75. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження. Властивості почерку. Загальні та особливі ознаки почерку.

Із положень криміналістичної ідентифікації відомо, що для встановлення тотожності об'єкта необхідно, щоб він мав властивості відображення, індивідуальності і відносної стійкості.

Під час встановлення тотожності почерку для дослідження всіх цих властивостей необхідне застосування знань у галузі почеркознавства, анатомії, фізіології, психології, біомеханіки.

Індивідуальність почерку виявляється у своєрідності, неповторності його у різних людей і у специфічних змінах, доповненнях та скороченнях щодо стандартного пропису.

Обставини, які впливають на формування письмово-рухових навичок, можна поділити на суб'єктивні, що зумовлені анатомічними, фізіологічними та психологічними особливостями учня, і об'єктивні, до яких відносяться особливості сидіння та умови письма, умови, в яких проходить процес навчання письму, методика навчання письма.

Стійкість почерку означає збереженість у ньому на визначений більш-менш довгий термін індивідуальних особливостей. Завдяки автоматизації процесу письма у результаті багатократних повторень і тривалих вправ, письмово-рухові навички у людини стають настільки усталеними, що навіть свідомі спроби змінити свій почерк не призводять до бажаних результатів.

Під час формування почерку найбільш стійкими до змін будуть зорово-рухові образи письмових знаків у цілому та їх елементів, які відобразились у нервових центрах людини на початкових етапах навчання письма. Саме завдяки стереотипності рухів на письмі можлива ідентифікація особи за почерком. Незважаючи на відносну стійкість почерку конкретної особи, у ньому під впливом різних обставин можуть бути всілякі зміни.

Отже, збереження особливостей рухів людини на письмі в різних умовах, усталеність, стереотипність їх відтворення -це властивості почерку, що необхідні для ідентифікації особи.

+ загальні та окремі ознаки в питанні 76

76. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження. Загальні та окремі ознаки почерку.

Індивідуальність почерку проявляється в його ознаках, які поділяються на загальні, що характеризують почерк в цілому і використовуються для виокремлення рукопису з поміж інших схожих матеріалів, та окремі, за допомогою яких виділяють особливості рухів при написанні окремих літер, їх частин або з’єднань між ними.

До загальних ознак почерку належать:

1. Характеристика ступеня і характеру сформованості писемно-рухового

навику:

1.1. Ступінь виробленості почерку.

1.2. Координація рухів.

1.3. Темп письма.

1.4. Будова за ступенем складності.

2. Структурні характеристики рухів при письмі:

2.1. Переважна форма та напрямок рухів (нахил).

2.2. Протяжність рухів по горизонталі та вертикалі.

2.3. Ступінь зв’язності.

2.4. Натиск.

3. Характеристики просторової орієнтації рухів:

3.1. Розміщення самостійних фрагментів документа.

3.2. Розміщення тексту відносно зрізу аркуша.

3.3. Розмір інтервалів між рядками.

3.4. Розміщення лінії письма відносно лінії бланкового рядка.

3.5. Напрям лінії письма.

3.6. Форма лінії письма у рядку.

До окремих ознак почерку належать:

1. Форма рухів при виконанні письмових знаків.

2. Форма рухів при з’єднанні письмових знаків.

3. Напрям рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів.

4. Протяжність рухів при виконанні знаків та їх елементів.

5. Вид з’єднання рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів.

6. Кількість рухів при виконанні письмових знаків відносно пропису.

7. Послідовність виконання штрихів у письмовому знаку.

8. Взаємне розміщення повздовжніх осей при виконанні письмових знаків

та їх елементів.

9. Розміщення рухів по вертикалі при виконанні письмових знаків та їх

елементів.

10. Розміщення рухів по горизонталі при виконанні письмових знаків та їх

елементів.

11. Розміщення: точки початку рухів при виконанні письмових знаків та їх

елементів, точки закінчення рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів,

точки зміни напрямку рухів, точки перетину рухів при виконанні письмових

знаків та їх елементів.

12. Розміщення рухів між розділовими знаками.