• повне виконання зобов'язань сторін, які були зафісовані в договорі про надання соціальних послуг та плані спільних дій;

• захищеність законних прав та інтересів дітей;

• повне чи часткове вирішення життєвих проблем сім'ї, що знімає за­грозу передачі дітей в інтернатні заклади;

• підвищення соціальної обізнаності клієнтів, їх спроможності само­стійно орієнтуватися у сфері надання послуг;

• здатність клієнтів самостійно вирішувати свої проблеми.

  26. Який досвід здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, мають соціаль­ні служби підтримки сім'ї?

У Київській області з 2000 року існують спеціалізовані соціальні слу­жби підтримки сім'ї. Спочатку такі моделі соціальної роботи відпрацьову­вались у трьох пілотних районах у рамках проекту "Розвиток моделі соці­альної служби підтримки сім'ї і дітей в мережі центрів соціальних служб для молоді", що здійснювався Представництвом міжнародної благодійної організації "Кожній дитині". Наступним кроком було поширення цього до­свіду вже на 10 районів. На сьогодні спеціалізовані служби працюють при 34 центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

За весь час їх існування опробовувались різноманітні форми, методи та моделі роботи. Деякі форми роботи приживалися і давали результати, деякі відхилялися, як нежиттєздатні.

На сьогодні можна говорити про системне бачення роботи служб під­тримки сім'ї щодо здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

З досвіду функціонування соціальних служб підтримки сім'ї для здій­снення ефективного супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, необхідно враховувати:

• факт існування саме таких служб треба планомірно пропагувати, рекламувати з метою формування позитивної суспільної думки;

• служби повинні бути доступні для широких верств населення;

• служби повинні бути мобільні, швидко реагувати на проблеми клі­єнтів;

• для надання дієвої допомоги необхідне залучення матеріальних ре­сурсів, оскільки вчасно надана, навіть невеличка матеріальна допомога, може вирішити проблеми сімей;

• соціальні працівники, котрі залучаються до роботи в службах, ма­ють обов'язково проходити спеціальну підготовку;

• у зв'язку з високою інтенсивністю праці в складних морально-психологічних умовах дуже високий ризик емоційного "вигорання" соціа­льних працівників, тому методично-інформаційний супровід діяльності служб є обов'язковим;

• соціальні працівники, які здійснюють супровід сімей даної катего­рії, мають володіти розвиненими комунікативними навичками, мати інфор­мацію про інфраструктуру району, міста, орієнтуватися у функціоналі різ­них дотичних організацій, закладів та установ.

Нижче подаються приклади здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, спеціалістами служб під­тримки сім'ї соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київської області.

У Київській області проживає багато сімей, котрі опинилися в склад­них життєвих обставинах, й історії яких варті увага. Проте, найбільш за­пам'ятовуються саме ті сім'ї, які за допомогою соціальних працівників, у результаті соціального супроводу стали вищими за всі негаразди, що під­кинула їм доля.

Як і більшість дівчат, Світлана С., шукала свою долю, і в пошуках приїхала з Росії до Києва. Тут вона вступила до навчального закладу і мріяла знайти престижну, високооплачувану роботу, влаштувати своє майбутнє. Проте, у долі свої плани: Світлана зустріла хлопця, який щойно вийшов з місць позбавлення волі, незабаром вони одружилися і на­родили дитину. Світлана не закінчила навчання, у неї не було роботи, так само, як і у її чоловіка Миколи. Жили вони у його батьків, з якими згодом почалися труднощі у стосунках. Побутові проблеми та життєві перипетії перекреслили усі світлі почуття, які колись переповнювали подружжя: потроху їх почали "з'їдати" злидні, й навіть щастя від на­родження дитини вже не було таким яскравим. Світлана та Микола намагалися знайти роботу, та спроби були марними - чоловік, обтяжений "вироком" у паспорті як колишній засуджений. У дружини існувала ще й інша проблема: вона не мала громадянства, а ще де діти на час ро­боти маленького сина Іванка, адже батьки чоловіка не бажали брати на себе такий тягар і взагалі чим-небудь допомагати молодді. Січ'я зайшла у глухий кут, вона була на грані розриву.

У соціальну службу підтримки сім'ї інформація про цю сім'ю посту­пила від соціального педагога, що працював у селі, в якому проживало по­дружжя. Зусиллями соціальних працівників Броварського районного ЦСССДМ, сільської ради, районної адміністрації сім'я поступово виве­лася із кризи: була проведена бесіда із членами родини та налагоджені стосунки між членами сім'ї. Миколу влаштували на роботу на будівни­цтво, Світлана також з допомогою соціальних працівників знайшла ро­боту на ринку; бабуся з дідусем погодилися виховувати внука, поки ба­тьки на роботі; Світлані допомогли прискорити оформлення усіх документів.

Вирішення таких життєвих дрібниць допомогло зберегти цілісність однієї з родин України та подарувало можливість відчувати щастя сі­мейного затишку та благополуччя двохрічному Іванку, який кожного дня своєю посмішкою, блиском оченят радує найближчих людей: маму, тата, дідуся, бабусю. А нещастя, яке стояло так близько, сподіваємося, наза­вжди покинуло цю родину.

Небагато зустрічається посправжньому щасливих родин. Навіть і ті,що і побрались по коханню, часто розтрушують його по дрібних жи­тейських борозенках і вже за рік-два не мріють про тихий рай, а просто тягнуть скрипуче родинне ярмо.

Наталія, як і кожна молода жінка, мріяла про родинний затишок і міцну сім'ю. Народила семеро діток, була щаслива у своєму материнст­ві, а от з чоловіком стосунки не складались. Ображав, пригнічував, пив, залицявся до інших жінок, а іноді і синцями "нагороджував". Все терпі­ла, з усім змирялася, щоб добре і мирно було в родині. Та покірність дружини викликала у Сергія лише злість. Наталія зважилась па рішучий крок - забрала всіх дітей і втекла від чоловіка до матері на Київщину.

Складно було великій родині з маленькими дітьми вижити в селі. Та Наталія, яка і сама зросла в багатодітній сім'ї, не втрачала надії. З самісінького ранку - на город, а потім до пізнього вечора - робота по гос­подарству. Стомлювалася від тяжкої фізичної роботи, а невдовзі поча­лися проблеми зі здоров'ям. Жінка знаходилась у повному відчаї, не один раз закрадалася думка: "Здати б меншеньких дівчаток до інтернату, тоді б стало трохи легше...". Але погляд зупинявся на русявих голівках двій­нят, і вона хапалася за будь-яку роботу в селі, щоб заробити копійку. Саме у цей час спеціалісти служби підтримки сім'ї Переяслав-Хмельницького районного ЦСССДМ познайомилися з Наталією, а трохи пізніше взяли родину під соціальний супровід. Не з першої хвилини жінка погодилась на співпрацю, насторожено зустрічала "непроханих гостей". Не вірила у те, що хтось може безкорисно надати допомогу і підтримку. Але соціальним працівникам вдалося налагодити з клієнткою довірливі відносини. Вони спільно з сільською радою допомогли Наталії розв'язати чи не найгострішу проблему - власне житло. Родина отримала дво­кімнатну квартиру. Щоб звести кінці з кінцями, Наталія, не знайшовши роботи в селі, залишила дітей на бабусю, а сама поїхала на заробітки до Москви. Спеціалісти СПС опікувалися дітьми, адже бабуся не могла сама справитися з вихованням онуків. Постійно спілкувалися з вчителя­ми, надавали гуманітарну допомогу, канцтовари.

Заробивши трохи грошей, Наталія повернулася до дітей у село, де її чекала неприємна несподіванка - приїхав чоловік. Сергій без зайвих пояс­нень і вибачень залишився проживати разом з дітьми і дружиною. Ната­лія вдруге опиняєгпься в безвихідній ситуації: з одного боку - матеріаль­на скрута, з іншого - погрози і сварки з чоловіком, який був небайдужий до чарки і не бажав іти працювати. Сергій відчув себе господарем положення, почав вимагати гроші у дружини. Потім легко програвав їх на гральних автоматах. Це стало останньою краплею. Жінка звернулася у службу підтримки сім'ї. Спільно з працівниками правоохоронних органів Сергія було попереджено і притягнуто до відповідальності за жорстоке поводження з дружиною і дітьми.

На сьогоднішній день завдяки допомозі соціальних працівників двоє старших дітей Наталії стали учнями професійного училища. Відчувши дієву підтримку, жінка стала впевненішою в собі, як і кожна мати, ра­діє успіхам своїх дітей і по-новому дивиться у майбутнє - спокійно, без страху, з надією.

Не проста доля у Ліди. Були в її житті і чоловік-алкоголік, і мате­ріальні нестатки, і радість материнства, і 10 років позбавлення волі.

Повернулась у батьківський дім, а де там той дім... Ні батька, ні матері, ні дітей (а їх у неї троє) - життя розкидало їх по дитячих бу­динках.

Матеріальне становище, жахливі побутові умови, відсутність ко­штів на харчування - з такими проблемами хоч назад повертайся. На допомогу вчасно прийшли соціальні працівники Макарівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київської області. Спільними зусиллями вдалося повернути дітей до матері. Через деякий час Ліда зрозуміла, що чекає четверту дитину. Діти сприйняли цю но­вину з радістю.

По народженні дитини виникли нові проблеми: для того, щоб офор­мити соціальну допомогу по народженню дитини, необхідний паспорт, реєстрація за місцем проживання. Паспорт у Ліди був ще старого зразка (в період обміну паспортів вона перебувала в місцях позбавлення волі), крім того, вона за паспортом громадянка СРСР, тож і зареєструватись не має можливості. При сприянні працівників центру СССДМ, Макарівський районний суд визнав Ліду громадянкою України з правом одержання паспорту України. Для прискорення видачі паспорта громадянки України, були задіяні органи місцевого самоврядування. Було оформлено документи на одержання такої необхідної соціальної допомоги при наро­дженні четвертої дитини. Крім того, за цей час центром СССДМ сім'ї була надана матеріальна, неодноразово - гуманітарна речова допомога.

Першого вересня троє дітей пішли до школи. їх проводжали всміхнені мама і найменший братик.

У сім'ї Катерини, якій влітку 2006 року виповнилось 20 років, наро­дилось немовля - синочок Станіслав. Але складне матеріальне станови­ще, неналежні умови проживання призвели до того, що молодій матері не було куди повернутись із пологового будинку. Вчасне втручання соціаль­них працівників Згурівського районного центу СССДМ Київської області, районного лікаря-педіатра, районного акушера-гінеколога сприяло тому, що сім'я повернулась додому в належні умови, які було створено для но­вонародженої дитини.

Спільними зусиллями вдалося подолати складні життєві обставини: допомогти облаштувати місце для Станіслава (було зроблено ремонт у будинку, забезпечити його дитячим ліжечком та одягом); надавалась допомога під час оформлення та отримання соціальної допомоги при на­родженні дитини, допомога в оформленні статусу одинокої матері, пси холого-педагогічне консультування щодо виховання дитини.

Як приємно дивитися, коли по вулиці йде щаслива мама з маленьким Станіславчиком. Адже для кожної жінки найважливіше в житті - це здорова дитина, якій вона надає належне виховання, турботу, всю себе.

Настя з усіх сил намагалася не опускати рук, адже від неї залежа­тиме життя трьох її дітей: семирічного Тимура, п'ятирічної Віри та дворічної Валерії. А ситуація в сім'ї погіршувалася. Життя у Києві зі співмешканцем ставало нестерпним... Врешті-решт матір вирішила пере­їхати до м. Сквиру Київської області до своєї сестри, хоча розуміла: довго не зможе залишатись на утриманні родичів, потрібно самій става­ти на ноги. А доходів на той час ніяких... У Віри та Валерії відсутні свідоцтва про народження, тому жодних виплат на дітей не отримує, втрачені й інші документи: трудова книжка, диплом про загальноспеціальну освіту, атестат зрілості. За таких умов і на роботу не влаштує­шся... Та й дітей немає на кого залишити... Найбільше Настя боялася, що не зможе далі утримувати своїх кровинок. Сім'я залишилась без за­собів для існування.У Сквирський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді по­відомлення про складне становище сім'ї надійшло зі школи, яку почав відвідувати першокласник Тимур. Працівники служби раннього втручан­ня, провівши соціальне інспектування сім'ї та виявивши ряд проблем, по­чали допомагати матері долати труднощі, що склалися.Скільки радості було у дітей, коли мама принесла в дім виділену в центрі соціальних служб гуманітарну допомогу у вигляді продуктів хар­чування та одягу! Паралельно з матеріальною підтримкою, служба почала сприяти в оформленні відсутніх документів. Настя, відчувши підтримку і підба­дьорення, сповнилася надії, що все у її сім'ї владнається, й усі сили ки­нула на вирішення проблем.

З поновленням документів відкрилася можливість отримувати соці­альну допомогу як матір-одиначка та як малозабезпечена сім'я. Почали надходити кошти. Настя вдихнула з полегшенням і почала шукати ро­боту та будинок. Через деякий час сім'я мала змогу жити самостійно у найманому будинку, а Настя працевлаштувалась. Так, крок за кроком, за підтримки соціальної служби сім'я змогла подолати кризу. Життя продовжується...жливіше в житті - це здорова дитина, якій вона надає належне виховання, турботу, всю себе.

Методичке видання

ЗВЄРЄВА Ірина Дмитрівна,

КИЯНИЦЯ Зинаїда Петрівна,

КУЗЬМІНСЬКИЙ Володимир Олександрович,

НІКОЛАЄНКО Людмила Олсксандрівна,

ПЕТРОЧКО Жанна Ваеилівна,

СТРИГА Лариса Іванівна

СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД СІМЕЙ,

ЯКІ ОПИНИЛИСЯ В СКЛАДНИХ

ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ;

Методичний посібник

Коректрр - Мачужак Н.В.

Комп'ютерна верстка та макетування - Пащенко Ю.О.

Підписано до друку 04.12.2006 р. Гарнітура Kurdiashov.

Формат 60x84/16. Папір офсетщш. Друк офсетний.

Обл.-вид. арк. 7,28. Ум.друк. арк. 6,05.

Наклад 3000. Зам. №1335..

Віддруковано в ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф"

Свідоцтво про внесения до Державного реестру

суб'єктів видавничої справи

серіяДК№1115, від 12.11.2002р.

16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109 а,

факс: [phone], тел. [phone],

e-mail:[e-mail]

2