17. Криміналістична характеристика злочинів, вчинених неповнолітніми

Розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми відбувається із виділенням таких фактів в окремий порядок провадження із встановленням додаткових процесуальних гарантій захисту їх особистих прав.

Відповідно ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Виключенням є тяжкі та особливо тяжкі злочини, відповідальність за які наступає з чотирнадцятирічного віку. До найпоширеніших злочинів, що вчиняються неповнолітніми можливо віднести крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, вбивство, навмисне заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру, тощо.

Типові криміналістичні характеристики злочинів, учинених неповнолітніми, певною мірою відрізняються від криміналістичних характеристик аналогічних злочинів, учинених дорослими.

До основних елементів криміналістичної характеристики злочинів, учинених неповнолітніми, відносяться:

1. Особа неповнолітнього злочинця.

2. Особа потерпілого.

3. Спосіб учинення злочину.

4. Предмет злочинного посягання.

5. Слідова картина злочину.

6. Місце, час та обставини вчинення злочинів.

Особа неповнолітнього злочинця. У сучасний період в молодіжній злочинності простежуються негативні тенденції. По-перше, злочинність стає дедалі «молодшою». 14–17-річні підлітки складають 8,0 % загального населення України, однак учиняють чверть усіх злочинів. По-друге, серед неповнолітніх значно зросла жіноча злочинність (26,2 %). По-третє, зростає рецидивна злочинність. Близько двох третин рецидивістів уперше вчинили злочин у неповнолітньому віці.

Розглядаючи питання криміналістичної характеристики особи неповнолітнього злочинця, відзначимо, що їх протиправна поведінка має складну, неоднозначну криміногенну характеристику. Це пояснюється тим, що мотивація злочинної поведінки неповнолітнього, яка виражає суспільну сутність спрямованості особистості, поряд з мотивацією дорослої особи, має своєрідну специфіку. Своєрідність проявляється у незавершеності процесів формування особистості, і тому внутрішні потреби та інтереси неповнолітнього разом з генетично успадкованими факторами, деформуються під впливом соціальних мотивів. Фізична та психічна незрілість неповнолітнього, обмеженість життєвого досвіду, призводять до викривленого сприйняття фактів, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на загальну спрямованість особистості.

Злочинці-підлітки зазвичай характеризуються високою емоційною збудливістю, поєднаною з переміною настрою, дратівливістю. Але рішення вчинити злочин – це, як правило, наслідок моральної деформації особистості, недостатнього соціального розвитку підлітка, а не його вікових особливостей.

До основних вікових особливостей неповнолітніх, які впливають на розслідування вчинених ними злочинів, відносять: незавершеність фізичного й морального розвитку (емоційність поведінки); специфіку сприйняття, запам’ятовування та відтворення (фантазування, підвищена навіюваність); недостатній життєвий досвід (неповнота оцінок, легковажність в прийнятті рішень, відсутність самокритики) і, як наслідок, неадекватна оцінка конкретної ситуації, що нерідко призводить до вибору антисоціального способу поведінки (вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів; звичка до азартних ігор); схильність до наслідування; намагання самоствердитися в оточуючому середовищі, показати самостійність, дорослість (звідси страх здатися боягузом); неправильне розуміння почуття дружби (взяти провину на себе, не викрити товаришів тощо); переоцінка своїх сил і можливостей; схильність до копіювання дій дорослих і прояв інфантильних мотивів (вкрай низька успішність у школі); вплив навколишнього середовища на мотивацію їх дій (відсутність контролю за поведінко з боку дорослих).

Для злочинності неповнолітніх характерна переважно корислива мотивація; злочини найчастіше вчиняються для заволодіння престижними речами, які чесним шляхом молоді люди отримати не можуть. Орієнтація на авторитет, престиж та зміщення цілей психологічного комфорту до негайного задоволення потреб виливаються у злочини.

Більшості неповнолітніх злочинців властива брутальність, зухвалість, дратівливість як результат поганого виховання або взагалі його відсутнсті. Ці фактори обов’язково необхідно враховувати при контакті з ними. Також їм властива упертість та нещирість, яка межує з упертістю. При цьому, необхідно враховувати, що нещирість підлітка не завжди визначається тільки рисою характеру. Як правило підліткова нещирість є результатом невірного розуміння дружби і товариства, страхом виглядати зрадником, бажанням виділитися або привернути увагу.

У криміналістиці неповнолітніх правопорушників поділяють на чотири типи:

1. Неповнолітні особи, які вперше вчинили злочин, під впливом конфліктної або надзвичайної ситуації.

2. Неповнолітні особи, які вперше вчинили злочин, під впливом певної ситуації, але поведінка яких має сталий асоціальний характер, а також їм притаманні такі негативні риси як: вживання спиртних напоїв, наркотиків, паління, втечі з дому тощо.

3. Неповнолітні особи із загальною моральною деформацією. Такі особи, вже неодноразово вчиняли різні правопорушення, притягувались до адміністративної відповідальності, направлялися до спеціальних установ. Мотив і мета злочину формується у них під впливом ситуації, в результаті впливу дорослої особи або більш «авторитетного» однолітка. Більшість злочинів вчиняються ними спонтанно, залежно від ситуації (участь у бійках, хуліганство, пограбування п’яних тощо).

4. Неповнолітні особи моральна деформація яких становить серйозну небезпеку для суспільства. Поведінка таких підлітків носить стійкий антисоціальний характер. До цієї категорії можуть бути віднесені і раніше судимі (умовно засуджені, звільнені достроково тощо). Вони ухиляються від роботи і навчання, можуть об’єднуватись в підліткові злочинні угруповання або входити до складу дорослої злочинної структури. Характеризуються жорстокістю, грубістю, відсутністю почуття сорому. Основна мета – користь, збагачення. Основні інтереси –азартні ігри, випивка, секс.

Особа потерпілого.

У криміналістиці виділяють наступну класифікацію потерпілих від злочинів, які вчиняють неповнолітні:

1) потерпілі внаслідок своїх вікових особливостей: особи, які через свій вік не спроможні чинити належний опір і є найбільш «легкою здобиччю» для неповнолітнього злочинця (особи похилого віку, неповнолітні);

2) потерпілі за статевою ознакою: особи жіночої статті, які також за своїми фізичними особливостями не спроможні чинити активну протидію злочинцю;

3) особи, соціальні ролі і статус яких містять підвищений ризик стати потерпілим від грабежу: водії таксі, інкасатори, касири та продавці нічних магазинів, охоронці тощо;

4) потерпілі внаслідок власної провокуючої або необачної поведінки: хизування дорогими речами, презентабельний зовнішній вигляд, надмірна довірливість до малознайомих осіб;

5) потерпілі, спосіб життя який не відповідає моральним нормам суспільства: вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів, розпусний спосіб життя тощо;

6) потерпілі на побутовому ґрунті: особи, які були знайомі з неповнолітнім злочинцем до вчинення грабежу і внаслідок конфліктної ситуації, яка складалась, стали його жертвою;

7) випадкові (ситуативні) потерпілі.

Спосіб учинення злочину. Слідча практика свідчить, що найчастіше неповнолітні притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганських дій, крадіжок, грабежів, розбоїв, а також злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Вчинення зазначених злочинних дій, характеризується відповідними способами, які дозволяють швидко заволодіти предметом і зникнути з місця злочину (наприклад, проникнення до приміщення через кватирку, злом дверей в дачному будинку тощо).

Для злочинів, учинених неповнолітніми, зазвичай не властива попередня підготовка, а також вжиття заходів до приховування слідів. Це пояснюється тим, що значна кількість вчинених підлітками деліктів має ситуаційний характер і обумовлена конкретними обставинами, наприклад відсутністю охорони на об’єкті, перебуванням потерпілого в стані алкогольного сп’яніння тощо.

Заходи для приховування злочинів, які вживають неповнолітні, зазвичай досить елементарні: спроби швидкого збуту викрадених речей, збут викраденого знайомим одноліткам, приховування викраденого у підвалах, на горищах, у будуємих або зруйнованих будинках поблизу власного місця проживання.

Слідова картина злочину. У злочинах зазначеної категорії слідова картина характеризується наявністю слідів, що свідчать про поспішність дій, відсутністю інсценувань та інших складних хитрощів, обстановкою, яка свідчить про відсутність професійних навичок.

У кримінальних провадженнях за фактами злочинів, учинених неповнолітніми, спектр об’єктів криміналістичного дослідження, що зберігають на собі інформацію про подію злочину, досить широкий і утворює такі групи: 1) зміни в матеріальній обстановці; 2) сліди-відображення (сліди рук, взуття тощо); 3) предмети, документи та речовини; 4) сліди пам’яті людини; 5) запахові (одорологічні) сліди; 6) сліди-мікрооб’єкти.