12. Як визначити й оцінити потреби дітей у сім'ї, яка опи­нилась у складних життєвих обставинах?

У відповідності до законодавства, інтереси дитини є першочерговими. Оцінка потреб дітей у сім'ї, яка опинилась у складних життєвих ситуаціях, має таку ж логічну структуру як і оцінка потреб сім'ї (див. пит. 11). Оцін­ка потреб дитини проводиться з перспективною метою найбільш ефектив­ного забезпечення її всебічного розвитку, визначення конкретного виду по­слуг та допомоги, яку потребує саме ця дитина. До переліку основних аспектів життя дитини, що мають діагностуватися, відносять: структуру сім'ї (найближчого оточення) і демографічні характеристики; основні події або кризи в історії сім'ї (наприклад, розлучення, смерть, міграція тощо); культурний і соціально-економічний статус сім'ї; важливі події, що були у період народження дитини, й основні етапи її життя; проблеми дитини, пов'язані зі здоров'ям; особливості навчання дитини; сучасне освітнє сере­довище дитини; адаптивна поведінка дитини і її соціальні контакти і взає­модія; ресурси, що має (або може знайти) сім'я.

У залежності від особливостей розвитку дитини, соціальний працівник може проводити загальну діагностику або діагностику певної ситуації (про­блеми, що з'явилася). Головними методами збору інформації є опитування. У подальшому ця інформація акумулюється у соціальній історії дитини. Процес діагностики підтримується певними документами, а саме: основна інформація (дані про дитину, дані про сім'ю, історія ситуації (проблеми) освіта, коротка інформація про ризики тощо), всебічна діагностика (коротка історія дитини, батьківські здібності, самостійність/побутові навички основні навички самообслуговування, соціальна поведінка, участь у громадській діяльності, психомоторний розвиток, комунікабельність, емоціний розвиток, освіченість, здібність до навчання, здоров'я, особливі потреби, розвиток мови тощо), рекомендації соціального працівника щодо, розробки індивідуального плану розвитку дитини, її опіки/піклуваш (визначені довгострокові потреби у розвитку та соціальному забезпеченні освітній та поведінковий розвиток, фізичний розвиток, здоров'я, соціальний розвиток, контакт із сім'єю).

Необхідно відзначити, що саме всебічна діагностика дає реальну можливість розробити стратегію втручання в існуючу ситуацію з метою забезпечити інтереси дитини. До питань короткої історії дитини можна віднести значні події (позитивні - негативні) в житті дитини; як відобразилися на дитині значні події в житті батьків (родичів); взаємостосунки дитини і головної особи, яка піклується про неї; зафіксувати неадекватну поведінку до прийому в заклад; інтенсивність контактів з батьками тощо. До питань батьківських здібностей відносять: домашні умови; фінансове становище батьків (місце роботи, дохід, страховка, допомога); як батьки характеризують дитину; взаємовідносини в сім'ї; рівень безпеки і захищеності дитинів сім'ї; методи управління поведінкою (жорстокі, демократичні, ліберальні); існування (чи відсутність) правил у житті сім'ї, послідовність вимог до дитини тощо.

Значущим компонентом діагностики є визначення рівня сформованості у дитини життєвих навичок соціальної компетентності, тобто рівень комунікації з однолітками та дорослими, самостійного прийняття рішень, само­контролю. Емоційного стану, розпізнавання та вибору позитивних цінностей. Доцільно визначати в процесі вивчення та проведения діагностики окремі соціальні характеристики дитини, які можуть бути згруповані у кілька основних блоків: навички самообслуговування - дотримання гігієнічних норм, вміння самостійно одягатися, турбота про зовнішній вигляд, до­гляд за особистими речами, вміння користуватися столовими приборами, вміння готувати їжу, вміння користуватися побутовими електроприладамн тощо; особливості взаємодії з: батьками, родичами, дітьми різних вікових труп, педагогами та іншими дорослими тощо; навчальна діяльність: ставлення до навчання, показники успішності, відповідність навчальних досягнень можливостям дитини тощо; самоконтроль емоційного стану: типові емоційні реакції дитини, особливості емоційних реакцій у стресових ситуаціях, адекватність емоцій дитини певній ситуації тощо; коло захоплень та інтересів дитини: участь у різних виховних заходах, що проходять у закладі, способи проведения вільного часу, улюблена справа, відвідування гуртків, секцій тощо.

Рівень наявності чи сформованості певних зазначених характеристик соціального досвіду дитини є її адаптаційним потенціалом та своєрідним індикатором для оцінки можливостей щодо подальшого її розвитку.

Індивідуальний план розвитку дитини, перш за все, має враховувати права дитини, а саме: забезпечення - тобто права, які надають доступ до певних благ і послуг; захист - право бути захищеним від певних дій; участь - право діяти за певних обставин і право бути залученим до процесу прийняття рішень. Саме тому бажано, щоб індивідуальний план розроблявся разом з дитиною (при можливості із сім'єю також). Оцінка потреб дитини проводиться регулярно протягом всього періоду роботи з сім'єю, а також після несподіваних змін в обставинах її життя. Результати оцінки потреб дитии можуть використовуватися для аналізів та звітів, що подаються у відповідні органи (служби у справах неповнолітніх, судів тощо), угод щодо влаштування дитини тощо.

Література:

1. Права дитини: від витоків до сьогодення: 36. текстів, метод, та інформ. матеріалів: Метод, видання/ Авт.-упоряд. Г. М. Лактгонова (керівник), Пироженко, О. В. Сухомлинська. - К.: Либідь, 2002. - 280 с.

2.Управление случаем в социальных службах и при междисциплинарном взаимодействии и в решении проблем детей. - М.: Полиграфсервис, 2005. - 112 с.