промисловості — на 40,7 %,у легкій — в 14,2 рази, у хімічній та нафтохімічній промисловості — на 37,2 %,у металургії — на 34,8 %, у машинобудуванні — 21,6 %, у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування — на 30,5 %. Водночас продовжується тенденція зменшення поданих до Державного департаменту інтелектуальної власності заявок на винаходи від національних заявників — порівняно з 2005 р. їх кількість зменшилася на 3 %. На 19,8 % зменшилась кількість винаходів, використаних у виробничому процесі.
Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: у порівнянні з 2005 р. їх число зменшилося на 5,5 %, з 2004 р.— на 10 %, з 2003 р.— на 13 %, з 2002 р.— на 22 %, з 2001 р.— на 26 %.
Замість здійснення заходів із стимулювання винахідницької активності, розвитку ринку інтелектуальної власності, наукоємної продукції Кабінетом Міністрів України, з ініціативи Міністерства економіки України та Державного департаменту інтелектуальної власності прийнято постанову № 1148 від 19 вересня 2007 р. за якою витрати підприємств на отримання та підтримання чинності патентів на винаходи, корисні моделі збільшуються до 35 разів (юридичні особи мають сплачувати не 496 грн, як раніше, а 9100 грн) та перевищують в 1,5–3,5 рази відповідні витрати підприємств європейських країн, зокрема, Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, в 3,7 рази більші ніж у Вірменії (член СОТ з 2003 р.) та 1,5 рази більші ніж у Молдові (член СОТ з 2001 р.). Пільги щодо сплати зборів для неприбуткових установ було внесено лише після відповідних звернень державних академій наук, вищих навчальних закладів, інших установ.
На думку зазначених установ та організацій Уряду було запропоновано не оптимальне рішення щодо змін ставок зборів з метою приведення законодавства відповідно до вимог СОТ, яке не враховує, зокрема, досвід інших країн СНД — членів СОТ, та може призвести до незворотної втрати підприємствами України значної частини винаходів, експансії та монополізації національного ринку іноземними патентовласниками, перерозподілу інтелектуальної власності на користь фізичних осіб, для яких встановлені пільги.
Реалізація цієї постанови посилить негативний вплив на результативність винахідницької діяльності, гальмуватиме науково-технологічний розвиток, негативно позначиться на технологічній та економічній безпеці держави.
Водночас іншою Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1154 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183» збільшено розмір зборів за реєстрацію сорту рослин у 14 разів, за підтримання сорту — в 59 разів, чинності патенту, що посвідчує набуття майнових прав — у 136 разів.
Відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з питань науково-технологічної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України від 14 листопада 2007 р., звернень наукових установ та організацій прийняття зазначеної постанови Уряду створює серйозні перешкоди та негативні умови для розвитку селекційної справи у вітчизняних наукових установах і вищих навчальних закладах. Слід очікувати втрату ряду сортів, що належать державі та підтримуються в силі бюджетними установами, а також призупинення подання нових заявок. Водночас особливу небезпеку для економіки держави становить несанкціоноване використання незареєстрованих трансгенних сортів рослин, точні масштаби поширення яких в Україні невідомі.
Мінагрополітики не забезпечує виконання повноважень, визначених йому Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» в частині організації і контролю виконання цього Закону по реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин та заборони поширення в Україні сортів, не внесених в Реєстр сортів.
Суттєвих змін потребує система фінансування діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності. Відповідно до звіту Рахункової палати України про результати аудиту ефективності діяльності МОН України з охорони інтелектуальної власності від 11 грудня 2007 р. № 6/30-2 кошти на виконання заходів, пов’язаних з охороною інтелектуальної власності, використовувалися з серйозними порушеннями. Причина зазначеного у непрозорій системі фінансування у сфері інтелектуальної власності в Україні та відсутності належного контролю з боку відповідних органів державної влади, зокрема, МОН України, Державного департаменту інтелектуальної власності.
Набуло поширення отримання охоронних документів на корисні моделі, промислові зразки для патентування відомих технічних рішень, форм, позначень з метою обмеження діяльності інших осіб на застосування таких об’єктів, реєстрація в якості промислових зразків, торговельних марок відомих у світі брендів, що фактично призводить до легалізації піратства. Внаслідок не прийняття протягом багатьох років підзаконних актів щодо охорони прав на зазначення походження товарів, відбулася монополізація (шляхом отримання свідоцтв на торговельні марки) окремими приватними підприємствами назв відомих мінеральних вод, вин.
Бездіяльність органів виконавчої влади практично призводить до втрати інтелектуальних здобутків у науково-технічній сфері. До цього часу в установах, організаціях, підприємствах не проведено інвентаризацію винаходів колишнього СРСР із грифами «Для службового користування»(«ДСК») і таємних (близько 250 тис.), що належать українським заявникам, не визначені особливості їх розсекречування, зняття грифу «ДСК». Враховуючи, що відомості про зазначені винаходи не були офіційно опубліковані, актуальним є розгляд можливостей їх використання, в тому числі перетворення у патенти України з метою комерціалізації. Це вагомий резерв для інноваційного розвитку держави. Адже сьогодні в Україні є чинними лише 20,7 тис. 20-річних патентів на винаходи, з яких 40 % належать іноземним заявникам.
Має місце неконтрольована передача наукових і конструкторських розробок за кордон, виток з України вітчизняних заявок на перспективні винаходи.
Не врегульовано питання щодо затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій, цільового субсидіювання трансферу технологій, введення державного реєстру договорів про трансфер технологій, відповідальності за подання заявок до патентних відомств іноземних держав без попереднього подання їх в Україну, не здійснюється відповідний аналіз заявок, поданих в Україні та до іноземних країн. Повільно здійснюється реалізація положень Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».
Тривають негативні тенденції у приватизації об’єктів науково-технічної сфери, які продаються практично за безцінь, без врахування вартості нематеріальних активів, що суперечить ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, за даними Фонду державного майна України у 2005–2007 роках було приватизовано шість об’єктів науково-технічної сфери, три з них продано за ціною, що в кілька разів нижча їх номінальної вартості. Це, зокрема Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні, Український НДІ сільськогосподарського машинобудування, Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект».
Всупереч чинному законодавству продовжується практика необґрунтованого включення до переліку підприємств, що підлягають приватизації, стратегічно важливих для економіки і безпеки держави науково-дослідних установ. Так до об’єктів, що підлягають приватизації у 2008 році, включено Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів, який є єдиним провідним підприємством в Україні та СНД по створенню унікальної високотехнологічної апаратури реєстрації, обробки і передачі інформації. Поширюється практика рейдерських атак та спроби перепрофілювання високотехнологічних науково-виробничих комплексів. Характерним прикладом цього є одне з кращих підприємств електронної галузі Науково-виробниче підприємство «Сатурн», яке володіє унікальними технологіями у галузі радіометрії та телекомунікації.
Приватизація багатьох об’єктів науково-технічної сфери призводить до втрати унікальних напрацювань та наукових шкіл, що формувалися десятиліттями, і фактично в повному обсязі вже ніколи не зможуть бути відтворені.
Взагалі частка нематеріальних активів у балансі промислових підприємств та в цілому по економіці України занижується і за звітністю є меншою за 1 %. Водночас в Державному реєстрі суб’єктів оціночної діяльності, який веде Фонд державного майна України, зареєстровано більше шестисот оцінювачів за спеціалізацією 2.2 «Оцінка прав на об’єкти інтелектуальної власності».
Відсутня координація дій правоохоронних та контролюючих органів (МОН України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України тощо) по боротьбі з піратством у сфері інтелектуальної власності. Це призводить до зростання рівня правопорушень, контрафакції та піратства.
Аналіз криміногенної ситуації, проведений МВС України, свідчить про появу нових форм вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності. Останнім часом широкого поширення набули факти незаконного розповсюдження творів в мережі Інтернет, а також порушення авторського права і суміжних прав під час їх публічного сповіщення у громадських місцях, закладах торгівлі, харчування тощо. За даними Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA) Україна включена до списку пріоритетного спостереження (список 301) як країна з високим рівнем піратства (в 2007 р. рівень комп’ютерного піратства склав 84 % і є одним з найвищих у світі).
Однією з причин, що стримує суттєве обмеження загального рівня піратства в Україні є недостатньо ефективне застосування покарань, передбачених чинним законодавством за вчинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності.
Вивчення результатів судового розгляду кримінальних справ та адміністративних протоколів свідчить про застосування судами покарань, неадекватних завданим матеріальним збиткам та суспільній небезпеці даних порушень.
Так середній розмір штрафів, які застосовуються судами за вчинення адмінправопорушень у цій сфері складає лише 230 грн, хоча санкціями відповідних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені штрафи до 3,4 тис. грн Середній розмір штрафів, які застосовуються у вигляді покарання за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним виробництвом компакт-дисків, складає 1800 грн, хоча законодавчо передбачені штрафи у розмірі від 17 до 85 тис. грн Таким чином склалася ситуація, коли розміри штрафних санкцій, які застосовуються судами, є неадекватними розмірам завданих матеріальних збитків та не виконують функцію покарання.
На розгляд Верховної Ради України до цього часу не внесено проект Концепції розвитку національної інноваційної системи України (подібні стратегічні документи вже декілька років діють в Росії, Казахстані, Білорусі та інших державах). Не прийнято Податковий кодекс України, в якому мають бути передбачені окремі положення стосовно стимулювання інноваційної діяльності.
Внаслідок чисельних бюрократичних перепон з боку виконавчої влади практично призупинено діяльність технологічних парків. За останні три роки затверджено тільки два інноваційних проекти технологічних парків, з 16 нових технопарків зареєстровано лише 11. Із 34 профінансованих у 2007 р. Держінвестицій проектів лише 4 інноваційні проекти та 3 проекти технологічних парків, а всі інші — звичайні інвестиційні проекти.
Вступ України до СОТ створює нові виклики інноваційній безпеці України. Так, згідно аналізу Національного інституту проблем міжнародної безпеки зі вступом до СОТ українське інноваційне законодавство не орієнтоване на функціонування економіки в жорсткому конкурентному середовищі. Слід очікувати загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції, що негативно відіб’ється на фінансових результатах та інвестиційних можливостях вітчизняних високотехнологічних підприємств. Може статися консервація енергоємної структури економіки.
Система державного управління у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності потребує створення нової інфраструктури, систематизації державних управлінських функцій в цій сфері, адекватного їх перерозподілу між органами виконавчої влади, реалізації напрацьованих раніше заходів та норм законодавства щодо стимулювання інноваційної діяльності, дію яких призупинено.
Зазначене вище свідчить, що негативні явища у сфері інноваційної діяльності, правової охорони та захисту інтелектуальної власності потребують вжиття невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва держави, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях.
Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти вирішив:
I. Взяти до відома висловлені у виступах та в обговоренні оцінки стану державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні, виконання рекомендацій парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування,» слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення», парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації.»
II. Враховуючи, що більша частина заходів, передбачених рекомендаціями комітетських та парламентських слухань не виконана, продовжити термін контролю за їх виконанням до 1 листопада 2008 року.
III. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
1. Вжити невідкладних заходів щодо реформування системи державного регулювання і управління у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, правової охорони і захисту інтелектуальної власності з метою проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики, ефективного використання бюджетних коштів для реалізації інноваційних проектів і програм, функціонування системи правової охорони інтелектуальної власності, підвищення відповідальності за реалізацію державної політики у зазначених сферах відповідно до статті 28 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», статті 9 Закону України «Про інноваційну діяльність», статті 3 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», статті 2 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», статті 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статті 4 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Розглянути питання щодо:
створення єдиного центрального органу виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності замість існуючих структур з метою здійснення єдиної науково-технічної та інноваційної політики, ефективної державної підтримки і використання бюджетних коштів для реалізації перспективних інноваційних проектів і програм;
підвищення ефективності функціонування консультативно-дорадчих органів у сфері інноваційної діяльності та скорочення їх кількості;
надання Центрам науково-технічної та економічної інформації повноважень з координації діяльності в регіонах з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
2. У сфері державного управління, законодавчого регулювання створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, забезпечення їх комерціалізації:
2.1. Прискорити внесення до Верховної Ради України законопроектів щодо приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність до Цивільного кодексу України та законодавства ЄС;
2.2. Розробити і подати у 2008 році до Верховної Ради України проекти законів України:
«Про охорону прав на породи тварин»;
«Про комерційну таємницю»;
«Про раціоналізаторську діяльність»;
«Про приєднання України до Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків»;
«Про приєднання України до Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію»;
«Про приєднання України до Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків»;
«Про ратифікацію Сінгапурського договору про право з торговельних марок».
«Про особливості приватизації об’єктів науково-технічної сфери».
2.3. Передбачити законодавче врегулювання питання щодо посилення відповідальності за подання заявок на винаходи і корисні моделі в іноземні держави без попереднього подання таких заявок в Україні;
2.4. В рамках виконання плану заходів щодо реалізації загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу внести зміни до законодавства з питань правової охорони нових сортів рослин, насінництва, адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за порушення прав з дотриманням положень Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин (Конвенції UPOV) у редакції 1991 року;
2.5. З метою посилення захисту прав інтелектуальної власності та протидії легалізації контрафактної продукції внести зміни до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2000 р. № 1555 «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» щодо запровадження контролю зі сторони суб’єктів авторського права і суміжних прав за видачею контрольних марок;
2.6. Посилити контроль за використанням коштів на функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності. При перевірках відповідними державними органами діяльності органів та установ, що входять до системи правової охорони інтелектуальної власності, згідно статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», інших законодавчих актів залучати фахівців з питань інтелектуальної власності з галузевих міністерств, державних академій наук, громадських організацій.
2.7. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1154 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183» щодо встановлення ставок зборів для неприбуткових організацій у розмірі 10 % від запроваджених, а також у сумі 5 % ставок за підтримання чинності патенту на сорт рослин та права на поширення сорту рослин; визначити строк набуття чинності зазначеної постанови через п’ять років після вступу України до СОТ;
2.8. Переглянути постанову Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1148 «Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» з метою встановлення ставок зборів, реальних для сплати підприємствами України. З цією метою:
з залученням відповідних державних контролюючих органів, фахівців у сфері охорони інтелектуальної власності галузевих міністерств, державних академій наук провести перевірку видатків, що здійснюються за рахунок зборів з метою їх оптимізації та вироблення обґрунтованих ставок зборів;
розглянути питання про внесення змін до зазначеної постанови щодо набуття її чинності через п’ять років після вступу України до СОТ, а також про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716 стосовно уточнення принципів розподілу країн на дві групи платників зборів;
2.9. Прискорити розроблення та прийняття проектів постанов Кабінету Міністрів України, необхідних для практичного запровадження механізму трансферу технологій відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»;
2.10. Зобов’язати Фонд державного майна України проводити обов’язкову оцінку нематеріальних активів (об’єктів права інтелектуальної власності) при приватизації та продажу об’єктів державної власності, прискорити розробку та затвердження Методики вартісної оцінки прав інтелектуальної власності;
2.11. Забезпечити проведення інвентаризації винаходів колишнього СРСР із грифами «Для службового користування» і таємних, що належать українським заявникам, та здійснити аналіз щодо можливостей їх використання, у тому числі шляхом перетворення у патенти України та подальшої комерціалізації;
2.12. Поетапно створити національну мережу комерціалізації та трансферу технологій і інновацій, включаючи регіональні центри НАН України та Міністерства освіти і науки України;
2.13. Запровадити базу даних «Перспективні винаходи» та форму державної статистичної звітності стосовно використання об’єктів права інтелектуальної власності в економіці України (форма 4-нт (перелік));
2.14. Розробити методичні рекомендації щодо виплати винагороди авторам об’єктів промислової власності;
2.15. Запровадити державне статистичне спостереження:
у наукових і науково-технічних організаціях щодо створення ними нових видів техніки, технологій і матеріалів, на які є дослідна технологічна документація, виготовлені і випробувані дослідні зразки. Організувати реєстрацію цих видів техніки, технологій і матеріалів, сприяти їхній подальшій комерціалізації та використанню в господарському обігу і міжнародному трансфері технологій;
додаткових показників для визначення рівня функціонування національної інноваційної системи та інноваційної активності економіки в Україні, що відповідають системі індикаторів Європейського інноваційного табло (European Innovation Scoreboard (EIS), які використовуються для оцінювання та порівняння стану інноваційної активності в країнах ЄС;
використання промислової власності за окремими об’єктами права промислової власності; договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності стосовно окремих об’єктів права інтелектуальної власності;
2.16. Забезпечити розробку, з урахуванням досвіду іноземних країн, методики оцінки рівня піратства щодо використання різних об’єктів права інтелектуальної власності;
2.17. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1215 «Про утворення Державної патентної бібліотеки» щодо визначення додатковим джерелом фінансування Державної патентної бібліотеки та її філіалів коштів від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності;
2.18. Здійснити дослідження впливу на економіку України виробництв, що базуються на використанні об’єктів авторського права і суміжних прав та до 1 серпня 2008 р. надати його результати до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.
2.19. Передбачити створення відкритої бази даних рішень Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності;
2.20. Відкрити безкоштовний доступ до бази даних Укрпатенту «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг».
3. У напрямах створення ефективних механізмів розвитку інноваційної діяльності та інституту інтелектуальної власності:
3.1. Прискорити внесення до Верховної Ради України проекту Концепції розвитку національної інноваційної системи України;
3.2. Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України Програму розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні до 2012 р. Залучити до її розробки відповідні міністерства і відомства, наукові установи та організації, забезпечити її обговорення громадськістю;
3.3. Підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України зміни до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» в частині перегляду та корегування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку;
3.4. Впровадити в національне законодавство норми і правила угод СОТ з метою запровадження механізмів державного субсидіювання високотехнологічного сектору економіки (субсидії регіонального розвитку, субсидії на проведення НДДКР, субсидії на програми реструктуризації тощо), зокрема, Угоди «Про субсидії на компенсаційні заходи» (Угоди СКЗ) щодо політики субсидіювання;
3.5. Прискорити подання до Верховної Ради України Податкового кодексу України, в якому передбачити надання ряду фіскальних преференцій суб’єктам інноваційної діяльності;
3.6. Запропонувати у складі Державного бюджету України окрему бюджетну програму «Бюджет інноваційного розвитку», в якій передбачити видатки на «Державне замовлення на інноваційну продукцію», «Розвиток інноваційної інфраструктури», «Державна підтримка діяльності технологічних парків»;
3.7. Прискорити підготовку та подання до Верховної Ради України проектів законів щодо розвитку національної системи науково-технічної інформації та внесення змін до деяких законів України з стимулювання інноваційної діяльності;
3.8. Організувати проведення дослідження «Перспективи України в інноваційному середовищі Європи» із залученням фахівців наукових установ НАН України, інших державних академій наук, вищих навчальних закладів;
3.9. З метою здійснення заходів з організації підвищення кваліфікації державних службовців затвердити Концепцію Державної програми перепідготовки спеціалістів органів державної влади у сфері інноваційної та інвестиційної діяльності;
3.10. Організувати здійснення пілотного проекту щодо відпрацювання організаційно-економічного механізму створення регіональної інноваційної системи на прикладі двох-трьох регіонів, залучивши до цієї роботи фахівців НАН України, Академії правових наук України, МОН України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України;
3.11. З метою прискорення інноваційного розвитку економіки та формування стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, збереження та зміцнення науково-технічного потенціалу, зокрема стимулювання розробки національних програмних продуктів та діяльності в Україні вітчизняних програмістів, підтримати створення інноваційних структур випереджувального розвитку, зокрема «ІТ — Поліс», Програмних кластерів в рамках пілотних проектів та інших типів цих структур, поклавши в основу оплати діяльності працівників інноваційних структур механізм роялті за впровадження об’єктів інтелектуальної власності та звільнення від оподаткування Програмних кластерів у продовж перших трьох років їх діяльності;
3.12. Розробити нові принципи і підходи до проведення науково-технічної (патентної) експертизи об’єктів права промислової власності, враховуючи пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності;
3.13. Привести у відповідність до статті 4 Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» порядок реєстрації технопарків, спростити процедуру експертизи та реєстрації інноваційних проектів, у тому числі проектів технологічних парків;
3.14. Вирішити на законодавчому рівні питання щодо включення до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації ВАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів».
4. Підкомітетам з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, науки Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:
з метою посилення координаційних та контрольних функцій щодо реалізації законодавчих актів з питань розвитку науково-технологічної та інноваційної діяльності, забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності, підготовки та подання висновків і рекомендацій із зазначених питань на розгляд Верховної Ради України, запровадження дієвого громадського контролю за застосуванням положень законодавства у сфері інноваційної діяльності та інтелектуальної власності внести пропозиції щодо створення при Верховній Раді України консультативної ради з питань формування національної інноваційної системи, розвитку ринку інтелектуальної власності;
провести у третьому кварталі 2008 року комітетські слухання з питань ефективності застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав;
прискорити внесення до Верховної Ради України проекту Закону України «Про особливості введення в цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів, спеціальних та державних фондів цільового призначення»;
прискорити розгляд та прийняття проекту Закону України «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері»;
розглянути питання про внесення змін до законів України щодо вдосконалення судового захисту прав інтелектуальної власності, зокрема стосовно розподілу повноважень між судами та визначення підсудності;
з метою запровадження дієвого контролю за діяльністю організацій колективного управління, уточнення порядку створення та звітності таких організацій розглянути питання про законодавче врегулювання колективного управління правами на твори, виконання, фонограми, відеограми.
5. Контроль за виконанням рішення Комітету покласти на заступника голови Комітету Давимуку С. А., голів підкомітетів з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності Жванію Д. В., з питань науки Зубця М. В.
Голова Комітету В. І. ПОЛОХАЛО
1.5
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
25.03.2008 № 04-23/9-282
Голові Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти
ПОЛОХАЛУ В. І.
У Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони розглянуто проект Рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні». Члени нашого Комітету повністю поділяють ту тривогу, яка викладена в ньому.
Зроблений Комітетом ґрунтовний аналіз засвідчує про те, що окремі негативні явища у зазначених вище сферах набули незворотного характеру і становлять загрозу технологічній і економічній безпеці України, що потребує вжиття невідкладних дієвих заходів як з боку вищого політичного керівництва держави, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях.
На нашу думку, враховуючи актуальність і гостроту згаданих у Рішенні проблем, крім Уряду, про це повинні бути поінформовані Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Генеральний прокурор України з тим, щоб в межах своєї компетенції вплинути щонайменше на призупинення негативних тенденцій у цих сферах.
З повагою
Голова Комітету А. ГРИЦЕНКО
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ І КОРУПЦІЄЮ
26.03.2008 № 04-12/11-947
Голові Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти
ПОЛОХАЛУ В. І.
У Комітеті розглянуто проект рішення «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні».
Повідомляємо, що зауважень до зазначеного проекту рішення Комітет немає.
З повагою