Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
криміналістика екз.docx
Скачиваний:
67
Добавлен:
23.05.2019
Размер:
4.15 Mб
Скачать

80. Структура окремої методики розслідування злочинів.

При всьому різноманітті окремих методик вони мають певні типові елементи.

Типова структура окремої криміналістичної методики, як правило, складається з наступних взаємопов'язаних частин:

  1. криміналістична характеристика даного виду злочинів;

  2. типовий перелік обставин, що підлягає встановленню при розслідуванні злочинів даного виду (групи);

  3. типовий алгоритм (план) слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів на кожному етапі розслідування з урахуванням типових слідчих ситуацій;

  4. особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, тактичних операцій (комбінацій);

  5. особливості використання спеціальних знань у кримінальних провадженнях даної категорії;

  6. особливості взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та зовнішньої взаємодії з іншими державними відомствами, установами та організаціями у кримінальних провадженнях даної категорії;

  7. особливості залучення допомоги населення та використання можливостей засобів масової інформації при розслідуванні злочинів даного виду (групи);

  8. особливості профілактичної діяльності слідчого у кримінальних провадженнях даної категорії.

Виділені типові структурні елементи окремих методик в цілому відповідають сучасному стану розвитку даного розділу криміналістики, потребам слідчої практики, створюють певний орієнтир для формування нових окремих криміналістичних методик, але не виключають внесення обґрунтованих криміналістичними особливостями видів і груп злочинів змін та доповнень.

81. Суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації.

Коло суб'єктів досить широке. Обсяг дій різний.

  1. Експерт здійснює ідентифікацію тільки в процесуальній формі. Висновок про наявність або відсутність тотожності, що дається ним за результатами дослідження матеріально-фіксованих відображень об'єкта, має значення доказу.

  2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя і суддя можуть здійснювати ідентифікацію як у процесуальній (проводячи процесуальні дії), так і в непроцесуальній формі. Наприклад, переконавшись, що викликана особа є певним громадянином, слідчий (суддя) приступає до його допиту.

  3. Спеціаліст - завжди здійснюється в непроцесуальній формі. Одержувані при цьому результати не мають сили доказу і використовуються в оперативно-розшукових цілях, а також при висуненні версій.

  4. Інші учасники процесу здійснюють ідентифікацію в ході впізнання об'єктів, при співставленні опису ознак предмета із самим предметом тощо.

Об'єкти криміналістичної ідентифікації є люди (підозрюваний, потерпілий), різні матеріальні предмети (знаряддя злочину, вогнепальна зброя, транспортні засоби, будинки, споруди тощо), речовини.

Процес ідентифікаційного дослідження передбачає розподіл об'єктів на

  • ідентифікуємий - об'єкт, ототожнення якого складає завдання процесу ідентифікації, - може бути лише 1 об’єкт у дослідженні

  • ідентифікуючий - об'єкт, за допомогою якого вирішується завдання ідентифікації. Є носіями матеріально-фіксованого відображення ознак ідентифікованих об'єктів. – у дослідженні може бути декілька

    • 1 - об'єкти, що за припущенням слідчого можуть відображати ознаки ідентифікуємого об'єкта (сліди ніг, пальців рук…). Через те, що безпосереднє дослідження таких слідів у лабораторних умовах не завжди можливе (через складність їх вилучення в натурі), то об'єктами дослідження стають їх копії (моделі) у вигляді зліпків, відбитків, фотознімків

    • 2 – порівняльні зразки - об'єкти, походження яких від певного об'єкта є безсумнівним. Одержання зразків слідчим є процесуальною дією, одержання ж зразків експертом - етапом експертної методики. Сумнівність джерел походження зразків для ідентифікаційного дослідження є неприпустимою.

Розрізняють зразки

      • Вільні - до порушення кримінальної справи і поза зв'язку з ним

      • умовно-вільні - виконані після порушення кримінальної справи, але не у зв'язку з підготовкою матеріалів на експертизу

      • експериментальні - виконуються спеціально для провадження експертизи