- •1. Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення
- •2. Види слідів ніг та їх значення у розслідуванні злочинів
- •3.Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •4. Види судових експертиз
- •5. Види судових експертиз. Система судово-експертних закладів України.
- •6. Використання спеціальних знань в ході розслідування економічних злочинів.
- •За характером інформації:
- •15. Криміналістична характеристика зґвалтувань.
- •16. Криміналістична характеристика зґвалтувань
- •17. Криміналістична характеристика злочинів, вчинених неповнолітніми
- •18. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки руху
- •19. Криміналістична характеристика квартирних крадіжок.
- •Криміналістична характеристика розбоїв.
- •22. Криміналістична характеристика хуліганств.
- •23. Криміналістична характеристика шахрайств.
- •25. Механізм слідоутворення. Поняття та види слідів.
- •26. Організація і тактика проведення допиту потерпілого.
- •3) Визначення часу, черговості, місця допиту, способу виклику на допит;
- •28. Організація й тактика допиту потерпілого у безконфліктних слідчих ситуаціях.
- •29. Організація й тактика обшуку в офісному приміщенні.
- •32. Організація й тактика огляду трупа.
- •33. Організація й тактика освідування
- •34. Організація й тактика пред’явлення для впізнання за функціональними ознаками.
- •35. Організація й тактика пред’явлення для впізнання особи.
- •37. Організація й тактика слідчого експерименту.
- •40. Особливості початкового етапу розслідування згвалтувань.
- •Особливості початкового етапу розслідування квартирних крадіжок.
- •Особливості початкового етапу розслідування крадіжок.
- •Особливості початкового етапу розслідування масових заворушень.
- •6. Отримане повідомлення про заворушення та застосування зброї працівниками органів внутрішніх справ під час зупинення безчинст кримінального впливу.
- •Особливості призначення судових експертиз при розслідуванні статевих злочинів.
- •Особливості призначення експертиз при розслідуванні хуліганств.
- •Першочергові слідчі (розшукові) дії при розслідуванні хуліганств.
- •Підготовка до проведення огляду місця події.
- •1.1Підготовка до виїзду на місце події:
- •1.2 Підготовка на місці події, де головна роль належить слідчому:
- •2.2. На стадії детального огляду:
- •3. На заключному етапі огляду місця події слідчий:
- •49. Поняття і класифікація слідчих ситуацій.
- •51. Поняття і предмет криміналістики. Закономірності, що вивчаються криміналістикою.
- •52. Поняття і сутність ідентифікації особи за ознаками зовнішності . Описання зовнішності особи методом «словесного портрету».
- •53. Поняття й сутність криміналістичної ідентифікації.
- •54. Поняття й сутність криміналістичної методики.
- •55. Поняття і сутність криміналістичної тактики.
- •62. Поняття та елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.
- •Поняття та зміст криміналістичного зброєзнавства.
- •Поняття та зміст криміналістичного слідознавства. Види слідів за механізмом слідоутворення.
- •Поняття й класифікація слідчих ситуацій.
- •Поняття та предмет одорології. Наукові основи одорології.
- •Поняття та предмет судової балістики. Завдання балістичних досліджень.
- •Поняття та предмет техніко-криміналістичного дослідження документів.
- •Поняття та структура криміналістичних обліків
- •70. Поняття та сутність дактилоскопії. Властивості папілярних візерунків. Види дактилскопічних досліджень.
- •71. Поняття та сутність криміналістичної тактики.
- •Структура криміналістичної тактики:
- •73. Поняття, класифікація та загальна характеристика техніко-криміналістичних засобів
- •74. Початковий етап розслідування шахрайства
- •75. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження. Властивості почерку. Загальні та особливі ознаки почерку.
- •76. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження. Загальні та окремі ознаки почерку.
- •77. Система ознак зовнішності людини. Метод описання зовнішності “словесний портрет”.
- •1. За принципом належності до людського організму
- •2. За особливостями прояву властивостей зовнішності людини
- •3. За часом існування
- •4. За ступенем змінення в часі
- •6. За ступенем наочності
- •78. Сліди рук як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •79. Структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
- •80. Структура окремої методики розслідування злочинів.
- •81. Суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •82. Судове почеркознавство та його наукові основи.
- •83. Тактика допиту в конфліктній слідчій ситуації.
- •Тактика допиту неповнолітніх.
82. Судове почеркознавство та його наукові основи.
Судове почеркознавство - це галузь криміналістичної техніки(розділ криміналістичного дослідження документів), яка вивчає закономірності формування, розвитку та функціонування письмової мови та почерку, розробляє методи письмової мови та почерку з метою ідентифікації виконавця рукопису, встановлення авторства, а також іншої інформації, яка має значення для встановлення істини під час проведення розслідування.
У процесі більш ніж сторічного розвитку судового почеркознавства були науково досліджені закономірності письма і почерку на основі різних наук, що сприяло створенню наукової теорії почеркознавчої експертизи, яка базується на даних фізіології, невропатології, психології, психіатрії, статистики тощо, утворюючи цілісну систему знань про почерк як об'єкт ідентифікаційного дослідження.
Письмо - засіб закріплення думок людини за допомогою спеціально розроблених умовних знаків з метою передачі їх на певну відстань та у часі.
Письмова мова — характерна для певної особи сукупність мовних засобів для письмового викладення своїх думок, яка відтворює змістовний бік письма.
Почерк - це характерна для кожної особи та заснована на її писемно-руховому навику система рухів та інших прийомів за допомогою яких вона виконує рукопис.
Криміналістичне дослідження письма охоплює 2 категорії ознак:
-
ознаки письмової мови, які характеризують мовні та інтелектуальні навички
-
ознаки почерку, які характеризують графічне виконання письмових знаків.
-
Залежно від об'єму та ідентифікаційного значення - загальні та окремі - утворюють ідентифікаційні ознаки письма, які визначаються як сукупність ознак письмової мови та почерку та використовуються для встановлення виконавця або автора тексту.
-
Письмова мова
Ознаки писемної мови - це письмово-мовні навики, які поділяються на
-
Граматичні ознаки - ступінь володіння правилами нормованого ладу мови. Вони виявляються в порушенні правил орфографії, пунктуації, синтаксису, граматичного ладу мови.
-
Лексичні ознаки - ступінь володіння сукупністю мовних засобів для вираження думок на папері. До цих засобів відносять фразеологію, тобто стійке поєднання слів, зворотів, виражальних засобів - метафор, гіпербол, алегорій. Вони дозволяють робити висновок щодо загального розвитку та ступеня грамотності людини, про її навики володіння мовними засобами під час письма, і за цими ознаками робити висновок про належність автора до будь-якої професії.
-
Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання автором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, використання різних мовних стилів - наукового, публіцистичного, офіційно-документального, канцелярського, виробничо-технічного, художнього, епістолярного, побутового.
Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу і слугують основою для встановлення автора.
Предмет криміналістичного почеркознавства - закономірності формування, функціонування, зміни писемно-рухового комплексу навиків, що лежать в основі почерку; закономірності експертного дослідження почерку; розробка методик та методів вирішення завдань судово-почеркознавчої експертизи.
В основі почерку лежить писемно-руховий навик - набуті часом автоматизовані прийоми та способи виконання знаків і символів, що використовуються людиною для вираження думок на папері.
До факторів, які впливають на формування писемно-рухового навику можливо віднести
-
внутрішні фактори, які обумовлені анатомічними властивостями людини (довжина кісткових важелів, рухливість суглобів, розвиненість м'язів, особливості зору тощо) та психофізіологічними властивостями (сприйняття, увага, пам'ять, тип нервової системи тощо).
-
зовнішні фактори, які обумовлені позицією при написанні, умови письма, методи та прийоми навчання письму.
Ідентифікаційні властивості почерку:
-
індивідуальність або неповторність - тобто ідентифікаційна якість, що виражається в неповторній сукупності ознак конкретного почерку;
-
динамічна стійкість - полягає у тому, що у різних умовах сформований писемно-руховий навик залишається незмінним і відображає комплекс характерних саме йому ознак;
-
варіативність - це стійка видозміна почерку однієї особи, виражена в її рукописах, і є засобом пристосування до різних умов їх виконання;
-
вибіркова мінливість - почерк виробляється до 25 років та зберігається до настання похилого віку майже без змін. Зміни можуть відбутися незначні, наприклад, природні (вікові тощо), вплив на почерк штучних факторів (навмисна зміна шрифту, зміна руки при написанні тощо) або ж патологічні зміни, що виникли внаслідок перенесеної хвороби (розлади психіки, хвороба руки тощо).
На початкових стадіях формування почерку при ідентифікації пишучої особи виникають певні труднощі, оскільки такий почерк нестійкий і постійно змінюється. Сформований почерк зберігає відносну стійкість протягом тривалого часу, тому провести його ідентифікацію буде не складно. У похилому віці почерк дещо деградує, оскільки значно знижується координація, уповільнюються рухи, спрощується будова почерку.