37. Організація й тактика слідчого експерименту.

Слідчий експеримент (відтворення обстановки та обставин події) є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки того, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Підготовка до слідчого експерименту

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали справи та всі обставини, з огляду на які проводиться слідчий експеримент;

2) визначити умови, в яких має бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і в якій послідовності слід проводити досліди, скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевірку видимості тощо)

3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість понятих та ін.). Роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події або дії за певних умов.

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя при цьому використовуватимуться.

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і інших слідчих дій, рекомендується складати його план.

Безпосереднє проведення експерименту, якщо він проводиться за межами робочого кабінету слідчого, починається з видалення з місця проведення експерименту сторонніх осіб, забезпечення безпеки для учасників та прийняття заходів для попередження втечі особи, дії якої будуть перевірятися.

Після чого учасникам слідчого експерименту і присутнім особам роз’яснюється мета експерименту, зміст планованих дій, їх процесуальні права і обов’язки. Вони попереджаються про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, а також про застосування технічних засобів фіксації. З учасниками експерименту проводиться інструктаж, під час якого деталізується роль кожного з них, їх місце перебування і завдання.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та додержання правил його проведення — процесуальних та тактичних. До процесуальних правил належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту обов’язковою є участь понятих; їх кількість визначається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;

2) необхідною є участь спеціалістів у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;

3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов’язковою;

4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається протокол

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1. Слідчий експеримент (коли це має істотне значення для результату) слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія.

2. У випадку, коли обставини події кримінального правопорушення тісно пов’язані або мають важливе значення для встановлення об’єктивної істини, слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулася подія, яку перевіряють.

3. Слідчий експеримент має проводитися в той же період року, час, коли відбулася подія, яку перевіряють. Це пов’язано з необхідністю створення аналогічних умов сприйняття навколишнього середовища для учасників експерименту.

4. Для проведення слідчого експерименту бажано використовувати ті знаряддя, прилади, засоби, що застосовувалися під час події. У випадках коли вони є речовими доказами, що можуть змінити свої індивідуальні ознаки під час використання, або є суспільно небезпечними (холодна зброя, предмети, якими можна нанести тілесні ушкодження тощо) їх потрібно замінити однорідними предметами, або макетом.

5. Експериментальні досліди при деяких видах дослідження повинні проводитися в такому ж темпі, в якому відбувалася подія.

6. Дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово. При повторенні дослідів важливо змінювати умови експерименту, що надає змогу виключити випадкові результати. Досліди не доцільно повторювати у випадках, коли результати першого експерименту не викликають жодних сумнівів.

38-39 Особливості початкового етапу розслідування грабежів.

Для початкового етапу розслідування грабежів найбільш типовим є наступні слідчі ситуації:

1. Інформація про вчинений грабіж або розбій до правоохоронних органів надійшла в момент вчинення злочину.

2. Повідомлення, які надійшли, свідчать про вчинення грабежу або розбою конкретними особами, але останні з місця вчинення злочину зникли.

3. Існує інформація про факт вчинення грабежу або розбою невідомими особами.

В кожній з наведених слідчих ситуаціях необхідно забезпечити пошук та збереження доказової інформації, яка стане підґрунтям розслідування кримінального провадження та доведення вини осіб, які вчинили грабіж або розбій.

Основними завданнями першочергових заходів на цьому етапі є:

• швидке виявлення та якісне процесуальне закріплення матеріальних слідів, які несуть інформацію про подію злочину, особу злочинця та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження;

• встановлення потерпілих, свідків-очевидців і термінове одержання від них відомостей, які можуть сприяти розслідуванню злочину, затриманню злочинців;

• активне використання отриманої інформації для планування заходів щодо розслідування злочину, розробки версій, одержання нових доказів, а також для встановлення і затримання причетних до злочину осіб;

• одержання відомостей про злочини, що готуються, попередження можливого настання шкідливих наслідків.

Перша слідча ситуація, коли повідомлення про грабіж надходить до органів внутрішніх справ в момент вчинення злочину є найбільш сприятливою для розслідування. Тому невідкладне реагування на це повідомлення шляхом негайного виїзду слідчо-оперативної групи на місце вчинення злочину дозволяє за «гарячими слідами» отримати достатньо повну інформацію як про факт вчинення злочину, так і осіб, причетних до його вчинення, а також, в більшості випадків, затримати їх під час вчинення злочину.

В другій слідчій ситуації, коли відомості, що надійшли до органів внутрішніх справ, свідчать про вчинення грабежу або розбою конкретними особами (наприклад, потерпілому або свідкам нападник відомий), але останні з місця вчинення злочину зникли, з метою швидкого виявлення зниклих злочинців необхідно після проведення огляду місця події та допитів потерпілих і свідків організувати проведення обшуків, причому, як правило, не одного, а серії одночасних обшуків як за місцем проживання підозрюваних, так і в інших місцях, обумовлених ситуацією. У всіх випадках про особу нападника та ознаки викраденого ним майна орієнтуються територіальні підрозділи органів внутрішніх справ, силами яких організуються спостереження за місцями вірогідної появи злочинців та перекриття місць можливого збуту вкраденого.

Третя слідча ситуація (найбільш несприятлива для початкового етапу розслідування в зв’язку з надзвичайно обмеженими відомостями про підозрюваних), коли органи внутрішніх справ отримують інформацію про факт вчинення грабежу або розбою невідомими особами. Такі ситуації частіше всього виникають тоді, коли єдиними свідками нападу виявляються самі потерпілі, які часто під впливом тих або інших причин (страху, втрати свідомості від отриманого поранення тощо) повідомляють слідчому надто мізерну інформацію про вчинений злочин і особу нападника (нападників).