55. Поняття і сутність криміналістичної тактики.

Під криміналістичною тактикою слід розуміти сукупність тактичних прийомів, вироблених криміналістичною наукою, що використовується слідчим, прокурором та захисником для здійснення ними тактичного впливу на психіку об’єкта такого впливу, спрямованого на подолання протидії, що чиниться цим об’єктом (прямої, прихованої, потенційної тощо), або спонукання його до певних дій в їхніх інтересах з метою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства.

Але до розуміння криміналістичної тактики є 2 підходи: як до форми практичної діяльності,що являє собою систему тактичних прийомів; як до системи наукових положень про тактичні прийоми в науці криміналістиці.

В другому значенні криміналістична тактика – це розділ науки криміналістики,що являє собою сукупність наукових положень та рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою, щодо використання тактичних прийомів слідчим, прокурором та захисником для здійснення ними тактичного впливу на психіку об’єкта такого впливу, спрямованого на подолання протидії, що чиниться цим об’єктом (прямої, прихованої, потенційної тощо), або спонукання його до певних дій в їхніх інтересах з метою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства

Cутнісні ознаки криміналістичної тактики:

1)наявність суб’єкта та об’єкта тактичного впливу;

2) здійснення тактичного впливу суб’єктом на психіку об’єкта з метою спонукання його до певних вольових дій, зумовлених вирішенням завдань кримінального судочинства;

3)спрямованість тактичного впливу суб’єкта на подолання протидії, що чиниться об’єктом або спонукання об’єкта тактичного впливу до певних дій в інтересах суб’єкта ;

4) є системою тактичних прийомів і наукових рекомендацій щодо найбільш ефективного здійснення певного виду діяльності ( слідчої, державного обвинувачення, захисту);

5)застосовується під час провадження слідчої діяльності( слідча тактика) , діяльності із захисту(тактика захисту), діяльності з державного обвинувачення ( тактика державного обвинувачення).

Змістовими елементами криміналістичної тактики як форми практичної діяльності є:

1. Тактичний прийом як найбільш раціональний та ефективний у певній ситуації спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення ї конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації;

2. Тактична рекомендація – науково обгрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;

3. Тактика слідчої (розшукової) дії – охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;

4. Тактична комбінація – система взаємопов’язаних і взаємообумовлених тактичних прийомів, що застосовуються в процесі провадження процесуальної дії з метою найбільш ефективного досягнення її мети;

5. Тактична операція – система слідчих (розшукових) або інших дій, організаційно-технічних та інших заходів , спрямованих на виконання завдань розслідування у відповідній слідчій ситуації.

Структура криміналістичної тактики:

1. Загальні положення ( поняття, предмет, принципи криміналістичної тактики)

2. Окремі наукові теорії і вчення ( теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації тощо).

3. Підгалузі ( слідча тактика, тактика державного обвинувачення, тактика професійного захисту).

56. Поняття й сутність криміналістичної техніки.

Поняття "криміналістична техніка" на сучасному етапі використовується у двох значеннях:

1. Криміналістична техніка - це сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів при розкритті злочинів.

2. Криміналістична техніка - це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільно-наукових), які використовуються для виявлення, фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів при розслідуванні злочинів.

Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що являє систему теоретичних положень і розроблених на їх основі технічних засобів, методів виявлення, фіксації, вилучення, збереження і переробки інформації про подію, що розслідується, а також технічних засобів і методів запобігання злочинам.

Криміналістична техніка як галузь науки криміналістики має свою систему. На думку вітчизняних вчених, сучасна система криміналістичної техніки складається з таких частин:

- загальні положення криміналістичної техніки;

- криміналістична фотографія;

- криміналістичний відеозапис;

- криміналістичні засоби і методи збирання доказової інформації;

- інформаційне довідкове забезпечення криміналістичної діяльності;

• криміналістична техніка для запобігання злочинам

Завдання криміналістичної техніки:

- розроблення технічних засобів і методів, що забезпечують введення в процес доказування нових джерел криміналістичної інформації;

- виявлення, фіксація, вилучення, збереження і попереднє дослідження матеріальних слідів злочину;

- встановлення механізму утворення слідів і причин їх взаємодії;

- обробка і використання криміналістичної інформації для розслідування злочинів і їх запобіганню;

• розробка прийомів і технічних засобів оцінки і подання криміналістичної інформації в правоохоронній діяльності.))

57. Поняття й сутність тактичних комбінацій.(Сергеєва)

58. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування злочинів.

Криміналістична характеристика — це система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб’єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають криміналістично значущими.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв’язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних особливостей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типових слідів, особливостей обстановки в аналогічних випадках.

У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність криміналістично значущих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх науковому узагальненні, що становить основу для розвитку загального вчення про криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів розкривається у рекомендаціях із встановлення і застосування криміналістично значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня спільності, які характеризують:

а) найширші множинності злочинів (наприклад, злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти власності тощо);

б) групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);

в) види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні трупа), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо);

г) різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не встановлена), розкрадання при виготовленні того чи іншого виду продукції на підприємствах (ковбасної, консервної, молочної тощо).

59. Поняття та види криміналістичних версій.

Криміналістична версія - це обґрунтоване припущення про факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи: версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв'язок між собою й служить цілям встановлення істини у справі.

За своєю природою версії є різновидом гіпотез. На відміну від наукових гіпотез версії не мають на меті створення наукових теорій, а перевірка їх здійснюється у термін, встановлений для розслідування.

Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:

1) за обсягом понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та сутність всієї події) та окремі (пояснюють зміст окремих фактів). Різновидом загальних версій є типові версії, що відображають видові ознаки злочину та найбільш типовий механізм події. Так, за наявності ознак крадіжки існують типові версії — крадіжка чи інсценування; при виявленні пожежі — підпал, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; при виявленні трупа — вбивство, самогубство, нещасний випадок та ін.;

2) за сферою використання версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні. Ці версії, як правило, взаємопов’язані і можуть випливати одна з одної. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої, і навпаки. У криміналістиці існує поняття типових версій - характерних для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття злочинів.

((Типові версії це результат наукового узагальнення слідчої, судової, експертної та оперативно-розшукової практики, які детально викладено у посібниках з розслідування окремих видів злочинів. Слідчий проводячи розслідування висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.))

Типові версії також можуть бути загальними та окремими.

(((Версія, проходить три послідовні стадії, що відображають процес розслідування.

Перша стадія - виникнення (висунення) версії.

Друга стадія - аналіз (розробка) висунутого припущення та визначення ряду наслідків (обставин, подій, фактів) які логічно витікають із висунутого припущення.

Третя стадія - практична перевірка припустимих наслідків та співставлення їх з тим, що у результаті перевірки встановлено у фактичній дійсності.)))

60. Поняття та види підробки документів.

Розрізняють два види підробки документів - повну і часткову

Повна підробка - це виготовлення документа цілком з усіма його реквізитами або його бланка, відбитків печатки, штампа, підписів в ньому.

Часткова підробка - це внесення змін до змісту або окремі реквізити справжнього документа.

Способи повної підробки:

• виготовлення документа цілком або його бланка;

• внесення в документ завідомо неправдивих даних;

• підробка підпису особи, яка засвідчує документ;

• підробка відбитків печаток і штампів.

Способи часткової підробки документів:

• підчистка - механічне видалення частини тексту;

• травлення і змивання - видалення тексту хімічними реактивами і різними розчинниками;

• дописка - внесення в документ нових слів, фраз або окремих знаків;

• заміна частин документа - вклейка окремих аркушів, переклеювання фотографії, заміна листів і т.д.

Способи підробки бланків документів:

• малювання;

• виготовлення за допомогою саморобних кліше;

• фоторепродуціювання

• виготовлення за допомогою розмножувальної апаратури, з використанням засобів поліграфічної, а також комп'ютерної техніки.

(((Основним способом встановлення ознак підробки бланка документа є зіставлення його із зразками справжніх бланків. При цьому звертається увага на:

• точність відтворення малюнків водяних знаків, захисної сітки, емблем, знаків типографического шрифту;

• колір барвників;

• якість паперу.)))

61. Поняття та види судових експертиз.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судовою експертизою слід визнавати дослідження експертом на основі спеціальних знань наданих йому матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Сутність експертизи полягає в тому, що експерт самостійно на основі спеціальних знань досліджує надані йому об'єкти, явища та процеси і на цій підставі встановлює нові фактичні дані і складає висновок, що є джерелом доказів.

Види експертиз:

1. За характером завдань, які вирішуються: ідентифікаційні(встановлюють тотожність об'єкта за його слідами відображення)- необхідні порівняльні зразки, класифікаціні(визначають групову належність об'єкта , діагностичні (досліджують стан об'єкта та динаміку).

2. За часом призначення: первинні (призначаються щодо об'єкта вперше ) , повторні (дослідження об'єкта в повному обсязі, відповід експерта на ті самі питання, в разі необгрунтованості первинної експертизи або в разі сумніву в правильності висновку первинної експертизи, призначається іншому експерту)

3. За повнотою дослідження: основна (це первинна, яка відповідає на більшість питань щодо об'єкта) і додаткова (дає відповіді на питання, які не ставилися під час основної експертизи, коли основна була неповною, поизначається тому самому експерту).

4. За кількістю експертів: одноособова та комісійна(проводиться групою експертів але спеціалістів однієї галузі знань, призначається для вирішення складних питань).

5. За кількістю галузей спеціальних знань, що використовуюються: однорідні (використовуються знання із однієї галузі, питань може ставитися багато) та комплексні (знання із різних наук та галузей: медико-криміналістичні, психолого-психіатрична, автотехнічна і криміналістична). Комплексна може бути як одноособовою, так і декількома. Вони всі складають один висновок експерта